Рішення № 137458737, 13.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/26753/24

2/760/12223/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого-судді Букіної О.М.,

при секретарі - Павліченко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором № 25.09.2023-100001728 від 25.09.2023 у розмірі 19 410,00 грн та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 25.03.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25.09.2023-100001728, за яким позивач надав позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом.

Відповідно до Договору від 25.09.2023 та квитанції про видачу коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 34 дня, зі встановленою фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 2,1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ» (процентна ставка «Економ»). Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду застосування процентної ставки «Економ».

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 19 410,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 000,00 грн, заборгованість по процентам в розмірі 4 410,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

У зв`язку з викладеним позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

22.10.2024 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.12.2024 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 10.12.2024, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2025 було здійснено перехід з розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд.

Сторонам було направлено копію ухвали від 24.06.2025, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками, відповідач дану ухвалу не отримала, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Відзиву на позов відповідач у встановленому законом порядку строк не надала.

Суд розглянув справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами справи та ухвалив заочне рішення від 16.09.2025, відповідно до якого позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі та ухвалено стягнути з останньої на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 25.09.2023-100001728 від 25.09.2023 у розмірі 19 410,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

07.10.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про скасування заочного рішення суду від 16.09.2025, в якому відповідач зазначила, що не знала про відкриття провадження в даній цивільній справі та про винесення відносно неї судового рішення, а також не мала змоги з`явитись у судове засідання через проходження нею військової служби у Головному управлінні технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки, а також виконувала службові завдання.

У зв`язку з викладеним просила суд скасувати заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.09.2025 та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою суду від 09.10.2025 заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення було залишено без руху з підстав несплати заявником судового збору та надано строк для усунення недоліків п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху.

07.11.2025 ОСОБА_1 на виконання вищезазначеної ухвали суду надала квитанцію про сплату судового збору та уточнену заяву про скасування заочного рішення, у якій зазначила, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнена від сплати процентів за користування кредитом, оскільки є військовослужбовцем та проходить військову службу.

Крім цього, відповідач зазначила, що заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки позивач не підтвердив факт укладання кредитного договору та факт перерахування грошових коштів, а також не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості за вказаним кредитним договором.

04.12.2025 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та її представника на підставі наявних у судовій справі документів.

Ухвалою суду від 12.01.2026 заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення суду було задоволено, прийнято рішення скасувати заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.09.2025 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явились, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їх участі.

Оскільки розгляд справи відбувається без участі сторін, особи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 вересня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25.09.2023-100000541, за яким надано позичальнику грошові кошти в сумі 15 000,00 грн, що підтверджуються квитанцією про видачу коштів від 25 вересня 2023 року, строком на 34 дні.

Як вбачається із заявки, кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту: 15 000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 34 дня з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 28.10.2023; процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надано Кредит.

Проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.

Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі складає - 19 410,00 грн, з яких: сума заборгованості основного боргу - 15 000,00 грн та по процентах - 4 410,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), за цим договором кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами договору, що підтверджується квитанцією від 25.09.2023.

Однак, відповідачем умови кредитного договору не виконувались належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Суд звертає увагу на те, що відповідач стверджує про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення між сторонами договору та надання відповідачу кредитних коштів, та не може погодитись з таким твердженням з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом:

1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 25.09.2023;

2) подання відповідачем Заявки № 25.09.2023-100000541 від 25.09.2023;

3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 25.09.2023-100000541 від 25.09.2023.

Таким чином, було укладено Кредитний договір № 25.09.2023-100000541 від 25.09.2023 у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразових ідентифікаторів: «А664» - для Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 25.09.2023. Відповіді позичальника про підтвердження укладання кредитного договору № 25.09.2023-100000541 від 25.09.2023, які надсилались у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий - 0939206201.

Відповідач не заперечувала, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону - НОМЕР_1 належить їй, або що на час укладення спірних договорів вона втратила вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеній у його постанові від 12.01.2021 у цивільній справі №524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…».

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Акцепт ОСОБА_1 (ідентифікатор А664) підтверджує укладення договору.

Квитанція LiqPay від 25.09.2023 містить призначення платежу з посиланням на номер договору та підтверджує переказ 15 000,00 грн на картку, реквізити якої відповідач вказав у заявці. Неповний номер картки відповідає вимогам постанов НБУ щодо захисту платіжних даних та не спростовує факту переказу. Відповідач не надав доказів неотримання коштів чи сплати боргу. Розрахунок заборгованості відповідає умовам заявки та оферти.

Таким чином, суд вважає, що електронний акцепт, квитанція платіжних систем та одноразовий ідентифікатор є належними та достатніми доказами, які підтверджують укладення договору в електронному вигляді, надання коштів та виникнення заборгованості.

З приводу незгоди відповідача із розрахунком заборгованості за кредитним договором суд повідомляє таке.

Відповідно до кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем 25 вересня 2023 року № 25.09.2023-100000541 останній були надані грошові кошти у тимчасове платне користування. У свою чергу, відповідач взяла на себе зобов`язання повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, що передбачені договором, та виконання зобов`язання за цим договором у повному обсязі.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичадьника у розмірі 15 000,00 грн.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодилась з усіма умовами, викладеними у ньому, у тому числі із розміром відсотків та порядком їх нарахування.

Крім цього, відповідачем не надано суду належних доказів на спростування розміру заборгованості та не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи.

Тому, на думку суду, нарахована позивачем заборгованість за кредитним договором, зокрема по тілу кредиту, є обґрунтованою та доведеною матеріалами справи.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом суд поввідомляє про таке.

Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналізуючи норму, можна зробити висновок, що пільга щодо не нарахування процентів застосовується саме до діючих військовослужбовців, які безпосередньо виконують або виконували свої обов`язки.

З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 25.09.2023-100000541 встановлено, що проценти по кредиту ОСОБА_1 нараховані за період з 25.09.2023 по 28.10.2023.

Відповідно до копії посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, з 24.05.2023 призначена старшим офіцером відділу контролю робіт ПДЗ УПЗ, з 02.03.2024 має звання підполковник.

Відповідно до копії витягу з наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 30.04.2024 № 168 підполковник ОСОБА_1 була призначена на посаду офіцера відділу контролю якості представництв державного замовника управління представництв державного замовника.

З довідки від 10.07.2025 № 53д вбачається, що ОСОБА_1 в період з 23.06.2015 по 25.09.2015 безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, державного суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З аналізу наданих документів можна зробити висновок, що ОСОБА_1 перебувала на військовій службі в період з 25.09.2023 по 28.10.2023 (період нарахування відсотків по кредитному договору), а отже до неї має бути застосована пільга щодо ненарахування процентів за кредитним договором.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр», задовольнивши вимогу про стягнення заборгованості лише за тілом кредиту без врахування заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Як встановлено судом, відповідач після укладання кредитного договору належним чином не виконував своїх зобов`язань із здійснення платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому допустив порушення виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 15 000,00, що складається із заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 1 872,03 грн, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 525-526, 549, 610, 611, 626- 629, ч. 1 ст. 634, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 25.09.2023-100000541 від 25.09.2023 у розмірі 15 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судовий збір у розмірі 1 872,03 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 03.06.2026.

Суддя: Букіна О.М.