Вирок № 137460060, 17.06.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/4668/26

Провадження № 1-кп/489/691/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Вирок

іменем України

17 червня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026150000000347 від 20.05.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вірменії, с. Нор Кянк Араратського району, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, працюючого на посаді продавця-консультанта Епіцентру, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України,

встановив:

У невстановленому в ході досудового розслідування місці та час, але не пізніше 16.12.2025, в особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, яка проходила військову службу на посаді інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_6 за здійснення виливу на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , уповноваженими на виконання функцій держави, про зняття з розшуку останнього в електронній системі «Оберіг», у зв`язку із чим залучив до своєї протиправної діяльності громадянина ОСОБА_4 , після чого вони розпочали спільну реалізацію вказаного умислу, діючи узгоджено між собою.

16.12.2025, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, реалізуючи спільний злочинний умисел, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, використовуючи наявні службові зв`язки, отримав від працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , який був необізнаний у злочинній діяльності вказаних осіб, фотозображення відомостей з електронної системи «Оберіг» про розшук ОСОБА_6 , після чого надіслав таке фотозображення ОСОБА_4 .

Того ж дня, з метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_4 , діючи узгоджено з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та використовуючи інформацію, отриману за його сприянням, повідомив ОСОБА_6 , що він перебуває в розшуку, а також зазначив, що може вирішити це питання за надання неправомірної вигоди, після чого о 21 год. 07 хв. для такого підтвердження переслав через месенджер «Viber» фотозображення з електронної системи «Оберіг», чим створив уявлення, що за надання неправомірної вигоди він здатен здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

03.02.2026 о 10 год. 54 хв. ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, перебуваючи в приміщенні будівельного супермаркету «Епіцентр» за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 1, зустрівся з ОСОБА_6 , якому повідомив, що для вирішення питання про зняття останнього з розшуку необхідно надати неправомірну вигоду у сумі 500 доларів СІІІА за здійснення впливу на прийняття рішення уповноваженими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо зняття такого розшуку, чим саме продовжив реалізацію злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди.

Надалі, ОСОБА_4 , розуміючи протиправність своїх дій, реалізовуючи злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, діючи умисно, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, 27.02.2026 об 11 год. 57 хв. перебуваючи у приміщенні будівельного супермаркету «Епіцентр» за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 1, одержав неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України складало 21 604 грн 05 коп. від громадянина ОСОБА_6 , за вплив на прийняття рішення невстановленими в ході досудового розслідування відповідальними службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 про зняття останнього з обліку військовозобов`язаних осіб, які знаходяться у розшуку.

Після чого, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, та в межах реалізації спільного злочинного умислу, передав цій особі частину грошових коштів у сумі 200 (двісті) доларів США, одержаних від ОСОБА_6 як неправомірну вигоду за здійснення впливу на прийняття вищевказаного рішення службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.28, ч.2 ст. 369-2 КК України.

25.05.2026 між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.

Згідно з даною угодою, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст.28, ч.2 ст. 369-2 КК України та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений, у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн.

Разом з тим, прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що в угоді допущено описку в частині не зазначення обставини, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою. Така обставина зазначена в обвинувальному акті.

У той же час, в угоді, наданій на розгляд суду, зазначено про невстановлення обставин, які обтяжують покарання. На цьому наполягала і захисник, саме таку угоду підписував обвинувачений у присутності захисника.

З даного приводу суд враховує, що на підставі ч. 1 ст. 472 КПК України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Наявність або відсутність обставин, які обтяжують покарання є істотною обставиною, яка має бути узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості. Оскільки сторони угоди підписали угоду про визнання винуватості від 25.05.2026 без зазначення обставин, які обтяжують покарання (і це не було опискою), у суду не має підстав для врахування такої обставини.

Вид та міра покарання визначені сторонами угоди з урахуванням особи обвинуваченого, який визнав свою вину повністю, щиро розкаявся, не оспорює фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, наявності обставини, що пом`якшує покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше; на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває.

Прокурор, обвинувачений та його захисник у підготовчому судовому засіданні підтримали угоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та визначення погодженого сторонами угоди покарання. При цьому, обвинувачений повністю та беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні, зазначив про своє щире каяття.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України, за фактом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким корупційним кримінальним правопорушенням. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджується на це. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. За положеннями угоди, обвинувачений добровільно зобов`язався викрити протиправну діяльність інших підозрюваних у кримінальному провадженні за фактом одержання неправомірної вигоди.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 114 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення затвердити угоду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 25.05.2026 між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами виду та міри покарання.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, повне визнання обвинуваченим своєї вини, зобов`язання викрити інших підозрюваних. Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття та активне сприяння розслідуванню кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Враховуючи зазначене, а також ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України у виді штрафу, узгоджене сторонами угоди.

Цивільний позов не заявлявся. Судові витрати відсутні. Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 01.04.2026 у справі №477/561/26, підлягають скасуванню після набрання вироком законної сили.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 27.03.2026 у справі №477/561/26 відносно ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 99840 грн.

Відповідно до інформації Миколаївського СІЗО від 31.03.2026, застава в розмірі 99840 грн за ОСОБА_4 внесена.

20.05.2026 на адресу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшла заява ОСОБА_8 про перерахування після набрання вироком законної сили грошових коштів, внесених як застава за ОСОБА_4 у сумі 99840 грн, в якості благодійної пожертви на рахунок військової частини НОМЕР_1 , з метою підтримання фінансових потреб Збройних Сил України під час воєнного стану.

В судовому засіданні сторона захисту підтримала заяву заставодавця. Обвинувачений підтвердив, що його дружина-заставодавець просила перерахувати заставу на ЗСУ.

Прокурор не заперечував проти перерахування застави військовій частині.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

З урахуванням нормативних приписів, перерахування застави за вказівкою заставодавця на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримання Збройних Сил України, в період воєнного стану в Україні, не суперечить загальним засадам кримінального провадження та є виправданим не лише для виконання завдань кримінального провадження, але й для забезпечення обороноздатності країни в умовах збройної агресії проти України.

При вирішенні питання про перерахування суми застави на рахунок військової частини суд враховує, що кошти, внесені заставодавцем як застава, в дохід держави не звернуті, вказані гроші належать ОСОБА_8 і вона добровільно розпоряджається щодо їх перерахування на рахунок військової частини НОМЕР_1 для потреб Збройних Сил України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 25.05.2026, укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності його захисника ОСОБА_5 про визнання винуватості.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro Max» IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із сім-картами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 повернути власнику ОСОБА_4 .

Після набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 01.04.2026 у справі №477/561/26, скасувати, а саме:

- арешт на мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro Max» IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із сім-картами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

Застосований щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави залишити до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн, внесену за ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 27.03.2026 у справі №477/561/26, перерахувати в якості благодійного внеску на рахунок отримувача: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 26632789, код класифікації доходів бюджету 25020100 благодійні внески, гранти та дарунки; код програмної класифікації видатків (КПКВ) 2101150; рахунок UA948201720313281002301005049; банк УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820172.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1