Ухвала суду № 137465673, 17.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження в справі

м. Вінниця

17 червня 2026 р. Справа № 120/18649/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні питання про закриття провадження у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Восток", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Ольгопіль" про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Восток", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Ольгопіль" про визнання договору недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність Договору поставки сільськогосподарських культур від 27.01.2023 № 27/01/23-4, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Восток" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Ольгопіль", тому з метою визнання його недійсним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 17.06.2026 справу прийнято до свого провадження.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частина перша статті 19 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, п

У даній ж справі позивач контролюючий орган звернувся до суду: не з вимогами про оскарження власних рішень, дій чи бездіяльності, а з вимогами до двох суб`єктів господарювання про визнання цивільно-правового (господарського) правочину між ними недійсним.

Тобто позивач не просить суд перевірити правомірність конкретного владного рішення ДПС (податкового повідомлення-рішення, рішення за результатами перевірки тощо) та не ставить питання щодо ретроспективної оцінки таких рішень, а фактично звертається до суду як представник майнового інтересу держави з вимогою змінити цивільно-правовий статус договору між двома юридичними особами.

За своїм змістом спір стосується дійсності правочину між двома суб`єктами господарювання та майнових наслідків його недійсності, а не правомірності владних управлінських рішень чи дій суб`єкта владних повноважень.

Водночас, у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 Велика Палата Верховного Суду розглядала спір за позовом територіального органу ДПС до двох суб`єктів господарювання про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності за частиною третьою статті 228 ЦК України.

За результатами розгляду Велика Палата виснувала, що: спір за позовом контролюючого органу до суб`єктів господарювання про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності за частиною третьою статті 228 ЦК України має приватноправовий характер і належить до юрисдикції господарських судів; підпункт 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає контролюючим органам процесуальне право звертатися до суду з такими позовами, але не змінює природу спірних правовідносин та не перетворює спір щодо цивільно-правового договору між господарюючими суб`єктами на публічно-правовий; визначальним для розмежування юрисдикції є зміст спірних правовідносин і характер інтересу, який підлягає захисту, а не лише суб`єктний склад.

Суд вказує на те, що фактична конструкція справи № 120/18649/23 (податковий орган > два суб`єкти господарювання > вимога визнати договір недійсним) є аналогічною до конструкції спору, розглянутого Великою Палатою у справі № 580/4531/23.

Також у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду переглядала спір за позовом ГУ ДПС до суб`єктів господарювання про визнання недійсними договорів поставки та застосування наслідків їх недійсності, в контексті використання таких договорів у схемах незаконного формування податкової вигоди.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що Велика Палата: розглянула ситуацію, в якій стороною спірних правочинів було підприємство, фіктивність створення та відсутність реальної господарської діяльності якого прямо встановлено вироком суду; пов`язала позов про недійсність таких правочинів із реалізацією контролюючим органом його публічно-владних повноважень у сфері податкового контролю, спрямованих на припинення схеми незаконного формування податкового кредиту; дійшла висновку про можливість віднесення таких спорів до адміністративної юрисдикції за наявності специфічного набору фактичних ознак, що вказують на переважання публічно-правового елементу над приватноправовим.

Отже, суд вказує на те, що правова позиція Верховного Суду у постанові у справі №420/12471/22 не скасовує правового висновку, сформульованого у справі № 580/4531/23, а встановлює виняток для особливих ситуацій, коли: фіктивність підприємства сторони спірних правочинів встановлена вироком суду; спірні правочини безпосередньо є елементами схеми ухилення від оподаткування; позов спрямований на забезпечення реалізації конкретних владних рішень контролюючого органу та припинення такої схеми.

У той же час, у справі № 120/18649/23: позивач посилається на наявність у ланцюгу постачання фіктивних контрагентів, однак із матеріалів справи не вбачається, що відносно сторін договірних відноси (відповідачів) прийнято вирок суду, яким визнано фіктивними саме ТОВ "Торгівельна компанія "Восток" чи СТОВ агрофірма "Ольгопіль" як сторони оспорюваного правочину; позовні вимоги спрямовані на зміну цивільно-правового статусу договору між двома суб`єктами господарювання, а не на пряму перевірку правомірності конкретного податкового повідомлення-рішення чи іншого владного акта ДПС; позивач реалізує надане йому п.п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України право на звернення до суду, проте спір не втрачає характеру спору про цивільно-правовий правочин.

За таких обставин, суд виходить з того, що сукупність фактичних ознак не відповідає тим, які стали підставою для висновку Великої Палати про адміністративну юрисдикцію у справі № 420/12471/22, а тому, виняток, сформульований у цій справі, до даних правовідносин не застосовується.

З урахуванням наведеного вище, суд доходить висновку, що спір за позовом ГУ ДПС в Одеські області до ТОВ "Торгівельна компанія "Восток", СТОВ агрофірма "Ольгопіль" щодо визнання недійсним правочину між ними стосується цивільно-правових (господарських) відносин між суб`єктами господарювання; позовні вимоги не спрямовані на перевірку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; спір не має публічно-правового характеру у розумінні статей 2, 4, 19 КАС України та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства як спір, пов`язаний з укладенням та виконанням правочину у сфері господарської діяльності між юридичними особами (частина перша статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Одночасно суд вказує на те, що закриття провадження в цій адміністративній справі не позбавляє позивача права звернутися з відповідними вимогами до належного суду господарського суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Керуючись ст.ст. 238, 242, 248, 256, 294, 295 КАС України -

у х в а л и в :

Провадження в адміністративній справі № 120/18649/23 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Восток", Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Ольгопіль" про визнання договору недійсним на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України - закрити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна