Рішення № 137475660, 12.06.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/873/26

Провадження №2/190/709/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

12 червня 2026 року м.Пятихатки

П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря - Пронської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду міста П`ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив :

Представник позивача ТОВ «ФК» Кредит-Капітал»- адвокат Усенко М.І. звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 97968,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.07.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №24142-07/2023, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 12000,00 грн., строком на 360 днів, із процентною ставкою, що становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредитування, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. ТОВ «Аванс Кредит» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надав відповідачу кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Відповідач зі свого боку, не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка становить 47103 грн. 60 коп., з яких: 12000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35103,60 грн. - заборгованість за відсотками. 12.12.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» укладено договір факторингу №12122023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило позивачу право вимоги до позичальників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №24142-07/2023 від 19.07.2023 року. На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №24142-07/2023 від 19.07.2023 року загальному розмірі на дату закінчення строку кредитування 97968,00 грн., з яких:12000,00 грн, - заборгованість за тілом кредиту; 85968,00 грн,- заборгованість за відсотками, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн..

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін , у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Крім того, даною ухвалою витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію, а саме: чи є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 власником банківської карти за номером № НОМЕР_2 - 74xx - xxxx - 5574 та надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_2 - 74xx -xxxx - 5574 коштів в розмірі 12000,00 грн. в період з 19.07.2023 по 24.07.2023 року.

Згідно отриманої інформації АТ КБ «Приватбанк» від 03.06.2026 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку було зараховано кошти в сумі 12000,00 грн. за період з 19.07.2023-24.07.2023 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому в позовній заяві просить проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та судовою повісткою, що направлялися за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученими з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Також ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб- порталі «Судова влада України».

Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що відповідно до Заявки-анкети Клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс Кредит», інформаційного повідомлення споживача, відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Аванс Кредит», з яким 19.07.2023 року уклав договір про надання фінансового кредиту №24142-07/2023 (далі - кредитний договір), за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» надає відповідачу кредит в сумі 12000 грн., строком на 360 днів (п.1.2 договору), із процентною ставкою, що становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1 договору). Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною данного договору, строк кредитування становить 360 днів з 19.07.2023 року по 12.07.2024 року, сума повернення кредиту становить 97968 грн.00 коп. Також даний договір містить персональні дані відповідача, зокрема ідентифікаційний номер, номер телефону, адресу проживання, номер платіжної картки, на яку має бути перерахована сума кредиту, тощо.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (W2901).

Паспорт споживчого кредиту містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру процентів, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (W2901).

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до договору про переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19.07.2023 року 19:05:07 на суму 12000,00 грн, маска картки НОМЕР_5 , номер транзакції в системі іРау.ua -264250757, призначення платежу: Зачисление 12000 грн, на карту НОМЕР_5 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 становить 47103,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12000,00 грн., заборгованість за процентами 35103,60 грн.

12.12.2023р. між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК`Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №12122023, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема і до відповідача.

Відповідно до Акту приймання-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 12.12.2023 до договору факторингу №12122023 від 12.12.2023, ТОВ «Аванс Кредит» передало, а ТОВ "Фінансова Компанія " Кредит-Капітал» прийняло Реєстр боржників кількістю 6204, загальна сума заборгованості 106428898 грн. 22 коп., після чого ТОВ "Фінансова Компанія " Кредит Капітал" набуло права грошової вимоги за кредитним договором.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №12122023 від 12.12.2023 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 97968,00 грн., яка складається із суми заборгованості по основному боргу у розмірі 12000,00 грн.; сума заборгованості по відсоткам 85968,00 грн,; сума заборгованості по процентам.

Відповідно до досудової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» від 10.04.2026 року вих..№23186787, направленої на адресу ОСОБА_1 , відповідач повідомлений про відступлення права вимоги за кредитним договором №24142-07/2023 від 19.07.2023 та про необхідність погашення заборгованості у розмірі 97968,00 грн. на рахунок позивача.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (W2901), який є аналогом власноручного підпису.

Відповідач ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію за паспортними даними, ідентифікаційним кодом, номером мобільного телефону, погодився на запропоновані умови кредитування і скористався кредитом, який був перерахований на імітовану на його ім`я платіжну карту.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з п.4.1.4 кредитного договору Кредитор вправі відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб в будь який час протягом дії договору без згоди позичальника.

Позивач підтвердив право вимоги повернення кредитної заборгованості, долучивши до договору факторингу №12122023 від 12.12.2023 року платіжне доручення щодо оплати компенсації за придбані права, акт приймання передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників, до якого включений відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором №24142-07/2023.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього права вимоги, позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту, є обґрунтованими.

Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 85968,00 грн., розраховані за період з дати видачі кредиту 19.07.2023 року і до 12.07.2024 року.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

На переконання суду заявлені позивачем до стягнення проценти на суму 85968,00 грн., нараховані в межах обумовленого сторонами кредитного договору строку кредитування (360 днів) із застосуванням погодженої процентної ставки 1.99% (12000,00х360х1,99%=85968,00 грн.).

Тобто, зазначені умови кредитування є чіткими і зрозумілими, відповідач погодився на їх застосування, в судовому порядку положення кредитного договору не оспорював.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надав, а тому позов належить задовольнити в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає сплаті судовий збір в розмірі 2662,40 грн, сплачений за ставкою 0,8 за подання позову за допомогою підсистеми «Електронний суд».

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 8000 грн, витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 укладеним з адвокатським об`єднанням «Апологет», де вартість послуги за одну справу складає 8000 грн, Акт наданих послуг №216 від 10.04.2026 у справі щодо ОСОБА_1 , з погодженим переліком послуг та їх вартості, детальний опис наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Фактично послуги адвоката позивачем на час ухвалення судового рішення не оплачені.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)

Відповідно до частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 280-282, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд,-

Ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №24142-07/2023 від 19.07.2023 року на загальну суму 97968 (дев`яносто сім тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 4000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «Креді Агріколь Банк», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4 поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева