Рішення № 137464526, 17.06.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1211/26

Провадження № 2/452/1287/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Агро С», - про захист прав споживача та відшкодування матеріальної, моральної (немайнової) шкоди і витрат на підготовку документів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ТзОВ «Інтер-Агрос», покликаючись на те, що 22 грудня 2025 року в телефонному режимі він замовив засоби захисту рослин, а саме препарат фугіцид Квадрофорс за ціною 3650грн. об`ємом 5л. 2025 року виготовлення та інксецид Кайзер за ціною 2650грн об`ємом 5л. 2025 року виготовлення у менеджера на ім`я Настя ТзОВ «ІНТЕР-АГРОС», керівником якого являється ОСОБА_2 ; раніше він замовляв у них аналогічні засоби захисту рослин; під час розмови з менеджером він неодноразово наголошував, що дані засоби мають бути саме 2025 року виготовлення. Менеджер запевнила, що поступає тільки свіжа продукція і саме вказаного 2025 року виготовлення та буде йому відправлено. 23 грудня 2025 року на вказаний менеджером рахунок позивачем було перераховано гроші за вище згадані ЗЗР в сумі 6300грн.; коли отримав вже оплачену ним продукцію то виявив, що фугіцид Квадрофорс був 2025 року виготовлення, а інксецид ОСОБА_3 був із листопада 2023 року виготовлення з терміном придатності чотири роки, тобто із залишковим терміном придатності один рік одинадцять місяців, тобто менше половини залишкового терміну. Таким чином, товар не відповідає умовам договору та є таким, що має істотні недоліки, оскільки фактичні характеристики відрізняються від обумовлених при купівлі. Позивач одразу в мобільному застосунку Viber висловив претензії менеджеру на ім`я ОСОБА_4 , яка почала запевняти, що там ще діє термін придатності. Його це обурило, оскільки домовлялись за вироби 2025 року, пізніше він написав керівнику даного товариства, котрий з`ясувавши, повідомив, що позивачу повернуть гроші після повернення товару. Крім того сказав, що позивач ніби то образив менеджера і, щоб він вибачився, почав ображати нецензурними словами, а також погрожував що зробить його відомим на всю Україну. Після цього позивач направив лист-претензію на електронну пошту товариства з вимогою врегулювати ситуацію, також направив лист-претензію за юридичною адресою реєстрації ТзОВ «ІНТЕР-АГРОС», що на АДРЕСА_1 . Проте, ніхто із керівництва навіть не намагався вирішити його претензію та вибачитись за представлені незручності та витрати. Додатково зазначає, що під час спілкування з представниками відповідача він зазнав висловлювань, що принижують його честь та гідність, оскільки крім порушення його прав як споживача, працівники відповідача під час спілкування у мобільному додатку Viber допустили грубі образи, нецензурні висловлювання та погрози.

Просить присудити стягнути матеріальну шкоду в розмірі 1270грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн та витрати на підготовку та направлення документів 500грн.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому значив, що позивач, пред`являючи позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро С», в якості доказів долучає до позовної заяви лист-претензію від 30.12.2025 адресовану керівнику інтернет магазину AgroMen з претензією, що нібито товар який він замовляв в інтернет магазині має залишковий термін придатності один рік і 11 місяців, а також переписку осіб з месенджеру Viber, в якій він свідомо видалив свої повідомлення, які він надсилав вказаним особам, що спотворює заявлену позивачем інформацію та судячи з усього свідомо вводить суд в оману. При цьому, позивач самостійно зазначає, що замовляв вказані у позовній заяві препарати по телефону і оплачував на банківську карту фізичної особи. Водночас пред`являє позов чомусь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро С». При цьому, не надаючи жодного належного і допустимого доказу існування між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро С» будь-яких правовідносин щодо поставки/ оплати товару тощо; просив у позові відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що після звернення з позовом до суду 8 квітня 2026 року до нього зателефонував незнайомий, який представився юристом товариства з обмеженою відповідальності «Інтер-Агро С», назвавшись ОСОБА_5 , та запропонував вирішити добровільно даний спір, через деякий час отримав на рахунок 2000грн матеріальної компенсації; щодо моральної компенсації, то вибачень, він так і не почув; просив присудити стягнути суму заявлено моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач повідомив, що матеріальну шкоду йому відшкодовано, а тому просить присудити стягнути моральну (немайнову) шкоду з підстав викладених у зверненні до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, жодних клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд уважає за можливе розглядати справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі дані та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення позивача, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 2 грудня 2025 року в телефонному режимі замовив засоби захисту рослин, а саме препарат фугіцид Квадрофорс за ціною 3650грн. об`ємом 5л. та інксецид Кайзер за ціною 2650грн об`ємом 5л. в соціальній мережі TikTok інтернет-магазин AgroMen, виробник у ТзОВ «ІНТЕР-АГРО С»; 23.12.2025р. позивачем сплачено кошти в сумі 6346,6грн, що вбачається із доданої квитанції.

30 грудня 2025 року позивачем надіслано лист-претензію керівнику інтернет-магазину «Агромен» щодо досудового врегулювання спору з тих підстав 26 грудня 2025 року він отримав по Новій Пошті вже оплачену продукцію, де під час огляду виявив, що фугіцид Квадрофорс був 2025 року виготовлення, а інксецид Кайзер був з листопада 2023 року виготовлення з терміном придатності чотири роки, тобто із залишковим терміном придатності один рік одинадцять місяців, тобто менше половини залишкового терміну. Просив пропорційно зменшити ціну товару у розмірі 1270грн, що відповідає втраті 52.1% строку зберігання.

Крім того в матеріалах справи міститься переписка позивача із консультантом інтернет-магазину, з якої вбачається, що факт направлення споживачу товару із відмінним від замовленого терміну придатності (дати виготовлення) ніким не оспорювався, первинно було домовлено вирішити дане порушення у добровільному порядку; однак надалі з боку менеджера магазину вбачається нецензурна лексика, на яку відповідач відповідав не використовуючи нецензурні слова, лише вимагав відшкодувати йому збитки.

Судом також встановлено, що після відкриття провадження у справі представником відповідача було повернуто 2000грн на рахунок позивача, а тому позивачем уточнено позовні вимоги в частині відмови від позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, відтак розглянувши позовну вимогу про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). У відповідності до ч. 4 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Із наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц та у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/3509/18.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає до задоволення відповідно до положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, оскільки суд вважає, що позивачу була завдана моральна шкода внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань, у зв`язку із неотриманням товару належної якості та порушенням права ОСОБА_1 як споживача останній зазнав моральних переживань, які полягали у душевних стражданнях пов`язаних із неотриманням належного замовленого і оплаченого товару на протязі тривалого періоду часу, неповерненням продавцем-відповідачем по справі грошових коштів в сумі 1270грн. протягом тривалого періоду часу (близько 4 місяців) та повернення вказаних коштів лише під час провадження справи у суді, а також нецензурні висловлювання з боку продавця товару. Також, при вирішенні даного питання суд вважає необхідним керуватись принципом співмірності щодо завданої матеріальної шкоди, що існувала на момент звернення до суду, та розміром моральної шкоди, яка стягується судом. Враховуючи принципи розумності та справедливості щодо стягнення шкоди, судову практику, що склалася, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 2000грн.; разом з тим суд не приймає твердження представника відповідача, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро С» не існувало жодних правовідносин щодо поставки/оплати товару, оскільки після пред`явлення позову до суду ним добровільно було відшкодовано позивачу матеріальні збитки.

Водночас суд при вирішенні спору констатує, що однією із умов договору про поставлений товар мала бути датою виготовлення «2025 рік», - про що наводить позивач за основне і стало спірними правовідносинами між сторонами і, про що по суті сторона відповідача визнала, однак урегулювала лише матеріальні питання. Отже, через те, що товар не відповідав умовам договору та був таким, що мав істотні недоліки, оскільки фактичні характеристики відрізнялись від обумовлених при купівлі, - позивач вірно звернувся до місцевого суду в спосіб, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів». Стосовно присудження до стягнення із відповідача 500грн. як понесених судових витрат пов`язаних з підготовкою і поданням позову, то суд у цій частині відмовляє повністю за недоведеністю, оскільки позивачем не представлено конкретних з цього питання доказів, - про що ним указано у позовній заяві. Судом при розгляді даної вимоги із позиції позивача не з`ясовано, яким критерієм він керувався при визначенні такої суми коштів і, чи можливо при обраному ним способі захисту матеріально відновити (захистити) його права за рахунок відповідача. За змістом ст. 19 Конституції України способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, тобто суд може прийняти лише таке рішення, можливість ухвалення якого передбачена законодавством. Способи захисту прав мають бути встановлені законом або випливати із його положень чи бути передбачені договором. При цьому можливість пред`явлення конкретних позовних вимог та прохання про застосування конкретного способу захисту порушеного права в тих чи інших правовідносинах має бути передбачена законодавством, тобто юридично можливою, - як і стосовно присудженої до стягнення вище визначеної суми коштів морального відшкодування.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-АГРО С» (Кіровоградська область м. Кропивницький проспект Перемоги, буд. 18, кв. 11; ЄДРПОУ-38802758) в користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 , - моральну (немайнову) шкоду в розмірі 2000(дві тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР-АГРО С» у дохід держави судовий збір у сумі 1331грн. 20коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Суддя