Ухвала суду № 137467894, 16.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

16 червня 2026 рокусправа № 380/6524/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у порядку письмового провадження питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885), в якому просить:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо: не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості з 01.01.2025, яка виникла внаслідок застосування обмежувальних коефіцієнтів встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 01.03.2025; виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсії з застосуванням обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 та з обмеженням її максимальним розміром встановленим Законом про бюджет України на 2026 рік; не виплати ОСОБА_1 з 01.03.2026 пенсії відповідно зазначеному у довідці про перерахунок пенсії проведений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 за пенсійною справою № 9118440 з 01.03.2026 підсумку пенсії з надбавками у розмірі 33 897,54 грн;», - протиправними;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити: нарахування та виплатити ОСОБА_1 суму пенсійної заборгованості з 01.01.2025, яка виникла внаслідок застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 01.03.2025; нарахування та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсію без застосуванням обмежувальних коефіцієнтів встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 та без обмеженням її максимальним розміром, встановленим Законом про бюджет України на 2026 рік; нарахування та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2026 пенсію відповідно зазначеному у довідці «про перерахунок пенсії проведений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 25.02.2026 за пенсійною справою № 9118440 з 01.03.2026», - підсумку пенсії з надбавками у розмірі 33 897, 54 грн;», за виключенням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу заборгованості по пенсії, яка виникла при перерахунку позивачу пенсії з 01.01.2025 без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії на виконання рішення суду від 30.04.2025 у справі №380/5012/25.

Суд ухвалою від 13.04.2026 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач 30.04.2026 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й до дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Поняття «позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як з`ясовано судом, позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості з 01.01.2025, яка виникла внаслідок застосування обмежувальних коефіцієнтів встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 01.03.2025 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити: нарахування та виплатити ОСОБА_1 суму пенсійної заборгованості з 01.01.2025, яка виникла внаслідок застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 01.03.2025. При цьому, відповідач здійснив такі дії, а саме не здійснив виплату позивачу заборгованості по пенсії, яка виникла при перерахунку позивачу пенсії з 01.01.2025 без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії, вже на виконання рішення суду від 30.04.2025 у справі №380/5012/25, яке набрало законної сили, тобто рішення суду в іншій справі.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону №1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин другої та третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.08.2025 у справі № 620/15158/24, від 25.03.2026 у справі №320/36568/25.

Судом встановлено, що позовні вимоги позивача у вказаній частині виникли у зв`язку із неналежним і несвоєчасним, на думку позивача, нарахуванням і виплатою пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №380/5012/25, яке набрало законної сили та підлягало обов`язковому виконанню.

Суд зазначає, що питання як нарахування, так і виплати пенсії, які здійснювались/не здійснювались у зв`язку з перерахунками пенсії позивачу на виконання рішення суду перебуває в нерозривному зв`язку з предметом спору у зазначеній справі (дії та бездіяльність пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача) і таке питання беззаперечно стосується порядку виконання судових рішень у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

Отже, суд констатує що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, що унеможливлює розгляд вказаних вимог в порядку позовного провадження, а відтак суд вважає, що спірні позовні вимоги у вказаній частині у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №818/1346/16 (постанова від 30.06.2022), №160/2888/23 (постанова від 18.01.2024), №380/17385/23 (постанова від 27.11.2024) та №620/13341/25 (постанова від 30.04.2026).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №380/6524/26 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості з 01.01.2025 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити: нарахування та виплатити ОСОБА_1 суму пенсійної заборгованості з 01.01.2025, яка виникла внаслідок застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 01.03.2025.

Поряд із цим слід роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 239, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

закрити провадження у справі №380/6524/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості з 01.01.2025 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 суму пенсійної заборгованості з 01.01.2025, яка виникла внаслідок застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 01.03.2025.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною вимогою не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна