Рішення № 137465970, 16.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокуСправа №160/12692/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 21910427) щодо невжиття заходів, передбачених частиною 2 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відносно ОСОБА_1 , як особи, що має право на призначення пенсії за віком;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.01.2026 року № 045550033566;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 21318350) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 06.10.1982 року по 06.06.1983 року, з 02.07.1986 року по 08.08.1986 року, з 01.08.1988 року по 31.10.1990 року, з 01.11.1990 року по 31.10.1993 року, з 01.11.1993 року по 27.06.1995 року, з 03.07.1995 року по 11.12.2003 року, згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 , що дає право на призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 21318350) зарахувати до страхового стажу період догляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею 3-річного віку, який підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого (повторно) Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 22 серпня 2007 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 21318350) повторно розглянути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяву від 16.01.2026 року, про призначення пенсії за віком, згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням висновків суду у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Ухвалою від 13 травня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомив сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Роз`яснив відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що 16.01.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №045550033566 від 23.01.2026 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. За наданими документами до загального страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 06.10.1982 року по 06.06.1983 року, з 02.07.1986 року по 08.08.1986 року, з 01.08.1988 року по 31.10.1990 року, з 01.11.1990 року по 31.10.1993 року, 01.11.1993 року по 27.06.1995 року, з 03.07.1995 року по 11.12.2003 року, згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці документу виправлено рік видачі трудової книжки; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутні відомості про видачу особі паспорта та в заяві не зазначена інформація про здійснення за нею догляду. Страховий стаж позивачки 27 років 01 місяць 07 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону.

02.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, відповідач просить суд провести розгляд справи №160/12692/26 в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку ст. 195 КАС України з зали судового засідання Хмельницького окружного адміністративного суду (вул. Козацька, 42, м. Хмельницький, 29009).

Ухвалою від 02 червня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін у справі № 160/12692/26 відмовив.

09.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , 16.01.2026 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішенням № 045550033566 від 23.01.2026, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу.

У рішенні, зокрема, вказано: до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці документу виправлено рік видачі трудової книжки; період догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутні відомості про видачу особі паспорта та в заяві не зазначена інформація про здійснення за нею догляду.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.10.1982 підтверджено трудову діяльність ОСОБА_1 у період з 06.10.1982 по 06.06.1983; з 02.07.1986 по 08.08.1986; з 01.08.1988 по 31.10.1990; з 01.11.1990 по 31.10.1993; з 01.11.1993 о 27.06.1995; з 03.07.1995 по 11.12.2003.

Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу щодо незарахування вказаних періодів до страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058- ІV).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

З 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).

Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.

Положеннями пункту 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників та у такій довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) про виконання встановлених норм обслуговування.

Суд зазначає, що за приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (зі змінами) (далі - Інструкція № 162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно із пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв`язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.

Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно із пунктом 2.7 Інструкції № 162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.

Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно до пункту 1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2. Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови пенсійного органу у зарахуванні страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Положеннями ч. 3 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать, що Пенсійний фонд у випадку необхідності не був позбавлений права і можливості самостійно витребувати у підприємств, уточнюючі довідки та документи, на підставі яких внесено записи в трудову книжку позивача, проте, вказаних дій не вчинив.

При цьому суд звертає увагу на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників, якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.

Суд зазначає, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.10.1982 підтверджено трудову діяльність ОСОБА_1 у період з 06.10.1982 по 06.06.1983; з 02.07.1986 по 08.08.1986; з 01.08.1988 по 31.10.1990; з 01.11.1990 по 31.10.1993; з 01.11.1993 о 27.06.1995; з 03.07.1995 по 11.12.2003.

При цьому, згідно довідки форми РС-Право позивачці зараховано до страхового стажу періоди з 01.09.1983 по 08.06.1988, з 18.06.2003 по 31.12.2003.

У зв`язку з цим період роботи з 02.07.1986 по 08.08.1986 не підлягає окремому зарахуванню, оскільки він зарахований до страхового стажу позивачки згідно довідки форми РС-Право.

Також не підлягає окремому зарахуванню період з 18.06.2003 по 11.12.2003, оскільки він зарахований до страхового стажу позивачки згідно довідки форми РС-Право.

Отже, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки періоди роботи, які підтверджені трудовою книжкою та не були враховані відповідачем, а саме: з 06.10.1982 по 06.06.1983, з 01.08.1988 по 31.10.1990, з 01.11.1990 по 31.10.1993, з 01.11.1993 по 27.06.1995 та з 03.07.1995 по 17.06.2003.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача період догляду ОСОБА_1 за дитиною ОСОБА_2 , до досягнення нею 3-річного віку, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до п. 11 наведеного вище Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

Отже, твердження відповідача про надання позивачем свідоцтва про народження дитини без відмітки про одержання паспорта є безпідставним та чинним законодавством не передбачене.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку охоплює період з 11.12.1997 по 11.12.2000.

Водночас у цей період позивачка перебувала у трудових відносинах, оскільки відповідно до трудової книжки її робота підтверджена у період з 03.07.1995 по 11.12.2003. При цьому судом уже встановлено наявність підстав для зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу позивачки.

Отже, спірний період догляду за дитиною фактично збігається з періодом роботи позивачки, який підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Повторне зарахування одного й того самого періоду до страхового стажу чинним законодавством не передбачене.

За таких обставин підстави для окремого зарахування до страхового стажу позивачки періоду догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення нею трирічного віку відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 045550033566 від 23.01.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невжиття заходів, передбачених частиною 2 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відносно ОСОБА_1 , як особи, що має право на призначення пенсії за віком, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що заява позивачки про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким і прийнято спірне рішення №045550033566 від 23.01.2026 про відмову у призначенні пенсії.

При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймало оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії та не здійснювало остаточної оцінки документів, поданих позивачкою для підтвердження страхового стажу.

Сам факт незгоди позивачки з рішенням про відмову у призначенні пенсії стосується правомірності дій того органу Пенсійного фонду України, який розглянув заяву та прийняв відповідне рішення, тобто Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невжиття заходів, передбачених частиною другою статті 44 Закону №1058-IV задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.

Відповідно до ст. 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В даному випадку, як вже встановлено судом, пенсійним віком є вік 60 років, відповідно до ст. 26 Закону №1058. Дата народження позивачки 19.09.1965.

Дата звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії 16.01.2026.

Відтак, враховуючи, що позивач звернувся за призначенням пенсії пізніше трьох місяців з дня досягнення 60 років, пенсію слід призначити з дня звернення за призначенням пенсії, тобто, з 16.01.2026.

Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, а також беручи до уваги наявність у позивача необхідного страхового стажу (більше 42 років, з урахуванням спірних періодів) та досягнення позивачем пенсійного віку, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за віком, згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16.01.2026.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16.01.2026.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.

Суд зазначає, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру та похідні від неї вимоги, отже відшкодуванню підлягає судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.01.2026 року №045550033566 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 06.10.1982 по 06.06.1983, з 01.08.1988 по 31.10.1990, з 01.11.1990 по 31.10.1993, з 01.11.1993 по 27.06.1995 та з 03.07.1995 по 17.06.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком, згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16.01.2026.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 16.06.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна