Рішення № 137464996, 17.06.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6107/25

Провадження № 2-а/591/349/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Сумській області старшого лейтенанта поліції Гончаренка Владислава Валерійовича, Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4600312 від 28.04.2025 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн за порушення передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, за порушення вимог п. 2.4.а ПДР України. Вважає його притягнули до адміністративної відповідальності незаконно та необгрунтовано, оскільки в його діях відсутній склад вказаного правопорушення, навпаки, він бажав пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1., але після того, як поліцейський покаже йому свої документи. Поліцейський не надав свої документи (посвідчення), що дало б можливість позивачу прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні та виніс відносно позивача постанову. Зазначає, оскаржувана постанова не містить доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не містить порядку її оскарження. Просить постанову визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі закрити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 року справа передана у провадження судді Сидоренко А.П..

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 01.07.2025 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

18.07.2025 року на адресу суду надійшов відзив, в якому представник відповідача Департаменту патрульної поліції вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що 28 квітня 2025 року у м. Суми працівниками УПП в Сумській області було зупинено транспортний засіб ЗИЛ 55М, державний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з порушенням водієм вимог ПДР - неподанням сигналу повороту. Під час перевірки водій ОСОБА_1 на законну вимогу поліцейських не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування, чим порушив п. 2.4(a) ПДР України. Дії поліцейських здійснювались у межах повноважень, із дотриманням вимог Закону України «Про Національну поліцію», з роз`ясненням причин зупинки та прав водія. Факт правопорушення підтверджується відеозаписами з службових відеореєстраторів. За результатами розгляду справи інспектором винесено постанову серії ЕНА №4600312 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Скаргу водія на зазначену постанову розглянуто та залишено без задоволення, постанова -без змін. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 08.09.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд в судовому засіданні справи за його позовом відмовлено.

Згідно розпорядження Зарічного районного суду м. Суми від 23 грудня 2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з відрахуванням судді Сидоренко А.П. зі штату суду, вказана справа передана у провадження судді Клименко А.Я..

Суд, дослідивши матеріал справи та докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4600312 від 28.04.2025 року на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн..

В оскаржуваній постанові вказано, що 28.04.2025 року близько 09 год. 00 хв. м. Суми вул. Степана Бандери поблизу будинка №126, було виявлено та зупинено транспортний засіб ЗИЛ554М, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 здійснюючи навчання водінню на транспортному засобі ЗИЛ 55М, номерний знак НОМЕР_1 не подав завчасно світловий покажчик повороту відповідного напрямку при повороті, при перевірці документів не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортними засобами та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR та відеореєстратором персональним Motorola Solutions VB-400 № 470844 та № 471485, чим порушив вимоги п. 2.4 а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР).

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За приписами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно п.1.9. ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що 28.04.2025 року інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП старший лейтенант поліції Гончаренком В.В. винесено постанову серії ЕНА №4600312 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн..

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 28.04.2025 року ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.4 а Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 2.1(a) ПДР України, водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з п. 2.4(a) ПДР України, на вимогу поліцейського водій зобов`язаний пред`явити зазначені документи для перевірки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право зупиняти транспортний засіб у разі порушення водієм Правил дорожнього руху.

Таким чином підставою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 126 КУпАП є порушення вимог поліцейського пред`явити документи для перевірки.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Судом встановлено, що поліцейські діяли в межах наданих законом повноважень, повідомили позивачу причину зупинки транспортного засобу, представилися та роз`яснили його права, що підтверджується матеріалами справи та відеозаписами з бодікамер.

Факт непред`явлення позивачем обов`язкових документів підтверджується відеозаписами та не спростований належними і допустимими доказами з боку позивача.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підставою для накладення інспектором поліції штрафу може бути фото- та відеофіксація, а також показання свідків. Представником Департаменту патрульної поліції до відзиву додано диск відеофіксація події, в якому зафіксовано, що у ході спілкування при перевірці реєстраційних документів та складання постанови про адміністративне правопорушення позивач не виконав вимоги поліцейського пред`явити документи для перевірки.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що позивачем не було надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, яким спростовуються обставини викладені в постанові серії ЕНА № 4600312 від 28.04.2025 суд вважає, що вимоги про скасування даної постави є безпідставними і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 10, 210, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Сумській області старшого лейтенанта поліції Гончаренка Владислава Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 червня 2026 року.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.