Рішення № 137460503, 12.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1574/26

Провадження № 2/209/1767/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі: головуючої судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Пиндик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради , Кам`янської міської ради про визнання права на приватизацію квартири , визнання відмови у приватизації незаконною та зобов`язання вчинити дії щодо приватизації ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Борщевич І.О., 25.03.2026 звернулися з вищезазначеним позовом про визнання права на приватизацію, визнання відмови у приватизації незаконною та зобов`язання вчинити дії щодо приватизації. В позові зазначено, що позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1998 року по теперішній час , тобто понад 27 років. Разом з позивачем у квартирі постійно проживає та зареєстрований з 19 березня її малолітній син ОСОБА_2 . Квартира однокімнатна загальною площею 16,7 кв.м, належить територіальній громаді м.Кам`янського, не приватизована. Позивач вважає, що мають право на приватизацію квартири. Відповідальним квартиронаймачем є позивач по справі ОСОБА_1 . Іншого житла та нерухомості у власності позивача та дитини немає. Для реалізації права на приватизацію свого житла ОСОБА_1 звернулася до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради . Листом від 05.02.2026 № 05-11/194 позивачу було відмовлено у приватизації та повернуті подані документи у зв`язку із ненаданням копії ордеру про надання останній житлової площі, згідно з архівним витягом ордер на квартиру було вирішено видати гр. ОСОБА_3 ,яка за оформленням права власності на квартиру не зверталася, свідоцтво про право власності не видавалось. Позивач вважає відмову Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради незаконною, просить визнати незаконною відмову Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради у передачі у власність квартири за адресою АДРЕСА_1 , викладену у листі від 05.02.2026 року № 05-11/194 «Про порядок передачі квартир у власність громадян», визнати за ОСОБА_1 та членом її сім`ї малолітнім сином ОСОБА_2 право на приватизацію квартири за адресою : АДРЕСА_1 , зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради прийняти пакет документів та провести дії по приватизації квартири за адресою : АДРЕСА_2 , передавши їїу власність ОСОБА_1 та її малолітнього сина ОСОБА_2 за відсутності ордера на житлове приміщення.

Ухвалою судді від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.05.2026 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явився , надав заяву про розгляд справи за їх відсутності ,просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради до судового засіданні не з`явився , про час , дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , надав заяву про розгляд справи у відсутність представника та винести рішення у відповідності до чинного законодавства.

Представник відповідача Кам`янської міської ради до судового засіданні не з`явився , про час , дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, проаналізувавши та дослідивши всі докази по справі, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частин 1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третій статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII.

Згідно з частиною одинадцятою статті 8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону № 2482-XII закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; надалі Закон № 500-VI), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону № 500-VI, частина друга статті 2 Закону № 2482-XII).

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Зокрема, ст. 1 Закону № 500-VI визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Згідно з п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (надалі Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Зокрема, громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі. Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла; копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла; форму первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.

При цьому, за п.10, 12 Положення якщо загальна площа квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальних квартирах, що підлягають приватизації, перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату. Сума доплати визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра. Незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян об`єкти, визначені статтею 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За ст. 3 Закону № 2482-XII приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Згідно зі ст. 6 Закону № 2482-XII незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними, в тому числі, квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці, котрим встановлена пільга Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 2482-XII право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений законодавством.

Відповідно до законодавства України державний облік житлового фонду здійснюється за єдиною для України системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 28 ЖК України).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Якщо органи приватизації зволікають із прийняттям відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передання спірного житла у приватну власність позивача.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23).

Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.

При зверненні позивача з заявою про приватизацію житлового приміщення у будинку, відповідач зазначив недоліком, відсутність копії ордеру на жиле приміщення .

Отже, відмова у приватизації житла через ненадання органу приватизації окремих документів не є передбаченою законом підставою, а тому є неправомірною.

Такий правовий висновок, зокрема підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 755/17528/17, від 24 травня 2021 року у справі № 296/2566/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 758/9406/19, від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_2 зареєстровані та проживають у квартирі . квартири за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому реєстрація ОСОБА_1 за вказаною адресою здійснена 28.02.1998, що вбачається з копії паспорту позивача (а.с. 9) та витягу з реєстру територіальної громади (а.с. 10). Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за вказаною адресою з 19.03.2013 р., що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 12).

Згідно з технічним паспортом на квартиру від квітня 2024 загальна площа квартири становить 34,9 кв.м, житлова 16,8 кв.м. Особистий рахунок на квартиру оформлено на ОСОБА_1 на підставі договору найму відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської районної ради Дніпропетровської області від 18.03.1998 року № 76 «Про змінювання договорів найму житлового приміщення», що підтверджується архівним витягом від 24.12.2025 № М-498/1/21/2-08 (а.с.15).

Як вбачається з листа Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської радивід 05.02.2026 № 05-11/194 позивачу було відмовлено у приватизації та повернуті подані документи у зв`язку із ненаданням копії ордеру про надання останній житлової площі, згідно з архівним витягом ордер на квартиру було вирішено видати гр. ОСОБА_3 ,яка за оформленням права власності на квартиру не зверталася, свідоцтво про право власності не видавалось (а.с. 16).

Як вбачається зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 30 вересня 2000 року позивач ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с. 10).

Листом AT «Ощадбанк» від 12.03.2026 № ЕЛ-20403/103.40/564-05/2026 повідомлено позивача про те, що документи , що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду , видає орган приватизації за перепедніми місцями проживання (після 1992 року).

Відсутність ордеру на житлове приміщення позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на приватизацію вищезазначеної кімнати.

Так, згідно з ч.11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду`спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Отже, саме на суд покладений обов`язок щодо розв`язання спірних питань, які виникають у процесі приватизації громадянами квартир державного житлового фонду.

Законність вселення та проживання позивача у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . відповідачем не оспорюється.

Відсутність ордеру робить неможливим приватизацію квартири позивачами у позасудовому порядку, враховуючи вимоги пункту 18 пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Суд вважає встановленим той факт, що позивач не використала права на безкоштовну приватизацію житла, передбачену нормами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»

Разом з тим, суд вважає, що позивачі мають право на приватизацію квартири, оскільки на законних підставах проживає у ній.

За таких обставин наявні підстави для визнання протиправною відмови Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради в приватизації ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимог позову про визнання права на приватизацію та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо передачі у власність позивача, шляхом приватизації, спірної житлової квартири суд висновує таке.

Вирішуючи питання щодо ефективного способу захисту порушеного права суд ураховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), такий спосіб захисту в разі порушення права під час приватизації майна, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність таке майно з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення є належним.

Як указано у висновку з питань застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 05 травня 2025 року у справі № 759/1426/22, якщо органи приватизації зволікають із прийняттям відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передання спірного житла у приватну власність позивача. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23). Органи приватизації, органи місцевого самоврядування мають право відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, лише у випадку відсутності у них права на приватизацію та/або заборони приватизувати конкретне приміщення.

Згідно з висновком з питань застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 758/3171/23 об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14)). Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), пункті 23 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) та підпункті 8.49 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22), спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд самостійно надає юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)). Про ефективність та належність такого способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, при встановленні незаконності дій чи бездіяльності органу приватизації щодо реалізації особою права на приватизацію житлового приміщення, зокрема шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать постанови Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №183/2859/16, від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 760/23067/19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц.

Верховний Суд також зауважував, що якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення (пункт 64 постанови Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 128/1534/21).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже захисту підлягає лише оспорюване, не визнане право.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадяни України мають право на приватизацію державного житлового фонду.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ( далі-Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян ( далі Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України.

Отже, у задоволенні позовних вимог позивача про визнання права на приватизацію житлового приміщення слід відмовити країни 29.01.2010 року за № 109/17404.

Крім того, суд виходить з того, що позивач просив зобов`язати відповідача передати йому квартиру у власність шляхом приватизації, водночас ефективним способом захисту, в межах заявлених позивачем позовних вимог (які стосуються, хоча і набуття у власність, однак в порядку приватизації) є саме зобов`язання відповідача провести приватизацію спірної квартири, на ім`я позивача, а не в обсязі передачі у власність, про який просить позивач та який буде надмірним втручанням в дискреційні повноваження.

Тобто позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивачем не заявлено вимог про стягнення з відповідачів понесених витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради(ЄДРПОУ 20268696) в приватизації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності ордеру на квартиру.

Зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради(ЄДРПОУ 20268696) прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,документи і прийняти рішення щодо приватизації квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності ордеру на квартиру.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складене 17 червня 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва