Рішення № 137464535, 16.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 466/3538/26

пр.№ 2-а/464/37/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 чераня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу № 466/3538/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Франківського районного суду м.Львова з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЛВ № 01071106 від 06 квітня 2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн за порушення правил стоянки, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова дану справу передано за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 29 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву через систему Електронний суд, відповідно до якого інспектором з паркування було належним чином розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі п.10 ч.1 ст.4 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У частині 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивача притягнуто до адміністративноі? відповідальності як відповідальну особу, за якою, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, на дату винесення постанови, зареєстровано транспортнии? засіб HONDA з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на якому 31.03.2026 року о 10:29 год. було здіи?снено зупинку на перехресті вулиць Івана Франка - Вітовського у м. Львові та як наслідок вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу Украі?ни про адміністративні правопорушення (далі КУпАП)

У статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з частинами 3-5 ст. 279-1 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративноі? відповідальності як відповідальну особу, за якою, згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, на дату винесення постанови, зареєстровано транспортнии? засіб HONDA з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на якому 31.03.2026 року о 10:29 год. було здіи?снено зупинку на перехресті вулиць Івана Франка - Вітовського у м. Львові та як наслідок вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу Украі?ни про адміністративні правопорушення.

Твердження позивача про притягнення и?ого до адміністративноі? відповідальності за стоянку на перехресті та здіи?снення вимушеноі? зупинки не відповідає діи?сності, оскільки відповідача притягнуто саме за зупинку на перехресті згідно п.15.9 (ґ) правил дорожнього руху Украі?ни.

Відповідно до п.п. 1.10 Правил дорожнього руху, вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через и?ого технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, якии? перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

Відповідно до п.п «а» п. 9.9 та п.п. «б» п. 9.10. Правил дорожнього руху аваріи?на світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеноі? зупинки на дорозі; у разі вимушеноі? зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м, разом з увімкненням аваріи?ноі? світловоі? сигналізаціі? слід установити знак аваріи?ноі? зупинки або миготливии? червонии? ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними.

Тому, те що здіи?снювалась саме вимушена зупинка не підтверджується фотофіксаціями транспортного засобу та не доведено позивачем, оскільки позивачем не було виконано вимогу вищевказаного законодавства.

Чинним законодавством не передбачено звільнення осіб з інвалідністю від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху Украі?ни (далі - Правила) та чітко визначена реалізація прав на безоплатне паркування шляхом розміщення транспортного засобу на спеціально облаштованих місцях для осіб з інвалідністю на платному паркувальному маи?данчику.

Отже, позивач здіи?снив зупинку не на платному паркувальному маи?данчику, а у недозволеному місці, безпосередньо на перехресті, чим порушив п. 15.9 (ґ) Правил, тому не може стверджувати про пільгове та безкоштовне користування учасниками бои?ових діи? та особами з інвалідністю внаслідок віи?ни маи?данчиками для платного паркування загальною тривалістю не більше ніж 100 годин на календарнии? місяць для одного транспортного засобу, включеного до реєстру транспортних засобів, відповідно до вимог, встановлених порядком.

Згідно з п. 1.1. Порядку пільгового користування маи?данчиками для платного паркування транспортних засобів учасниками бои?ових діи? та особами з інвалідністю внаслідок віи?ни на територіі? Львівськоі? міськоі? територіальноі? громади (надалі Порядок) Порядок визначає механізм отримання пільги при користуванні маи?данчиками для платного паркування на територіі? Львівськоі? міськоі? територіальноі? громади учасниками бои?ових діи? та особами з інвалідністю внаслідок віи?ни та не звільняє від відповідальності за адміністративне правопорушення.

Крім того, безоплатне паркування транспортних засобів, якими керують водіі? з інвалідністю або водіі?, які перевозять осіб з інвалідністю може здіи?снюватися виключно в межах місць для стоянки, що визначеними операторами маи?данчиків для платного паркування та позначені відповідними дорожніми знаками та дорожньою розміткою.

Пунктом 5 «Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів», затвердженого постановою № 585 від 25 травна 2011 року «Про затвердження Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів» безоплатне паркування здіи?снюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньоі? розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів.

Згідно з частиною 2 ст.52-2 Закону Украі?ни «Про дорожніи? рух», положення частини першоі? цієі? статті не застосовуються у випадках, визначених частинами 6 та 7 ст. 30 Закону Украі?ни «Про основи соціальноі? захищеності осіб з інвалідністю в Украі?ні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідноі? міськоі?, селищноі?, сільськоі? ради звільняються від оплати вартості послуг з користування маи?данчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих маи?данчиках місцях. У випадку розміщення транспортних засобів поза межами місць, призначених для водіі?в, які належать до категоріі? осіб з інвалідністю або осіб, що і?х перевозять, - паркування здіи?снюється на загальних підставах.

Оскільки, Правилами дорожнього руху заборонено паркуватися на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваноі? проі?зноі? частини, забороняючі знаки паркування у таких місцях не вимагаються.

Фотофіксація правопорушення була здіи?снена відповідно до вимог примітки до ст. 14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів. Крім того, в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначена адреса вчинення правопорушення.

Як вбачається із фото додатку 1, транспортнии? засіб HONDA з державним номерним знаком НОМЕР_1 зафіксовано з різних ракурсів в межах перехрестя доріг, оскільки на фотофіксаціях видно розгалуження вулиць. Тому, вищевказании? транспортнии? засіб зафіксовано із прив`язкою до розгалуження доріг, які і утворюють перехрестя.

Відповідно до п. 15.9 (ґ) Правил дорожнього руху Украі?ни забороняється зупинка транспортного засобу на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваноі? проі?зноі? частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проі?зду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Окрім цього, відповідно до п.15.10 «а» стоянка забороняється в місцях, де заборонена зупинка.

Згідно з п.1.10 ПДР Украі?ни, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лініі? між початком заокруглень краі?в проі?зноі? частини кожноі? з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виі?зду з прилеглоі? територіі?.

Відповідно до пп. (ґ) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП: «Для цілеи? цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортнии? засіб:

2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме:

ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваноі? проі?зноі? частини за відсутності на ніи? пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проі?зду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.».

Відтак, здіи?снення зупинки в недозволеному місці, а саме на перехресті, суттєво перешкоджає дорожньому руху шляхом звуження проі?зноі? частини дороги, а відтак зменшення і?і? пропускноі? здатності, створення умов для примусовоі? зміни смуги руху водіями інших транспортних засобів.

Розміщення транспортного засобу на перехресті є таким, що перешкоджає дорожньому руху, а тому підпадає під склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 122 КУпАП.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач всупереч вимогам ст. 77 КАС Украі?ни не надав достатніх належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП, ст. 72, 73 КАС Украі?ни доказів, які б підтверджували незаконність винесення постанови. Як було зазначено вище, розміщення транспортного засобу на перехресті є таким, що перешкоджає дорожньому руху, а тому підпадає під склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вимог пункту 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

У випадку відмови у задоволенні позову, витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишити без задоволення, а постанову серії ЛВ № 01071106 від 06 квітня 2026 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн за порушення правил стоянки, що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.272 КАС України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ,

відповідач Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 44448833, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Повне рішення суду складено 16 червня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.3 ст.243, ч.5 ст.250 КАС України.

Суддя Галина ШАШУРІНА