Рішення № 137466595, 09.06.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 676/9797/25

Провадження № 2/674/591/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

09 червня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Сисак К.М.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

29 грудня 2025 року до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.

11 лютого 2026 року ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу передано на розгляд до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

04 березня 2026 року цивільна справа надійшла до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

09 березня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху, оскільки вона була подана з порушенням вимог п.2, п.6, п.7, п.8, п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України. Позивачу запропоновано усунути виявлені недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

12 березня 2026 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабну збройну агресію проти України, яка триває до цього часу та супроводжується систематичними ракетними ударами, повітряними тривогами, загрозою життю мирного населення.

Позивач ОСОБА_1 проживає в м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області разом зі своїми дітьми та онуками. Позивач стверджує, що збройна агресія Російської Федерації проти України безпосередньо вплинула на його життя та завдала йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, фізичному болю, втраті нормальних життєвих зв`язків, а також інших негативних явищах, спричинених протиправною поведінкою. Позивач позбавлений можливості вести нормальне, спокійне життя, відчувати безпеку та стабільність, що є базовими нематеріальними благами людини.

Так, 25 лютого 2022 року в умовах реальної загрози життю він був змушений організовувати евакуацію своїх дітей та онуків за кордон. Вказана евакуація виявилась невдалою, що спричинило у нього сильні душевні переживання, пов`язані зі страхом за життя та безпеку найближчих членів сім`ї, відчуття безпорадності та неможливості забезпечити їх належний захист. Під час кожної повітряної тривоги його діти та онуки, перебуваючи у стані паніки та страху, туляться до нього, шукаючи захисту та порятунку. Він змушений щоденно спостерігати прояви страху, паніки та тремтіння малолітніх онуків, що посилювало психологічне напруження та викликало постійне відчуття тривоги за їх життя.

Інтенсивність моральних страждань істотно посилюється його станом здоров`я. Він є особою, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та переніс променеву хворобу. У зв`язку з цим його організм є ослабленим, а стан здоров`я - вразливим до будь яких стресових факторів. Він потребує стабільного психологічного середовища, спокою та відсутності нервових перевантажень. Однак внаслідок збройної агресії Російської Федерації він тривалий час перебуває у стані постійного стресу, страху та психологічного напруження, що призводить до погіршення його фізичного стану, безсоння, тривожності та загального виснаження організму.

Агресія Російської Федерації вплинула на економічний стан України, тому наша держава не виконує свої зобов`язання перед позивачем по виконанню судових рішень, пов`язаних з перерахунком його пенсії. Стрес через невиплату коштів та приниження через необхідність боротися за права посилюють душевні страждання позивача.

Враховуючи винятковий характер правопорушення (збройна агресія держави), тривалість та безперервність страждань, глибину душевних переживань, пов`язаних із загрозою життю дітей та онуків, особливий стан здоров`я як особи, яка перенесла променеву хворобу, суттєве погіршення фізичного та психологічного стану, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в сумі 5000000 грн. Саме такий розмір моральної шкоди позивач вважає справедливим, розумним та таким, що відповідає засадам верховенства права.

На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просить суд визнати його потерпілим від збройної агресії Російської Федерації та стягнути з Російської Федерації на його користь моральну шкоду в сумі 5000000 грн.

18 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

23 квітня 2026 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов.

В судове засідання представник відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації повторно не з`явився, причин своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, відзиву на позовну заяву не подавав. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України.

В постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року в справі № 308/9708/19 зазначено, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Верховний Суд встановив підстави для висновку про те, що починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку із розірванням дипломатичних зносин України з Російською Федерацією. З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу заочно, за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України с уд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно ч.2 ст.10 ЦПК України с уд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України с уд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України с уд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.2 ст.15 ЦК України к ожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальновідомою обставиною (тобто такою, що не потребує доказування - ч.3 ст.82 ЦПК України) є те, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала широкомасштабну збройну агресію проти України. Російська Федерація зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02 березня 2022 року збройну агресію Російської Федерації проти України у резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від Російської Федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", схваленої постановою Верховної Радаи України від 14 квітня 2022 року № 2188-ІХ.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" № 2433. Визнала, що агресія Російської Федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Звернення позивачів до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 18 травня 2022 року в справі № 428/11673/19, від 18 травня 2022 року в справі № 760/17232/20-ц, від 12 жовтня 2022 року в справі № 463/14365/21, від 12 жовтня 2022 року в справі № 463/14366/21, від 12 лютого 2025 року в справі № 686/16081/23.

Згідно ч.1 ст.48 Закону України "Про міжнародне приватне право" д о зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49 - 51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно ч.1 ст.49 Закону України "Про міжнародне приватне право" п рава та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України п ідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно п.9 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України о соба має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України м оральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України я кщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України м оральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч.5 ст.23 ЦК України м оральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України м оральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Питання, що виникають при розгляді в судах справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, роз`яснені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (надалі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4).

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4: під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4: відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 ": розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав".

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи.

В постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 та від 04 лютого 2026 року в справі № 754/6452/24 зазначено, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

В постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 та від 04 лютого 2026 року в справі № 754/6452/24 зазначено, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 та в постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року в справі № 754/6452/24 зазначено, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України к ожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України. Позивач народився та проживає в м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що збройна агресія Російської Федерації проти України безпосередньо вплинула на його життя та завдала йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, позбавленні можливості вести нормальне, спокійне життя, відчувати безпеку та стабільність. Позивач стверджує, що завдана йому моральна шкода - це хвилювання за власне життя, а також за життя його дітей та онуків. Позивач стверджує, що перебування у стані постійного стресу та нервозності негативно вплинуло на його стан здоров`я, як особи, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перенесла променеву хворобу. Позивач стверджує, що його душевні страждання також посилені тим, що агресія Російської Федерації вплинула на економічний стан України, внаслідок чого держава Україна не може виконати свої зобов`язання перед ним по виконанню судових рішень, пов`язаних з перерахунком його пенсії.

Разом з тим, матеріали цивільної справи не містять жодних доказів про те, що внаслідок військової агресії Російської Федерації позивачу дійсно завдано моральної шкоди.

Кожен громадянин, який не покинув територію України, відчуває себе у небезпеці після введення в Україні воєнного стану, позбавлений звичного ритму життя, звичайного спілкування з близькими та друзями.

Проте, це не позбавляє особу, яка звернулась до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, обов`язку обґрунтувати та довести в суді належними доказами, а суд - обов`язку встановити на підставі наданих доказів елементи правопорушення, що призвели до заподіяння моральної шкоди (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача, тобто причинно-наслідковий зв`язок).

Слід зазначити, що наявні міжнародні та національні нормативно-правові акти не містять положень про виникнення у фізичної особи права на відшкодування понесених нею моральних страждань через сам по собі факт проживання цієї особи на території України в умовах воєнного стану.

Доводи позивача про те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України йому було завдано моральну шкоду, суд визнає безпідставними, оскільки загально відомий факт збройної агресії Російської Федерації не звільняє позивача від доведення наявності шкоди та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, понесених моральних страждань та причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача шкоди.

Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд вважає, що наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивач не довів, чим не виконав вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

На підставі викладеного суд вважає, що позов задоволенню не підлягає через необґрунтованість.

Керуючись ст.ст.11, 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст.2 - 13, 81, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позовуОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду, як ухвалене заочно, може бути переглянуте Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, а саме: рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду, як ухвалене заочно, набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дунаївці Дунаєвецького району Хмельницької області, проживає по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, місцезнаходження по вул.Житня,14 корпус 1 в м.Москва Російської Федерації.

Повний текст судового рішення складено 17 червня 2026 року.

Суддя Посунько Г.А.