Постанова № 137464636, 16.06.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1884/26

Провадження № 2-а/456/40/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гули Л. В.

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад обставин справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову серії ЕНА № 6879805 від 21.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 21.03.2026 інспектор Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівської області старший лейтенант поліції Чичерська Г.М. винесла постанову серії ЕНА № 6879805 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн за порушення ним п. 2.1а ПДР. Вважає вказану постанову незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона складена з численними порушеннями вимог чинного законодавства. Зокрема, позивач наполягає на тому, що в нього наявне посвідчення водія № НОМЕР_1 радянського зразка, видане 24.01.1980 в СРСР, яке залишається чинним, з дозволеною категорією «А» (мотоцикли), яка відповідає сучасним категоріям «А» та «А1», проте на момент складення постанови водійського посвідчення при собі не мав. А відтак він не вчиняв правопорушення, а інспектор ОСОБА_2 безпідставно притягнула його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідачем у запропоновані судом строк та порядку подано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 до Чичерської Галини Михайлівни, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якого відповідач заперечує позовні вимоги ОСОБА_1 та в задоволенні позову просить відмовити. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектором Чичерською Г.М. було дотримано вимоги Закону. Факт вчинення правопорушення підтверджується доказами, в тому числі долученим відеозаписом. Просить справу розглядати за відсутності його представника.

У відповіді на відзив позивач додатково вказав безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01 квітня 2026 року головуючим у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 5/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.04.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишено без руху і надано термін для усунення недоліків /а.с. 6-7/.

08.04.2026 ОСОБА_1 недоліки усунуто /а.с. 9-11/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.05.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 12/.

15.04.2026 відповідачем ГУ НП у Львівській області подано відзив на адміністративний позов /а.с. 15-24/.

20.04.2026 позивачем подано відповідь на відзив /а.с. 27-28/.

Позивач ОСОБА_1 клопотав про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи. В поданому відзиві навів позицію відповідача щодо позовних вимог та в задоволенні позову просив відмовити. Просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася у зв`язку з перебуванням на листку непрацездатності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6879805 від 21.03.2026 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Відповідно до вказаної постанови 21.03.2026 о 14:51 в с. Гірне по вул. Шевченка, 11 позивач ОСОБА_1 керував мопедом без номерного знаку та шолома, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП /а.с. 10 звороті/.

Судом встановлено, що в ОСОБА_1 наявне посвідчення водія серії НОМЕР_2 (для відміток АБВ 111992) від 24.01.1980, без строку дії, відповідно до якого він має право на керування транспортними засобами мотоциклами (категорія А) /а.с. 3/.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення ним Правил дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 № 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Положення ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Зміст ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами , тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивач 21.03.2026 о 14:51 в с. Гірне по вул. Шевченка, 11 керував мопедом без номерного знаку та шолома, не маючи права керування таким транспортним засобом.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП

Однак фабула висунутого позивачу адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Як встановлено судом, в ОСОБА_1 наявне посвідчення водія серії НОМЕР_2 (для відміток АБВ 111992), без строку дії, відповідно до якого він має право на керування транспортними засобами мотоциклами (категорія А), оскільки отримав відповідне посвідчення з правом керування, у тому числі транспортними засобами категорії А, якій відповідає мопед, на якому він рухався. Доказів позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом відповідачем не надано, як і не доведено, який період такого позбавлення, що унеможливлює суд без будь-якого сумніву визначити, чи вважався ОСОБА_1 станом на день зупинки його працівниками поліції 21.03.2026 таким, який позбавлений права керування транспортним засобом, а чи таким, що не має такого права, враховуючи наявність у нього посвідчення на право керування транспортним засобом та відсутність в оскаржуваній постанові належних обгрунтувань, а також неподання відповідачем доказів.

За таких обставин та наявних доказів однозначно перевірити правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 126 КУпАП у суду немає можливості, так як за наявності обставин позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами та керування такими під час терміну позбавлення такого права відповідним рішенням, його дії підлягали б кваліфікації за ч. 4 ст. 126 КУпАП, у випадку непред`явлення посвідчення водія відповідної категорії та поліса обов`язкового страхування, про що також зазначено в оскаржуваній постанові, - за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а за відсутності права керування транспортними засобами - за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Крім того, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а.

Судом встановлено, що станом на дату складання оскаржуваної постанови 21.03.2026 позивач керував мопедом на підставі посвідчення водія відповідної категорії, що свідчить про те, що в його діях відсутнє порушення п. 2.1.а Правил дорожнього руху без наявності доказів протилежного.

В той же час будь-яких доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідачем не надано.

Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Суд також враховує позицію, вказану в рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилався, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 6 ст. 77 КАС України).

Окрім цього, відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідач відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України не надав будь-яких доказів, також такі докази не зазначені в оскаржуваній постанові.

Враховуючи те, що складена відповідачем постанова серії ЕНА № 6879805 від 21.03.2026 про вчинення адміністративного правопорушення не підтверджує факту вчинення позивачем зазначеного правопорушення та не може оцінюватися судом як належний і допустимий доказ у розумінні ст. 72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, інших доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідач не надав, суд дійшов переконання, що відповідач притягнув позивача до відповідальності за відсутності доказів вчинення ним відповідного правопорушення.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Всі факти, встановлені судом у сукупності, викликають сумніви щодо наявності самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Досліджені під час розгляду справи докази та приписи чинного законодавства дають чіткі підстави для наступних висновків.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Всупереч даним вимогам вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідачем ГУ НП у Львівській області як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (п. 2.1а ПДР), та правомірність винесеної інспектором Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Чичерською Г.М. постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, доводи позивача відповідачем не спростовані, тому суд знаходить доведеним, що інкриміноване йому правопорушення він не вчиняв, а відтак притягнений до адміністративної відповідальності неправомірно.

За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про скасування постанови серії ЕНА № 6879805 від 21.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо вимог позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 як працівника органів (підрозділів) Національної поліції, яка є неналежним відповідачем, суд звертає увагу на таке.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ст. 222 КУпАП).

Тобто, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а, отже, не можуть виступати відповідачами в таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.12.2019 №724/716/16-а, відповідно до якого державні інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади.

Підсумовуючи наведене, на переконання суду ОСОБА_2 як інспектор ВРПП Стрийськогой РУП ГУ НП у Львівській області є неналежним відповідачем у даному спорі, а тому в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 як працівника органів (підрозділів) Національної поліції слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред`явлення адміністративного позову в розмірі 532,48 грн і підтверджені квитанцією про сплату № 6880-4405-2776-7538 від 08.04.2026, на підставі ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 266,24 грн, оскільки позовні вимоги у цій справі підлягають до задоволення частково.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали адміністративної справи не містять.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.05.2026, є дата складення повного тексту судового рішення 16.06.2026.

Керуючись ст. 5, 9, 72, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6879805 від 21.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 266,24 грн (двісті шістдесят шість грн 24 коп.)

В позові ОСОБА_1 до інспектора ВРПП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Чичерської Галини Михайлівни відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.06.2026.

Суддя Л.В.Гула