Рішення № 137467464, 17.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. справа № 300/4921/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд" (надалі, також позивач, ТОВ "Косівський Райагробуд") звернулося в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі, також відповідач, Івано-Франківська митниця ДМСУ) в якій просить:

визнати протиправною та скасувати картку відмови Івано-Франківської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2025/000040 від 16.04.2025 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA206080/2025/000006/1 від 16.04.2025 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд" подав електронну митну декларацію № 25UA206080002352U2 для митного оформлення придбаного позивачем транспортного засобу. Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість придбаного транспортного засобу. Однак, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та інших, необхідних для митного оформлення документів, Івано-Франківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару № UA206080/2025/000006/1 від 16.04.2025 року, в рядку 33 якого як обставину для прийняття такого рішення вказано, що: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з недотриманням декларантом та уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2, 3 статті 53 МКУ (електронна відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Декларантом не надано: висновок про вартість , підготовлений експертною організацією. Таким чином митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей у документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом чи уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2, 3 статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 03.01.2025 № 25UA206050000037U1, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару". Крім даного рішення, відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2025/000040, згідно якої відмовлено у митному оформлені товарів з тих самих причин. На думку позивача, ним під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, згідно з вимогами Митного кодексу України, а тому, вищезазначені акти відповідача є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують норми законодавства щодо їх прийняття. Таким чином, просить позов задовольнити (а.с. 1-36).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 38-39).

04.08.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів понесення транспортних витрат, оскільки поданий ним до митного оформлення документ не є ні фінансовим ні бухгалтерським документом. Під час контролю за визначенням митної вартості було встановлено, що у пункті 2.1 контракту купівлі-продажу № 4 від 24.03.2025 доставка товару буде здійснюватись покупцем власним транспортним засобом на умовах DAP Косів (Україна) (Incoterms 2010) відповідно до фактур та специфікацій, які є невід`ємними частинами контракут. У свою чергу в графі 20 митної декларації № 25UA206086002352U2 від 15.04.2025 та декларації країни відправлення 25PL401010000HWCB2 від 09.04.2025 вказано, що умовами поставки є FCA PL. Відповідач вказує, що вибір виду поставки впливає на числову складову митної вартості. Відповідач вказує, що в наданих до митного оформлення документах наявна відмінність між видом поставки товару. Відповідач звертає увагу суду на те, що за змістом автотранспортної накладної, перевізником виступає третя особа, що суперечить умовам FCA та DAP Incoterms 2010. Наданий документ на підтвердження транспортних витрат не було взято до уваги, оскільки в ньому наявні недоліки, які не дозволяють взяти до уваги такий документ. Крім того, у платіжній інструкції про сплату коштів відсутня вказівка на рахунок-фактуру (інвойс). В результаті, у відповідача виникли сумніви про якість проведеного експертного дослідження. Відповідно до частини 3 статті 53 декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Документи не надано. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 03.01.2025 № 25UA206050000037U1, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару". Однак, декларантом надано відповідь про те, що ним надано повний пакет документів відповідно до статті 53 МК України. Представник відповідача зазначає, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Отже, виходячи з вищенаведеного, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 МК України. Крім того, відповідач зазначає про помилковість методу визначення митної вартості товару, оскільки позивачем обраний основний метод за ціною договору (контракту), коли натомість необхідно було застосувати резервний. Відтак, оскільки позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами всі складові митної вартості товарів, то відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с. 41-47).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 98), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

08.08.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив. У своїй відповіді позивач вказує, що сама по собі нижча вартість товару не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару. З приводу доводів відповідача про невідповідність методу перевезення товару, то позивач вказує, що у митній декларації країни відправлення зазначено про те, що перевезення товару здійснюється з використанням методу FCA PL, що вказує на те, що продавець товару виконав митне очищення товару для експорту та передав його перевізнику у визначеному покупцем місці. Крім того вказує, що умови поставки DAP та FCA не встановлюють заборони залучати до перевезення третіх осіб. Також позивач заперечує проти неможливості взяття до уваги наданих ним калькуляції та товарно-транспортної накладної, оскільки такими документами в повній мірі підтверджується понесення ним транспортних витрат. З огляду на це, просить позов задовольнити повністю (а.с. 48-56).

11.08.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов друкований примірник відзиву на позовну заяву із додатками (а.с. 57-86).

11.08.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відмову у стягненні витрат на оплату професійної правничої допомоги (а.с. 87-93).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 98), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 98), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

24.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райагробуд" (покупець) і нерезидентом компанією PHU TECH-RO Jan Piechocki (Республіка Польща) (продавець), укладений зовнішньоекономічний договір серії № 4, згідно якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти товар і здійснити оплату за товар за умовами контракту, назва товару, кількість і ціна товару, зазначена у фактурах або специфікаціях, які додані до контракту, вартість контракту становить 30000,00 злотих. Доставка товару буде здійснюватись покупцем власним транспортним засобом на умовах DAP Косів (Україна) (Incoterms 2010) відповідно до фактур або специфікацій, які є невід`ємною частиною контракту. Товар буде поставлено до покупця у термін 20 днів після повної оплати за товар. Оплата товару здійснюється покупцем у польських злотих до 10.04.2025 (а.с. 28-31).

Специфікація до даного контракту визначена додатком № 1 від 24.03.2025, відповідно до змісту якої, продавець передає покупцеві 1 товар екскаватор колісний CATERPILLAR, модель М312, VIN код НОМЕР_1 , рік випуску 2001, вага 14100,00 кг, країна виробник США, в комплекті один ковш, екскаватор вживаний та без гарантії (пошкоджена гідравліка та ходова, екскаватор на запчастини). Загальна сума 30000,00 злотих (а.с. 32).

25.03.2025 нерезидентом компанією "PHU TECH-RO Jan Piechocki" (Республіка Польща) видано рахунок-фактуру серії VAT № FAS/6/03/2025 від 25.03.2025, згідно якого покупець купляє товар колісний екскаватор CAT M312, 2001 року, вага 14100 кг, країна виробництва США, у комплекті 1 ковш, ціна транспортного засобу 30000 злотих, екскаватор вживаний, без гарантії (пошкоджена гідравліка та ходова частина, екскаватор на запчастини). Оплату повинен здійснити до 01.04.2025. Даний рахунок підписано представниками сторін (а.с. 25-26).

Відповідно до змісту платіжної інструкції № 40JBKLP3 від 31.03.2025, ТОВ "Косівський Райагробуд" перерахувало на користь нерезидента грошові кошти в сумі 30000,00 польських злотих, призначення платежу: For 1/PHU TECH-RO Jan Piechochki2/ul.Lugowa, 34A3/PL/Swiebodzin, 66200 PL43109015930000000142736882 for PRPMNT FOR Wheel excavator CATERPILLAR M312 CNTR N4 DD 24.03.2025, POL: PL, POD: UA (а.с. 27).

В подальшому, позивачем подавалася митна декларація країни-відправлення № 25PL401010000HWCB2 від 09.04.2025, за змістом якого здійснюється експорт транспортного засобу екскаватор колісний CATERPILLAR, модель М312, VIN код НОМЕР_1 , рік випуску 2001, вага 14100,00 кг. Загальна сума 30000,00 злотих. Умови поставки FCA PL (а.с. 77).

15.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокер" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Косівський райагробуд" подало електронну митну декларацію № 25UA206080002352U2 для митного оформлення придбаного позивачем транспортного засобу, який ввозиться на територію України, а саме: екскаватор одноківшевий самохідний колісний з обертанням верхньої частини на 360 градусів, марки CAT, моделі М312, бувший в експлуатації, в комплекті з ковшем для копання, тип двигуна дизель, потужність 81,1 кВт, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2001. Згідно фактури екскаватор технічно несправний: гідравлічна система та ходова потребує ремонту. Призначений для проведення земельних робіт, не обладнаний радіопередавальною апаратурою, не військового призначення, торговелька марка CAT, виробник CATERPILLAR Inc. США, ціна транспортного засобу 30000 злотих. Відомості про вартість 425396,00 грн, обмінний курс 10,9732 грн. (а.с. 23-24). Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість транспортного засобу.

В графі "42" (ціна товару) декларації на перший товар визначено ціну 30000,00 злотих. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за першим (основним), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації (а.с. 23).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № 25UA206080002352U2 надано відповідачу такі документи:

Контракт купівлі-продажу № 4 від 24.03.2025 із специфікацією до нього, викладеної в додатку № 3 (а.с. 28-32);

Рахунок-фактура VAT № FAS/6/03/2025 від 25.03.2025 (а.с. 25);

Платіжна інструкція № 40JBKLP3 від 31.03.2025 (а.с. 27);

Калькуляція транспортних витрат ТОВ "Косівський Райагробуд" у складі консолідованого вантажу а/м RPR44666/ST9362H від 15.04.2025 (а.с. 73);

Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 33-04-2025 від 02.04.2025 (а.с. 74);

Митна декларація країни-відправлення № 25PL401010000HWCB2 від 09.04.2025 (а.с. 77);

Специфікація екскаватора CATERPILLAR M312 (а.с. 78).

Відповідачем було проведено огляд транспортного засобу, про що складено відповідний Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 16.04.2025 року. За результатом проведеного огляду визначено, що до митного огляду представлено екскаватор одноківшевий самохідний колісний з обертанням верхньої частини на 360 градусів, марки CAT, моделі М312, бувший в експлуатації, в комплекті з ковшем для копання, тип двигуна дизель, потужність 81,1 кВт, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2001. Наявні сліди інтенсивної експлуатації, наявні сліди підтікання мастила та рідини на гідравлічній системі та ходовій, корозія та іржа корпусу, ковша, відвалу, пошкодження передньої частини, кабінопокази лічильника, мотогодин 16010. Значна зношеність протекторів коліс. Призначений для проведення земельних робіт, не обладнаний радіопередавальною апаратурою, не військового призначення, торговелька марка CAT, виробник CATERPILLAR Inc. США (а.с. 81).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару № UA206080/2025/000006/1 від 16.04.2025, у якому збільшено вартість імпортованого товару до 94212,00 злотих, замість заявлених декларантом 38766,81 злотий (а.с. 82).

Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2, 3 статті 53 МКУ (електронна відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Декларантом не надано: висновок про вартість, підготовлений експертною організацією. Таким чином митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей у документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом чи уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 03.01.2025 № 25UA206050000037U1, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару (а.с. 16-17).

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 03.01.2025 № 25UA206050000037U1 на товар: "Екскаватор одноковшовий колісний з обертанням верхньої частини на 360 градусів, укомплектований ковшем марка "Caterpillar", тип M312, бувший у вжитку, заводський номер 6TL00629, 1999 року випуску, кількість 1 шт., тип двигуна дизельний, потужність двигуна 81,1 кВт, фірма виробник EUROPEAN EXCAVATOR DESIGN CENTER GmbH & Co.KG, країна виробництва Німеччина. Здійснено коригування на рік виготовлення. Визначена митна вартість 22000 євро / 94212 польських злотих" (а.с. 19-20, 82).

Враховуючи вказане вище, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду поданої МД № 25UA206080002352U2 від 15.04.2025 та доданих до неї документів відмовила у митному оформленні (випуску) товару згідно Картки відмови в прийнятті митної декларації № UA206080/2025/000040, у якій також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: задекларувати митну вартість згідно рішень про визначення митної вартості (а.с. 21-22, 83).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій та коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (надалі, також МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами 2-5 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах 2 та 3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами 1-3, 6 та 7 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1-4 статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 № 820/8016/15, від 24.01.2019 № 820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого транспортного засобу який ввозиться на територію України, а саме: екскаватор одноківшевий самохідний колісний з обертанням верхньої частини на 360 градусів, марки CAT, моделі М312, бувший в експлуатації, в комплекті з ковшем для копання, тип двигуна дизель, потужність 81,1 кВт, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2001. Згідно фактури екскаватор технічно несправний: гідравлічна система та ходова потребує ремонту. Призначений для проведення земельних робіт, не обладнаний радіопередавальною апаратурою, не військового призначення, торговелька марка CAT, виробник CATERPILLAR Inc. США, та стосовно надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що при поданні декларації обраний метод визначення митної вартості не відповідає вимогам статті 57 МК України, а саме, позивачем обрано перший (основний) метод за ціною договору (контракту), в той час, коли необхідно було застосовувати другорядний (резервний) метод.

Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) за митною декларацією від 15.04.2025 року № 25UA206080002352U2 було згенеровано форми митного контролю за напрямком визначення митної вартості.

Відповідачем було проведено огляд транспортного засобу, про що складено відповідний Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 16.04.2025 року. За результатом проведеного огляду визначено, що до митного огляду представлено екскаватор одноківшевий самохідний колісний з обертанням верхньої частини на 360 градусів, марки CAT, моделі М312, бувший в експлуатації, в комплекті з ковшем для копання, тип двигуна дизель, потужність 81,1 кВт, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2001. Наявні сліди інтенсивної експлуатації, наявні сліди підтікання мастила та рідини на гідравлічній системі та ходовій, корозія та іржа корпусу, ковша, відвалу, пошкодження передньої частини, кабінопокази лічильника, мотогодин 16010. Значна зношеність протекторів коліс. Призначений для проведення земельних робіт, не обладнаний радіопередавальною апаратурою, не військового призначення, торговелька марка CAT, виробник CATERPILLAR Inc. США.

Як зазначалось судом, у частині 2 статті 53 МК України міститься вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Як було встановлено, декларантом разом із декларацією було подано ряд документів, зокрема: контракт купівлі-продажу № 4 від 24.03.2025 із специфікацією до нього, викладеної в додатку № 3 (а.с. 28-32); рахунок-фактура VAT № FAS/6/03/2025 від 25.03.2025 (а.с. 25); платіжна інструкція № 40JBKLP3 від 31.03.2025 (а.с. 27); калькуляція транспортних витрат ТОВ "Косівський Райагробуд" у складі консолідованого вантажу а/м RPR44666/ST9362H від 15.04.2025 (а.с. 73); міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 33-04-2025 від 02.04.2025 (а.с. 74); митна декларація країни-відправлення № 25PL401010000HWCB2 від 09.04.2025 (а.с. 77); специфікація екскаватора CATERPILLAR M312 (а.с. 78). Однак, незважаючи на подані документи, відповідач висунув вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема висновок про вартість, виготовлений експертною організацією. Оскільки додаткових документів позивачем не було надано, відповідач визначив митну вартість товару за наявними у митниці документами про митне оформлення подібного (аналогічного) товару за митною декларацією від 03.01.2025 № 25UA206050000037U1 на рівні 22000,00 євро / 94212 польських злотих.

Щодо доводів митного органу про незазначення у платіжній інструкції посилання на комерційний інвойс, суд враховує, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601 (надалі Порядок № 216).

Пунктом 15 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Натомість, як визначено у пункті 32 Порядку № 216, банк отримувача в разі отримання повідомлення про перерахування коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або фізичної особи-підприємця, у якому не заповнено реквізит Призначення платежу (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова інформація, не пізніше наступного робочого дня після отримання такого повідомлення звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до отримувача для з`ясування цього реквізиту в порядку, визначеному внутрішніми документами банку.

Тобто, у платіжній інструкції у графі Призначення платежу передбачено саме посилання на договір (контракт), за яких платник здійснює оплату.

А тому сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980.

Відповідно до змісту платіжної інструкції № 40JBKLP3 від 31.03.2025, ТОВ "Косівський Райагробуд" перерахувало на користь нерезидента грошові кошти в сумі 30000,00 польських злотих, призначення платежу: For 1/PHU TECH-RO Jan Piechochki2/ul.Lugowa, 34A3/PL/Swiebodzin, 66200 PL43109015930000000142736882 for PRPMNT FOR Wheel excavator CATERPILLAR M312 CNTR N4 DD 24.03.2025, POL: PL, POD: UA.

Аналіз долученої позивачем платіжної інструкції дає підстави для висновку, що в ній наведені всі необхідні відомості, що стосуються придбаного позивачем товару, з посиланням на контракт та контрагента-нерезидента.

Тому суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежного заповнення платіжної інструкції, оскільки вони спростовуються наявними у справі матеріалами.

Щодо посилань відповідача на необхідність надання висновку експертної організації, варто зазначити наступне:

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, норми Митного кодексу України відносять аналізований судом та митним органом, висновок експерта, до додаткових документів, на основі яких може встановлюватися та підтверджуватися митна вартість товару. Суд звертає увагу, що наявність даного документа не є обов`язковою для митного оформлення товару, що підтверджується нормами статті 53 Митного кодексу України, з огляду на що, навіть у випадку наявності зауважень чи сумнівів щодо належності поданого митному органу висновку, мають братися до уваги всі подані заявником документи в їх цілісному аналізі.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунок-фактура (інвойс), платіжна інструкція та інші документи.

З приводу доводів відповідача про неврахування наданого позивачем документу, що стосується понесення транспортних витрат, суд зазначає наступне.

24.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райагробуд" (покупець) і нерезидентом компанією PHU TECH-RO Jan Piechocki (Республіка Польща) (продавець), укладений зовнішньоекономічний договір серії № 4, згідно якого доставка товару буде здійснюватись покупцем власним транспортним засобом на умовах DAP Косів (Україна) (Incoterms 2010) відповідно до фактур або специфікацій, які є невід`ємною частиною контракту.

В подальшому, позивачем подавалася контролюючому органу митна декларація країни-відправлення № 25PL401010000HWCB2 від 09.04.2025, за змістом якого здійснюється експорт транспортного засобу екскаватор колісний CATERPILLAR, модель М312, VIN код НОМЕР_1 , рік випуску 2001, вага 14100,00 кг. Загальна сума 30000,00 злотих. Умови поставки FCA PL.

Відповідно до змісту норм Incoterms 2010, FCA (Free Carrier) або Франко-перевізник, це режим, який зобов`язує продавця доставити товар до місця прийому його перевізником відповідно до умов договору (оплата експортних мит обов`язок постачальника). Місце приймання товару визначається сторонами.

За умовами Incoterms 2010, DAP, це умова, за якою поставка товару до місця призначення з покладанням обов`язків по сплаті імпортного мита і податків на адресу держави-одержувача на покупця.

За змістом листа Державної митної служби України № 11/2-10.16/17217-ЕП від 29.12.2010, На умовах DAP погоджене місце продавець зобов`язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці (як за термінами DAF, DES та DDU Інкотермс 2000) (988_007). Продавець не має зобов`язань щодо укладання договору страхування.

Суд зауважує, що за умовами контракту, поставка товару здійснюється на умовах DAP, водночас в декларації країни-відправлення та поданій позивачем митній декларації визначено, що поставка здійснюється на умовах FCA. Таким чином, суд констатує наявність неузгодженості між умовами поставки товару за наданими позивачем документами та поданими сторонами контракту митними деклараціями.

При подані митної декларації, серед документів також долучено калькуляцію транспортних витрат ТОВ "Косівський Райагробуд" у складі консолідованого вантажу а/м RPR44666/ST9362H від 15.04.2025. За змістом даного документа, вага вантажу становить 14100 кг; вартість транспортування за 1 км становить 130 грн; відстань від міста Swiebodzin до кордону України (Шегині) складає 740 км; вартість транспортного перевезення вантажу до кордону України складає 96200,00 грн; страхування вантажу не проводилось; разом транспортні витрати складають 96200,00 грн (а.с. 73).

В даній ситуації суд погоджується із доводами відповідача щодо неможливості взяття до уваги даного документа, оскільки даний документ не містить відомостей щодо перевізника, не деталізує особливостей перевезення, не визначає чітко суб`єкта, який видав такий документ, а також не підписаний жодною особою.

Зважаючи на викладене, митний орган правомірно не взяв до уваги документ щодо підтвердження понесення транспортних витрат, оскільки наданий позивачем для підтвердження транспортних витрат документ містить суттєві недоліки, які перешкоджають його врахуванню при визначенні митної вартості товару.

Водночас, непідтвердження декларантом належними доказами понесення транспортних витрат не може слугувати самостійною та достатньою підставою для коригування митної вартості товару чи визначення митної вартості всього товару виходячи із іншого методу визначення вартості товару, ніж за ціною договору (контракту).

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на помилковість визначення митної вартості на основі другорядного (резервного) методу. Як було встановлено вище, декларантом від імені позивача було подано митну декларацію № 25UA206080002352U2 для митного оформлення придбаного позивачем транспортного засобу, який ввозиться на територію України, а саме: екскаватор одноківшевий самохідний колісний з обертанням верхньої частини на 360 градусів, марки CAT, моделі М312, бувший в експлуатації, в комплекті з ковшем для копання, тип двигуна дизель, потужність 81,1 кВт, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2001. Згідно фактури екскаватор технічно несправний: гідравлічна система та ходова потребує ремонту. Призначений для проведення земельних робіт, не обладнаний радіопередавальною апаратурою, не військового призначення, торговелька марка CAT, виробник CATERPILLAR Inc. США, ціна транспортного засобу 30000 злотих. Відомості про вартість 425396,00 грн, обмінний курс 10,9732 грн.

