Ухвала суду № 137462133, 17.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-п/641/60/2026 Справа № 641/651/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Музиченко В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Микитюк В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовною заявою ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №501251-КС-001 про надання кредиту від 06.06.2024 у сумі 104 523 грн. 75 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.

Відповідач звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка мотивована тим, що судових повісток про виклик в судове засідання по даній справі відповідач не отримувала, матеріали справи не містять рекомендованого повідомлення про вручення їй судових повісток, тому вона не була обізнаний про дату та час розгляду справи та була позбавлений права на захист своїх законних прав і інтересів. Вона не погоджується, що укладала та підписувала кредитний договір, вважає, що позивачем не надані належні докази щодо цього. Також підлягають перевірці нараховані позивачем а стягнуті за рішення суду проценти. Вимога про нарахування та сплату відсотків, яка є явно завищені, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Розмір заборгованості та нарахованих відсотків є неспівмірними. Також відсутні докази перерахування їй коштів. Просила заяву розглянути за її відсутності та задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення в яких заперечував проти скасування рішення. Зазначив, що відповідач не підтвердила належними доказами, коли вона дізналась про ухвалене рішення. Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач здійснювала оплати за договором на суму 54223,38 грн. Таким чином, здійснивши часткову оплату, відповідач погодилась на умови договору, оскільки виконувала його. Якби відповідач не укладала кредитний договір, вона не вносила б кошти на його погашення. Рішення ухвалено обґрунтовано та на підставі належних доказів. Просив у задоволенні заяви відмовити.

Суд, ознайомившись із заявою про перегляд заочного рішення, письмовими пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог заяви про перегляд заочного рішення у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Пункт 30 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. встановлює, що заочний розгляд судом цивільної справи відповідно до ст.224ЦПКУкраїни допускається лише у тому разі, коли відповідач або всі відповідачі у справі, якщо їх було кілька, повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, не з`явилися в судове засідання при відсутності в ньому їх представників і від них не надійшло повідомлення про причини неявки чи зазначені ними причини визнані неповажними.... і проти такого розгляду справи не заперечує позивач та ним не було змінено предмета або підстави позову чи розміру позовних вимог.

Тобто, однією з необхідних умов для заочного провадження є неявка відповідача в судове засідання. Неявкою відповідача є його фактична відсутність в залі судового засідання при розгляді справи по суті. При цьому необхідно враховувати, що неявкою відповідача є його особиста відсутність, а також відсутність його представника.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, скасування заочного рішення можливе лише за умов одночасної наявності згаданих обставин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач була обізнана про дати удових засідань про що свідчать довідки про доставку SMS в судові засідання, які були призначені на 20.02.2025 року, на 13.03.2025 року, на 21.04.2025 року. Однак, за місцем реєстрації відповідача судова кореспонденція жодного разу вручена не була, що, на думку суду, свідчить про ухилення відповідача від її отримання.

Крім того, судом вживались додаткові заходи щодо повідомлення відповідача про дату розгляду справи, а саме розміщення оголошення про виклик до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки у судове засідання вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, нехтуючи своїми правами та обов`язками, не з`явилась до суду, що дало суду можливість ухвалити заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням Цивільно-процесуального кодексу України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч.1-3ст.13ЦПК України суд розглядає справи неінакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами :письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Суд звертає увагу, що всі матеріали по справі були ретельно досліджені і в судовому засіданні та стосовно них в рішенні суду чітко відображена правова позиція з урахуванням норм матеріального права та наявних у справі документів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачу був виданий кредит у розмірі 50000,00 грн., період кредитування з 06.06.2024 по 21.11.2024 р. За кредитним договором відповідачем сплачено 54223,38 грн. Нарахування відсотків позивачем було припинено з 22.11.2024 р. Як вбачається з кредитного договору, відсоткова ставка за кредитом становила 1,5 % в день.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

На переконання суду представником відповідача у своїй заяві про перегляд заочного рішення не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про існування обставин, що могли вплинути на розгляд справи по суті на момент постановлення рішення суду і, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Згідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст.284,288 ЦПК України суд,

ухвалив:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -В. О. Музиченко