Ухвала суду № 137458172, 17.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

17.06.2026 Справа № 756/10343/24

Справа № 756/10343/24

№ 1-кп/756/632/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

провівши судове засідання у об`єднаному кримінальному проваджені № 12024100050001103 від 28.03.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селі Нові Трояни Болградського району Одеської області, громадянин України, здобув середньою освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в селі Звиняче, Ружинського району Житомирської області, громадянин України, здобув середньою освіту, офіційно працевлаштований вантажником у ТОВ «Олді Житомир», неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 200 КК України, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває об`єднане кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050001103 від 28 березня 2024 року, стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 200 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_4 обґрунтовуючи ризиками, які передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: ризиком переховування, ризиком незаконного впливу на свідків та потерпілого.

Також зауважила, що до обвинуваченого не можливо застосувати запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави.

Захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, вказала, що ризики змінились, розмір застави є неправомірним, обвинувачений тривалий час не працює, мати Тукусери витрачає кошти на утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятору. Просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Представники потерпілих в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином.

Суд, вислухавши доводи сторін, доходить такого висновку.

Під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує, що на час здійснення судового провадження існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також відсутні стійкі соціальні зв`язки.

Так, ризик переховування обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 усвідомлює гіпотетичну міру покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, в тому числі за особливо тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України та може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

Також суд враховує можливість обвинуваченого залишити територію України. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв`язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України, існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу.

На думку суду, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на потерпілих та свідків є те, що він ознайомлений з матеріалами досудового розслідування, у тому числі показаннями, які останні давали під час досудового розслідування, також йому відомі всі контактні дані зазначених осіб.

При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачені стають обізнаними про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Суд, враховує, що залишаються не допитаними судом свідки та потерпілі, а тому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведений прокурором та продовжує існувати.

Будь-які інші докази, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, відсутність даних про його офіційне працевлаштування, сімейний стан - неодружений, відсутність законних джерел до існування, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, раніше не судимий, на утриманні не має неповнолітніх дітей або інших осіб, має зареєстроване місце проживання, яке територіально знаходиться в Одеській області.

Отже, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який відсутні.

За таких обставин, у суду відсутні докази про можливість запобігання тим ризикам на які посилається прокурор шляхом зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави.

Ураховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, стадію судового провадження, строк застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, а також те, що вирішення питання застосування альтернативного запобіжного заходу в виді застави є правом суду, останній вважає можливим при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 можливо продовжити також і розмір застави, яку обвинувачений має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і будуть вважатися такими, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На переконання суду, застава у розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати прокурору на зберігання свій паспорт, який дає право виїзду з України (за наявності), утримуватись від спілкування зі свідками і потерпілими у цьому кримінальному провадженні.

З огляду на встановлені ризики, які не перестали існувати, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою, суд вважає що клопотання прокурора стосовно ОСОБА_4 , слід задовольнити частково.

Враховуючи вище викладене, до спливу терміну тримання під вартою винести вирок суду у справі не можливо, обставини, що є підставою для взяття обвинувачених під варту на даний час не змінилися, суд вважає застосування у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави в розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, передбаченому законом для тяжкості злочину, у якому обвинувачується особа, а саме в сумі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок для ОСОБА_4 для запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, та необхідним продовжити ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 серпня 2026 включно.

Керуючись ст. ст.177, 370 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 15.08.2026 включно з альтернативою застави, яка призначена ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16.03.2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а також для виконання конвойній службі.

Суддя ОСОБА_1