Ухвала суду № 137465613, 16.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

16 червня 2026 р. Справа № 120/16448/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницька Н. Л., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В межах даного позову позивачем заявлено такі вимоги:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у винесенні Наказу від 24.02.2022 №22, в частині призначення позивача на посаду у Військовій частині НОМЕР_2 ;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у винесенні Наказу від 17.06.2024 №169, в частині зарахування позивача у розпорядження командира Військовій частині НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з військового обліку позивача в зв`язку з тим що є особою з іноземним громадянством;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби.

Ухвалою суду від 02.12.2025 дану позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви. Підставою для залишення позовної заяви без руху став висновок суду про пропущення позивачем строку звернення до суду та відсутності заяви про його поновлення з доказами поважності причин пропуску цього строку.

Надалі, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Після надходження матеріалів справи до Вінницького окружного адміністративного суду, зважаючи на те, що провадження в адміністративній справі не було відкрито, позовна заява перебуває на стадії вирішення питання прийняття її до розгляду та відкриття провадження в справі.

Так, ухвалою від 02.12.2025 суд прийшов до висновку, що строк звернення до суду з цим позовом є пропущеним.

08.12.2025 від представника позивача надійшли матеріали на усунення недоліків. До заяви про усунення недоліків представник позивача додає докази доплати судового збору.

Разом з тим, від представника позивача надійшла заява про поновлення строків звернення до суду. В обґрунтування клопотання про поновлення строків звернення до суду представник позивача посилається на те, що оскільки позивач є громадянином Республіки Молдова, він не був повністю обізнаний із юридичними особливостями Українського законодавства та специфікою проходження військової служби іноземцями у Збройних Силах України.

Також, представник позивача вказує, що позивач є учасником бойових дій та протягом служби постійно знаходився в зоні бойових дій, він був обмежений в можливочті отримати належну юридичну допомогу. Через стан здоров`я позивач часто перебував у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

Суд ознайомившись з даною заявою зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За пунктом 17 статті 4 КАС України публічну службу розуміють як діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом одного місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 24.02.2022 позивач об`єктивно знав про порушення своїх прав, позаяк одразу після вказаної дати розпочав військову службу у відповідача. Таким чином, місячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом сплинув 24.03.2022.

Крім того, позивач також був обізнаний і про обставини, пов`язані з виданням Наказу №169 від 17.06.2024, оскільки цей наказ безпосередньо стосувався його проходження служби та зарахування у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .

Проте, лише 26.11.2025 позивач звертається до суду із позовною заявою про визнання протиправними дії військової частини.

Відтак, зазначене дає підстави для висновку суду про те, що за період з лютого 2022 по листопад 2025 позивач проходив військову службу, виконував обов`язки військової служби, отримував грошове забезпечення і не оскаржував дії командування військової частини.

Надаючи оцінку посиланням представника позивача, як на обставину поважності причин пропуску строку звернення до суду, на факт неукладення відповідного контракту зі Збройними силами України, яким би регламентувався порядок звільнення з військової служби ОСОБА_1 , про який позивач дізнався з листа військової частини № 1579/9/15161 від 13.09.2025, суд зазначає, що подання рапорту про звільнення з військової служби та не розгляд такого рапорту командуванням військової частини не може бути поважною причиною пропуску строку звернення позивача до суду щодо оскарження дій військової частини.

Суд наголошує, що позивач протягом тривалого строку з 24.02.2022 по 26.11.2025 не вважав наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 24 лютого 2022 року №22, в частині призначення позивача на посаду у Військовій частині НОМЕР_2 та наказ від 17.06.2024 року №169, в частині зарахування позивача у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 протиправними, такими, що порушують його права, не оспорював своє прийняття на військову службу, не звертався до суду з відповідними позовами про звільнення з військової служби. З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що позивач добровільно звернувся для проходження військової служби, фактично був призваний та отримав військовий квиток, що підтверджує набуття ним статусу військовослужбовця.

Отримання військового квитка, проходження служби, перебування у розпорядженні військової частини та виконання обов`язків військовослужбовця об`єктивно свідчать про обізнаність позивача щодо видання відповідних наказів військової частини.

Щодо доводів про перебування позивача на військовій службі та виконання бойових завдань для відсічі російській агресії, то позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження обставин виконання таких бойових завдань.

Крім того, в контексті наведеного суд враховує, що у постанові від 17.09.2020 по справі №640/12324/19 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 по справі №806/2321/16.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо поважності причини пропуску строку звернення, суд вказує, що факт мобілізації та призначення на посаду був відомий позивачу з моменту видання відповідного наказу та фактичного зарахування до військової частини, що підтверджується записом у військовому квитку.

Також суд зауважує, що у постанові від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій у тому, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов`язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.

Варто зазначити, що посилання позивача на те, що він є громадянином іноземної держави та не був обізнаний з особливостями законодавства України, суд оцінює критично, оскільки відповідно до статті 26 Конституції України іноземці, які перебувають на території України на законних підставах, користуються тими самими правами та несуть ті самі обов`язки, що й громадяни України.

Крім того, чинне законодавство не містить положень, які б звільняли іноземців від дотримання процесуальних строків звернення до суду або передбачали їх поновлення з підстав необізнаності з нормами права.

Добровільне проходження позивачем військової служби свідчить про його обізнаність із фактом видання спірних наказів та можливість реалізації права на судовий захист у межах встановленого законом строку.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Проаналізувавши висновки, відображені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, у зв`язку з таким.

Скасовуючи ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 про повернення позовної заяви, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції, повинен був визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та передчасно повернув позовну заяву позивачу, не залишивши останню повторно без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повторно повідомити інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду в разі їх наявності.

У зв`язку з вищевикладеним, приходжу до висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням позивачу можливості для надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин, ніж ті які були зазначенні вже, та із обґрунтуванням та доказами поважності причин його пропуску (в тому числі щодо неможливості вчасного звернення до суду з урахування посилання позивача на те, що протягом служби постійно знаходився в зоні бойових дій, отримання контузії, погіршення здоров`я).

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -

У Х В А Л И В :

1.Визнати неповажними вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

3. Запропонувати позивачу у 10 денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: