Вирок № 137463732, 08.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.06.2026

Справа № 334/10305/24

Провадження № 1-кп/334/243/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спеціального судового провадження (in absentia) кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась с.Переможне, Якимівського району, Запорізької області, громадянки України, освіта середньо-спеціальна, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.5 ст.111-1 КК України, -

за участі: прокурора ОСОБА_4 , захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 -

встановив:

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів зс рф на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України затверджених Верховною радою України.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаних наказів військово-політичного керівництва рф, військовослужбовці ЗС рф, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VI І, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Відтак, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (у редакції від 02.05.2023 №41) «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», вся територія Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області внесена до вказаного переліку та з 24.02.2022 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Після остаточної військової окупації значної частини території Запорізької області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Нормативно правовим актом, який регламентує питання проведення всеукраїнського референдуму є Закон України «Про всеукраїнський референдум», прийнятий 26.01.2021. Так, частиною 2 статті 15 вказаного Закону передбачено, що Всеукраїнський референдум щодо зміни території України призначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України. Крім того, в частині 1 статті 20 вказаного Закону зазначено, що у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.

Разом з тим, приблизно на початку травня 2022 року представниками збройних формувань рф всупереч законного порядку, установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, було створено окупаційну адміністрацію держави-агресора - т.зв. «Военно-гражданскую администрацию Запорожской области», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом та тимчасово окупованій території Запорізької області, а також реалізації узурпованих владних повноважень.

При цьому, положеннями п. 6 ч.1 ст.1-1 Закону №1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація рф - це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

В той же час, 26.07.2022 указом голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області ОСОБА_6 № 165-р створено незаконний орган влади «виборчу комісію Запорізької області».

Далі, ОСОБА_6 знаходячись у палаці культури «ім. Т.Г. Шевченко», розташованому за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пл. Перемоги, 4, організував та провів збори мешканців громади із залученням численних представників російських та місцевих окупаційних ЗМІ, на якому у штучно створеній урочистій обстановці, з використанням російської державної символіки, створюючи враження у присутніх осіб щодо їх певної причетності до цієї нібито значущої події, маніпулюючи таким чином їх дійсним сприйняттям подій та їх наслідків, підписав розпорядження «Про підготовку організації проведення референдуму виборною комісією Запорізької області» № 195-р від 08.08.2022, відповідно до якого доручив створеній виборчій комісії пропрацювати та надати до військово-цивільної адміністрації Запорізької області пропозиції з організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення заходів до підготовки до проведення референдуму про входження Запорізької області до складу рф.

Крім того, 20.09.2022 ОСОБА_6 , будучи головою військово-цивільної адміністрації Запорізької області, використовуючи владні повноваження, видав указ №356-у, відповідно до якого, зокрема:

1)призначив референдум Запорізької області про вихід Запорізької області із складу України та про входження Запорізької області до складу рф на правах суб`єкта рф;

2)виніс питання на референдум щодо голосування за вихід Запорізької області із складу України, утворення Запорізької області самостійної держави та входження її до складу рф на правах суб`єкта рф, а саме: «Ви за вихід Запорізької області зі складу України, утворення Запорізькою областю самостійної держави і входження її до складу російської федерації на правах суб`єкта російської федерації?, відповідь: «так» або «ні»»;

3)затвердив положення про референдум Запорізької області про вихід Запорізької області із складу України та про входження Запорізької області до складу рф на правах суб`єкта рф;

4)в цілях забезпечення умов для реалізації прав на участь у референдумі, а також безпеки для учасників референдуму, членів комісій референдуму, наглядачів, представників засобів масової інформації визначив дні голосування на референдумі - 23 вересня - 27 вересня 2022 року.

Так встановлено, що на початку вересня 2022 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території с. Максима Горького Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, територія якого з 24.02.2022 та на час складення обвинувального акту є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, за попередньою змовою із членами т.зв. «участковой избирательной комиссии № 289» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також іншими невстановленими під час досудового розслідування особами - представниками окупаційної адміністрації, що діє на території вказаного населеного пункту, бажаючи проявити себе перед вищим військово-політичним керівництвом держави-агресора, безпосередньо підтримуючи незаконний референдум, розпочала здійснювати організаційні заходи, направлені на проведення на тимчасово окупованій території с. Максима Горького Мелітопольського району Запорізької області незаконного референдуму про входження Запорізької області до складу російської федерації, де, зокрема проводила агітацію серед місцевого населення.

В подальшому, в період 23-27 вересня 2022 року, гр. України ОСОБА_3 , перебуваючи на території с. Максима Горького Мелітопольського району Запорізької області, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою остаточного встановлення окупаційної влади російської федерації на тимчасово окупованій території Запорізької області, взяла безпосередню участь в організації та проведенні на території с. Максима Горького незаконного референдуму щодо входження Запорізької області до складу російської федерації та зайняла посаду секретаря т.зв. «участковой избирательной комиссии № 289», що розташована за адресою: с. Максима Горького, вул. Максима Горького, буд. 9, Мелітопольський район Запорізька область, а також, за попередньою змовою із іншими невстановленими під час досудового розслідування особами, разом з представниками збройних формувань держави-агресора рф, особисто відвідувала місця проживання мешканців вищевказаних сіл з метою проведення голосування, маючи при собі відповідну урну та бюлетені для голосування.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.28 ч.5 ст.111-1 КК України, як участь в організації та проведення незаконних референдумів на тимчасово окупованій території, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 (in absentia), яка показань суду не надавала та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_5 , яка була забезпечена державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 , а також інформацію про винесення процесуальних документів у даному кримінальному провадженні надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 135, 323 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , належним чином повідомлену про проведення відносно неї досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати у неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченої під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останньої у вчиненні інкримінованого злочину; недоведеності стороною обвинувачення добровільності прийняття участі в організації та проведенні референдуму та необхідності постановлення виправдувального вироку у даному кримінальному провадженні.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку Російської Федерації частини території України (у т.ч. Мелітопольського району Запорізької області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку Російської Федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується наступними доказами.

Відповідно до протоколу огляду від 31.03.2023 відкритої для вільного доступу інформації у мережі Інтернет, а саме наявних у Telegram-каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за електронною адресою посилання: ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено публікації наступного змісту:

14.07.2022 о 14-09, яка містить звернення Балицького з таким змістом: «Осенью в Запорожской области пройдет референдум о вхождении в состав Российской Федерации. Мною, как главой Военно-гражданской администрации Запорожской области принято решение о проведении референдума, который состоится в начале осени. Прорабатываются механизмы. Референдум определит, чего хотят жители Запорожской области и как они хотят жить. Механизм проведения референдума будет прорабатываться, а волеизъявление будет открытым и ясным…..»;

14.07.2022 о 21:15 відеозапис тривалістю 02 хв. 03 сек. Відповідно до якого ОСОБА_10 . Зазначає: «На осень мы планируем провести референдум. Ко мне обратились трудовые коллективы, профсоюзные организации, общественные организации, общественные деятели, советы ветеранов с тем, чтобы как можно быстрее определили свой статус. И по общению с этими людьми, мы четко понимаем, что они хотят в составе россии быть.

Быть в составе россии не республикой, не отдельным субъектом, вернее формированием, мы хотим быть субъектом таким же, как Воронежская область, как Ростовская область. Мы хотим быть Запорожской областью в составе российской федерации. Поэтому мной было принято решение, как главой военно-гражданской администрации, о проведении референдума, который состоится в начале осени.

Сейчас отрабатываются механизмы, правила как мы будем это делать. И данный референдум определит, что хотят жители Запорожской области, которые освобождены от киевского режима.

