Ухвала суду № 137464966, 17.06.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3297/25

Провадження № 1-кп/591/111/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вітебськ, Республіка Беларусь, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,обвинуваченого за ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Також прокурор зазначив, що судовий розгляд не завершено, не допитані всі свідки, не досліджені письмові докази, а тому завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії попередньої ухвали неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували.

ОСОБА_6 зазначив, що прокурором не наведено жодного доказу існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також пояснив, що він не переховувався від органів досудового розслідування та суду, і доказів того, що він намагався виїхати з м. Суми автобусом суду не надано, відсутні будь-які заяви про тиск на свідків чи потерпілих, а тому підстав для подальшого тримання під вартою немає.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого та зазначив, що прокурор фактично посилається лише на припущення про можливу протиправну поведінку обвинуваченого в майбутньому, не надавши належних доказів існування відповідних ризиків. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора та зазначила, що обвинувачений не має постійного місця роботи, сталих соціальних зв`язків та постійного місця проживання, що свідчить про актуальність ризику його ухилення від суду.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України ризиками є обґрунтована ймовірність того, що підозрюваний чи обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків, інших учасників кримінального провадження, знищення чи спотворення доказів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або вчинення нового кримінального правопорушення.

При цьому закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення того, що відповідні дії вже були вчинені особою. Для застосування чи продовження запобіжного заходу достатнім є встановлення обґрунтованої ймовірності настання таких подій у майбутньому.

Суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, один із яких віднесений законодавцем до злочинів проти основ національної безпеки України.

За інкримінованими статтями передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою, однак у сукупності з іншими обставинами є важливим чинником оцінки ризику ухилення особи від правосуддя.

На даний час судовий розгляд перебуває на стадії дослідження доказів. Не допитані всі свідки, не завершено дослідження письмових доказів.

Саме тому ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження не втратив актуальності.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_6 про те, що відсутні заяви свідків щодо здійснення на них тиску.

Ризик незаконного впливу не потребує обов`язкового підтвердження фактом уже вчиненого впливу. Його наявність оцінюється з огляду на можливість такого впливу та конкретні обставини кримінального провадження.

Оскільки свідки у справі ще не допитані судом, перебуваючи на волі, обвинувачений матиме реальну можливість спілкуватися з ними та впливати на зміст їх показань.

Суд також відхиляє доводи обвинуваченого про те, що він не переховувався від органів досудового розслідування.

Оцінюючи ризик переховування від суду, суд виходить не лише з поведінки особи в минулому, а й з усієї сукупності обставин, передбачених ст.178 КПК України.

Суд враховує тяжкість інкримінованих злочинів, суворість можливого покарання, відсутність у обвинуваченого офіційного місця роботи, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність власного стабільного джерела доходів та ту обставину, що він не має достатніх стримуючих факторів для належної процесуальної поведінки.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність реального ризику ухилення від суду.

Крім того, суд бере до уваги ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Як убачається з клопотання прокурора, сторона обвинувачення пов`язує інкриміновані дії із певними контактами обвинуваченого з іншими особами, діяльність яких ще є предметом кримінально-правової оцінки. За таких обставин зазначений ризик також не може вважатися таким, що відпав.

Доводи захисника про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу суд визнає необґрунтованими.

Домашній арешт за своїм змістом не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам, оскільки не виключатиме можливості контактів обвинуваченого зі свідками та іншими особами, а також не гарантуватиме його належної процесуальної поведінки.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 114-1 КК України, за наявності ризиків, визначених ст.177 КПК України, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Отже, враховуючи характер та тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, стадію судового розгляду, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також відсутність підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд доходить висновку про необхідність продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 199, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою до 15 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1