Рішення № 137462406, 17.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8170/26

Провадження № 2/643/5966/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Броницької М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

ТОФ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 6457893 від 19.10.2025, в якому просить стягнути з відповідача в свою користь суму заборгованості в розмірі 7 865,00 грн, з яких: 2 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 520,00 грн сума заборгованості за процентами; 345,00 грн сума заборгованості за комісією; 4 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 19.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання коштів у кредит № 6457893, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 2 000,00 грн зі строком кредитування 361 день (з 19.10.2925 по 14.10.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, котрі нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 345,00 грн). У разі порушення Позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою), нараховується неустойка в розмірі 100,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 004726, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, передавши відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», що підтверджується платіжною інструкцією № 98abe358-8d62-49df-8466-8864033e0768 від 19.102025, яка є первинним бухгалтерським документом, складеним та підписаним в електронній формі.

Про виконання своїх зобов`язань ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» сповістило листом № 25/02/26-32700 від 25.02.2026.

Згідно довідки ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000047191 від 09.03.2026, платіжна установа підтвердила прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов Договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020, укладеного між ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції, зокрема 19.10.2025, сума 2 000,00 грн, за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу № 98abe358-8d62-49df-8466-8864033e0768. Оскільки компанія не здійснює операції з готівковими коштами, а переказ здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Оскільки позичальник належним чином зі своєї сторони свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, утворилася заборгованість, котра відповідно до розрахунку становить 7 865,00 грн, з яких: 2 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 520,00 грн сума заборгованості за процентами; 345,00 грн сума заборгованості за комісією; 4 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах, передбачених цим договором, в тому числі до відповідача в сумі 7 865,00 грн, з яких: 2 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 520,00 грн сума заборгованості за процентами; 345,00 грн сума заборгованості за комісією; 4 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Так, згідно п. 2.1.3 зазначеного вище договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання сторонами Реєстру прав вимог, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 25.02.2026, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму заборгованості в розмірі 7 865,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем останній з метою відновлення своїх порушених прав та законних інтересів звернувся в суд.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 24.04.2026 відкрито провадження в цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою з АТ «Державний ощадний банк» витребувано інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку ОСОБА_2 карткового рахунку № № НОМЕР_1 , виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 19.10.2025 по 22.10.2025.

Через канцелярію суду 01.06.2026 вх. № 34404/26 витребувана від банку інформація надійшла. У довідці від 25.05.2026 № 46/12-11/73080/2026 банк повідомляє, що на ім`я ОСОБА_1 було емітована платіжну карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ). Також банком надано виписку за запитуваний період.

Скерована на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвала про відкриття провадження 01.06.2026 повернулася на адресу суду з відміткою Укрпошти за закінченням встановленого терміну зберігання.

У постанові від 18.12.2019 у справі № 2-4159/12 (753/12496/18) (провадження № 61-4961св19) Верховний Суд зробив висновок, що за загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування відповідача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Втім, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Отже, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11 (провадження No 61-6596ск20).

Таким чином, відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Оскільки подача відзиву є правом, а не обов`язком відповідача, відтак керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільну справу за наявними у ній матеріалами.

З боку сторін жодних клопотань, в тому числі клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.

Отже, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до частини другої ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши кожен наявний у матеріалах справи доказ на предмет його належності, допустимості, достовірності, а усі докази в сукупності та взаємозв`язку - на предмет їх достатності, суд встановив відповідні обставини, які вказують на характер кредитно-факторингових правовідносин між сторонами, врегламентованих відповідними цивільно-правовими нормами, які підлягають застосуванню.

Судом встановлено, що 19.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання коштів у кредит № 6457893, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику кредит у розмірі 2 000,00 грн зі строком кредитування 361 день (з 19.10.2925 по 14.10.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95 %, котрі нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 345,00 грн) (а.с. 18-25). У разі порушення Позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою), нараховується неустойка в розмірі 100,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 004726, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, передавши відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 (MASTERCARD) за посередництвом платіжної установи ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», що підтверджується платіжною інструкцією № 98abe358-8d62-49df-8466-8864033e0768 від 19.102025, яка є первинним бухгалтерським документом, складеним та підписаним в електронній формі (а.с. 14).

Про виконання своїх зобов`язань ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» сповістило позичальника листом за вих. № 25/02/26-32700 від 25.02.2026 (а.с. 27).

Згідно довідки ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000047191 від 09.03.2026, платіжна установа підтвердила прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов Договору про переказ коштів № ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020, укладеного між ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції, зокрема 19.10.2025, сума 2 000,00 грн, за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу № 98abe358-8d62-49df-8466-8864033e0768 (а.с. 27, зворот-28).

Згідно наданої суду довідки АТ «Ощадбанк» від 25.05.2026 за № 46/12-11/73080/2026, банк підтвердив факт, що на ім`я ОСОБА_1 було емітована платіжну карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) (а.с. 59).

Також судом досліджено надану банком надано виписку за період з 19.10.2025 по 22.10.2025 (а.с. 61-65).

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за відповідний день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а відтак є належними доказами на підтвердження факту наявності заборгованості позичальника перед кредитодавцем.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, зазначивши, що виписка з позичкового рахунку є підтвердженням видачі кредиту.

Оскільки позичальник належним чином зі своєї сторони свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, утворилася заборгованість, котра відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку за період 24.02.2026 по 26.03.2026 становить 7 865,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 520,00 грн - сума заборгованості за процентами; 345,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4 000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с. 8).

Згідно п. 8.2.6 кредитного договору, сторони домовилися, що Кредитодавець має право відступити право вимоги за Договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості, у разі невиконання Позичальником зобов`язань за Договором.

Судом встановлено, що в подальшому 25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого останній набув право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах, передбачених цим договором, в тому числі до відповідача в сумі 7 865,00 грн, з яких: 2 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 520,00 грн сума заборгованості за процентами; 345,00 грн сума заборгованості за комісією; 4 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою (а.с. 29, зворот-33).

Так, згідно п. 2.1.3 зазначеного вище договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання сторонами Реєстру прав вимог, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 25.02.2026, у котрому за порядком номером ідентифікується контрагент ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму заборгованості в розмірі 7 865,00 грн (а.с. 33, зворот - 34, зворот).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. ч. 7, 12 ст.11 вказаного Закону договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №754/17518/15-ц, провадження, №61-17132св18, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №404/502/18 провадження №61-8449св19 від 23.03.2020, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір.

Як передбачено ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Також, згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1статті 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст. ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст. 1077 ЦК України врегламентовно, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Таким чином, оскільки відповідач зі свого боку не виконав умови договору, в результаті чого утворилася заборгованість, позовні вимоги, спрямовані на відновлення позивачем своїх порушених прав та законних інтересів, кожен аргумент позивача знаходить своє підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, доводами відповідача не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) від 02.06.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу у матеріалах справи наявна копія договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 (а.с. 36, зворот - 40, зворот), копія Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с. 41-42), копія витягу з Акту № 10ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 на суму 4 500,00 грн (а.с. 40, зворот), ордер на надання правничої допомоги (а.с. 43).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Дана законодавча норма відображена у висновку, сформованому Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, який в продовження виснував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2026 у справі № 911/969/24, за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, яка підлягає розподілу між сторонами, відсутні правові підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат.

В матеріалах справи відсутня позиція відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, документи на підтвердження вказаних витрат подані суду, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн (а.с. 48).

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 15, 258, 259, 263-265, 268, 274, 277, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості Договором кредиту № 6457893 від 19.10.2025 в розмірі 7 865 (сім тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 2 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 520,00 грн сума заборгованості за процентами; 345,00 грн сума заборгованості за комісією; 4 000,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя М.В. Броницька