Рішення № 137456793, 17.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/401/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Агро-Транс-2019"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 683 842,17 грн

Секретар судового засідання Агаєва Н.Б.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Герегова Н.І. (в режимі відеоконференції);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Рівненської області 01.04.2026 надійшла позовна заява Приватного підприємства "Агро-Транс-2019" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" про стягнення заборгованості у розмірі 1683842,17 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно договору № 27/11-25 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 27.11.2025 в частині внесення орендної плати.

У додаткових поясненнях представник відповідача вказує, що позивачем не надано жодного підтвердження того, який курс НБУ було застосовано при розрахунку орендної плати. Таким чином, відповідач позбавлений можливості перевірити правильність конвертації без зазначення курсу НБУ на дату складання кожного акту. Також представник відповідача заперечує достовірність кількісних показників, відображених в актах, оскільки до матеріалів справи не долучено жодних первинних документів, що підтверджують фактично відпрацьований обсяг гектарів. Зазначає, що акт надання послуг № 56 від 27.02.2026 підписаний не директором ПП "Агро-Транс-2019", а трактористом-машиністом. Договором не передбаченон повноважень тракториста - машиніста підписувати акти надання послуг від імені ПП "Агро-Транс-2019". Зауважує, що підписання відповідачем порожнього акту звірки взаємних розрахунків від 19.03.2026 не може вважатися визнанням заборгованості в розмірі, односторонньо визначеному позивачем. Враховуючи, що розмір основного боргу є спірним, розрахунок штрафних санкцій не може вважатися правильним, оскільки здійснений від невстановленої бази нарахування. Також заперечує щодо витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн, оскільки вважає заявлений розмір витрат неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначає, що акт наданих послуг № 56 від 27.02.2026 підписаний за допомогою електронного документообігу директором ПП "Агро-Транс-2019" та директором ТОВ "АК "Полісся". Будь - яких зауважень щодо обсягу наданих послуг під час підписання акту зі сторони відповідача не було, акт підписаний без будь-яких застережень. Акт наданих послуг № 70 від 09.03.2026 підписаний представником ПП "Агро-Транс-2019" та директором ТОВ "АК "Полісся", містить мокрі печатки підприємств. Будь - яких зауважень щодо обсягу наданих послуг під час підписання акту зі сторони відповідача не було, акт підписаний без будь-яких застережень. Акт звірки взаємних розрахунів підписаний за допомогою електронного документообігу директором ПП "Агро-Транс-2019" та директором ТОВ "АК "Полісся". Будь - яких зауважень, заперечень, доповнень з боку відповідача під час підписання не надходило. Також зауважує, що відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг чи доказів того, що такі послуги не надано.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.04.2026.

28.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 29.04.2026 підготовче засідання відкладено на 11.05.2026.

Ухвалою суду від 11.05.2026 підготовче засідання відкладено на 20.05.2026.

11.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

11.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2026.

В судовому засіданні 17.06.2026 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задоволити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

27.11.2025 між Приватним підприємством "Агро-Транс-2019" (далі - орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" (далі - орендар/відповідач) укладено договір № 27/11-25 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (далі - договір).

У порядку та на умовах, визначених цим договором та згідно статті 805 Цивільного кодексу України, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми разом із обслуговуючим персоналом, а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендну плату за її використання (п.1.1 договору).

Ознаки техніки, її характеристики тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в додатку № 1 (в усіх його редакціях) до цього договору (п. 1.2 договору).

Передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання - передачі. Акт приймання - передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендодавця та орендаря (за наявності печатки). Сторони домовилися, що перед початком надання послуг за цим договором орендар за власним бажанням може передати орендодавцю обладнання (GPS-трекер) на основі акту прийому - передачі (додаток № 3 до договору), яке має бути повернуте в останній день надання послуг за цим договором або на першу вимогу орендаря (п. 3.2 договору).

