Рішення № 137466178, 26.05.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2977/26

н/п 2/766/8615/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» у березні 2026 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 002-21807-271112 від 27.12.2012 року у розмірі 68474,54 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.12.2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із заявою № 002-21807-271112 від 27.12.2012 року, яку того ж дня було акцептовано банком. На підставі зазначеної заяви відповідачу було надано кредит у сумі 30000,00 грн. до 27.01.2017 року на власні потреби, не пов`язані з підприємницькою діяльністю шляхом перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 не пізніше, ніж на наступний банківський день з дня оформлення такої заяви.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, у сумі 68474,54 грн., яка складається з: 23081,41 грн. основна сума заборгованості; 12154,48 грн. заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 31410,00 грн. заборгованість по комісії; 1197,86 грн. 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 630,79 грн. сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків.

02.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» укладено Договір № 2253/К про відступлення прав вимоги, у відповідності до п. 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-21807-271112 від 27.12.2012 року.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.03.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний термін для усунення недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходило.

30.04.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява позивача про застосування строків позовної давності у цивільній справі.

30.04.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив відповідача на позовну заяву, який вважає протиправним нарахування комісій за користування кредитними коштами та просить застосувати позовну давність у даній цивільній справі.

13.05.2026 року на адресу Херсонського мыського суду Херсонської області надійшло клопотання відповідача про застосування наслідків позовної давності.

14.05.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за підписом представника позивача адвоката Ружицького О.А., який заперечує проти викладених у відзиві обґрунтувань щодо пропуску строку позовної давності та нарахованого розміру комісій за користування кредитним коштами, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

14.05.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшло заперечення представника позивача адвоката Ружицького О.А. на заяву ОСОБА_1 ро застосування строків позовної давності у справі № 766/2977/26.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив застосувати строк позовної давності.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Статтями 13,81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 27.11.2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із заявою № 002-21807-271112 від 27.11.2012 року, яку того ж дня було акцептовано банком. На підставі зазначеної заяви відповідачу було надано кредит у сумі 30000,00 грн. до 27.01.2017 року на власні потреби, не пов`язані з підприємницькою діяльністю шляхом перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 не пізніше, ніж на наступний банківський день з дня оформлення такої заяви.

Основні умови кредитування зазначено у частин 2 Заяви: сума кредиту 30000,00 грн.; авансовий платіж 0,00 грн.; строк кредиту 50 місяців; розмір процентної ставки 9,99% річних, процентна ставка є фіксованою; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3,49% в місяць; розмір комісії за надання кредиту 0,00% від суми кредиту; рахунок для погашення заборгованості (сплати платежів) НОМЕР_1 : назва кредиту Кредит Готівкою Укргазбанк.

Згідно п. 3.1 Заяви, погашення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно не пізніше 27 (двадцять сьомого) числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів в сумі 1783,00 грн. у відповідності до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до цієї Пропозиції, який є невід`ємною частиною цієї пропозиції, відповідно до порядку і умов, визначених у п. 2.4 Глави 3 Правил.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 002-21807-271112 від 27.11.2012 року у позичальника утворилася заборгованість у сумі 68474,54 грн., яка складається з: 23081,41 грн. основна сума заборгованості; 12154,48 грн. заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 31410,00 грн. сума заборгованості по комісіях; 1197,86 грн. 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 630,79 грн. сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Банком та фізичною особою виникли правовідносини з кредитних зобов`язань, які регулюються нормами ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно положень ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Щодо наявного права вимоги у позивача за наведеним кредитним договором на підставі договору факторингу суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вивчивши надані суду докази, враховуючи, що договір факторингу, у встановленому законом порядку, не визнаний недійсними, суд вважає, що позивач довів наявність у відповідача кредитної заборгованості за договорами, що укладені з первісними кредитором та наявність права вимоги за ними у позивача.

З матеріалів справи і досліджених в суді доказів, які надано позивачем, суд доходить таких висновків.

27.11.2012 року ОСОБА_1 підписав заяву на надання/перерахування кредитних коштів, відповідно до умов Кредитного договору № 002-21807-271112 від 27.11.2012 року в сумі 30000,00 грн. шляхом їх зарахування на рахунок № НОМЕР_2 , який відкритий в Херсонська обласна дирекція відділення № 265/21 АБ «Укргазбанк», з подальшим перерахуванням цих коштів на рахунок № НОМЕР_3 .

При цьому, позивачем не надано підтвердження факту надання кредитних коштів ПАТ «Дельта Банк» (Первісним кредитором) на рахунок, вказаний у заяві від 27.11.2012 року.

На переконання суду саме по собі звернення відповідача до фінансової установи (кредитора) із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.

При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Разом із тим, ТОВ «Профіт Файненс» не надано допустимих доказів на підтвердження видачі, перерахування кредитних коштів відповідачу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Водночас представник позивача до суду з таким клопотанням не звертався.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за банківськими рахунками а також інші первинні бухгалтерські документи можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

В той же час, відповідні виписки по рахункам відповідача та будь-які інші первинні бухгалтерські документи надано не було, клопотання про витребування їх судом в порядку, передбаченому ст. 84 ЦПК України, не подано.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

За таких обставин, кредитний договір між кредитодавцем та позичальником є укладеним з моменту отримання кредитних коштів саме позичальником. В матеріалах справи відсутнє підтвердження факту перерахування ПАТ «Дельта Банк» (Первісним кредитором) на рахунок позичальника № НОМЕР_3 , який відкритий в Херсонська обласна дирекція відділення № 265/21 АБ «Укргазбанк», з подальшим перерахуванням цих коштів на рахунок № НОМЕР_3 .

Надання лише Витягу, що є Додатком № 1 до Договору № 2253/К про відступлення прав вимоги від 02.06.2020 року, за яким ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 66645,89 грн., без надання повного пакету документів унеможливлює встановлення наявності та розміру заборгованості відповідача перед первісним кредитором ПАТ «Дельта Банк» станом на 02.06.2020 року дату укладення договору факторингу.

Такими доказами є банківська виписка з рахунку позичальника та Розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором ПАТ «Дельта Банк», однак, жодного з вказаних доказів позивач не надав.

Виписка з рахунку має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 року у справі № 266/4900/21 зазначив, що «по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій».

Таким чином, укладення кредитного договору і надання позичальнику кредитних коштів за обставин викладених в позові перед судом не доведено. Позивачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів надання кредитних коштів ОСОБА_1 за кредитним договором № 002-21807-271112 від 27.11.2012 року, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і тривав до 04.09.2025 року, а саме після набрання чинності Закону України «Про внесення зміни до розділу «прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов кредитного договору № 002-21807-271112 від 27.11.2012 року кінцевий строк виконання відповідачем зобов`язань за договором настав 27.01.2017 року. Відтак, відповідно до положень статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за вказаним договором розпочався з 28.01.2017 року та закінчився 28.01.2020 року.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду із даним позовом, а саме 02.04.2020 року, трирічний строк позовної давності для пред`явлення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002-21807-271112 від 27.11.2012 року вже сплив. Доказів переривання, зупинення чи поновлення перебігу позовної давності матеріали справи не містять.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду після спливу встановленого законом строку позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною відповідача, а тому позовні вимоги ТОВ «Профіт Файненс» про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду та витрати на правову допомогу покладаються на позивача у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.05.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова