Рішення № 137467754, 17.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року справа №320/65045/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькой області в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.09.2025 №262640004744 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням: вислуги років, встановленої судовими рішеннями; половини строку навчання з 01.09.1992 по 16.05.1997; правових висновків, викладених у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №320/11919/22; встановити судовий контроль за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №320/11919/22 та рішення у цій справі; зобов`язати відповідачів подати звіти про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №320/11919/22 встановлено преюдиційні юридично значимі обставини щодо вислуги років позивача, які є обов`язковими для усіх органів Пенсійного фонду України.

Позивач зазначає, що апеляційним судом було встановлено:

· стаж роботи позивача на слідчих та прокурорських посадах станом на 21.10.2022 - 19 років 9 місяців 17 днів;

· тривалість періоду навчання у Київському університеті імені Тараса Шевченка - 4 роки 7 місяців 16 днів;

· право позивача на зарахування половини цього строку до вислуги років відповідно до ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру»;

· тривалість такого періоду - 2 роки 3 місяці 23 дні.

Позивач наголошує, що вказані обставини були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому відповідно до статті 78 КАС України не підлягали повторному доказуванню чи переоцінці органами Пенсійного фонду України.

Разом з тим, при повторному зверненні позивача 16.09.2025 із заявою про призначення пенсії відповідачем-1 ГУ ПФУ у Вінницькій області фактично проігноровано преюдиційні висновки апеляційного суду та сформовано новий, альтернативний розрахунок стажу.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення за пенсією його вислуга років, що дає право на призначення пенсії становила: 19 років 9 місяців 17 днів - стаж, встановлений постановою ШААС; 2 роки 10 місяців 26 днів стаж, набутий після 21.10.2022; 2 роки 3 місяці 23 дні половина строку навчання. Отже, загальна вислуга років, ща дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на дату звернення становила 25 років 0 місяців 6 днів.

На думку позивача, відповідач-1 не мав жодних правових підстав повторно визначати вже встановлений судом стаж за період до 21.10.2022, оскільки це фактично є прихованою ревізією судового рішення.

Окремо позивач звертає увагу на те, що ГУ ПФУ в м. Києві не забезпечило належного виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, оскільки не внесло відповідні зміни до електронної пенсійної справи та реєстру застрахованих осіб.

На переконання позивача, саме невиконання судового рішення відповідачем-2 стало передумовою повторного порушення його права та прийняття відповідачем-1 протиправного рішення про відмову у призначенні пенсії.

Позивач вважає, що у цій справі наявні підстави для застосування судового контролю відповідно до статті 382 КАС України, оскільки без такого контролю існує реальний ризик повторного формального або неналежного виконання судового рішення.

Станом на 17.06.2026 року в матеріалах справи відсутній відзив від відповідача. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років, половину періоду часу навчання з 01.09.1992 по 16.05.1997 у Київському університеті імені Тараса Шевченка;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України №2663-ІІІ від 12.07.2001), виходячи з 90% від суми щомісячного заробітку на підставі довідки про складові заробітної плати від 02.02.2023 №21-16зп, виданої Офісом Генерального прокурора, з 21.10.2022, без обмеження її виплати максимальним розміром.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Шостого апеляційного адмінінстративного суду від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року скасувано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років, половину періоду часу навчання з 01.09.1992 по 16.05.1997 у Київському університеті імені Тараса Шевченка.

Як вбачається із мотивувальної частини рішення апеляційної інстанції судом встановлено, що стаж роботи в державних органах ОСОБА_1 становить 4 роки 5 місяців 4 днів. Таким чином, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 загальний трудовий стаж позивача без навчання становить 24 роки 2 місяці 21 день, з яких стаж роботи на слідчих та прокурорських посадах в органах прокуратури станом на 21.10.2022 становить 19 років 9 місяців 17 днів.

Також судом встановлено, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладеному в листі від 01.11.2022 №2600-0209-8/141649 відповідач зазначив, що згідно наданих до заяви документів стаж роботи на посадах прокурорів/слідчих складає 18 років 0 місяців, стаж роботи за вислугу років 19 років 09 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії. При цьому, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1992 по 16.05.1997.

Розглядаючи позовну вимогу позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років, половину періоду часу навчання з 01.09.1992 по 16.05.1997 у Київському університеті імені Тараса Шевченка, колегія суддів вистановила (сторінка 6 рішення), що у період з 01.09.1992 по 16.05.1997 позивач навчався в Київському університеті ім. Т.Г. Шевченко та здобув кваліфікацію юриста за спеціальністю "Правознавство" з врученням диплому серії НОМЕР_2 від 16.05.1997, копія якого наявна в матеріалах справи.Вказаний період навчання позивача в Київському університеті ім. Т.Г. Шевченко також підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Отже, період навчання становить 4 роки 7 місяців 16 днів.

Разом з тим, як зазначив суд апеляційної інстанції позивачу протиправно не було зараховано до вислуги років, що дає право на пенсію, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - Київському університеті ім. Т.Г. Шевченко, що вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладеного в листі від 01.11.2022 №2600-0209-8/141649.

Отже, колегія суддів, погоджується з висновоком суду першої інстанції, що до вислуги років позивача має бути зарахована половина строку навчання позивача з 01.09.1992 по 16.05.1997.

Вказане судове рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку, а відтак є обов`язковим до виконання.

Судом також встановлено, що 16.09.2025 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Розгляд заяви здійснювався ГУ ПФУ у Вінницькій області за принципом екстериторіальності.

Рішенням від 23.09.2025 №262640004744 відповідачем-1 відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

Як вбачається зі змісту цього рішення, відповідач-1 визначив:

страховий стаж - 28 років 2 місяці 7 днів;

стаж за вислугу років 23 роки 9 місяців 1 день;

стаж роботи на прокурорських посадах 20 років 10 місяців 27 днів.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що у період з 21.10.2022 по 16.09.2025 позивач безперервно працював в органах прокуратури України.

Вказаний період становить 2 роки 10 місяців 26 днів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, дослідивши матеріали справи та перевіривши обґрунтованість оскаржуваного рішення в контексті доводів сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Визначаючи межі судового розгляду, суд зазначає, що предмет спору у даній справі охоплює перевірку правомірності дій суб`єкта владних повноважень під час розгляду заяви про призначення пенсії за наявності судового рішення, яке набрало законної сили та встановило обсяг пенсійних прав особи.

Правова оцінка спірних правовідносин передбачає вирішення питання колізії між повноваженнями органів Пенсійного фонду України щодо самостійного обчислення стажу роботи та імперативними вимогами законодавства стосовно обов`язковості судового рішення, правової визначеності й преюдиційності встановлених судом обставин.

Суд виходить із того, що правова кваліфікація, надана судом фактичним обставинам справи, є остаточною та не підлягає повторній оцінці або перегляду адміністративним органом під час здійснення ним управлінських функцій. Такий підхід ґрунтується на конституційному принципі поділу влади, відповідно до якого судовий контроль є вищою формою захисту прав громадян, а рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для виконання всіма суб`єктами владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 320/11919/22 було остаточно вирішено спір між ОСОБА_1 та органом Пенсійного фонду України і зафіксовано юридично значимі фактичні обставини, які безпосередньо впливають на визначення права позивача на пенсію за вислугу років.

Зокрема, апеляційним судом було встановлено: стаж роботи позивача на слідчих та прокурорських посадах в органах прокуратури станом на 21.10.2022 становить 19 років 9 місяців 17 днів; право позивача на зарахування до вислуги років, що дає право на призначення пенсії половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання; тривалість вказаного періоду навчання, що підлягає зарахуванню, становить 2 роки 3 місяці 23 дні.

Зазначені обставини були зафіксовані судом апеляційної інстанції в результаті дослідження первинних документів позивача, зокрема трудової книжки, диплома про вищу юридичну освіту, відомостей про проходження служби в органах прокуратури та матеріалів пенсійної справи у їх взаємозв`язку із правовим регулюванням статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Оскільки вказане судове рішення набрало законної сили, встановлені ним фактичні обставини та правові висновки набули преюдиційного характеру та є обов`язковими для сторін.

Відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судом в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдиційність є важливою процесуальною гарантією стабільності правового становища особи. Юридичний зміст цього принципу полягає у забороні повторного заперечення або переоцінки фактів, які вже отримали судову оцінку. Судове рішення після набрання законної сили є обов`язковим до застосування не лише у своїй резолютивній частині, а й у частині встановлених ним юридично значимих обставин, які склали основу висновків суду.

З огляду на це, розглядаючи нову заяву позивача від 16.09.2025, відповідач-1 не мав правових підстав для повторного визначення стажу позивача за період до 21.10.2022, формування власного альтернативного розрахунку за вказані роки чи ігнорування показників, раніше підтверджених судом.

Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення від 23.09.2025 № 262640004744, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області фактично здійснило переоцінку висновків постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024.

Формально визнаючи існування судового акта, відповідач-1 не застосував встановлені ним показники стажу, натомість провів власний підрахунок вислуги років позивача за минулі періоди, що призвело до протилежного правового результату та відмови у призначенні пенсії.

Суд наголошує, що дії адміністративного органу, які призводять до фактичного ігнорування або зміни встановлених судом показників, суперечать вимогам статей 14 та 78 КАС України, статті 129-1 Конституції України, а також принципу остаточності судових рішень (res judicata). За наявності судового рішення дискреційні повноваження пенсійного органу є обмеженими обов`язком щодо безумовного врахування висновків суду.

Суд зазначає, що обставини цієї справи безпосередньо стосуються принципу правової визначеності як складової верховенства права.

Особа, право якої зафіксовано у судовому рішенні, що набрало законної сили, має легітимні очікування (legitimate expectations) на те, що встановлені судом факти залишатимуться стабільними, а державні органи діятимуть послідовно та передбачувано. Повторне звернення до компетентного органу на основі вже вирішеного судом питання не повинно призводити до нового правового спору через зміну позиції цього органу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що право на справедливий судовий розгляд було б ілюзорним, якби остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося бездієвим або його висновки могли бути поставлені під сумнів чи змінені органом виконавчої влади (справа «Горнсбі проти Греції»). Повага до судових рішень є обов`язковою умовою забезпечення правової визначеності та довіри до державних інститутів.

Надаючи правову оцінку статусу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як належного відповідача у спірних правовідносинах, суд зазначає, що запроваджений у системі Пенсійного фонду України механізм розгляду заяв за принципом екстериторіальності є виключно формою внутрішньої організації діяльності відомства з метою оптимізації робочих процесів.

Зазначений механізм організації роботи не спроможний змінити або звузити обсяг матеріальних чи процесуальних прав застрахованої особи, а також не створює нового, відокремленого від загальної системи ПФУ автономного суб`єкта владних повноважень. Застосування цього принципу не розриває організаційної та правової єдності системи Пенсійного фонду України й не звільняє територіальний орган, визначений автоматизованою системою для розгляду конкретної заяви, від обов`язку дотримання загальних норм права, принципів адміністративного судочинства та безумовного врахування судових рішень, які набрали законної сили.

Пенсійний фонд України, відповідно до законодавства, є єдиною централізованою системою органів, які діють від імені держави, реалізують єдину державну політики у сфері пенсійного забезпечення та використовують спільні інформаційні ресурси, інтегровані бази даних і реєстри.

З огляду на це, будь-який територіальний орган Пенсійного фонду України, уповноважений в порядку екстериторіальності на розгляд заяви ОСОБА_1 діє як невід`ємна частина цієї єдиної системи.

Відтак, на ГУ ПФУ у Вінницькій області під час опрацювання заяви позивача від 16.09.2025 покладався імперативний обов`язок прийняти показники стажу, встановлені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 320/11919/22, як належне, обов`язкове та незмінне правове підґрунтя для прийняття управлінського рішення.

Водночас спроба здійснення автономного підрахунку стажу без урахування зазначеного судового акта суперечить засадам централізації та єдності системи органів Пенсійного фонду України.

З метою повного розгляду спору суд здійснив перевірку тривалості вислуги років ОСОБА_1 станом на дату його звернення із заявою від 16.09.2025 на основі преюдиційних судових висновків та наданих матеріалів справи:

- Вислуга років позивача на слідчих та прокурорських посадах в органах прокуратури, встановлена постановою суду станом на 21.10.2022, становить: 19 років 9 місяців 17 днів.

- Шостим апеляційним адмінінстративним судом по справі № 320/11919/22 визначено обовязкове зарахування половини строку денного навчання у Київському університеті імені Тараса Шевченка, 2 роки 3 місяці 23 дні.

- Додатково набутий позивачем стаж роботи на посадах прокурорів за період після ухвалення попереднього судового рішення (з 21.10.2022 по 16.09.2025), підтверджений записами у трудовій книжці та довідкою, становить: 2 роки 10 місяців 26 днів, що разом із встановленим судом стажем становить 24 роки 12 місяців 36 днів (умовно 25 років 0 місяців 6 днів)

Відтак, на основі проведеного розрахунку суд констатує, що станом на дату звернення із заявою (16.09.2025) загальна вислуга років ОСОБА_1 становить 25 років 0 місяців 6 днів.

