Ухвала суду № 137464196, 17.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 457/1872/24

Провадження № 1-кп/442/134/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі кримінальне провадження 12024141140000143 від 03.06.2024 відносно:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Трускавець Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого на АДРЕСА_2 , згідно ст.89 КК України раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

за участю: прокурорів ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої - ОСОБА_6

встановив:

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід тримання під вартою, строк якого продовжено до 26.06.2026.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивовано тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. ОСОБА_3 не працює, не навчається, суспільно-корисною діяльністю не займається, не має міцних соціальних зав`язків за місцем проживання, відсутні обставини, які б утримували його у місці проведення досудового розслідування та судового розгляду, є наявні достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 в подальшому під страхом покарання буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. З метою уникнення від кримінальної відповідальності перебуваючи на волі шляхом умовлянь, підкупу, чи іншим чином зможе незаконно впливати на свідків, які є його сусідами, з метою надання останніми показів, які його виправдовуватимуть, з метою уникнення кримінальної відповідальності, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім цього, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як згідно вироку Трускавецького міського суду Львівської області від 29.02.2024 притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України та був засуджений до штрафу 595 грн., який останнім було сплачено, що вказує на схильність підозрюваного ОСОБА_3 до вчинення інших злочинів, зокрема у сфері проти життя та здоров`я особи. З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_3 , вважає за необхідність продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такий запобіжний захід необхідний для виконання завдання кримінального провадження та неможливістю запобігання ризикам шляхом застосування щодо ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу. Що стосується стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , то звертає увагу суду, що будь-яких нових документів щодо погіршення такого, стороною захисту не надано.

Потерпіла ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора заперечила, просилиа змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м`який, оскілки останній більше двох років перебуває під вартою, стан його здоров`я погіршується.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подав до суду письмові заперечення щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби із застосуванням обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КК України або застави. Вказав, що по справі дійсно не допитаний свідок, однак такий безпосереднім свідком подій не був, що виключає ризик впливу на свідків. Крім цього, невідомо де ця особа є в даний час, оскільки вона є внутрішньо-переміщеною. Судимість про яку згадує сторона обвинувачення втратила своє правове значення відповідно до положень ст..88, 89 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання, достатні родинні зв`язки, його вкрай незадовільний стан здоров`я робить неможливим забезпечення його лікування. В обвинуваченого значно погіршився стан здоров`я, він неодноразово звертався до адміністрації установи зі скаргами щодо незадовільного стану свого здоров`я. Потерпілі в кримінальному провадження не мають жодних претензій матеріального чи морального характерів, неодноразово зверталися про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд дійшов до такого висновку.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Також практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства (п. 35 рішення ЄСПЛ № 12369/86 від 26.06.1991 «Летельє проти (Цранції»).

Разом із тим, згідно із п. 51 вказаного вище рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто з даного рішення Європейського суду з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а відтак суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, не забезпечить виконання ОСОБА_3 дотримання обов`язків, передбачених законом, оскільки ризик втечі може бути розцінений ними менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.

За таких обставин, вислухавши доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які свідчать про необхідність продовження тримання під вартою обвинуваченого, думку обвинуваченого, беручи до уваги те, що перебуваючи на волі обвинувачений може ухилятись від явки в судові засідання, суд дійшов висновку про доцільність продовження запобіжного заходу відносно останнього у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без можливості внесення застави, враховуючи те, що внаслідок протиправних дій підозрюваного настала смерть людини. На думку суду, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також не заслуговують на увагу твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки наведені в судовому засіданні захисником підстави не можуть підтвердити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відтак, суд прийшов до висновку, що доводи сторони обвинувачення про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є достатніми для переконання, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, не зменшилися і виправдовують тримання обвинувачених під вартою і будь-який більш м`який запобіжний захід є недостатнім для запобігання таким ризикам, у зв`язку з чим доводи сторони захисту про можливість обрання менш суворого виду запобіжного заходу є необґрунтовані.

Керуючись ст. ст.177,183,197, ч. 3 ст.331 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали до 15.08.2026.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та скерувати ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» (м. Львів, вул. Городоцька, 20) для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду впродовж п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1