Дані характеристики не заперечуються відповідачем та підтверджуються серед іншого актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеного відповідачем, в якому зазначається наступне: "до митного огляду представлено екскаватор одноківшевий самохідний колісний з обертанням верхньої частини на 360 градусів, марки CAT, моделі М312, бувший в експлуатації, в комплекті з ковшем для копання, тип двигуна дизель, потужність 81,1 кВт, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2001. Наявні сліди інтенсивної експлуатації, наявні сліди підтікання мастила та рідини на гідравлічній системі та ходовій, корозія та іржа корпусу, ковша, відвалу, пошкодження передньої частини, кабінопокази лічильника, мотогодин 16010. Значна зношеність протекторів коліс. Призначений для проведення земельних робіт, не обладнаний радіопередавальною апаратурою, не військового призначення, торговелька марка CAT, виробник CATERPILLAR Inc. США". Натомість, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару відповідно до митної декларації від 03.01.2025 № 25UA206050000037U1, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: Екскаватор одноковшовий колісний з обертанням верхньої частини на 360 градусів, укомплектований ковшем марка "Caterpillar", тип M312, бувший у вжитку, заводський номер 6TL00629, 1999 року випуску, кількість 1 шт., тип двигуна дизельний, потужність двигуна 81,1 кВт, фірма виробник EUROPEAN EXCAVATOR DESIGN CENTER GmbH & Co.KG, країна виробництва Німеччина. Здійснено коригування на рік виготовлення. Визначена митна вартість 22000 євро / 94212 польських злотих. Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 60 МК України, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Відповідачем у прийнятому рішенні не враховано характеристик товару, зокрема не проведено порівняння характеристик товарів щодо їх розмірів, матеріалу виготовлення та інших аспектів, не враховано технічний стан порівнюваних транспортних засобів. Відповідачем не надано суду детальних розрахунків коригування вартості, з яких суд міг би визначити достовірність скоригованої митної вартості такого товару.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що метод визначення митної вартості за другорядним (резервним) було застосовано без врахування особливостей фізичних характеристик товару, який задекларовано позивачем, внаслідок чого скоригована сума митної вартості товару визначена ним помилково.

Щодо зазначеного у спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару не була належним чином підтверджена, в силу чого було застосовано визначення вартості за другорядним (резервним) методом, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, оскільки згідно контракту купівлі-продажу № 4 від 24.03.2025 із специфікацією до нього, викладеної в додатку № 3, рахунку-фактури VAT № FAS/6/03/2025 від 25.03.2025, платіжної інструкції № 40JBKLP3 від 31.03.2025, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 33-04-2025 від 02.04.2025 та митної декларації країни-відправлення № 25PL401010000HWCB2 від 09.04.2025, вартість транспортного засобу становить 30000,00 польських злотих (а.с. 25-32, 74, 77).

Митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів.

На підтвердження заявленої митної вартості та фактичної сплати позивачем на користь свого контрагента коштів, як суду так і відповідачу надано платіжну інструкцію № 40JBKLP3 від 31.03.2025, яка підтверджує сплату позивачем грошових коштів в розмірі 30000,00 польських злотих на користь продавця за контрактом купівлі-продажу № 4 від 24.03.2025 із специфікацією до нього, викладеної в додатку № 3 (а.с. 27).

Окрім цього, дана сума підтверджується митною декларацією країни-відправлення № 25PL401010000HWCB2 від 09.04.2025, яка була надана відповідачу разом із поданою митною декларацією (а.с. 77). Незважаючи на те, що значна маса інформації в такій декларації зазначена іноземною мовою, серед наявних цифрових даних та відомостей про позивача (KOSIVSKY RAYAGROBUD), можна також зробити висновок про належність даної декларації до товарів, стосовно яких було подано митну декларацію. Суд вище зазначав про факультативність подання даного документа, тому, навіть невзяття його до уваги відповідачем не давало можливості зробити висновок про неможливість підтвердження вартості товару, оскільки в інших ключових для цього питання документах ціна товару була однаковою та взаємноузгодженою.

Суд звертає увагу, що зазначені документи містять усі необхідні реквізити, детальний опис транспортного засобу, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару та відповідають за назвою і змістом вимогам пунктів 1-4 частини 2 статті 53 МК України.

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Республіки Польща інформації про невідповідність виданих нерезидентом документів вимогам нормативно-правових актів.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.07.2020 у справі № 804/2061/17 (провадження № К/9901/2090/18 зазначив: "…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 22000,00 євро / 94212 польських злотих. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Суд також враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України і підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладені висновки суду щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів, то сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, також є протиправною та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 6056,00 грн згідно квитанції до платіжної інструкції № 467 від 07.07.2025 (а.с. 35).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3028,00 гривень.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову за даним договором становить 120540,53 гривні. Суд зазначає, що дана ціна позову складається із сум митних платежів, сплачених надміру внаслідок коригування митної вартості товару.

Зважаючи на це, сума судового збору, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України про судовий збір", становила:

120540,53 * 1,5% = 1808,11 грн

Оскільки, розмір судового збору становить менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем за подання даної позовної заяви становить 3028,00 грн, відповідно до встановленого нижньої межі розміру судового збору, з огляду на що позивачем здійснено переплату судового збору.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

Також позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правову допомогу в розмірі 26500,00 грн.

Представником відповідача до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" подано заперечення щодо розміру відшкодування витрат на правову допомогу, заявлену позивачем. Так, згідно змісту означеного заперечення, представник вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а тому просить в задоволенні даної вимоги відмовити.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розглянувши дану вимогу відповідача, суд зазначає наступне.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 5 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 3-4 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, до матеріалів справи позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано наступні копії документів: розрахунок затрат робочого часу адвоката при надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд" від 14.05.2025 та квитанція від 14.05.2025 (а.с. 16-17).

Згідно розрахунку затрат робочого часу адвоката при надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд" від 14.05.2025, адвокатом Беньковським В.А. у справі щодо стягнення заборгованості за надані послуги надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд" наступну правничу допомогу з розрахунком часу, пов`язаного з її наданням:

вивчення питання, документів, правової бази з урахуванням змін у законодавстві і можливість судового та позасудового вирішення 4000 грн;

надання консультації 2500,00 грн;

складення позовної заяви по суті справи 18000,00 грн;

виготовлення копій додатків до позову та направлення позову з додатками до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 2000,00 грн;

За надання правничої допомоги отримано 4000,00 + 2500,00 + 18000,00 + 2000,00 = 26500,00 грн. У подальшому передбачається участь у судових засіданнях та складення відповідних процесуальних документів, розрахунок за які проводитиметься окремо (а.с. 16).

Відповідно до змісту квитанції від 14.05.2025, адвокатом Беньковським Володимиром отримано від ТОВ "Косівський Райагробуд" гонорар в сумі 26500,00 грн за надання правничої допомоги за договором від 26.04.2025 (а.с. 17).

Договору про надання правничої допомоги та інших документів на підтвердження витрат щодо отримання правничої допомоги суду не надано.

В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідач у запереченні від 11.08.2025 щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмітив, що витрати на оплату послуг адвоката по справі є неспівмірними із складністю справи.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Проаналізувавши надані позивачем документи, суд звертає увагу на те, що договору про надання правничої допомоги матеріали справи не містять. В наданій суду квитанції про оплату, жодних відомостей, крім дати договору про надання правничої допомоги не міститься. З приводу наданого суду розрахунку затрат робочого часу адвоката при наданні правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд", то суд звертає увагу, що в такому розрахунку зазначається, що адвокатом Беньковським В.А. у справі щодо стягнення заборгованості за надані послуги надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд" наступну правничу допомогу… Суд зауважує, що дана справа не стосується стягнення заборгованості за надані послуги. Таким чином, суд робить висновок про те, що позивачем не підтверджено жодними належними доказами понесення витрат на правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 26500,00 грн слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206080/2025/000006/1 від 16.04.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206080/2025/000040 від 16.04.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд" (код ЄДРПОУ 03578053, вул. Дружби, буд. 86-А, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78601) сплачений судовий збір, що становить 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Копію рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Косівський Райагробуд" (код ЄДРПОУ 03578053, вул. Дружби, буд. 86-А, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78601);

відповідач Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя Главач І.А.