Таким чином, позивач відповідає вимогам частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» щодо наявності вислуги років не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. За таких обставин, висновок відповідача-1 про відсутність у ОСОБА_1 необхідного стажу не підтверджується матеріалами справи.

Визначаючи спосіб поновлення порушеного права позивача, суд керується завданнями адміністративного судочинства та виходить із того, що належний спосіб захисту повинен бути максимально ефективним, остаточно вирішувати правовий спір, унеможливлювати повторне вчинення аналогічних порушень суб`єктом владних повноважень та забезпечувати реальне відновлення правового становища особи.

Враховуючи, що наявність необхідної вислуги років для призначення пенсії (25 років 0 місяців 6 днів) є беззаперечно доведеною перед судом; усі юридично значимі обставини минулих періодів зафіксовані судовим актом, що набрав законної сили; будь-які легітимні дискреційні повноваження відповідача-1 щодо повторного перерахунку вказаних періодів відсутні; право позивача на отримання пенсійного забезпечення за вислугу років є безумовним, суд дійшов висновку, що єдиним належним та ефективним способом захисту права позивача, який виключає подальшу правову невизначеність, є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.09.2025 № 262640004744 та покладення на вказаний орган прямого обов`язку призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з дня звернення - 16 вересня 2025 року.

Водночас будь-який інший спосіб захисту (наприклад, зобов`язання повторно розглянути заяву) мав би суто декларативний характер, не забезпечив би негайного відновлення прав особи та створив би очевидний ризик повторного формального або упередженого розгляду заяви органом ПФУ, що є недопустимим у правовій державі.

Окремої оцінки потребують позовні вимоги в частині встановлення судового контролю як за виконанням рішення у цій справі, так і за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №320/11919/22.

Суд виходить із того, що інститут судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, є одним із процесуальних механізмів забезпечення реальності та ефективності судового захисту.

Юридична природа такого контролю полягає не у повторному розгляді спору або втручанні у дискрецію суб`єкта владних повноважень, а у забезпеченні фактичного та повного виконання судового рішення у спосіб, який гарантує досягнення того правового результату, заради якого особа зверталась до суду.

Право на судовий захист не обмежується отриманням судового рішення.

Європейський суд з прав людини послідовно наголошує, що виконання остаточного судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інакше саме право на суд ставало б декларативним та ілюзорним.

Суд звертає увагу, що у даному випадку спірні правовідносини мають триваючий та взаємопов`язаний характер.

Підставою виникнення цього спору фактично стало неналежне виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №320/11919/22.

Саме невиконання або формальне виконання вказаної постанови спричинило: невнесення відповідних змін до електронної пенсійної справи позивача; невідображення коректних даних про вислугу років у реєстрі застрахованих осіб; повторне неправильне обчислення стажу; ухвалення нового рішення про відмову у призначенні пенсії.

Тобто порушення, допущене при виконанні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, не було ізольованим чи формальним, а мало прямі юридичні наслідки у вигляді нового порушення права позивача.

Суд вважає принципово важливим, що у даній справі наявний не окремий автономний спір, а фактичне продовження тих самих правовідносин щодо реалізації позивачем права на пенсію за вислугу років.

Правова природа обох справ є тотожною: вони виникли з одного й того самого матеріального правовідношення; стосуються одного й того самого права позивача; ґрунтуються на одних і тих самих юридично значимих фактах; пов`язані з виконанням одного й того самого обов`язку Пенсійного фонду України.

За таких обставин формальне розмежування контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду та контролю за виконанням рішення у цій справі не забезпечило б ефективного захисту порушеного права.

Суд враховує, що встановлене у цій справі порушення є наслідком саме неналежного виконання попереднього судового рішення.

Тому забезпечення реального поновлення прав позивача об`єктивно потребує комплексного судового контролю за належним виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №320/11919/22; виконанням рішення у даній справі.

Суд також бере до уваги, що стаття 382 КАС України не містить заборони щодо встановлення судового контролю у ситуаціях, коли невиконання попереднього судового рішення перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з новим порушенням права особи.

Більше того, системне тлумачення положень статей 2, 6, 9 та 382 КАС України свідчить, що суд зобов`язаний застосувати такий спосіб процесуального захисту, який буде ефективним, реальним та здатним забезпечити фактичне поновлення порушеного права.

Ігнорування судом обставин неналежного виконання попереднього рішення та відмова у встановленні відповідного контролю у ситуації, коли саме таке невиконання породило нове порушення, суперечило б принципу ефективності судового захисту.

