Вирок № 137461585, 16.06.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа №390/1471/26

Провадження №1-кп/390/68/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025122010000152 від 03.06.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Аджамка Кіровоградського району Кіровоградської області, громадянка України, не працює, одружена, має на утриманні 1 малолітню дитину, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,

встановив:

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі статті 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Також, відповідно до статті 17 Закону України «Про Оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до ст. 3 цього Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно зі ст. 12 указаного Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

24.02.2022, о 04 годині 30 хвилин, президентом Російської Федерації (далі - РФ) оголошено початок військової спеціальної операції проти України з метою проведення «демілітаризації та денацифікації України».

Із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє дотепер.

Також, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до постанови № 154 від 23.02.2022 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п. 8 вказаної постанови завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 9 вказаної постанови територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань серед іншого: взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території, ведуть на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави, взаємодіють з місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування та беруть участь у здійсненні контролю за підготовкою підприємств до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) щодо задоволення в особливий період потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку, зокрема з питань оповіщення та збору військовозобов`язаних та резервістів, виділення необхідних споруд та об`єктів інфраструктури, утримання запасу матеріально-технічних ресурсів, постачання техніки на збірні пункти та до військових частин, розгортання спеціальних формувань, призначених для передачі до складу Збройних Сил та інших військових формувань під час мобілізації, виконання інших завдань згідно з мобілізаційними планами, беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку у людських і транспортних ресурсах.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов`язані планувати і здійснювати заходи щодо розробки мобілізаційних планів та підготовки до виконання покладених на них мобілізаційних завдань (замовлень) і забезпечувати поставку продукції згідно з укладеними договорами (контрактами) та надавати звіти з цих питань відповідним органам виконавчої влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, які є замовниками мобілізаційних завдань (замовлень), а згідно ч. 2 ст. 21 вищевказаного Закону України підприємства, установи і організації, які є виконавцями мобілізаційних завдань (замовлень) з виробництва продукції, укладають договори (контракти) з підприємствами, установами і організаціями - виробниками (співвиконавцями) комплектуючих виробів, постачальниками матеріально-технічних засобів, сировини.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Разом з цим, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень).

Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства свідчать про те, що бронювання військовозобов`язаних здійснюється лише у суворо визначених Законом випадках та за встановленою процедурою, а безпідставне бронювання перешкоджає законній діяльності ЗС України, передбаченій ст.12 Закону України «Про Збройні Сили України», яка полягає у підтриманні на належному рівні мобілізаційної готовності та боєздатності.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обіймаючи посаду керівника групи кадрів по роботі з персоналом відокремленого підрозділу «Інгульська шахта» державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14314239), (наказ про призначення № 88 о/с від 24.03.2023) відповідно до наказів від 27.03.2023 № 92-ос та від 01.07.2025 № 163-ос, була призначена відповідальною особою за ведення військового обліку на зазначеному підприємстві, достовірно знаючи порядок здійснення мобілізаційних заходів і бронювання військовозобов`язаних працівників відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постанови Кабінету Міністрів України № 76 від 27.03.2023 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» (ділі - постанова Кабінету Міністрів України № 76), усвідомлюючи суспільну значущість забезпечення мобілізаційної готовності держави та належного функціонування Збройних Сил України в умовах особливого періоду, діяла умисно, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України.

Так, у період часу з 21 лютого 2025 року по 06 лютого 2026 року включно, ОСОБА_4 організувала та реалізувала протиправний механізм незаконного бронювання військовозобов`язаних осіб, які фактично не перебували у трудових відносинах із ДП «Схід ГЗК», шляхом внесення недостовірних відомостей до порталу Пенсійного фонду України щодо нібито їх працевлаштування на вказаному підприємстві. У подальшому, на підставі внесених недостовірних зазначені особи отримували бронювання від мобілізації відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постанови Кабінету Міністрів України № 76 .

Реалізуючи свій умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України під час проведення мобілізаційних заходів, ОСОБА_4 вносила завідомо неправдиві відомості в ПФУ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (електронного цифрового ключа) директора шахти ОСОБА_6 , який не був обізнаний про її злочинні дії, щодо нібито працевлаштування на ВП «Інгульська шахта» ДП «Східний ГЗК» осіб призовного віку, внесені відомості в подальшому оброблялися електронними системами та відображалися в інформаційній системі «Дія».

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, 21 лютого 2025 року ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості через портал Пенсійного фонду України щодо нібито працевлаштування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) у ВП «Інгульська шахта» ДП «Східний ГЗК», відповідно до наказу № 52 о/с від 21.02.2025. Фактично наказ № 52 від 12.02.2025 мав назву «Про роботу відряджених працівників…» та не мав відношення до ОСОБА_7 .

Після внесення зазначених відомостей через портал Пенсійного фонду України із використанням кваліфікованого електронного підпису директора ВП «Інгульська шахта» ОСОБА_6 , який не був обізнаний про її злочинні дії та який був наданий керівнику групи кадрів по роботі з персоналом ОСОБА_4 з метою оптимізації та спрощення виконання службових обов`язків директора ВП «Інгульська шахта», ОСОБА_7 був автоматично включений через портал «Дія» до відповідного реєстру військовозобов`язаних працівників підприємства, що стало підставою для його бронювання.

17 вересня 2025 року ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості через портал Пенсійного фонду України щодо нібито працевлаштування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) у ВП «Інгульська шахта» ДП «Східний ГЗК», відповідно до наказу № 256 о/с від 17.09.2025. Фактично наказ № 256 від 18.09.2025 мав назву «З особового складу» та стосувався про надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_9 .

Після внесення відомостей через портал Пенсійного фонду України із використанням КЕП директора ОСОБА_6 , який не був обізнаний про її злочинні дії та який був наданий керівнику групи кадрів по роботі з персоналом ОСОБА_4 з метою оптимізації та спрощення виконання службових обов`язків директора ВП «Інгульська шахта», ОСОБА_8 був автоматично включений до реєстру військовозобов`язаних працівників підприємства через портал «Дія» та отримав бронювання.

04 листопада 2025 року ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості щодо нібито працевлаштування ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (ІПН НОМЕР_3 ) у ВП «Інгульська шахта» ДП «Східний ГЗК», відповідно до наказу № 311 о/с від 04.11.2025. Фактично наказ № 311 від 30.10.2025 мав назву «З особового складу» та стосувався припинення трудового договору з ОСОБА_11 .

Після внесення відомостей через портал Пенсійного фонду України із використанням КЕП директора підприємства ОСОБА_6 , який не був обізнаний про її злочинні дії та був наданий керівнику групи кадрів по роботі з персоналом ОСОБА_4 з метою оптимізації та спрощення виконання службових обов`язків директора ВП «Інгульська шахта», ОСОБА_10 був автоматично включений до реєстру військовозобов`язаних працівників підприємства через портал «Дія» та отримав бронювання.

22 грудня 2025 року ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості через портал Пенсійного фонду України щодо нібито працевлаштування її чоловіка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) у ВП «Інгульська шахта» ДП «Східний ГЗК», відповідно до наказу № 383 о/с від 22.12.2025. Фактично наказ № 383 від 17.12.2025 мав назву «З особового складу» та стосувався про прийняття на роботу ОСОБА_13 .

Після внесення відомостей через портал Пенсійного фонду України із використанням КЕП директора підприємства ОСОБА_6 , який не був обізнаний про її злочинні дії та був наданий керівнику групи кадрів по роботі з персоналом ОСОБА_4 з метою оптимізації та спрощення виконання службових обов`язків директора ВП «Інгульська шахта», ОСОБА_12 був автоматично включений до реєстру військовозобов`язаних працівників підприємства через портал «Дія» та отримав бронювання.

16 січня 2026 року ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості через портал Пенсійного фонду України щодо нібито працевлаштування ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_5 ) у ВП «Інгульська шахта» ДП «Східний ГЗК», відповідно до наказу № 12 о/с від 16.01.2026. Фактично наказ № 12 від 14.01.2026 мав назву «З особового складу» та стосувався про прийняття на роботу ОСОБА_15 .

Після внесення відомостей через портал Пенсійного фонду України із використанням КЕП директора підприємства ОСОБА_6 , який не був обізнаний про її злочинні дії та був наданий керівнику групи кадрів по роботі з персоналом ОСОБА_4 з метою оптимізації та спрощення виконання службових обов`язків директора ВП «Інгульська шахта», ОСОБА_14 був автоматично включений до реєстру військовозобов`язаних працівників підприємства через портал «Дія» та отримав бронювання.

06 лютого 2026 року ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості щодо нібито працевлаштування ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) у ВП «Інгульська шахта» ДП «Східний ГЗК», відповідно до наказу № 33 о/с від 06.02.2026. Фактично наказ № 33 від 06.02.2026 мав назву «З особового складу» та стосувався про переведення ОСОБА_17 .

Після внесення відомостей через портал Пенсійного фонду України із використанням КЕП директора підприємства ОСОБА_6 , який не був обізнаний про її злочинні дії та був наданий керівнику групи кадрів по роботі з персоналом ОСОБА_4 з метою оптимізації та спрощення виконання службових обов`язків директора ВП «Інгульська шахта», ОСОБА_16 був автоматично включений до реєстру військовозобов`язаних працівників підприємства через портал «Дія» та отримав бронювання.

24 лютого 2025 року ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості щодо нібито працевлаштування ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Після внесення відомостей через портал Пенсійного фонду України із використанням КЕП директора підприємства ОСОБА_6 , який не був обізнаний про її злочинні дії та був наданий керівнику групи кадрів по роботі з персоналом ОСОБА_4 з метою оптимізації та спрощення виконання службових обов`язків директора ВП «Інгульська шахта», зазначену особу автоматично включено до реєстру військовозобов`язаних працівників підприємства через портал «Дія», що надало можливість для незаконного бронювання.

Таким чином, у кожному із зазначених епізодів ОСОБА_4 діяла за єдиною протиправною схемою, що полягала у внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційних інформаційних систем з метою незаконного бронювання осіб, які фактично не перебували у трудових відносинах із підприємством. При цьому у відповідних електронних повідомленнях зазначалися номери та дати наказів про прийняття на роботу, які фактично стосувалися інших працівників підприємства, або ж не відповідали дійсності, що свідчить про умисне внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних електронних систем та стосовно цих осіб трудові договори фактично не укладалися, до виконання обов`язків вони не приступали, у табелях не обліковувалися, заробітну плату не отримували.

Крім того, відповідно до інформації, отриманої від ІНФОРМАЦІЯ_10 , щодо осіб, які отримали бронювання від відокремленого підрозділу «Інгульська шахта» державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14314239), встановлено, що протягом 20242025 років за вказаним підприємством були заброньовані наступні особи:

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Разом з тим, відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України встановлено відсутність відомостей щодо працевлаштування вищезазначених осіб у страхувальника ВП «Інгульська шахта» ДП «Східний ГЗК» (код ЄДРПОУ 14314239).

Крім того, у ході досудового розслідування, за результатами аналізу руху коштів по розрахункових рахунках фізичних осіб та підприємства ВП «Інгульська шахта» ДП «Східний ГЗК» (код ЄДРПОУ 14314239), розташованого за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Неопалимівка, встановлено, що у період з 2022 року по теперішній час будь-які грошові нарахування, у тому числі заробітна плата, від зазначеного підприємства на користь вказаних осіб не здійснювались. Додатково встановлено, що відповідно до інформації ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», вищезазначені особи не перебувають та не перебували у трудових відносинах із підприємством, а нарахування та виплата заробітної плати у період з 2022 року по теперішній час їм не здійснювались.

Таким чином, зібрані у ході досудового розслідування відомості свідчать про відсутність фактичних трудових відносин між зазначеними особами та ДП «Східний ГЗК», що вказує на фіктивність їх бронювання.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, забезпечила подання до органів Пенсійного фонду України завідомо неправдивих відомостей щодо працевлаштування зазначених осіб, що призвело до створення перешкод у здійсненні заходів мобілізації, належного військового обліку та комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 військовозобов`язані особи були безпідставно виключені з мобілізаційного ресурсу держави, що унеможливило їх призов на військову службу під час мобілізації. Зазначені дії створили реальні перешкоди у здійсненні мобілізаційних заходів, укомплектуванні Збройних Сил України та інших військових формувань, а також негативно вплинули на їх боєздатність і ефективність функціонування в умовах особливого періоду.

Тим самим ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

26 травня 2026 року між обвинуваченою ОСОБА_4 та прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_19 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до вимог ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.

Згідно із цією угодою обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та погодилася з прокурором щодо призначення їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із встановленням іспитового строку та відповідних обов`язків на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 попросив затвердити угоду про визнання винуватості.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 просили затвердити угоду про визнання винуватості. Зокрема, ОСОБА_4 зазначила, що розуміє суть обвинувачення та визнає свою вину.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченою ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_19 , суд виходить з наступного.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди, встановлені ст. 472 КПК України, та наслідки її невиконання.

Згідно із ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

В судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода про визнання винуватості від 26.05.2026 не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , яка раніше не судима, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 26.05.2026 вимогам ст.ст. 469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам КПК України, зокрема щодо змісту та порядку укладення угод, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Згідно із ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

За ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

За таких обставин суд вважає, що виправленню обвинуваченої ОСОБА_4 може сприяти покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості.

Враховуючи викладене, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та роз`яснивши їм обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд вважає, що угода укладена 26.05.2026 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_19 та обвинуваченою ОСОБА_4 , в присутності її захисника адвоката ОСОБА_5 , про визнання винуватості, відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачена ОСОБА_4 визнала вину добровільно, фактичні підстави для визнання вини наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, у зв`язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченою ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_19 і призначити обвинуваченій узгоджене сторонами покарання, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України і призначивши іспитовий строк - три роки.

Нормами КПК України встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Клопотань про обрання запобіжного заходу не надходило.

Керуючись ст.ст.373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду від 26.05.2026 про визнання винуватості між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_19 та обвинуваченою ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з 16 червня 2026 року.

Речові докази: жорсткий диск з назвою Western Digital 320 Gb, MDL: WD3200AAKX-ООО з наклейкою зі штрих-кодом 2500000092619 та жорсткий диск з назвою HD256GJ, S/N: S2BHJ90Z60606 повернути за належністю Міністерству палива та енергетики України та Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК», скасувавши арешт, накладений слідчим суддею Фортечного районного суду міста Кропивницького від 23.02.2026 (справа №404/578/26).

Інші речові докази зберігати у матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кропивницький районний суд Кіровоградської області до Кропивницького апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_1