Ухвала суду № 137461873, 17.06.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1895/26

Провадження № 2/401/1819/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. м. Світловодськ

Суддя Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Макарова Ю.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України. В обгрунтування клопотання позивач посилається на важке матеріальне становище, що підтверджується довідкою форми ОК-5 від 12 травня 2026 року, виданою Пенсійним фондом України, згідно з якою розмір доходу позивача за 2025 рік становить 69 342,88 грн. Таким чином, розмір судового збору, який підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попердній календарний рік позивача.

При вирішенні питання про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору суддя виходить з наступного.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Також, частиною другою статті 133 ЦПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норми якого є спеціальними.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, відстрочення або розстрочення сплату судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є правом суду, а не обов`язком, який, вирішуючи таке питання, враховує майновий стан сторони.

Разом із цим Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), у справах "Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії" ("Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania"), "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland"), зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти росії" ("Shishkov v. russia") від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, а суди критично оцінюють будь-які відомості про важкий матеріальний стан заявника.

Положення Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Разом із цим Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/223 зазначила таке: "Із доданих до апеляційної скарги виписки по картці/рахунку з АТ КБ "ПриватБанк" від 16 січня 2023 року та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22 березня 2023 року № 0210-23-00229 за період з I по IV квартал 2022 року можна визначити, що скаржник не отримував доходів. Проте цих документів не достатньо для висновку визначити й визнати майновий стан скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору. З цих документів також не можна визначити, що у скаржника немає інших доходів. Посилання скаржника на відсутність у нього рухомого майна, не є тим фактом, що сам по собі та в сукупності зі згаданими вище документами може слугувати підставою для звільнення скаржника від виконання вимог процесуального закону щодо форми і порядку подання апеляційної скарги в цій справі".

Тобто визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат.

Також у частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 89 ЦПК України також визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження майнового стану позивачем надано довідку форми ОК-5 від 12 травня 2026 року, видану Пенсійним фондом України, інших доказів на підтвердження майнового стану та джерел доходу не надано.

Надана довідка не може свідчити про те, що позивач не має коштів для сплати судового збору, оскільки позивач є працездатною особою і може отримувати дохід з інших джерел.

Разом з тим, предметом спору є заборгованість за договором позики від 09 вересня 2024 року, укладеним між позивачем та відповідачем в сумі 10769440, 50 грн., що, на думку суду, підтверджує фінінсову спроможність позивача.

Враховуючи викладені обставини, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Частиною першою ст. 187 ЦПК України передбачено, що суддя відкриває провадження у справі за відсутності, крім іншого, підстав для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України - до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, подана позовна заява підлягає залишенню без руху в зв`язку з несплатою судового збору та невідповідності вимогам ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивачем заявлено одну позовну вимогу майнового характеру.

Згідно із підпунктом 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлено ставку судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16 640,00 грн.).

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3 328,00 грн.

Позивачем зазначена ціна позову в сумі 10 769 440,50 грн.

Враховуючи викладені обставини, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 16 640 грн. 00 коп.

Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 136, 177, 185 ЦПК України, Законом України "Про судовий збір", суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без руху.

Повідомити позивачу про необхідність протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали виправити зазначені недоліки позовної заяви, а саме:

- надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Судовий збір у сумі 16 640 грн. 00 коп. сплатити за реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у Кіров.обл./тг м.Світловодськ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230; Рахунок отримувача UA248999980313151206000011563; Код класифікації 22030101.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.І. Макарова