Суд наголошує, що встановлення контролю у цій справі не означає перегляду чи втручання у постанову Шостого апеляційного адміністративного суду.

Предметом судового контролю є виключно перевірка факту належного виконання судових рішень суб`єктами владних повноважень.

Водночас у цій справі встановлено, що рішення апеляційного суду фактично не було реалізоване у спосіб, який забезпечував би реальне врахування встановлених судом показників стажу; відповідні відомості не були належним чином внесені до електронних облікових систем Пенсійного фонду України; органи ПФУ продовжили застосовувати альтернативний розрахунок стажу всупереч преюдиційним висновкам суду; порушення права позивача має триваючий характер.

За таких обставин суд доходить висновку, що встановлення судового контролю одночасно за виконанням рішення у справі №320/11919/22 та за виконанням рішення у цій справі, є необхідним, співмірним та обґрунтованим способом забезпечення ефективного поновлення прав позивача.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне: встановити судовий контроль за виконанням рішення у справі №320/11919/22; встановити судовий контроль за виконанням рішення у даній справі; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати до суду протягом 15 днів з дня набрання рішенням законної сили звіти про виконання судових рішень із наданням належних доказів: зарахування до вислуги років позивача половини строку навчання; внесення відповідних змін до електронної пенсійної справи; внесення коректних відомостей до реєстру застрахованих осіб; призначення позивачу пенсії з дати звернення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності визначаються судом з урахуванням предмета доказування у конкретній справі.

Водночас обов`язок суду щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи не ототожнюється з обов`язком надавати детальну оцінку кожному доказу чи кожному доводу сторін окремо. Процесуальний закон вимагає від суду наведення мотивів, з яких він виходив при ухваленні рішення, однак не передбачає необхідності формального аналізу всіх без винятку аргументів, якщо такі аргументи є повторюваними, взаємопохідними або не мають визначального значення для правильного вирішення спору.

Зазначений підхід відповідає усталеній судовій практиці Верховного Суду, відповідно до якої судове рішення вважається належно вмотивованим тоді, коли з його змісту вбачається, що суд дослідив обставини справи в їх сукупності, визначив юридично значимі факти та надав оцінку тим доказам і доводам, які впливають на висновок щодо прав і обов`язків сторін.

У цій справі судом досліджено всі надані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв`язку. Разом з тим, мотивувальна частина рішення містить оцінку лише тих доказів та аргументів, які мають істотне значення для встановлення стажу роботи позивача та права на пенсію. На переконання суду доводи та докази, що не спростовують встановлених судом фактичних обставин або не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин, не потребують окремого детального аналізу.

Отже, відсутність у рішенні розгорнутої оцінки кожного доказу чи кожного аргументу відповідачів не свідчить про їх ігнорування, а є наслідком реалізації судом принципів процесуальної економії, змагальності та концентрації доказування, з урахуванням визначених законом меж предмета доказування та повноважень суду.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійний фонд України у Вінницькій області від 23.09.2025 № 262640004744 про відмову у призначенні пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (13322403, вулиця Зодчих, 22, місто Вінниця, 21005) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з дати звернення з 16.09.2025.

4. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 у справі №320/11919/22 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №320/11919/22;

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) подати у 10-тиденний строк з дати отримання цього рішення звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року в адміністративній справі №320/6444/22, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №320/11919/22 із наданням належних доказів зарахування до вислуги років позивача половини строку навчання; внесення відповідних змін до електронної пенсійної справи; внесення коректних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

6. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) надати до суду разом зі звітом інформацію щодо анкетних даних керівника відповідача (інформацію про прізвище, ім`я, по батькові, зареєстроване місце проживання, РНОКПП тощо).

7. Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві, що за наслідком розгляду звіту або в разі неподання такого звіту, суддя може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень та відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (60560- 121120 грн).

8. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Київського окуржного адмінінстративного суду від 17.06.2026 по справі № 320/65045/25.

9. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вулиця Зодчих, 22, місто Вінниця, 21005) подати у 10-тиденний строк з дати набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі № 320/65045/25.

10. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вулиця Зодчих, 22, місто Вінниця, 21005) надати до суду разом зі звітом інформацію щодо анкетних даних керівника відповідача (інформацію про прізвище, ім`я, по батькові, зареєстроване місце проживання, РНОКПП тощо).

11. Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що за наслідком розгляду звіту або в разі неподання такого звіту, судця може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень та відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (60560- 121120 грн).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.