Вирок № 137463776, 17.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.06.2026

Справа № 334/9206/24

Провадження № 1-кп/334/231/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спеціального судового провадження (in absentia) кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився м.Углеуральськ, Пермської області, РФ, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого (т.1, а.с.183-192),

у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

за участі: прокурора ОСОБА_4 , захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 , -

встановив:

Згідно з Конституцією України - Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України. Гаазькими конвенціями 1899 та 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року та іншими міжнародно-правовим и актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За загальновідомим фактом, всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф ОСОБА_6 та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Паради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX). від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.

Президент російської федерації 22 лютого 2022 року направив до ради федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.

Приблизно о 5 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України та віддав відповідний наказ підрозділам збройних сил та іншим збройним формуванням рф про військове вторгнення на територію суверенної України через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській. Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснити збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснити військову окупацію частин території суверенної України.

24.02.2022, на виконання вищевказаних наказів, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській. Київській, Луганській. Сумській. Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі Кирилівська селищна територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області, яку було захоплено 24.02.2022 представниками держави-агресора, та створили незаконні органи влади на вказаній території з метою впровадження політичних і освітніх стандартів російської федерації.

З метою відсічі військової агресії Російської Федерації, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України затверджених Верховною радою України, зокрема Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 4024-IХ від 29.10.2024, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відтак, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» вся територія Мелітопольського району, у складі якого знаходиться Кирилівська селищна територіальна громада, внесена до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та станом на час повідомлення про підозру перебуває у ньому.

Після повної окупації території Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на цій тимчасово окупованій території шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності територіальних громад, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення на захоплених територіях, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Разом з тим, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.04.2022, представниками збройних формувань російської федерації всупереч установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами порядку, цілеспрямовано було створено окупаційну адміністрацію російської федерації - «военно-гражданскую администрацию Мелитопольского района», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території Мелітопольського району Запорізької області та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.

Так, положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що окупаційна адміністрація російської федерації, це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

В свою чергу незаконними органами, посадовими та службовими особами відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

В подальшому, продовжуючи встановлення тотального контролю та розповсюджуючи свою владу на захоплених територіях Мелітопольського району Запорізької області, представники збройних формувань російської федерації, діючи за підтримки місцевих колаборантів, які безпосередньо і сформували окупаційну адміністрацію російської федерації - «военно-гражданскую администрацию Мелитопольского района», та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення, створили на території Веселівської селищної територіальної громади, Кирилівської селищної територіальної громади, Костянтині вської сільської територіальної громади, Мирненської селищної територіальної громади, Новенської сільської територіальної громади, Новобогданівської сільської територіальної громади, Нововасилівської селищної територіальної громади, Новоуспенівської сільської територіальної громади, Олександрійської сільської територіальної громади, Плодородненської сільської територіальної громади, Приазовської селищної територіальна громади, Семенівської сільської територіальної громади, Чкаловської сільської територіальної громади, Якимівської селищної територіальної громади та Терпіннівської сільської територіальної громади, аналогічні незаконні органи влади у вигляді місцевих окупаційних адміністрацій замість діючих сільських та селищних рад, які безпосередньо підпорядкували створеній раніше окупаційній адміністрації «военно-гражданской администрации Мелитопольского района».

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але приблизно в першій декаді липня 2022 року на території с. Лиманське Кирилівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, яка з 24.02.2022 є тимчасово окупованою збройними силами російської федерації територією, представники збройних формувань російської федерації та створеної ними окупаційної адміністрації - «военно-гражданская администрация Запорожской области», створили окупаційну адміністрацію держави агресора - «Лиманский сельський совет», наділивши його всіма узурпованими владними повноваженнями адміністрації.

Далі, громадянин України ОСОБА_3 , діючи умисно, достовірно усвідомлюючи та передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч передбачених Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про службу в органах місцевого самоврядування» та інших норм і законів діючими на території суверенної України, приблизно у першій декаді липня 2022 року (більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені), перебуваючи на території с. Лиманське Мелітопольського району Запорізької області, яке з 24.02.2022 року по теперішній час є тимчасово окупованою російською федерацією територією України відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», вся територія Мелітопольського району, у складі якого знаходиться Кирилівська селищна територіальна громада, у склад якої входить с. Лиманське, внесена до вказаного переліку територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб, із числа представників військової окупаційної адміністрації держави-агресора рф та свідомо і добровільно зайняв посаду «председателя Лиманского сельского совета», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконно створеному органі влади - «Лиманский сельский совет», створеному на тимчасово окупованій території Кирилівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області.