Згідно положень розділу 5 договору орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг оренди та розраховується у додатках № 2 (в усіх його редакціях) до цього договору, які з моменту підписання є невід`ємною його частиною.

Оплата за користування технікою здійснюється орендарем на поточний рахунок орендодавця, зазначений у даному договорі, у розмірі зазначеному в актах приймання - передачі наданих послуг.

Розрахунок за даним договором здійснюється на підставі виставленого акту виконаних робіт (наданих послуг) наступним чином: загальна вартість відпрацьованих гектарів за цим договором визначається шляхом помноження передбаченого об`єму робіт на відповідну вартість за 1 га. Точна кількість відпрацьованих гектарів визначається відповідними актами виконаних робіт (наданих послуг), які орендар та орендодавець підписують після кожних відпрацьованих 200 га та остаточни в день закінчення виконання робіт.

Орендар здійснює оплату за кожні відпрацьовані 200 га не пізніше 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), а остаточні розрахунки по орендній платі проводять орендарем протягом 10 днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).

Факт надання послуг з оренди підтверджується сторонам актом приймання - передачі наданих послуг оренди (п.7.1 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Відповідно до додатку № 2 до договору 27/11-25 від 27.11.2025 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем сторони дійшли згоди, що орендна плата визначається в еквіваленті долару США, виходячи з курсу НБУ на день здійснення оплати. Загальна ввартість оренди за даним договором визначається на підставі акту приймання - передачі наданих послуг. Оренда сільськогосподарської техніки з екіпажем (кукурудза) за 1 га, з ПДВ - 45 доларів США.

02.12.2025 між сторонами підписано акт приймання - передачі до договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 27/11-25.

Відповідно до вказаного акту ПП "Агро-Транс-2019" передало, а ТОВ "АК Полісся" прийняло в оренду (строкове платне користування) наступні об`єкти оренди: JOHN DEERE S670, серія, номер свідоцтва про державну реєстрацію АХ №090923, державний номер НОМЕР_1 ; JOHN DEERE S670, серія, номер свідоцтва про державну реєстрацію АХ №038490, державний номер НОМЕР_2 . Місце передачі техніки: с. Мутвиця, Рівненська обл.

За результатами наданих послуг сторонами підписано акти наданих послуг, а саме: акт наданих послуг № 56 від 27.02.2026 на суму 1230100,00 грн; акт наданих послуг № 70 від 09.03.2026 на суму 408510,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг за договором становить 1638610,88 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем не оплачено вказані послуги у встановлений договором строк, що і слугувало підставою звернення до суду з позовною заявою.

У зв`язку з простроченням зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3435,29 грн 3% річних та 41796,00 грн пені.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Договір № 27/11-25 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 27.11.2025, на підставі якого виникли спірні правовідносини, за своєю правовою природою є договором найму (оренди) транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтями 798, 799 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті 805 ЦК України передбачено, що управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 договору "остаточні розрахунки по орендній платі проводяться орендарем протягом 10 днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг)".

Акт надання послуг № 70 від 09.03.2026 на суму 408510,00 грн з ПДВ підписано 09.03.2026, отже граничний строк оплати - 19.03.2026.

Акт надання послуг № 56 від 27.02.2026 на суму 1230100,88 грн підписано електронним підписом у сервісі Вчасно 18.03.2026, отже граничний строк оплати - 28.03.2026.

Як встановлено судом із матеріалів справи, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором перед позивачем становить 1638610,88 грн.

Доказів сплати орендних платежів станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано.

Суд вважає заперечення відповідача щодо непогодження та не підписання сторонами акту № 56 від 27.02.2026 такими, що не заслуговують на увагу, оскільки з долученого позивачем акту слідує, що вказаний акт підписаний електронним підписом у сервісі Вчасно директором ПП "Агро-Транс-2019" Бежан К.В. та директором ТОВ "АК Полісся" Нежибовським В.М.

Водночас суд враховує, що статтями 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами. Порядок використання електронного підпису у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг визначається Національним банком України. Порядок використання електронного підпису учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно із визначеннями Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис. Ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

При цьому, як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2025 - 19.03.2026 заборгованість у розмірі 1638610,88 грн відповідачем визнається, що підтверджується накладенням директором ТОВ "АК Полісся" Нежибовським В.М. електрононного підпису та електронної печатки у сервісі Вчасно.

Акт звірки взамєних розрахунків, який відповідач вважає неналежним доказом не є основним доказом на підставі якого судом встановлено наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача є первинні фінансово - бухгалтерські документи, як то господарські договори, акти надання послуг, рахунки на оплату, податкові накладні, тощо.

Посилання відповідача щодо правильності застосування курсів НБУ на дати підписання кожного акту надання послуг не заслуговують на увагу, так як відповідач не був позбавлений права на перевірку вказаного при підписанні самих актів, однак підписав їх без жодних зауважень.

Відтак, вимога в цій частині про стягнення 1638610,88 грн основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення пені у розмірі 41796,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

На момент виникнення правовідносин між сторонами даного спору положення Господарського кодексу України не діяли, оскільки ГК України втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України №4196-ІХ від 09.01.2025. Таким чином суд не застосовує до спірних правовідносин норми матеріального права, які були визначені ГК України під час вирішення даного спору по суті.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).

Стосовно позадоговірної неустойки законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18; п. 37 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати неустойки за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у договорі відповідальність у вигляді неустойки, а також визначили її розмір.

Так, відповідно до п. 9.1.1. договору передбачено, що в разі неналежного виконання грошового зобов`язання орендарем пункту 5.3 даного договору, орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% за кожний день прострочення оплати.

Оскільки сторони, укладаючи договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті у вигляді неустойки, то вимоги позивача про її стягнення з відповідача є обґрунтованими.

Однак, суд дійшов висновку, що передбачена пунктом 9.1.1 договору неустойка за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом, як її помилково визначено сторонами у тексті договору. Такий висновок обумовлений тим, що відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, при вирішенні спору суд виходить не з назви санкції, зазначеної сторонами у договорі, а з її змісту та порядку обчислення.

Судом перевірено розрахунок пені за договором та встановлено, що він є арифметично не правильним, з огляду на наступне.

Позивач здійснив нарахування пені за актом надання послуг № 56 від 27.02.2026, що заявлена до стягнення у сумі 34442,82 у розмірі 0,1 %, за період з 03.03.2026 до 30.03.2026.

Однак, правильний період нарахування пені за вказаним актом з 29.03.2026 по 30.03.2026, оскільки граничний строк оплати - 28.03.2026.

Також позивач нарахував пеню за актом надання послуг № 70 від 09.03.2026 у сумі 7353,18 грн у розмірі 0,1%, за період з 13.03.2026 по 30.03.2026.

Однак, правильний період нарахування пені за вказаним актом з 20.03.2026 по 30.03.2026, оскільки граничний строк оплати - 19.03.2026.

Водночас суд зауважує, що нарахування пені у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу є таким, що суперечить закону.

Так, позивач при здійсненні своїх розрахунків не врахував обмеження розміру пені, що встановлене ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно з якою розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Це положення слугує механізмом для забезпечення балансу між інтересами кредитора та боржника, не допускаючи надмірної фінансової відповідальності, яка могла б поставити боржника у невиправдано важке фінансове становище. Іншими словами, законодавство захищає відповідача від надмірних санкцій. Розрахунок пені, наданий позивачем, перевищує допустимі межі, встановлені законом.

Судом перевірено розрахунки пені за договором, долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, та встановлено, що обґрунтований розмір пені становить 5715,46 грн (3693,38 грн за актом надання послуг № 70 від 09.03.2025 та 2022,08 грн за актом надання послуг № 56 від 27.02.2026), котрий не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних, надані позивачем, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за договором, встановив, що обґрунтований розмір 3 % річних за вказані періоди становить 571,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення з відповідача 1683610,88 грн основного боргу, 5715,46 грн пені, 571,55 грн 3% річних. В решті вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 19738,77 грн, решта судового збору залишається за позивачем.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 25000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги від 27.03.2026, ордер про надання правничої допомоги серії СЕ № 1136442 від 30.03.2026, розрахунок гонорару за надану правову допомогу, платіжну інструкцію № 3603 від 31.03.2026 на суму 25000,00 грн.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів з питань, визначених п. 3.1 договору, а також надання консультаційних послуг в галузі права, що так чи інакше стосуються діяльності клієнта, складання юридичних документів за замовленням клієнта, представництво інтересів клієнта в судах, отримання документів, що належать клієнту, подання запитів, клопотань, складання позовів та вчинення будь-яких юридичних дій на виконання цього доручення.

На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Всього гонорар адвоката: згідно з додатком.

Відповідно до розрахунку гонорару за надану правову допомогу, розмір гонорару складає 25000,00 грн.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/12155/22 зазначені висновки про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Це означає, що у разі настання визначених умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Підсумовуючи наведене, суд встановив розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що становить 25000,00 грн.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На думку суду, спір про стягнення заборгованості за договором оренди транспортних засобів не відноситься до категорії складних. Обсяг первинних документів щодо спірних правовідносин обмежується договором та двома актами наданих послуг. Також сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків. Отже, підготовка до справи не вимагала опрацювання значних обсягів документації.

Так само, на переконання суду, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства та судової практики.

Дослідивши докази щодо надання правової допомоги, суд не знаходить підстав повного покладення на відповідача витрат щодо зазначених у акті наданих послуг, зокрема стосовно аналізу судової практики, що регулює спірні правовідносини, адже такі позови є типовими. Позов не містить посилань на судову практику стосовно оцінки проблемних правових відносин.

Даний спір не відноситься до категорії складних та, за обраним способом захисту, нормативним обґрунтуванням вимог тощо, не відрізняється від багатьох інших подібних позовів. Такий спір є цілком звичайним спором, що не потребує залучення значних ресурсів для здійснення представництва та надання послуг із правового захисту.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд з`ясував наявність певних недоліків у розрахунках, що мали місце під час підготовки позову. Не надаючи оцінки якості наданих послуг в контексті правовідносин між клієнтом та адвокатом, суд враховує встановлені обставини під час визначення таких витрат у розрізі застосування положень частини 5 статті 129 ГПК України.

Суд зазначає, що витрати на участь в судовому засіданні не були неминучими, оскільки явка у засідання представників сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Окрім цього, представник позивача брала участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням системи відеозв`язку, що вочевидь мінімізувало витрати ресурсів представника позивача.

За таких обставин суд вважає, що вартість послуг з представництва у судових засіданнях вказана позивачем, у порівнянні з реальними витратами часових та інших ресурсів на представництво інтересів позивача, не у повній мірі відповідає принципу пропорційності судових витрат.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційності їх розміру до предмета спору та ціни позову; важливості та значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 15000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" (69014, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, 18, код ЄДРПОУ 41756288) на користь Приватного підприємства "Агро-Транс-2019" (60356, Чернівецька обл., Новоселицький р-н., с. Драниця, вул. Савчука, 4, код ЄДРПОУ 43001353) 1638610 (один мільйон шістсот тридцять вісім тисяч шістсот десять) грн 88 коп основного боргу, 5715 (п`ять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн 46 коп пені, 571 (п`ятсот сімдесят одну) грн 55 коп 3% річних, 19738 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 77 коп судового збору та 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп витрат на правову допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Агро-Транс-2019" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" пені у розмірі 36080,54 грн та 3 % річних у розмірі 2863,74 грн.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 17 червня 2026 року.

Суддя А.І.Мовчун