Референдум будет проходить по всем правилам, форма и порядок мы еще не отработали. Но мы отработаем и порядок, и форму. Это будет прозрачное волеизъявление. Это будет максимально открыто и ясно. И тогда народ решит как они хотят жить. Это будет демократично. Мы не европейское Косово, которое присоединили посредством парламента, не спросив у людей, не спросив, у бывшей Югославии как они хотят жить. Мы проведем честный референдум, и тогда люди скажут. Как они скажут, так я и сделаю. Я обращусь к президенту российской федерации, или хотят люди жить в составе российской федерации, или нет»;

23.07.2022 о 17-48, публікація під назвою «Подписан указ о создании избирательной комиссии Запорожской области» наступного змісту «Подписан указ о создании избирательной комиссии Запорожской области. Осенью по инициативе жителей Запорожской области состоится референдум по вопросу вхождения нашего региона в состав Российской Федерации. Сейчас мы ведем подготовительную работу. Причем сразу в нескольких плоскостях, одна из которых - законодательная.

Для того, чтобы процедура референдума была прозрачной и легитимной, в целях защиты избирательных прав граждан, я подписал указ о создании избирательной комиссии Запорожской области.

Что это значит? Во-первых, все предыдущие органы, которые занимались организацией выборов на территории, официально прекратили свое существование с момента подписания указа. Во-вторых, и это самое главное, сегодня мы создаем совершенно новую открытую структуру. Она будет формироваться из представителей общественных организаций, собраний граждан по месту жительства, работы или службы - из самых активных и неравнодушных жителей региона.

Сегодня у вас есть реальный шанс, помочь в организации и проведении голосования. Если чувствуете в себе желание помочь, если вам не все равно, каким будет будущее Запорожской области, будем рады видеть вас в составе избирательной комиссии. Предложения по кандидатурам начинаем активно принимать. Телефон для справок НОМЕР_1 »;

ІНФОРМАЦІЯ_4 о 16:45 публікація наступного змісту: «Сегодня провел рабочую встречу с главами районных и городских администраций. Обсудили ряд важных вопросов, среди которых проведение референдума, подготовка образовательных учреждений к новому учебному году, новые социальные выплаты и контроль ценообразования на освобожденных территориях Запорожской области»;

20.09.2022 о 16-56 публікація наступного змісту: «Я уверен в том, что момент для принятия решения о территориальной принадлежности Запорожской области наступил. Откладывать процедуру нет смысла, я полностью согласен с нашими общественными деятелями. Технически мы готовы.

Безопасность избирательных участков обеспечена. Наши рубежи надёжно защищены российскими военными. Все условия для того, чтобы каждый житель Запорожской области смог высказать своё мнение, отдать свой голос за наше общее будущее - есть. И это очень важно. Абсолютное большинство жителей нашего региона желает принять участие в референдуме по определению статуса нашего края. Это подтверждается данными опросов общественного мнения. Это воля жителей Запорожской области и никто не вправе помешать нам в реализации нашего права на самоопределение.

Сегодня я подписал положение о проведении референдума по вопросу территориальной принадлежности Запорожской области. Он пройдёт с 23 по 27 сентября. Нашу будущую судьбу будете определять только вы, дорогие мои земляки»;

08.08.2022 о 14-26 публікація, яка містить звернення Балицького з таким змістом: «Сегодня, в рамках форума общественного движения «Мы вместе с Россией» Запорожской области, был зачитан проект резолюции с предложением провести референдум о вхождении Запорожской области в состав Российской Федерации.

Резолюция была единогласно поддержана участниками форума, в котором приняли участие более 700 делегатов.

Мною подписано Распоряжение Центральной избирательной комиссии Запорожской области приступить к проработке вопроса организации проведения Референдума по воссоединению Запорожской области с Российской Федерацией»;

08.08.2022 о 22:16 публікація з наступним змістом: «Дал поручение Избирательной комиссии проработать и представить предложения по организационному, материально-техническому и иному- обеспечению мероприятий по подготовке к проведению Референдума о вхождении Запорожской области в состав Российской Федерации.»;

23.09.2022 о 15-28, яка містить звернення Балицького з таким змістом: «Дорогие жители Запорожской области, освобожденной от украинского нацизама! Поздравляю всех с началом Референдума! Все избирательные участки приступили в своей работе. Безопасность обеспечена. Технически все было подготовлено, к работе приступили подготовленные люди. Верю в то, что по окончанию Референдума мы с вами станем частью большой Родины Российской Федерации. Всем желаю честного вібора, комфортного и справедливого. Все необходимое для работы Референдума мы обеспечили» (т.1, а.с. 210-234).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2023 свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_12 на фотознімку та пояснив, що ОСОБА_13 у першій половині дня 23.09.2022, а саме: в перший день проведення незаконного референдуму, ходила разом з іншими членами комісії та двома міліціонерами до свідка та інших мешканців с.М.Горького додому з метою проведення голосування. В той же день свідок також бачив ОСОБА_12 на виборчій дільниці, що знаходиться по АДРЕСА_2 , де вона особисто дала свідку бюлетень для голосування.

Відповідно до протоколу допиту свідка, який було відтворено у судовому засіданні, після ознайомлення з правами та обов`язками свідок ОСОБА_11 пояснив, що з ТОТ до м. Запоріжжя він виїхав 24.09.2022, з с. Максима Горького. Початок референдуму він застав.

23.09.2022, коли був у дворі, до нього приходили голова комісії ОСОБА_14 з ОСОБА_15 і Богуславською, разом з міліціонерами. Просили голосувати, однак він не голосував в перші хвилини бо були брудні руки, але пізніше, проголосував.

Вказані особи прийшли перед обідом, він займався вивезенням свого майна. З ним говорила ОСОБА_16 голова комісії. При собі в них були списки, бюлетні, а також урна для інвалідів на виїзну комісію при українському голосуванні. Оскільки було два працівника поліції з автоматами то він відчув страх фактично зробив вибір той який їм був вигідний.

Йому видали бюлетень, особливо нічого не розповідали, перед цим поклали палітурки «Ми з росією єдині» Цю маленьку пропаганду в основному носила поштарка, а також сам ОСОБА_17 і ОСОБА_18 . Великої політ агітації не було. Сам ОСОБА_19 розповідав, що тут росія назавжди і т.д. ОСОБА_17 нинішній голова у селі.

Основну розмову з ним вела

ОСОБА_20 членів комісії він знав мати та доньку ОСОБА_21 та міліціонера ОСОБА_22 .

Він проголосував вимушено, оскільки розумів, що завтра йому їхати з села, і якщо ж він не проголосує ОСОБА_19 може сказати, що він не голосував та передати списки на ОСОБА_23 і він не виїде.

Голосував він в селі, попав на комісію і раз їм потрібна галочка то поставив. Це було на вул. Молодіжній, номера будинку не пам`ятає, на початку вулиці.

Бюлетень йому видавала ОСОБА_24 , він поставив хрестик. Бюлетень був форма А4 навпіл, в ньому було написано російською та українською мовами на від`єднання від Запорізької області від України, за референдум про вступ до рф. Сказала хочете ставте плюсик, хочете інший знак навпроти того що вас влаштовує, у віконці.

Комісія знаходилась в с. Максима Горького по вул. Максима Горького в будинку сільської ради, точну адресу не пам`ятає, 7 чи 8 номер будинку. Вся ця комісія сиділа на першому поверсі сільради в актовому залі, чи були якісь вивіски не знає, не звертав уваги. Висів прапор і були військові, а також поліцейські, які перейшли на цю роботу до них. Вони були там цілодобово.

ОСОБА_24 він бачив тільки на виборах вона працювала на виборах і при Україні. Вона з населеного пункту Весняне. Це від його села 15 кілометрів по трасі. Тісних відносин не було (т.2 а.с.48-52).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.05.2023 свідок ОСОБА_25 впізнала ОСОБА_12 на фотознімку та пояснила, що ОСОБА_13 приходила до неї додому 23.09.2022 з урною та бюлетенями для голосування у незаконному референдумі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснила, що виїхала в ТОТ 24.09.2022 та знає ОСОБА_12 , оскільки доньки навчались в одному класі. Їх селище ОСОБА_26 було окуповане 25.02.2022. 23.09.2022 було проведено референдум про приєднання до рф. По селу розносили та клали у поштовий ящик газети з агітацією та повідомленням про вибори, дільниця знаходилась у сільській раді.

23.09.2022 вона була вдома по вул.. 60 років України в с. М. Горького та до неї приходили ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_27 з ними був міліціонер. ОСОБА_9 пропонувала голочувати, ОСОБА_13 тримала бюлетні. ОСОБА_9 надала бюлетні та дивилась яку галочку та в якій графі ставив свідок. Потім вони пішли до інших сусідів. Кого не було дома, просили передати, щоб вони приходили завтра голосувати на виборчій дільниці. Вважає, що ОСОБА_13 залишилась працювати добровільно, працювала в сільській раді.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.05.2023 свідок ОСОБА_28 впізнав ОСОБА_12 на фотознімку та пояснив, що місцева мешканка с. М. Горького ОСОБА_13 приходила до нього додому з урною та бюлетенями для голосування 23.09.2022.

Відповідно до протоколу огляду від 28.09.2023 за результатами проведення негласної слідчої дії -зняття інформації з електронних інформаційних систем, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду, проводилось зняття інформації з електронних інформаційних систем відомостей мобільного додатку «Telegram», який зареєстрований на абонентський номер телефону оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 , яким користується гр.України ОСОБА_29 . Оглядом та аналізом наявної у вказаних файлових масивах інформації, встановлено, що у файловому масиві «Жмурко Telegram 28012022» міститься електронний файл з назвою: «ЧЛЕНЫ УИК, ПОЛУЧИВШИЕ ЗАРПЛАТУ», який містить службовий документ представників окупаційної влади держави-агресора, які приймали участь в організації та проведенні референдуму на тимчасово окупованій території Мелітопольського району Запорізької області, котрі отримали заробітні плати. Таким чином, оглядом вказаного документу було встановлено, що ОСОБА_3 значиться в таблиці як така, що отримала заробітну плату під порядковим номером 61, як секретар виборчої комісії виборчої дільниці № 289 під час проведення незаконного референдуму (т.2, а.с.19).

Крім того, у вказаному протоколі містяться документи щодо роботи виборчих дільниць (т. 2, а.с. 22-35).

Суд зазначає, що за змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на виконання відповідних доручень, наданих у порядку ст. 40 КПК, оперуповноважении? співробітник провів огляд інтернет-сторінок, зроблено скриншоти і завантажено відеофаи?ли, які є додатками до протоколів огляду, оформлених, відповідно до вимог КПК.

Оцінюючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнав і?х такими, що перебувають в об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим злочином, не спростовані в ході судового розгляду, чинним законодавством передбачені як джерела доказування та зібрані з дотриманням процесуальних норм.

Таким чином, електронні (цифрові) докази, до яких належать матеріали фотози?омки, звукозапису, відеозапису та інші носіі? інформаціі? (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет, різноманітні засоби масовоі? інформаціі?, соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграм- канали, особисте листування з використанням комп`ютерноі? техніки і мобільних телефонів, флешнакопичувачі, карти пам`яті тощо), у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є основними доказами у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національноі? безпеки Украі?ни. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року по справі 569/1908/23.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими та достовірними; показання свідків та досліджені письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей та у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.5 ст.111-1 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не доведено добровільність участі у виборчій комісії з проведення референдуму є безпідставними, оскільки спростовані показаннями свідків.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено наступні матеріали:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22023080000000050 від 09.01.2023 за ч. 5 ст. 111-1 КК України;

- постанова прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження від 08.06.2023;

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22023080000000919 від 08.06.2023 за ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України;

- постанова слідчого УСБУ в Запорізькій області про зміну правової кваліфікації від 29.05.2023;

При дослідженні вказаних постанов судом враховано наявність вже сформованої практики ККС із питання застосування ст. 257 КПК, а саме , що положення ч. 1 ст. 257 КПК застосовуються у випадку, коли під час проведення НСРД в одному кримінальному провадженні було здобуто відомості про вчинення іншого кримінального правопорушення, яке не розслідується у цьому провадженні. Оскільки на підставі постанови прокурора з матеріалів первинного кримінального провадження, під час розслідування якого були проведені НСРД, були виділені матеріали до іншого кримінального провадження, а тому не було передбачених ст. 257 КПК підстав для звернення прокурора до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на використання у виділеному кримінальному провадженні інформації, здобутої у первинному кримінальному провадженні;

- повідомлення про виклик та про підозру ОСОБА_3 , про завершення досудового розслідування у газетах «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора України;

- постанова слідчого УСБУ в Запорізькій області про оголошення ОСОБА_3 у державний та міжнародний розшук;

- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області про здійснення спеціального досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_3 ;

- клопотання про дозвіл на проведення НСРД та ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду про надання такого дозволу;

- клопотання про використання результатів НСРД в інших цілях або передання інформації та ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду про надання такого дозволу.

Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.5 ст.111-1 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого, а також обставини, що впливають на покарання.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Обставин, відповідно до вимог ст. 66, 67 КК України, які б пом`якшували та обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено та в обвинувальному акті не зазначено.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченої: раніше не судимої, маючої постійне місце мешкання; її вік та здоров`я (не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра).

Враховуючи особу ОСОБА_3 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченої можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінуємої статті.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, санкцією ч.5 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання, суд враховує, що зазначене додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.

Крім того, ОСОБА_30 вчинила злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачена своїми діями вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_31 додаткового покарання - позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послуги та займатися діяльністю пов`язаною з виборчим процесом.

Також, суд при прийняття рішення також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

В даному випадку суд дійшов висновку, що буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади та місцевого самоврядування в Україні, займатися діяльністю пов`язаною з виборчим процесом.

Також, санкцією ч.5 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке в даному випадку не є обов`язковим і може не призначатися судом.

Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

14.06.2023 ухвалою слідчого судді Олександрівського (Жовтневого) районного суду м.Запоріжжя на майно, належне ОСОБА_3 , а саме на: земельну ділянку, кадастровий номер: 2320381000:06:001:0007, площею: 9.5221 (га), з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладено арешт.

Враховуючи, що на стадії досудового розслідуванні та під час судового розгляду було встановлено майно, що належить обвинуваченій ОСОБА_3 , а злочин, що їй інкримінується є злочином проти основ національної безпеки України, тому суд призначає покарання останній з конфіскацією всього належного їй майна.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, оскільки судом призначено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, підстави для скасування арешту майна належного обвинуваченій, суд не вбачає.

Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченої ОСОБА_3 судом не приймалося.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 28, ч.5 ст.111-1 КК України і призначити їй покарання

- за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послуги та займатися діяльністю пов`язаною з виборчим процесом, строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього її особистого майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дати її затримання та початку реального виконання покарання у виді позбавлення волі.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органах, що надають публічні послуги та займатися діяльністю пов`язаною з виборчим процесом, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт, накладений 14.06.2023 ухвалою слідчого судді Олександрівського (Жовтневого) районного суду м.Запоріжжя на майно, належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер: 2320381000:06:001:0007, площею: 9.5221 (га)., скасуванню не підлягає, для виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Керуючись ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: