Ухвала суду № 137475527, 12.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 361/10389/23

Номер провадження 6/205/162/26

Справа № 361/10389/23

Провадження № 6/205/162/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Федотової В.М.,

при секретарі Волошенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі № 361/10389/23 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною заявою.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що згідно рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2024 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено та вирішено питання розподілу судових витрат. На виконання зазначеного рішення 13.03.2025 року судом було видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судового збору у розмірі 2 684 грн. Вказаний виконавчий документ перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіної Є.П., виконавче провадження № 77619443. Також приватним виконавцем винесено постанову про об`єднання із виконавчим провадженням № 77618604. Разом з тим, заявник зазначає, що він є особою, яка звільнена від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням. Крім того, матеріали цивільної справи не містять належних первинних платіжних документів, які б підтверджували фактичну сплату судового збору позивачем у встановленому законом порядку. На думку заявника, за відсутності належних доказів понесення витрат та з урахуванням звільнення його від їх сплати, обов`язок по відшкодуванню таких витрат відсутній.

У зв`язку з викладеними обставинами заявник звертається до суду та просить:

- визнати виконавчий лист № 361/10389/23 від 13.03.2025 року, у частині стягнення судового збору таким, що не підлягає виконанню;

- зупинити виконання виконавчого листа у ВП № 77620347 від 25.03.2025 року та повернути всі стягнуті кошти боржнику, для можливості погашення заборгованості перед позивачем;

- визнати не дійсними постанови приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, сум мінімальних витрат виконавчого провадження та інших витрат у ВП № 77620347 від 25.03.2025 року, стягувачем яких вказаний приватний виконавець.

Суддя Федотова В.М. з 21.04.2026 року по 04.05.2026 року включно перебувала у відпустці.

Фактично заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню була передана судді канцелярією суду 05.05.2026 року.

14.05.2026 року від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіної Є.П. через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у яких вона просила залишити без задоволення вказану заяву, судове засідання проводити за її відсутності. В обґрунтування заперечень зазначила, що на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 77620347, до складу якого входять:

- виконавче провадження № 77619443 з примусового виконання виконавчого листа № 361/10389/23, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 13.03.2025 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судового збору у розмірі 2 684 грн.;

- виконавче провадження № 77618604 з примусового виконання виконавчого листа № 361/10389/23, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 13.03.2025 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16.03.2017 року станом на 07.11.2023 року у розмірі 88 642,46 грн.

25.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіною Є.П. винесено постанови № 77619443, 77618604 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення основної винагороди приватного виконавця, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копії яких направлено сторонам виконавчого провадження до виконання та до відома. Звертає увагу суду, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника. При цьому, рішення суду по цивільній справі № 361/10389/23 набрало законної сили 25.02.2025 року та станом на 13.05.2026 року не виконано, жодних дій, спрямованих на виконання вказаного рішення суду, боржником не здійснено. Таким чином, тези боржника «повернути всі стягнуті кошти боржнику, для можливості погашення заборгованості перед позивачем» є недоречними та не відповідають дійсним обставинам справи. Наслідками визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження. Враховуючи викладене, на думку приватного виконавця, виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судового збору у розмірі 2 684 грн. відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, письмово просив судове засідання проводити за його відсутності.

Інші учасники судового розгляду АТ КБ «ПриватБанк» та ДП «Сетам» своїх представників у судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв від них до суду не надходило.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та заяви, дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2025 року, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16.03.2017 року станом на 07.11.2023 року у розмірі 88 642,46 грн., а також судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 25.02.2025 року.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.03.2025 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було видано два виконавчі листи:

- щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судового збору у розмірі 2 684 грн.;

- щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16.03.2017 року станом на 07.11.2023 року у розмірі 88 642,46 грн.

На примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіної Є.П. перебуває зведене виконавче провадження № 77620347, до складу якого входять:

- виконавче провадження № 77619443 з примусового виконання виконавчого листа № 361/10389/23, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 13.03.2025 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судового збору у розмірі 2 684 грн.;

- виконавче провадження № 77618604 з примусового виконання виконавчого листа № 361/10389/23, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська 13.03.2025 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16.03.2017 року станом на 07.11.2023 року у розмірі 88 642,46 грн.

До заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявником було долучено копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05.02.2020 року Пенсійним фондом України, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням довічно.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний принцип обов`язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові (помилкова видача судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження №61-1762ав22), 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Як було встановлено судом, рішення суду у цивільній справі № 361/10389/23 набрало законної сили 25.02.2025 року.

13.03.2025 року судом було видано виконавчі листа для примусового виконання вказаного рішення суду.

Під час розгляду цивільної справи за позовом АТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не зазначав про наявність вказаного посвідчення та не надавав його копії. Не було зазначено про наявність вказаного посвідчення і під час проведення судових засідання за участю сторін.

Процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судового збору у розмірі 2 684 грн., чи наявності інших підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, із поданої заяви судом не встановлено.

Посилання заявника на те, що матеріали цивільної справи не містять належних первинних платіжних документів, які б підтверджували фактичну сплату судового збору АТ КБ «ПриватБанк» суд до уваги не приймає, оскільки наявність квитанції про сплату судового збору та виписки про зарахування судового збору у розмірі 2 684 грн., сплаченого АТ КБ «Приватбанк», до спеціального фонду державного бюджету України у цивільній справі були перевірені судом під час вирішення питання про відкриття провадження по справі. Сплата судового збору не є предметом розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, у матеріалах цивільної справи наявні як платіжне доручення від 10.11.2023 року (том 1 а.с. 91), так і виписка про зарахування судового збору у розмірі 2 684 грн., сплаченого АТ КБ «Приватбанк» до спеціального фонду державного бюджету України (том 1 а.с. 117).

Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Обставин, через які заявник не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права, заявником не наведено.

Згідно із положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Передбачене п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа допускається лише в порядку позовного провадження в якості заходу забезпечення позову у разі, коли порушено питання про перегляд рішень, на підставі якого виданий виконавчий лист.

На думку суду, зупинення стягнення в межах виконавчого провадження, що здійснюються на підставі судового рішення, що набрало законної сили, є неприпустимим при розгляді заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Положеннями ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, заява про визнання виконавчого документу, таким що не підлягає виконанню, суперечить вимогам ст. 432 ЦПК України, у зв`язку з чим суд не знаходить правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити. Відповідно, не підлягають задоволенню інші вимоги заяви, оскільки є похідними від основної вимоги.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 76, 77, 81, 89, 247, 353, 432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі № 361/10389/23 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 17 червня 2026 року.

Суддя: Федотова В.М.

.