Рішення № 137467232, 17.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/8853/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17.10.2025 р. № 71 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області вчинити дії щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 31 березня 2017 року.

Позовна заява мотивована тим, що в позивача вислугу років тановить 19 років 03 місяці 06 днів у календарному обчисленні, 08 років 07 місяців 10 днів у пільговому обчисленні, загальна вислуга складає -27 років 10 місяців 16 днів.

Адміністрація Державної прикордонної служби України направила відповідні документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 календарної вислуги років 23 календарних років і більше.

Представник позивача зазначає, що з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 р. у справі № 640/13694/22, у позивача виникли правові підстави для призначення пенсії на пільгових умовах, згідно із Законом № 2262-XII.

Представник позивача наголошує, що право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ст. 12 Закону № 2262-XII порушено, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17.10.2025 р. № 71 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним і підлягає скасуванню.

На підставі наведеного представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просить відмовити, зазначаючи, що згідно з статтею 12 закону № 2262-XII для визначення права на пенсію за вислугу років до вислуги років зараховуються тільки календарні роки (крім пункту «г» цієї статті), тобто роки, які особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

Як зазначає представник відповідача, на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17.10.2025 р. № 71 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю достатньої календарної вислуги років (23 роки) на момент звільнення зі служби (30.03.2017 р.), визначеної статтею 12 Закону № 2262.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Згідно з витягом з наказу Тво начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 30.03.2017 р. № 66-oc прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії дозиметриста групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби (місце дислокації АДРЕСА_1 ) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б), звільненого з військової служби за статтею 26 частиною 6 (з урахуванням частини 8) пунктом «и» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми у запас. Датою виключення із списків особового складу прикордонного загону вважати 30 березня 2017 року.

Відповідно до наказу від 30.03.2017 р. № 66-oc, вислуга років станом на 30 березня 2017 року складає: календарна: 19 років, 03 місяці, 06 днів, пільгова: 08 років, 07 місяців, 10 днів, загальна: 27 років, 10 місяців, 16 днів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року по справі № 260/5464/25, яке набуло законної сили, зокрема, зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити до Департаменту фінансово-економічного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України необхідні документи для їх підготовки та подання уповноваженим структурним підрозділом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання та документів для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 р. № 3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 р. за № 135/13402) та статті 12 пункту «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

На виконання вищезгаданого рішення Адміністрація Державної прикордонної служби України направила відповідні документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 71 від 17.10.2025 р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Відповідно до змісту даного рішення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 р. по справі № 260/5464/25 зобов`язує Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 та статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак не містить жодних зобов`язань до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Враховуючи вищевикладені обставини, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на підставі статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням п.2-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку із відсутністю достатньої календарної вислуги років (23 роки) на момент звільнення зі служби (30.03.2017 р.), визначеної статтею 12 Закону № 2262.

У вказаному рішенні також зазначено, що дата звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 10.10.2025 р., календарна вислуга років складає 19 років 03 місяці 06 днів, пільгова - 08 років 07 місяців 10 днів.

Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначені Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років і більше.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 17-1 Закону № 2262-XII).

Тобто, статтею 12 Закону № 2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років.

Із аналізу вищенаведених норм Закону № 2262-ХІІ слідує, що пункт «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 23 календарних роки і більше.

Відповідно до Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) та визначено, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 393 (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; служба в Національній поліції.

Пункт 3 Порядку № 393 визначає, які періоди зараховується на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови.

Таким чином, з аналізу викладених положень наведеної Постанови, вбачається, що пільгова вислуга враховується при призначенні пенсій згідно зі статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до матеріалів справи, вислуга років, яка дає право позивачу на призначення пенсії, з урахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 260/5464/25, 27 років 10 місяців 16 днів (наказ по особовому складу).

Слід звернути увагу на те, що до 19 лютого 2022 року пунктом 3 Порядку № 393 було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16 лютого 2022 року постанови № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19 лютого 2022 року).

Так, пункт 2-1 Порядку № 393 визначав, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Пунктом 1 Порядку № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Водночас пунктом 3 Порядку № 393 визначено стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб

Отже, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Суд зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

Конституційний Суд України звертав увагу на те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019).

Застосовуючи ці загальні підходи в контексті обставин справи, суд зазначає, що зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати порядок обчислення вислуги років для визначення права позивача на пенсію відповідно до Порядку № 393, чинного на день звільнення позивача зі служби.

На час звільнення позивача зі служби діяла редакція Порядку № 393, яка передбачала пільгове зарахування вислуги років.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 березня 2024 року справа № 160/888/23, від 15 квітня 2024 року справа № 140/11144/23, від 10 червня 2024 року справа № 260/4588/23.

Суд зауважує, що визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині п`ятій статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови № 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, що висловлена в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, серед іншого, дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22.

Суд зауважує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними: пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»; підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»; пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»; пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».

Суд зазначає, що станом на дату звернення до відповідача щодо призначення пенсії за вислугу років (10.10.2025 р.) була відновлена попередня редакція п. 3 Порядку № 393, яка дає право на зарахування пільгової вислуги років не лише для визначення розміру пенсії, а і до вислуги, яка дає право на призначення пенсії.

Згідно з обставинами цієї справи, вислуга років позивача, яка дає право на призначення пенсії становить 27 років 10 місяців 16 днів.

За таких обставин, суд приходить до висновків, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262.

З урахуванням викладеного, враховуючи часткове підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.10.2025 р. № 71 про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Щодо дати з якої необхідно здійснити призначення пенсії позивачу суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Судом встановлено, що відповідно до рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 17.10.2025 р. № 71 датою звернення до територіального органу Пенсійного фонду України є 10.10.2025 р.

З огляду на викладене, пенсія підлягає призначенню саме з дати вказаного звернення 10 жовтня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17.10.2025 р. № 71 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 20453063) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 10 жовтня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк