Ухвала суду № 137462488, 17.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5530/25

Провадження № 2/635/95/2026

У Х В А Л А

09 червня 2026 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання Устіч О.Л.

за участю:

представника позивача адвоката Орлова О.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дворницького О.О.,

представника СТ «Світанок» -Олефіра А.М.,

представника СТ «Світанок» -адвоката Хоміча А.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Садівничого товариства «Світанок», Третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Дмитро Євгенійович про скасування державної реєстрації, припинення права власності, визнання недійсним рішення загальних зборів, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява представника ОСОБА_2 адвоката Орлова Олександра Олександровича до ОСОБА_1 , Садівничого товариства «Світанок», Третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Дмитро Євгенійович, в якій просить:

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70705784 від 14.12.2023 державного реєстратора прав на нерухоме майно Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Дмитра Єнгенійовича, яким за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на садовий будинок, загальною площею 66,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2847707463120);

-скасувати державну реєстрацію прав, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70705784 від 14.12.2023 державного реєстратора прав на нерухоме майно Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Дмитра Євгенійовича, яким за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на садовий будинок, загальною площею 66,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2847707463120);

-припинити речове право - право власності ОСОБА_1 на садовий будинок, загальною площею 66,4 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2847707463120), зареєстроване державним реєстратором прав на нерухоме майно Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Дмитра Євгенійовича року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70705784 від 14.12.2023 (Номер відомостей про речове право: 52947830);

-визнати недійсним рішення Загальних зборів членів СТ «Світанок» в особі уповноважених членів, а також засідання членів Правління, оформлене Протоколом N?2 від 30.06.2024, в частині виключення остаточного з членів Товариства за несплату членських внесків ОСОБА_2 (без закріпленої ділянки) на підставі п. 3.4.3 Статуту за несплату членських внесків та інших обов?язкових платежів в 2021, 2022, 2023 роках;

-усунути перешкоди в користуванні садовими земельними ділянками N?161, N?163 (N?161/163) СТ «Світанок» та користуванні садовим будинком, розташованим на ділянці N? НОМЕР_1 в СТ «Світанок» за адресою: АДРЕСА_1 шляхом повернення зазначених об?єктів у користування ОСОБА_2 ;

-зобов?язати Відповідачів - Садівниче товариство «Світанок» та ОСОБА_1 не чинити перешкоди у реалізації права ОСОБА_2 на користування садовими земельними ділянками N?161, N?163 (N?161/163) СТ «Світанок», та користування садовим будинком, розташованим на ділянці N? НОМЕР_1 в СТ «Світанок» за адресою: АДРЕСА_1 ;

-зобов?язати Садівниче товариство «Світанок» видати довідку про те, що ОСОБА_2 є членом Товариства, та користувачем садових ділянок N? 161/163 та садового будинку N?163, який розташований за адресою: Садівниче товариство «Світанок» ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23148478 на території: Харківська обл., Харківський район, Безлюдівська ОТГ із зазначенням відомостей про передання ділянки у користування відповідно до відомостей членської книжки;

-стягнути з Відповідача - 1 Садівничого товариства «Світанок» на користь позивача ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 180 000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч гривень) в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди;

-стягнути з Відповідача - 2 ОСОБА_1 на користь Позивача ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 100 000,00 грн. (ста тисяч гривень) в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди.

До суду звернувся голова правління СТ «Світанок» Олефір А.М. з клопотанням, в якому просив закрити провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Зауважив, що позивач оскаржує рішення державного реєстратора, фактично ставлячи під сумнів законність здійснення реєстраційних дій, а також правові наслідки такої дії у вигляді набуття речового права власності на об`єкт нерухомого майна. Посилаючись на постанову Великої Палати ВС від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 та постанови від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 02.10.2019 у справі №814/2030/17, у постанові від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц вважав, що заявлені вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів зазначив, що відповідно до ст.4 ч.1 ст.20 та ст.167 ГК України даний спір є корпоративним спором, а так, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Посилався на постанову ВП ВС від 27.06.2018 у справі №916/2791/16, постанові ВС від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18, від 17.12.2019 у справі №904/4887/18, у постанові ВП ВС від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц, у справі №695/2665/16-ц,тощо. Крім того, звернув увагу, що процесуальна поведінка позивача підтверджує визнання ним корпоративної природи даного спору.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі. В письмових запереченнях зазначив, що висновок відповідача є хибним. Оскільки вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію повинно розглядатись за правилами цивільного судочинства, оскільки має приватноправовий характер. Посилався на постанову ВП ВС від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, а також на постанову ВП ВС у справі №814/2030/17 від 02.10.2019. Крім того, в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів членів СТ «Світанок», зауважив, що за правилами цивільного судочинства за загальним правилом можливо розглядати будь-яку справу, у якій хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо вирішення цього спору не відноситься до інших видів судочинства. Посилався на постанову ВС від 09.08.2023 у справі №187/1387/22.

Представники відповідача підтримали клопотання про закриття провадження, просили задовольнити.

Інші учасники справи в підготовче судове засідання не з`явились, повідомлялись своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає за необхідне клопотання про закриття провадження у даній справі задовольнити частково з огляду на наступне.

Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2019 року у справі № 820/1992/17, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, яка правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Предметом спору у цій справі зокрема є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та інші похідні вимоги.

Як встановлено з матеріалів цивільної справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку із порушенням прав позивача як власника земельної ділянки, у зв`язку з діями відповідача.

Наведене свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, а не про публічно-правовий.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію та похідних вимог, а відтак у задоволенні клопотання відповідача в цій частині слід відмовити.

Водночас, щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення Загальних зборів членів СТ «Світанок (п.4), суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

За положеннями частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 цього кодексу).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 вважав рішення загальних зборів СТ «Світанок», а також засідання членів правління, недійсним.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (частина перша статті 80 ЦК України).

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (частини перша та друга статті 83 ЦК України).

28 березня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 жовтня 2013 року № 642-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Згідно з підпунктом 1 пункту 3 цього Закону пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близьку за змістом норму містить пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).

Отже, з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), а й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов`язаний, зокрема, з діяльністю відповідної юридичної особи й управлінням нею.

Визначаючи наявність юрисдикції господарського суду на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній з 28 березня 2014 року до 15 грудня 2017 року, або пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, слід враховувати, чи пов`язаний цей спір із виникненням, здійсненням або припиненням корпоративних прав, зокрема права на участь в управлінні юридичною особою через її статутні органи.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію».

Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону України «Про кооперацію»).

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (стаття 2 Закону України «Про кооперацію»).

Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Отже, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини його членів з кооперативом, що пов`язані зі створенням, діяльністю, припиненням діяльності такої юридичної особи, а також з управлінням нею, є корпоративними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 та від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18.

Позовні вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління СТ «Світанок» на предмет відповідності вимогам цивільного законодавства.

З огляду на викладене, оскільки спір виник між учасником юридичної особи (членом кооперативу) та цією особою і пов`язаний із діяльністю й управлінням нею, такий спір виник із корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання частини першої статті 256 ЦПК України, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19), суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд справи в частині вимог (п.4) віднесено до юрисдикції господарського суду, а так, необхідно закрити провадження по даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Загальних зборів членів СТ «Світанок (п.4).

Керуючись ст.ст.46, 48, 55, 255, 256 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву голови правління СТ «Світанок» Олефіра А.М. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Садівничого товариства «Світанок», Третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області Артюх Дмитро Євгенійович про скасування державної реєстрації, припинення права власності, визнання недійсним рішення загальних зборів, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Закрити провадження по даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Загальних зборів членів СТ «Світанок (п.4).

В іншій частині вимог за клопотанням відмовити.

Роз`яснити позивачу право звернення з цими вимогами в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в частині закриття провадження в частині позовних вимог шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 17.06.2026.

Суддя Д.М. Савченко