Рішення № 137463693, 17.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/11341/25

Провадження № 2/333/1425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: Шумейко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтував наступним.

ОСОБА_1 (далі Відповідач) уклала з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК» (далі - Первісний кредитор чи АТ «ТАСКОМБАНК») Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №1834165-101 від 7 червня 2021р., підписанням якого акцептував Публічну пропозицію АТ "ТАСКОМБАНК", яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору.

Строк дії Кредитного ліміту за Кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення Банком про факт встановлення Кредитного ліміту. При цьому після закінчення зазначеного періоду, строк дії Кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: - якщо Банк прийняв рішення не продовжувати строк дії Кредитного ліміту; - направлення Клієнтом до Банку письмової заяви про відмову від користування лімітом Кредитної лінії та/або про закриття Поточного рахунку.

26 травня 2025р. між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №НІ/11/29-Ф від 26.05.2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги..

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №НІ/11/29-Ф від 26.05.2025 Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 59 201,06 грн., з яких: - 39 111,81 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; - 4,77 грн. загальна заборгованість по відсоткам; - 20 084,48 грн. загальна заборгованість по комісії; - 0,00 грн. загальна заборгованість по несанкціонованим овердрафтам; - 0,00 грн. пеня/штрафи.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 26 травня 2025р. Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 1834165-101 від 7 червня 2021р. в сумі 59 201,06 грн., з яких: - 39 111,81 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; - 4,77 грн. загальна заборгованість по відсоткам; - 20 084,48 грн. загальна заборгованість по комісії.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за даним кредитним договором на загальну суму 59 201,06 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2026 р. відкрито провадження у справі та призначений її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлені строки для надання заяв по суті справи.

Відповідачка скористалась своїм процесуальним правом та надала відзив на позов, в якому не визнала позовні вимоги, посилаючись на наступне. З доданих до позовної заяви документів не зрозуміло, на якій підставі позивач нарахував 39111,81 грн. тіла кредиту, 4,77 грн. відсотків та 20084,48 грн. комісії. В матеріалах справи відсутня банківська виписка, яка б підтверджувала стан розрахунків між позичальником і кредитодавцем. Позивачем не підтверджено видачу кредитних коштів та не обґрунтовано підстави виникнення заявленої суми нібито боргу. В пункті 1.4 «Заяви-договору про надання споживчого кредиту» № 1834165-101 від 07.06.2021 зазначено: «Комісія за обслуговування кредиту: 2,5 % щомісячно». Разом з тим, додані до позовної заяви документи містять суперечливу інформацію щодо підстав та розміру нарахування комісії: так, якщо в пункті 1.4 «Заяви-договору» зазначено, що комісія за обслуговування кредиту становить 2,5 % щомісячно, то в Додатку 1 до цієї ж «Заяви-договору» вказано: «Комісія за обслуговування кредитної заборгованості: становить 0 % від суми кредиту...». При цьому, у «Заяві-договорі» та додатку до неї не зазначено переліку додаткових та супутніх (супровідних) банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які б надавалися відповідачу та за які банк вирішив встановити щомісячну комісію за обслуговування кредиту. Не міститься такого переліку послуг і в паспорті споживчого кредиту. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх банком із споживачем при укладенні кредитного договору, то положення «Заяви-договору про надання споживчого кредиту» № 1834165-101 від 07.06.2021 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є безпідставними, необґрунтованими і тому не підлягають задоволенню. На підставі вищевикладеного просила відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на її користь понесені витрати на правничу допомогу.

Представником позивача надана відповідь на відзив, в якому він наполягав на задоволенні позову посилаючись на наступне. У відповідності до умов Кредитного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення Кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Кредитного договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов Кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження Відповідача із всіма умовами Кредитного договору, враховуючи і нарахування відсотків. Також слід зазначити, що у Кредитному договорі, підписаному Відповідачем, прямо зазначено, що Відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Первісного кредитора, а також отримав від Первісного кредитора до укладення Кредитного договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». При укладенні Кредитного договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів Позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю, передбачену законодавством інформацію, перед укладанням Кредитного договору. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних коштів за укладеним з Первісним кредитором договору позики, щодо яких виник спір, з тих причин, що Позивач не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 ПОЛОЖЕННЯ Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомляє, що розмір судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу адвоката складає 10000,00 грн. В провадженні суду знаходиться три справи №333/11330/25, №333/11341/25 та № 333/11322/25 за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості, в кожній справі подано ідентичний відзив на позовну заяву та заявлено витрати на правову допомогу 10000,00 що є завищеною сумою. Відповідачем суду не надано копію договору про надання правничої допомоги з додатками, акту приймання передачі послуг, копію квитанції про оплату послуг. Вартість правничої допомоги в сумі 10000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним.

Відповідачкою надані заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що нікчемність умови правочину існує в силу приписів закону та не залежить від волі сторін правочину. Умова про встановлення комісії за обслуговування кредиту є нікчемною незалежно від волевиявлення сторін договору встановити таку умову. У своїй відповіді на відзив позивач не наводить переліку додаткових та супутніх (супровідних) банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які б надавалися відповідачу та за які банк вирішив встановити щомісячну комісію за обслуговування кредиту. Клопотання про витребування доказів подане з пропуском процесуального строку без поважних причин. Відповідач наголошує на тому, що заявлений нею орієнтовний розмір судових витрат не перевищує ринкових цін на юридичні послуги та не може вважатися завищеним. Доводи позивача про те, що «підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи» є безпідставними і не враховують те, що надання правничої допомоги не обмежується складанням відзиву. Передусім це ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, надання консультації, вироблення та узгодження позиції у справі, і лише потім - підготовка процесуальних документів, до того ж відзив - це не єдиний документ у справі, який готується стороною відповідача. Крім того, справа розглядається з повідомленням сторін, тому правнича допомога у справі включатиме також участь у судових засіданнях. Отже, відсутні підстави для зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Також відповідачкою надані додаткові пояснення, в яких вона просила суд врахувати, що аналіз виписки дозволяє дійти висновку про те, що загалом банк (а отже і позивач) штучно збільшив «заборгованість по тілу кредиту на загальну суму 9451,52 грн. за рахунок комісії, яку банк не мав права нараховувати, а саме йдеться про такі суми комісії і дати спрямування банком коштів, сплачених відповідачкою, на сплату неіснуючої комісії: 12.07.2021 на суму 1181,44 грн.; 10.08.2021 на суму 1181,44 грн.; 10.09.2021 на суму 1181,44 грн.; 11.10.2021 на суму 1181,44 грн.; 10.11.2021 на суму 1181,44 грн.; 10.12.2021 на суму 1181,44 грн.; - 08.02.2022 на суму 1181,44 грн.; 10.02.2022 на суму 1181,44 грн., що всього становить 9451,52 грн. Це свідчить про те, що заборгованість по тілу кредиту в сумі 9451,52 грн. відсутня, оскільки сформована банком за рахунок незарахування сплачених відповідачкою коштів в рахунок погашення тіла кредиту.

Також відповідачкою в особі представника адвоката Шумейка І.П. заявлено про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2026 р, за клопотанням позивача, постановлено: витребувати з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» (Код ЄДРПОУ 09806443) виписку по особовим рахункам за Кредитним Договором №1834165-101 від 07 червня 2021 р. та докази перерахування коштів за Кредитним Договором №1834165-101 від 7 червня 2021 р. позичальнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, в позові міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні визнали частково позовні вимоги, з підстав зазначених в їх заявах по суті спору.

Суд, дослідивши матеріали справи і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

7 червня 2021 р. між та АТ «ТАСКОМБАНК» підписано заяву-договір про надання споживчого кредиту №1834165-101, з додатком № 1 до вказаного договору та Паспортом споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум», за умовами якої (п. 1 заяви-договору) Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цієї заяви-договору споживчий кредит в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі- ДКБО), в редакції, яка на день підписання цієї Заяви-договору розміщена на офіційній сторінці Банку https:/ /tascombank.ua, шляхом виплати кредитних коштів в сумі 47257.44 грн. на рефінансування заборгованості в іншій фінансовій установі шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок зазначений в цьому договорі. Комісія за надання кредиту - 0 грн. Строк кредиту: 48 місяців. Проценти за користування кредитом 0,01 % річних. Комісія за обслуговування кредиту: 2,5 % щомісячно

Згідно з п. 2.7. заяви-договору від 7 червня 2021 р., шляхом підписання заяви-договору позичальник погоджується з тим, що зобов`язаний повертати кредит щомісячно у строки відповідно до графіку платежів, що містяться в Додатку № 1 до цієї заяви-договору, що є її невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1.2 заяви-договору від 7 червня 2021 р., позичальник зобов`язаний у строки, обумовлені цією заявою-договором, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання.

За змістом графіку платежів з обчислення загальної вартості кредиту, який підписаний відповідачем та є додатком № 1 до заяви-договору, визначено розмір та строк внесення платежів на погашення кредиту, процентів за користування ним та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а також вказано кінцевий строк кредитування - 07.06.2025 року.

7 червня 2021 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту за продуктом "Зручна готівка Максимум", згідно з яким відповідачка була обізнана про умови кредитування, що передує укладенню кредитного договору.

З платіжної інструкції від 07.06.2021 р. та виписок з даного кредитного рахунку вбачається, щоАТ «ТАСКОМБАНК» виконало свої кредитні зобов`язання та надало Відповідачці обумовлені кредитним договором кошти.

З виписок по кредитному рахунку вбачається, що позичальниця не належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, відповідачка має заборгованість по кредитному договору №1834165-101 від 7 червня 2021 р. - 5118.27 грн., з яких: 39 111,81 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; - 4,77 грн. загальна заборгованість по відсоткам; - 20 084,48 грн. загальна заборгованість по комісії.

26 травня 2025р. між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №НІ/11/29-Ф від 26.05.2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги..

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №НІ/11/29-Ф від 26.05.2025 Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до Відповідачки за кредитним договором №1834165-101 від 7 червня 2021 р. в сумі 59 201,06 грн., з яких: 39 111,81 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту; 4,77 грн. загальна заборгованість по відсоткам; 20 084,48 грн. загальна заборгованість по комісії.

Відповідно до ч. 1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Даним кредитним договором визначена умова про сплату позичальницею щомісячної комісії за обслуговування кредиту, при цьому в цьому в кредитному договору не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надавалися позичальниці ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

До позову не додано примірник Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК», в редакції, що діяла на момент укладення даного кредитного договору, на який міститься посилання в кредитному договорі.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких додаткових та супутніх послуг кредитування і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення заяви-договору про надання споживчого кредиту №1834165-101 та додатку №1 до нього, щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, пунктах 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №496/3134/19.

З урахуванням того, що судом положення даного кредитного договору від 07.06.2021 року щодо обов`язку позичальника щомісячно вносити плату за обслуговування кредиту визнані нікчемними відповідно до частин 1.2 статті 11 та частини 5 статті 12 Закону України «про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що нараховані суми цієї комісії і заявлені по ній сума заборгованості є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості по комісії за даним кредитним договором у розмірі 20084.48 грн., не підлягають задоволенню.

З виписок з кредитного розрахунку вбачається, що кредитодавцем, сплачені позичальницею кошти при виконання кредитних зобов`язань по кредитному договору №1834165-101 у загальній сумі 9451,52 грн. (12.07.2021 р., 10.08.2021 р. 10.09.2021 р., 11.10.2021 р., 10.11.2021 р., 10.12.2021 р., 08.02.2022 р., 10.02.2022 р. по 1181,44 грн. в зазначені дати), були зараховані на сплату комісії за обслуговування кредиту.

З урахуванням того, що судом положення даного кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно вносити плату за обслуговування кредиту визнані нікчемними відповідно до частин 1.2 статті 11 та частини 5 статті 12 Закону України «про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що сплачену позивачкою заборгованість, яка частково зарахована на погашення комісії суму коштів слід зарахувати в погашення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за цим кредитним договором.

З огляду на суму коштів зарахованої кредитодавцем на комісію у розмірі 9451,52 грн., суд дійшов висновку, що заборгованість по кредитному договору №1834165-101 від 7 червня 2021 р., яка підлягає стягненню з відповідачки становить 29665,06 грн. = (39116,58 грн. (загальна сума пред`явлених вимог по тілу кредиту та процентів) - 9451,52 грн.). В іншій частині заявлені вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку позовні вимоги задоволенні на 50,11 %. Отже сума судового збору, що підлягає стягненню відповідача на користь позивача, з урахування сплаченого судового збору 2422,40 грн., становить 1213,86 грн.

Судові витрати складаються також з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачкою заявлені вимоги про стягнення з позивача на його користь понесені витрати на правничу допомогу, яка надавалась їй адвокатом Шумейко І.П. в межах цієї цивільної справи на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.12.2025 р.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 02.12.2025 р., розмір гонорару встановлюється: 2000 гривень за складання одного відзиву на позовну заяву, 1500 гривень за складання одного заперечення на відповідь на відзив, по 1000 гривень за участь в одному судовому засіданні. Розмір гонорару за іншу правничу допомогу визначається окремо додатковою угодою сторін. 8. Підставою для сплати гонорару є звіт адвоката, у якому зазначається перелік та вартість наданої правничої допомоги. Гонорар підлягає сплаті в 10-денний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до умов договору про правничу допомогу, звіту №3 про надання правничої допомоги від 02.12.2025 р. адвокатом була надана відповідачеві наступна правнича допомога: 1) вивчення та аналіз позовної заяви та доданих до неї документів. Надання консультації клієнту щодо захисту її прав у цивільній справі № 333/11341/25, узгодження з клієнтом правової позиції у справі вартістю 1000,00 грн.; 2) складання відзиву ОСОБА_1 на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення 59201,06 гривень у справі № 333/11341/25 2000,00 грн.; 3) складання заперечення ОСОБА_1 на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на відзив у справі № 333/11341/25 1500,00 грн.; 4) участь представника Діденко Світлани Андріївни в судовому засіданні 16.02.2026 в Комунарському районному суді міста Запоріжжя у справі № 333/11341/25 1000,00; 5) участь представника ОСОБА_1 в судовому засіданні 14.04.2026 в Комунарському районному суді міста Запоріжжя у справі № 333/11341/25 1000,00 грн.; 6) ознайомлення з матеріалами справи № 333/11341/25 у Комунарському районному суді міста Запоріжжя 14.04.2026 р. 1000,00 грн.; 7) складання додаткових пояснень ОСОБА_1 щодо змісту виписки по особовим рахункам у справі № 333/11341/25 1000,00 грн.

Позивачем подані заперечення щодо заявлених витрат, при цьому належного обґрунтування не співмірності заявлених судових витрат в даних запереченнях не зазначено.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу у справі підтверджені належними доками є співмірними та доцільними у цій справи. За умовами договору про правничу допомогу обумовлено про здійснення оплати відповідачкою понесених витрат після ухвалення рішення, що не суперечить вимогам законодавства.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, сума витрат за правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню відповідачем з урахуванням частки незадоволених позовних вимог (49,89 %) становить 4240,65 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, на підставі ч.10 ст.141 ЦПК України, в тому числі у зв`язку із стягненням судових витрат з обох сторін, слід провести їх взаємозарахування та остаточно стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 3026,79 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК») заборгованість за кредитним договором №1834165-101 від 7 червня 2021 р. по тілу кредиту у розмірі 29665,06 грн. (двадцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять гривень 06 копійок).

В іншій частині, заявлені позовні вимоги, - залишити без задоволення.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК») на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 3026,79 грн.

В іншій частині заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя: І.Й. Наумова