Ухвала суду № 137467275, 17.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

17 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3246/26 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Шпуганича Василя Петровича (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Підгірна 4 прим. 1а) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, Київська область, м. Київ, вул. Антоновича, 51 ЄДРПОУ 39816845), Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорт (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Карпатської України 38а) про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Шпуганича Василя Петровича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, якою просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019034 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 (сімнадцять тисяч) грн; 2) визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019041 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.

01 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (з викликом) сторін. Залучено до участі в справі - Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорт (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Карпатської України 38а) як відповідача 2.

16 червня 2026 року представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд: 1) заборонити відповідачам Державна служба України з безпеки на транспорті «УКРТРАНСБЕЗПЕКА» та Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті вчиняти дії з примусового виконання Постанови Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019034 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн. та Постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019041 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.; 2) зупинити виконання постанови від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019034 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.; 3) зупинити виконання постанови від 05 травня 2026 року за № ОПШ 019041 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.

Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування необхідності застосування вказаного виду забезпечення позову, заявник посилається на те, що за даними АСВП постанови до примусового виконання станом на 16.06.2026 р. не пред`явлена. За даними Єдиного реєстру боржників відомості про позивача відсутні. У самій постанові зазначено що така набирає законної сили з дати її прийняття та може бити оскаржена протягом 10 днів. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом № 1404-VIII. Сукупність наведених обставин вказує на існування об`єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Відповідач маючи на руках постанову має можливість пред`явити таку до примусового виконання.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та наведені в ній підстави для вжиття відповідних заходів, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Нормами частини 1 статті 151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Слід зазначити, що у випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Також, суд зазначає, що в даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

В той же час, представником позивача не надано суду доказів на підтвердження того, що постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05 травня 2026 року № ОПШ 019034 та № ОПШ 019041 пред`явлені відповідачами до примусового виконання до органу державної виконавчої служби та доказів винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної постанови, а також не надано доказів вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання вищевказаної постанови.

Крім того, суд звертає увагу представника позивача, що такі міри він пов`язує із обставинами, що можуть виникнути у майбутньому.

Таким чином, судом не вбачається можливість для використання законодавчо наданого йому права щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150-154, 229, 248, 256, 294 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову від 16 червня 2026 року (вх. № 18588/26) відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суд суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В.Скраль