Рішення № 137458715, 16.06.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/498/2026

Справа № 134/611/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 червня 2026 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Лабая О.В.,

при секретарі судового засідання Трачук С.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження у селищі. Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості станом на 03.09.2024 р. в сумі 47371,20 грн., яка складається з 11882,81 грн. заборгованості за кредитом, 7666,75 грн. заборгованість по відсотках, 27821,64 грн. заборгованість по сплаті комісії. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором № 37-008-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 11.02.2019 року укладеним з первісним кредитором Акціонерним товариством «МЕГАБАНК», за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.

03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за результатами відкритих торгів (аукціону) укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 37-008-850-2-19-Г від 11.02.2019 року перейшло до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс».

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 37-008-850-2-19-Г від 11.02.2019 року в сумі 47371,20 грн перейшло до ТОВ «ФК Єврокредит».

24.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «ФК Єврокредит» подано заяву про усунення недоліків в якій заявлено клопотання про зменшення позовних вимог в частині заборгованості по сплаті комісії, та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 37-008-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 11.02.2019 року в сумі 36777,00 грн., яка складається з 11882,81 грн. заборгованості за кредитом, 7666,75 грн. заборгованість по відсотках, 17227,44 грн. заборгованість по сплаті комісії.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області суду від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судові засідання не з`являвся, надавши 15.05.26 року клопотання про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належно повідомлявся про час та місце розгляду справи, про поважність причини неявки суду не повідомив.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відповідності із ст.ст. 223, 279, 280-282 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 11 лютого 2019 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 37-008-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) (далі Кредитний договір), між сторонами було підписано додаток 1 до кредитного договору № 37-008-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами).

Розділом 2 Кредитного договору визначені умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов кредит надається на строк з 11.02.2019 до 10.02.2022 включно.

Загальний розмір кредиту складає 16816,14 грн.; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 15.00% річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 3.15% та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п 2.2. договору становить 0,1 % річних.

Після укладення кредитного договору АТ «МЕГАБАНК» свої зобов`язання виконало у повному обсязі, а саме 11 лютого 2019 року надало ОСОБА_1 кредит у сумі 16816,14 грн, що підтверджується копією заяви на видачу готівки № TR.1946969.2139.46 та випискою по особовому рахунку з 11.02.2019 по 02.12.2022.

Натомість відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим, за розрахунком АТ «МЕГАБАНК», розмір його заборгованості станом на 03 вересня 2024 року із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог становив 36777,00 грн., яка складається з 11882,81 грн. заборгованості за кредитом, 7666,75 грн. заборгованість по відсотках, 17227,44 грн. заборгованість по сплаті комісії.

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 03 вересня 2024 року уклали договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, у тому числі за кредитним договором № 37-008-850-2-19-Г від 11.02.2019, за яким боржником ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 37-008-850-2-19-Г від 11.02.2019 у розмірі 47371,20 грн., яка складається з 11882,81 грн. заборгованості за кредитом, 7666,75 грн. заборгованість по відсотках, 27821,64 грн. заборгованість по сплаті комісії.

27.12.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» уклали договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» прийняло належні ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у додатку № 1 до цього договору (Реєстрі договорів).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 37-008-850-2-19-Г від 11.02.2019 у розмірі 47371,20 грн., яка складається з 11882,81 грн. заборгованості за кредитом, 7666,75 грн. заборгованість по відсотках, 27821,64 грн. заборгованість по сплаті комісії.

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 новий кредитор не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте, це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала.

Доказів погашення заборгованості ОСОБА_1 суду не надано.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним Договором в частині позовних вимог 11882,81 грн. заборгованості за кредитом, 7666,75 грн. заборгованість по відсотках, підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по сплаті комісії в сумі 17227,44 грн. суд зазначає наступне.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У пункті 2.8 кредитного договору № 37-008-850-2-19-Г від 11.02.2019 передбачено обов`язок позичальника сплачувати щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,15 % від суми кредиту.

Водночас зазначена умова не містить визначення конкретного переліку додаткових або супутніх послуг, які надаються позичальнику та за які встановлено відповідну плату.

З матеріалів справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Враховуючи, що позивач не зазначив і не надав доказів наявності та переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, положення кредитного договору та вимоги щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення по сплаті комісії в сумі 17227,44 грн. задоволенню не підлягає.

Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч.4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 31 серпня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі №734/2313/17.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Витрати на правову допомогу у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на суму 11 200,00 грн є очевидно завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними.

Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача повинен становити 4000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1437,70 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141,247,263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.207, 525, 526, 530, 549, 628, 634, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором № 37-008-850-2-19-Г в розмірі 19549 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять ) гривень 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір в сумі 1437 (одну тисячу чотириста тридцять сім) гривень 40 копійок та 4000 (чотири ) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування та ім`я сторін, їх місце знаходження та проживання:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», місце знаходження 49001, м. Дніпро пров. Ушинського, 1, офіс. 105) код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ..

Суддя: