Ухвала суду № 137459145, 10.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/20252/26

Провадження № 1-кс/127/7751/26

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12026020000000272 внесеного до ЄРДР 08.06.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в селі Красносілка Старокостянтинівського району Хмельницької області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..

Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026020000000272 від 08.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 08 червня 2026 року близько 16:10 години, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки ««Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням «Бершадь Гордіївка», у напрямку с. Гордіївка, неподалік с. Гордіївка Гайсинського району Вінницької області, під час виїзду на перехрестя з головною дорогою «Т-02-24» сполученням «Тростянець - Тростянчик», проігнорувавши вимоги дорожніх знаків 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», 2.4 «Кінець головної дороги», 7.1.2 «STOP 150 м.», та вимоги дорожньої розмітки 1.12 «(стоп-лінія) позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знаку 2.2», не надав перевагу в русі, виїхав на головну дорогу та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався ліворуч по головній дорозі у напрямку с. Тростянчик.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «ВАЗ-2106», ОСОБА_8 , від отриманих травм загинула на місці події.

Таким чином, водій ОСОБА_4 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. п. 16.3, 16.11, вимоги дорожніх знаків 2.2, 2.4, 7.1.2 та вимоги дорожньої розмітки 1.12 «Правил дорожнього руху» (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001) (далі Правила), згідно до яких:

- п. 16.3. «У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;

- п. 16.11. «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

- дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»;

- дорожній знак 2.4 «Кінець головної дороги»;

- дорожній знак 7.1.2 «STOP 20 м.»;

- дорожня розмітка 1.12 «(стоп-лінія) - позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знаку 2.2».

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог Правил дорожнього руху, знаходяться у прямому причино наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті потерпілої ОСОБА_8 .

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець села Красносілка Старокостянтинівського району Хмельницької області, громадянин України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

Так, 08.06.2026 о 20:30 годині ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Після чого, 09.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

протоколом огляду місця ДТП від 08.06.2026 із додатками;

протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;

протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;

сукупністю інших доказів, зібраних у кримінальному провадженні.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбаченим у вказаній статті.

Разом з цим, під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування встановлені ризики передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Внаслідок вказаного кримінального правопорушення загинула особа, що зумовлює необхідність обрання йому саме такого запобіжного заходу.

Існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності та загрози призначення йому в подальшому судом реальної міри покарання, переховуватиметься від органу досудового розслідування, суду. З огляду на те, що санкція інкримінованої статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, існують ризики, передбачені п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 177

КПК України.

У зв`язку з тим, що показання свідків, потерпілих та висновки експертів мають ключове доказове значення під час встановлення винуватості особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілих та експертів у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім цього, підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про існування ризику передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Установлено, що ОСОБА_4 не має постійного джерела доходів, тобто відсутні чинники, які могли б забезпечити його належну процесуальну поведінку при обранні більш м`якого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_4 звільнений з військової служби у зв`язку з наявністю на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, що дає можливість безперешкодно залишити територію України та виїхати за її межі.

У період із 2024 по 2026 рік, ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння порушення «Правил дорожнього руху» України, а саме: керував автомобілем без чинного страхового полісу, перевищував дозволену швидкість руху у населених пунктах, рухався в темну пору доби з відсутнім номерним знаком, не виконував вимоги дорожнього знаку 3.12 В, не вмикав ближнє світло фар в умовах темної пори доби, тощо, а також не одноразово вчиняв домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_10 та тещі ОСОБА_11 , за що відносно останнього було винесено заборонний припис на вхід до будинку та заборону контактування.

Наведені факти у своїй сукупності переконливо доводять, що заходи адміністративного впливу не досягли своєї мети, не змінили поведінку підозрюваного і не стримали його від вчинення кримінально караного діяння. Це підтверджує наявність реального та обґрунтованого ризику того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може продовжити протиправну поведінку та вчинити інші кримінальні правопорушення, у зв`язку із чим наявний ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_4 злочину, тяжкість покарання, а також наявність перелічених вище ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, керуючись ст. 40, 131, 132, 176-178, 184, 193, 194 КПК України, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, чинити тиск на свідків, потерпілих, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний та його захисник, в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили слідчого суддю застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, чинити тиск на свідків, потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні трьох дітей, раніше судимий.

Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, а також наслідки кримінального правопорушення, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.

На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України обґрунтована.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави підозрюваному.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 20 години 30 хвилин 06 серпня 2026 року.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 06 серпня 2026 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_12