Перебуваючи на тимчасово окупованій території, використовуючи незаконно набуті владні повноваження ОСОБА_3 , будучи проросійськи налаштованою особою, діючи умисно та виконуючи покладені на нього окупаційною владою держави-агресора російської федерації організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції спільника вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора та вказівки представників збройних формувань російської федерації, добровільно діючи від імені окупаційної влади держави-агресора рф, крім іншого проводить зібрання серед місцевого населення, на яких схиляє місцевих жителів до співпраці з окупаційною владою держави-агресора, проводить особисті прийоми громадян, під час яких вирішує соціальні питання місцевого населення.

Також, ОСОБА_3 , виконуючи незаконно набуті владні повноваження, та з метою підтримки і пропаганди встановленої на тимчасово окупованій території окупаційної влади держави-агресора рф, подальшого розповсюдження окупаційної влади на території Запорізької області, її утвердження, крім іншого, здійснює організацію та контроль за виконанням обов`язків підлеглих йому працівників, підбирає та формує особовий складу апарату незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.5 ст.111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно - розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисників ОСОБА_7 , яка була забезпечена державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 , а також інформацію про винесення процесуальних документів у даному кримінальному провадженні надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 135, 323 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у вчиненні інкримінованого злочину; недоведеності стороною обвинувачення добровільності зайняття посади та необхідності постановлення виправдувального вироку у даному кримінальному провадженні.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку Російської Федерації частини території України (у т.ч. Мелітопольського району Запорізької області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку Російської Федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, повністю підтверджується наступними доказами.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що до тимчасової окупації він працював у Кирилівській селищній раді та виїхав з ТОТ 28.09.2022. З ОСОБА_3 підтримував робочі відносини. Після тимчасової окупації, приблизно у червні 2022 в Кирилівці почали з`являтися військові РФ та Уманець стала «мером» Кирилівки. ОСОБА_3 приїжджав до Уманець та в селищній раді проводились зібрання з іншими депутатами та військовими, які були з шевронами РФ. Він особисто розмовляв з ОСОБА_9 та той в коридорі селищної ради пропонував йому роботу, казав, що все буде добре та агітував за РФ. Також від інших людей він чув, що ОСОБА_10 агітував їх за РФ.

Від допиту, інших свідків зазначених у Реєстрі, прокурор відмовився.

Відповідно до протоколу огляду від 21.03.2023 та диску до нього, який проведено за участі спеціаліста ОСОБА_11 , у телеграм каналі «Новая Кирилловка» були виявлені:

Пост №1, режим доступу до ресурсу: https://t.me/NowKirillovka/6823, зміст посту:

«Председатель сельского совета с.Лиманское ОСОБА_12 поздравляет всех с наступающим праздником! Мирного неба всем нам, победа будет за нами!».

У вказаному пості був наявний відеозапис тривалістю 00 хв. 14 сек., на якому присутній призначений окупаційною владою рф на посаду голови с. Лиманське ОСОБА_3 .

Жители Кирилловского сельского поселения. Поздравляю с наступающим новым 2023 годом. Желаю чтобы этот год был мирным, чтоб….. Победа будет за нами. Мы победим. (т.1, а.с.233-237).

На підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 10.10.2024 надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні №22023080000000619, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.04.2023 за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, інформації яка міститься у протоколі про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем №59/5/5/3-683т від 07.03.2023, додатку до нього - DVD-R диску №59/5/5/3-223т від 07.03.2023, а також процесуальних документах на підставі яких вказана інформація отримана, а саме клопотання слідчого №59/14/К-141т від 01.03.2023 та ухвали Запорізького апеляційного суду №10/999т від 02.03.2023, отриманих і складених у рамках досудового розслідування кримінального провадження №22022080000000092 від 23.03.2022 (28.05.2023 матеріали щодо проведеної негласної слідчої (розшукової) дії були виділені до матеріалів кримінального провадження №22022080000002484 від 28.12.2022) (т.1, а.с. 240-250, т.2, а.с. 62).

Відповідно до протоколу за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 07.03.2023 було оглянуто обліковий запис «Телеграм» на ім`я « ОСОБА_13 », яка є учасником групи «ТГ Мелитопольского района», в якій виявлено 84 учасника. В ході огляду групи «ТГ Мелитопольского района» були виявлені фото-копії документів а саме : Распоряжение военно-гражданской администрации Мелитопольского района Запорожской области «О предоставлении информации» № 53 от 20.02.2023 та № 68 от 03.03.2023 за підписом Голови ВГА Мелітопільского району Запорізької області ОСОБА_14 (т.2, а.с.9-46).

Відповідно до протоколу огляду від 11.10.2024 та роздруківок до нього, чат «ТГ Мелитопольского района» було розпочато 27.04.2022; 27.07.2022 до вказаного чату з акаунту « ОСОБА_15 » надіслано повідомлення наступного змісту « ОСОБА_16 НОМЕР_1 » Лиманское.

07.08.2022 до вказаного чату надіслане повідомлення «присутствие 08.08.2022». як вбачається з роздруківки файлу «Список присутствующих на совещании 08.08.2022», відповідно до якого глава ВГА МР ОСОБА_14 , а в колонці «Кирилловская поселковая администрация» значиться « ОСОБА_16 ».

З роздруківки файлу «Телефоны Аппарата ВГА Кирилловской общины» під номером 9 зазначений « ОСОБА_16 председатель Лиманского с/с 079900200158».

З роздруківки «Список участвующих на собрании с ВГА Кирилловской общины 12.08.2022» під № 7 значиться « ОСОБА_16 » (т.2, а.с. 47-62).

Відповідно до протоколу огляду від 18.10.2024 за допомогою програми «Telegram Desktop» з параметрами пошуку «Католик Сергей» встановлено: публікація № 1 « ОСОБА_16 , коллаборант, любитель русого мира, очень ждал Россию при Украине, был депутатом села Лиманское, сейчас при России староста села Лиманское, в тюрьму его посадим, ждем ЗСУ»; публікації № 2 -№ 5 містить вітання з днем народження від РО ЛДПР Запорізької області; публікація № 6 наступного змісту «В селе Косых поступили жалобы от местных жителей на слабое давление в водопроводных сетях. Для выяснения причин падения давления на место происшествия мгновенно выехали староста села Лиманское и Косых ОСОБА_12 , руководитель МУП Райкоммунсервис Кирилловского ОП ОСОБА_17 , а также главный инженер и аварийная бригада. На данный момент выясняется причина падения давления, работает специальная техника..» (т.2, а.с. 64-79).

Суд зазначає, що за змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на виконання відповідних доручень, наданих у порядку ст. 40 КПК, оперуповноважении? співробітник провів огляд інтернет-сторінок, зроблено скриншоти і завантажено відеофаи?ли, які є додатками до протоколів огляду, оформлених, відповідно до вимог КПК.

Оцінюючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнав і?х такими, що перебувають в об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим злочином, не спростовані в ході судового розгляду, чинним законодавством передбачені як джерела доказування та зібрані з дотриманням процесуальних норм.

Таким чином, електронні (цифрові) докази, до яких належать матеріали фотози?омки, звукозапису, відеозапису та інші носіі? інформаціі? (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет, різноманітні засоби масовоі? інформаціі?, соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграм- канали, особисте листування з використанням комп`ютерноі? техніки і мобільних телефонів, флешнакопичувачі, карти пам`яті тощо), у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є основними доказами у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національноі? безпеки Украі?ни. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року по справі 569/1908/23.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими та достовірними; показання свідка та досліджені письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей та у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не доведено добровільність зайняття посади «председателя Лиманского сельского совета» у незаконно створеному органі влади - «Лиманский сельский совет», створеному на тимчасово окупованій території Кирилівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області посади в окупаційній владі є безпідставними, оскільки спростовані показаннями свідка та відео звернення обвинуваченого до місцевих жителів, з якого не вбачається застосування жодного примусу.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено наступні матеріали:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22022080000002311 від 28.11.2022 за ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України;

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22023080000000619 від 14.04.2023 за ч. 5 ст. 111-1 КК України

- постанови прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження від 14.04.2023. При дослідженні вказаних постанов судом враховано наявність вже сформованої практики ККС із питання застосування ст. 257 КПК, а саме , що положення ч. 1 ст. 257 КПК застосовуються у випадку, коли під час проведення НСРД в одному кримінальному провадженні було здобуто відомості про вчинення іншого кримінального правопорушення, яке не розслідується у цьому провадженні. Оскільки на підставі постанови прокурора з матеріалів первинного кримінального провадження, під час розслідування якого були проведені НСРД, були виділені матеріали до іншого кримінального провадження, а тому не було передбачених ст. 257 КПК підстав для звернення прокурора до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на використання у виділеному кримінальному провадженні інформації, здобутої у первинному кримінальному провадженні;

- повідомлення про виклик та про підозру ОСОБА_3 про завершення досудового розслідування у газетах «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора України;

- постанова слідчого УСБУ в Запорізькій області про оголошення ОСОБА_3 у державний та міжнародний розшук;

- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області про здійснення спеціального досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 (т.1, а.с. 62-158);

- звіти про оцінку майна ОСОБА_3 (т.2, а.с. 146-202).

Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

Крім того, суд вважає необхідним виключити з формулювання обвинувачення вказівку на те, що ОСОБА_3 вирішує питання щодо налагодження навчального процесу у закладах освіти, що йому підконтрольні, займається підбиранням та формуванням педагогічного колективу навчальних закладів, оскільки вказані дії не знайшли свого підтвердження.

При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого, а також обставини, що впливають на покарання.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Обставин, відповідно до вимог ст. 66, 67 КК України, які б пом`якшували або обтяжували покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено та в обвинувальному акті не зазначено.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину (добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно - розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території), особу обвинуваченого: раніше не судимого, маючої постійне місце мешкання; його вік та здоров`я (не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра).

Враховуючи особу ОСОБА_3 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.5 ст.111-1 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, санкцією ч.5 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, суд враховує, що зазначене додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.

Крім того, ОСОБА_3 вчинив злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений воїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_3 додаткового покарання обіймати будь-які посади саме в органах державної влади та місцевого самоврядування України, державних підприємствах, а також в органах, що надають публічні послуги.

Також, суд при прийняття рішення також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

В даному випадку суд дійшов висновку, що буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади та місцевого самоврядування в Україні.

Також, санкцією ч.5 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке в даному випадку не є обов`язковим і може не призначатися судом.

Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

28.10.2024 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя на майно, належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

- об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, площа земельної ділянки (кв.м): 4500, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить у розмірі частки 1/1;

- об`єкт рухомого майна: транспортний засіб марки «КАРАВАН МЗАП», VIN № НОМЕР_2 , 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , № ШАСІ (РАМИ) HBD15422;

- об`єкт рухомого майна: транспортний засіб марки «KIA SPORTAGE», VIN № НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_4 , 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ;

- об`єкт рухомого майна: транспортний засіб марки «ЗАЗ-DAEWOO T13110», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , VIN № НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладено арешт (т.2, а.с. 128-133).

Враховуючи, що на стадії досудового розслідуванні та під час судового розгляду було встановлено майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_3 , а злочин, що йому інкримінується є злочином проти основ національної безпеки України, тому суд призначає покарання останньому з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, оскільки судом призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, підстави для скасування арешту майна належного обвинуваченому ОСОБА_3 , накладеного 28.10.2024 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя, суд не вбачає.

Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_3 судом не приймалося.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.5 ст.111-1 КК України і призначити йому покарання

- за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, державних підприємствах, а також в органах, що надають публічні послуги, на строк 15 (п`ятнадцять) років із конфіскацією усього, належного йому на праві власності майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дати його затримання та початку реального виконання покарання у виді позбавлення волі.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт, накладений 28.10.2024 ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя на майно, належне ОСОБА_3 , скасуванню не підлягає, для виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Керуючись ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: