Рішення № 137456554, 09.03.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1590/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Боровська К.А.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до фізичної особи-підприємця Короленка Артема Євгеновича про стягнення 38696,18 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Короленка Артема Євгеновича про стягнення заборгованості за договором № 011/0046/504228 від 24.01.2019 у розмірі 38696,18 грн., посилаючись на наступне.

24.01.2019 між АТ «Райффайзен Банк» та ФОП Короленко Артем Євгенович укладено договір № 011/0046/504228, відповідно до умов якого Банк зобов`язаний надати клієнту кредит в сумі 250000,00 грн., строк кредиту - 24 місяців з 24.01.2019 (дата надання кредиту) по 24.01.2021 (дата повного погашення кредиту). Також умовами вказаного кредитного договору передбачено тип та розмір процентної ставки за користування кредитом. Позивач вказує, що підписавши кредитний договір, клієнт підтвердив, що перед підписанням заяви-договору він повідомлений про усі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну вартість кредиту, що підтверджується підписом клієнта про його ознайомлення з паспортом споживчого кредиту «Кредит готівкою», та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана інформація клієнту є повною, необхідною, доступною, достовірно та своєчасною. Також сторонами узгоджено, що до правовідносин пов`язаних з укладанням та виконанням умов цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 5 років.

Як стверджує позивач, кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Однак, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

Позивач зазначає, що 20.09.2019 було укладено договір №114\2-19-Р, відповідно до якого Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/0046/504228.

В подальшому, 28.12.2022 було укладено договір №28-12/2022, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/0046/504228.

Відтак, на переконання позивача, він у відповідності до приписів ч. 1 ст. 512 ЦК України, ст. 514, ст. 516 ЦК України наділений правом вимоги до відповідача за договором №011/0046/504228.

Наразі позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 38696,18 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 26270,37 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8477,29 грн.

- інфляційні збитки - 3093,48 грн.

- нараховані 3% річних - 855,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (вх. № 15364/25 від 03.11.2025 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 ГПК України не подано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, не визначено розмір заборгованості відповідача за договором № 011/0046/504228 від 24.01.2019, не додано до позовної заяви доказів повідомлення ФОП Короленка А.Є. про зміну кредитора як за договором відступлення права вимоги, №114\2-19-F від 20.09.2019 р., що укладений між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал", так і за договором №28-12/2022 від 28.12.2022 р., який укладено між ТОВ "Вердикт Капітал".

20.11.2025 від представника позивача - Ткаченко М.М. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №16288/25 від 20.11.2025), в якій заявник зазначає, що обов`язок повідомлення про відступлення права грошової вимоги покладений на попередніх кредиторах, а не на позивача, а тому відповідні надіслання повідомлень про відступлення права грошової вимоги повинні бути наявні в попередніх кредиторів - АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал". Також до вказаної заяви позивачем додано обґрунтований розрахунок суми, яка заявлена до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1590/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.12.2025 о 09:00.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2025 розгляд справи № 915/1590/25 відкладено на 21 січня 2026 року о 16:30, явку учасників справи в судове засідання визнано обов`язковою, зобов`язано позивача надати до суду оригінали доданих до позову доказів для огляду.

16.01.2026 р. від представника ТОВ "Коллект Центр" - Синиченко Д.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь в судовому засіданні, що призначено на 21.01.2026 р. о 16:30, та в усіх наступних судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 682/26).

19.01.2026 р. від позивача до господарського суду поштою разом з супровідним листом надійшли оригінали документів, що додані до позову, зокрема кредитного договору № 011/0046/504228 від 24.01.2019 з додатками, на виконання ухвали суду від 15.12.2025 р. (вх. №797/26).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2026 у справі № 915/1590/25 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Коллект Центр" про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІКС (ВКЗ).

У судовому засіданні господарського суду 21 січня 2026 року по справі № 915/1590/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 09.02.2026 року о 14 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 21.01.2026 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.

27.01.2026 від представника позивача - ТОВ "Коллект Центр" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли письмові пояснення (вх. №1220/26), в яких позивач зазначає, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 16.01.2020 становила 26270,37 грн., з яких: 26270,00 грн. - заборгованість за дозволеним овердрафтом, 428,77 грн. - заборгованості за відсотками, в подальшому, ТОВ "Вердикт Капітал" здійснювало нарахування процентів за користування кредитом за ставкою 29,90 % річних з 16.01.2020 року по 23.01.2021 року, та після спливу строку, визначеного п.1.2 договору - 24.01.2021 року, ТОВ "Вердикт Капітал" здійснювало нарахування сум відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України. Відтак, станом на 28.12.2022 року загальна сума заборгованості становила 38696,18 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 26270,37 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8477,29 грн., інфляційні збитки - 3093,48 грн., нараховані 3% річних - 855,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2026 р. розгляд справи відкладено на 09 березня 2026 року о 11:00.

В судове засідання, призначене на 09.03.2026 р., представник відповідача не з`явився.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, надіслані судом на юридичну адресу відповідача копії ухвали суду від 21.11.2025 р. про відкриття провадження у справі, ухвали суду від 15.12.2025 р. про відкладення розгляду справи, ухвали суду від 21.01.2026 щодо повідомлення про дату розгляду справи, ухвали суду від 09.02.2026 р. про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Також копії ухвал суду від 21.01.2026 щодо повідомлення про дату розгляду справи та від 09.02.2026 р. про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за місцем реєстрації як ВПО, однак поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 82 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Так, згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвали суду про закриття підготовчого провадження у справі, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Крім того, ухвали суду про розгляд справи були доставлені одержувачу фізичній особі-підприємцю Короленко Артему Євгеновичу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

До того ж, відповідач був повідомлений про розгляд справи телефонограмою 13.02.2026, оформленою секретарем судового засідання.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

З урахуванням наведених положень Кодексу, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 09.03.2026 року судом підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

22.01.2019 ФОП Короленком Артемом Євгеновичем було підписано та подано до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заяву на відкриття поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням платіжної картки та встановлення кредитного ліміту (для фізичних осіб-підприємців в рамках продукту «Кредитна картка для підприємців»).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2019 р. між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Банк), ПрАт «Страхова компанія «Уніка життя» (страховик) та фізичною особою-підприємцем Короленко Артемом Євгеновичем (клієнт, страхувальник) було укладено договір про надання банківських послуг у сфері страхування №011/0046/504228 від 24.01.2019 р., відповідно до умов п. 1.1. якого протягом строку дії кредиту Банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), МФО 328351, шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250000,00 грн. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту (далі - поточний ліміт). На дату укладення договору поточний ліміт кредиту складає 35000,00 грн. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 договору.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. строк дії кредиту встановлюється з наступного дня, що слідує за датою укладання договору, по 24.01.2021 р. включно (дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому договором). Без укладання додаткових угод до договору Банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 (двадцять чотири) календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов: Банк за 20 (двадцять) робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку дії кредиту; відсутні факти невиконання або неналежного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором; відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 договору. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку дії кредиту.

Відповідно до п. 1.4 договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, у зв`язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування». Банк у будь-який час протягом строку дії договору має право здійснювати перевірку цільового використання кредиту, вимагати від клієнта надання доступу до приміщень або матеріальних цінностей та будь-яких документів, необхідних для здійснення такої перевірки, а клієнт зобов`язаний на першу вимогу Банку забезпечити представникам Банку доступ до відповідних приміщень або матеріальних цінностей та надати документи, що підтверджують цільове використання кредиту.

Згідно з п. 2.1 договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних, крім випадків, передбачених п.п.2.2. договору.

Відповідно до п. 2.3. договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 робочі дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів, по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Крім того, у п. 2.4. договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. сторони погодили, що погашення процентів за кредитом здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів в необхідній сумі з рахунку в дату розрахунку процентних платежів, в тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом понад суму поточного ліміту. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів на рахунок клієнта. Клієнт погашає таку збільшену заборгованість за кредитом відповідно до пункту 5.2 договору.

На умовах договору у разі ініціювання клієнтом операцій по рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при відсутності (недостатності) на рахунку власних коштів клієнта Банк зобов`язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на рахунок в межах поточного ліміту та здійснити ініційовану клієнтом операцію. З моменту здійснення таких платежів Банк вважається таким, що надав клієнту кредит на суму здійснених Банком платежів. При цьому використання коштів за рахунок кредиту з використанням платіжної картки до рахунку із застосуванням ПІН-коду та/або реквізитів картки (зокрема, номер картки, строк дії картки, код cvv2\cvc2 тощо), у т.ч. довіреними особами клієнта, або із застосуванням СІN-коду, при здійсненні видаткових операцій з рахунку розглядається сторонами як використання кредиту клієнтом (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. предметом страхування за договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям здоров`ям та працездатністю клієнта, який є страхувальником то застрахованою особою за договором. Правила добровільного страхування життя ПрАТ «Страхова компанія «Уніка життя», що зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 19.11.2008 року за №0181638, в редакції, чинній на момент укладення договору страхування (далі за текстом - Правила страхування), та Програма страхування №10, яка є додатком №11 до Правил страхування (далі за текстом - Програма страхування), є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.1 договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. клієнт зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування. Під поняттям погашення заборгованості сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків Банку, пов`язаних з неналежним виконанням клієнтом умов договору.

Клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 (п`ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Банку. При цьому залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використання суми кредиту, суми нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму невнесеного клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на рахунку коштів, належних до сплати клієнтом Банку за договором в термін виконання зобов`язань клієнта за договором клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.5. договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. підписанням договору клієнт доручає Банку здійснювати погашення кредиту, недозволеного овердрафту, процентів за користування ними, штрафів, погашення іншої заборгованості клієнта перед Банком за договором, а також здійснювати дострокове погашення заборгованості за кредитом, в т.ч. в розмірі сум страхового відшкодування, отриманих клієнтом за договорами страхування, укладеними відповідно до статті 4 договору, шляхом здійснення договірного списання коштів клієнта в будь-якій валюті, що знаходяться на будь-якому із його рахунків в АТ "Райффайзен Банк Аваль", реквізити яких визначаються Банком самостійно, в тому числі, але не обмежуючись зазначеним: з рахунку, вказаного в пункті 1.1 цього договору (у тому числі за рахунок кредиту), на користь кредитора.

Таке договірне списання може здійснюватися Банком на підставі договору будь-яку кількість разів до повного виконання грошових зобов`язань клієнта перед Банком за договором, або з моменту настання строку виконання зобов`язань (включно) і в сумі, яка дорівнює сумі відповідних зобов`язань клієнта за договором. Клієнт зобов`язується забезпечити наявність необхідної суми коштів на своїх рахунках у Банка. Отримувачем коштів при вищезазначеному договірному списанні є Банк. У разі відсутності або недостатності у клієнта коштів в необхідній валюті для погашення заборгованості, клієнт надає Банку право списання коштів з рахунку та будь-яких рахунків клієнта в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в інших валютах. Списання здійснюється Банком в розмірі, еквівалентному сумі зобов`язань клієнта з врахуванням витрат та комісій пов`язаних з продажем іноземної валюти. Клієнт також доручає Банку здійснити від імені клієнта продаж списаних коштів з метою отримання необхідної валюти (за визначеним Банком курсом, який не може відхилятися від офіційного курсу НБУ за попередній банківський день більше, ніж на 10 %) та направити кошти на погашення заборгованості клієнта. Неоскарження клієнтом в строки, передбачені для оскарження операцій по відповідних рахунках, операцій за рахунками, зазначеними в цьому пункті, щодо сплати зазначених в договорі платежів, вважається згодою клієнта із сумою таких платежів.

Крім того, п. 5.8. договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. сторони погодили, що кошти, які надходять на рахунок або знаходяться на ньому в сумі, більшій, ніж сума щомісячного платежу, у випадку відсутності заборгованості клієнта зі сплати інших платежів за договором, направляються Банком на дострокове погашення заборгованості клієнта за кредитом. В такому випадку Банк, не пізніше наступного дня після дня зарахування або виявлення таких коштів на рахунку, здійснює договірне списання коштів в такій сумі в порядку, визначеному пунктом 5.5. договору.

Згідно з п. 5.9. договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. вимоги Банка щодо погашення заборгованості клієнта за договором підлягають задоволенню у такій черговості: погашення комісії та інших платежів згідно тарифів, погашення процентів за недозволеним овердрафтом, погашення процентів за кредитом, погашення недозволеного овердрафту, погашення кредиту. Клієнт надає Банку право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості (кредиту, процентів, за користування кредитом, штрафів, неустойки та пені) за договором. За запитом клієнта Банк інформує клієнта про застосовану черговість погашення заборгованості.

Згідно з п. п. 11.1-11.4 договору №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. Банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди клієнта відступити свої права вимоги за договором будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином на умовах договору. У разі відступлення прав вимоги за договором, новий Банк набуває усі права та обов`язки Банку за договором, що стосуються умов кредитування, в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування, неустойок. Банк повідомляє клієнта про факт відступлення права вимоги шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом за адресою клієнта зазначеною в договорі або повідомленою Банку клієнтом в порядку, визначеному договором. Обов`язок Банку щодо повідомлення клієнта про відступлення вважається належно виконаним за наявності відмітки (квитанції) поштового відділення про направлення відповідного повідомлення за останньою відомою Банку згідно умов договору адресою клієнта. З моменту відступлення Банком права вимоги за договором, рахунок закривається, страховий захист за договором припиняється без можливості його відновлення, а відповідні права та обов`язки сторін щодо рахунку та страхування, що випливають із статті 4 договору, припиняються.

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою Банку. До суду не подано доказів розірвання договору бо визнання його недійсним.

В силу частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення вказаного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Так, укладений між АТ «Райффайзен Банк» та ФОП Короленко А.Є. по справі договір про надання банківських послуг у сфері страхування №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор, має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Райффайзен Банк» в межах виконання своїх зобов`язань за договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. було надано ФОП Короленко А.Є. можливість використання кредитної лінії в межах поточного ліміту у розмірі 35000 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку відповідача, яка наявна в матеріалах справи.

З вказаної виписки також вбачається, що в період з 29.01 2019 по 16.01.2020 Короленко А. Є. неодноразово здійснював операції щодо зняття готівки, безготівкові платежі, а також неодноразово здійснював погашення заборгованості, у т.ч.: 08.02.2019 року здійснив погашення - 1700 грн.; 10.03.2019 року здійснив погашення - 25100 грн.; 09.04.2019 року здійснив погашення - 7000 грн.; 11.04.2019 року здійснив погашення - 25920 грн.; 11.05.2019 року здійснив погашення - 9400 грн.; 16.07.2019 року здійснив погашення - 1500 грн.; 31.07.2019 року здійснив погашення - 3000 грн.; 28.08.2019 року здійснив погашення - 5400 грн.; 10.09.2019 року здійснив погашення - 3040 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по картковому кредиту АТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 16.01.2020 р., загальна заборгованість за договором становить 26699,14 грн., з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 26270,37 грн.; заборгованість за відсотками - 428,77 грн.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять, та відповідачем не надано доказів виконання останнім своїх зобов`язань за договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. щодо повернення АТ «Райффайзен Банк Аваль» отриманих кредитних коштів.

Водночас, 20.09.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ТОВ «Вердикт капітал» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-19-F, відповідно до п. 2.1 якого на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до ст. ст. 512-519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з п. 2.4 договору про відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019 р. внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості, та набуває права грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не замінює попередній.

Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього викупу. Зокрема, але не виключно, до нового кредитора переходить: право здійснювати нарахування та стягнення процентів за кредитними договорами з дати відступлення прав вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства України, право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов кредитного договору.

Відповідно до п. 2.7. договору про відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019 р. відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.

Пунктом 2.8. договору про відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019 р. передбачено, що протягом 10 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за цим договором первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень боржникам та поручителям про відступлення новому кредитору прав вимоги, підготовлені за формою згідно з додатком № 4, 4-1 до цього договору. За фактом розсилки повідомлень, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати спливу строку наданого на розсилку, первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору копії відповідних повідомлень з доказами їх направлення відповідним боржникам/поручителям.

Відповідно до п. 2.9. договору про відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019 р. у зв`язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені у відповідному реєстрі боржників.

Згідно з п. 7.1 договору про відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019 договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

В подальшому, між сторонами договору про відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019 р. було укладено додаткову угоду від 16.01.2020 р., якою сторони погодили внесення змін до договору в частині зазначення номеру рахунку, який рахується за портфелем заборгованості від 16.01.2020 р. та викладення п. 3.4. договору в новій редакції.

Слід зазначити, що за змістом розділу 1 договору про відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019 датою відступлення прав вимоги є дата підписання сторонами відповідного реєстру(ів) боржників, з якої до нового кредитора переходять відповідні права вимоги. Зазначена дата не може передувати даті повного виконання новим кредитором обов?язку сплатити первісному кредитору вартості прав вимоги щодо відповідного реєстру боржників у порядку, передбаченому п. 3.3. цього договору.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 511, ч. 1 ст. 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Судом встановлено, що 16.01.2020 р. ТОВ «Вердикт капітал» перерахувало на рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти у розмірі 1621358,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2, у графі призначення платежу якого зазначено наступне: оплата портфелю згідно договору №114/2-19-F від 20.09.2019.

З реєстру боржників, який є додатком до договору №114/2-19-F від 20.09.2019, вбачається, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» було відступлено, в тому числі, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. на загальну суму 26699,14 грн., з яких 26270,37 грн. заборгованість за тілом кредиту, 428,77 грн заборгованість за відсотками ( №860 реєстру боржників).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку з 16.01.2020 ТОВ «Вердикт капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р., у т.ч. право нарахування та стягнення процентів за кредитним договором з дати відступлення прав вимоги (п. 2.4 договору про відступлення).

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Так, матеріали не містять доказів сплати відповідачем на користь ТОВ «Вердикт капітал» суми боргу по кредиту.

Наразі слід зазначити, що строк кредитування за договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. був встановлений до 24.01.2021 р.

Як з`ясовано судом, після набуття ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. вказане Товариство продовжило нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. до кінцевого строку кредитування, а саме з 16.01.2020 по 23.01.2021 р., з урахуванням передбаченої договором кредитування відсоткової ставки 29,9% річних, сума нарахованих відсотків склала 8048,52 грн.

В даному випадку суд зауважує, що стосовно застосування наведених норм матеріального права Велика Палата Верховного Суду неодноразово в своїх постановах (зокрема від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16, від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12) викладала висновок про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Крім того, після спливу строку договору кредитування ТОВ «Вердикт капітал» застосувало до відповідача відповідальність згідно зі ст. 625 ЦК України у вигляді нарахування 3% річних в сумі 855,04 грн. та інфляційних втрат в сумі 3093,48 грн. за неповернення кредитних коштів за період з 24.01.2021 по 23.02.2022 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі N 910/4518/16 уточнила викладений в п. 123 постанови від 18.01.2022 у справі N 910/17048/17 висновок, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже, враховуючи наведене, здійснені ТОВ «Вердикт капітал» нарахування відсотків по кредиту і річних з інфляційними збитками після закінчення строку кредитування цілком узгоджуються з діючим законодавством та відповідають правовим висновкам Верховного Суду.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт капітал» станом на 28.12.2022 р., загальна заборгованість за договором становить 38696,18 грн., у т.ч.: заборгованість по основній сумі кредиту - 26270,37 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 428,77 грн., нараховані відсотки згідно кредитного договору - 8048,52 грн., 3% річних - 855,04 грн., інфляційні збитки в сумі 3093,48 грн.

Згодом, 28.12.2022 р. між ТОВ «Вердикт капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект центр» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022, відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за право вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначеному цим договором.

Права вимоги, що є предметом цього договору належить первісному кредитору на підставі, зокрема, договору про відступлення прав вимоги №114/2-19-F, укладеному 20.09.2019 р. між первісним кредитором та АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до п. 3.1. договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022 р. укладанням цього договору первісний кредитор гарантує, що йому належить право вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, а також гарантує, що:

- належним чином виконані всі дії, які згідно із чинним законодавством України, установчими та/або інтими внутрішніми нормативними документами первісного кредитору необхідні для укладення цього договору та виконання своїх зобов`язань за ним, у тому числі ухвалені усі необхідні для цього рішення, надані згоди (погодження) органами управління первісного кредитора, співвласниками (засновниками, учасниками);

- відповідно до законодавства він має право відступлення кожного права вимоги новому кредитору на момент його відступлення;

- вся документація та інформація стосовно боржника, яка у відповідності до умов цього договору передається новому кредитору у зазначеній в цьому договорі формі та обсязі, відповідає тій інформації, яка була отримана первісним кредитором від боржника (відповідно) та не містить будь-яких недостовірних відомостей;

- заборгованість не погашена, не відмінена, не анульована, при цьому права вимоги заборгованості не відступлені третім особам, не узгоджувалася жодна заміна зобов`язань боржників іншими зобов`язаннями.

Пунктом 5.3. договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022 р. сторонами передбачено, що з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги. Первісний кредитор втрачає всі права вимоги за договорами позики (кредитними договорами), що існували на момент відступлення (передачі) прав вимоги і, відповідно, первісний кредитор не матиме жодних прав вимоги до боржника за кредитним договором.

Згідно з п. 5.4 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022 з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення права вимоги.

В розділі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022 «Терміни, що вживаються у цьому договорі, мають наступні значення» дата відступлення (переходу) прав вимоги означає робочий день, в який права вимоги були відступлені (перейшли) від первісного кредитора до нового кредитора на підставі укладеного між ними акту приймання-передачі прав вимоги.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Так, 28.12.2022 р. між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, який є додатком №4 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022.

Також 28.02.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті підписання якого сторонами було зараховано, зокрема, вимоги ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр» за договором №28-12/2022 від 28.12.2022 р. на суму 15214406,31 грн.

В подальшому, 20.12.2024 р. між ТОВ «Вердикт капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект центр» (новий кредитор) було укладено додаткову угоду №2 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-12/2022 від 28.12.2022 р., яким сторони погодили внесення змін в реєстри боржників, що є додатками до договору, у зв`язку з виявленням технічної помилки.

Відповідно до змін в реєстр боржників до договору №28-12/2022 від 28.12.2022, який є додатком №1 до додаткової угоди №2 від 20.12.2024, ТОВ «Вердикт капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. на загальну суму 38696,18 грн., з якої 26270,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8477,29 грн. - заборгованість за відсотками, відповідальність за порушення зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України - 3948,52 грн (№863 реєстру боржників).

Згідно зі ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 517 Цивільного кодексу України Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Разом з тим, за умовами ст. 518 Цивільного кодексу України Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Зі змісту норм ст. 516 Цивільного кодексу України слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов`язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов`язанні, а не заміна сторони в договорі.

З огляду на те, що норма ст. 516 Цивільного кодексу України має диспозитивний характер, сторони договору можуть передбачити необхідність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні. При цьому форма такої згоди, за відсутності законодавчо встановлених вимог, може бути довільною, врегульованою сторонами на власний розсуд і виражатися як у письмовій заяві, так і шляхом вчинення відповідних конклюдентних дій, зокрема, виконанням зобов`язання новому кредитору. Сторони також можуть погодити умовами основного договору заборону щодо відступлення права вимоги, за наявності якої угода про таке відступлення буде абсолютно недійсною.

Судом встановлено, що умови договорів кредитування та відступлення права вимоги не містять заборони щодо відступлення права вимоги за цими договорами, натомість умовами вказаних договорів передбачено можливість відступлення права вимоги та заміни кредитора у зобов`язанні, також сторони не передбачили необхідність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні.

З огляду на зазначене вище, суд погоджується з тим, що саме ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. та є належним позивачем.

Крім того, доказів виконання свого зобов`язання за кредитним договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. ні перед АТ «Райффайзен Банк», ні перед ТОВ «Вердикт Капітал», ні перед ТОВ «Коллект Центр» відповідачем не надано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №011/0046/504228 від 24.01.2019 р. в розмірі 38696,18 грн., у т.ч. за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 26270,37 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 8477,29 грн., заборгованості по нарахованим згідно зі ст. 625 ЦК України відсоткам річних та інфляційним збиткам - 3948,52 грн., та встановлено, що він є вірним та підтверджується матеріалами справи.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Коллект Центр».

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Так, у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за договором за договором № 011/0046/504228 від 24.01.2019 у розмірі 38696,18 грн., що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що в описовій частині позову заявником наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми cудових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У вказаному розрахунку вказано, що попередньо зазначені судові витрати будуть складатися із: витрат на судовий збір за подання позову 2422,40 грн. та витрат на отримання професійної правничої допомоги 13000,00 грн.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч.ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 р., укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігал асістант»; прайс-листа вартості послуг адвокатського об`єднання «Лігал асістант»; заявки про надання правової допомоги від 01.09.2025 р. до договору №01-07/2024 від 01.07.2024, акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 р.

.Як вбачається зі змісту договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 р., який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (Адвокатське об`єднання), відповідно до умов п. 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1.1 та п. 2.1.3 договору Адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення

- представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що надання правової допомоги клієнту, здійснюється партнерами, адвокатами, співробітниками Адвокатського Об`єднання.

Згідно з п. 3.1.3. договору клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплачувати юридичну допомогу.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (форма заявки визначена у додатку №1 до договору).

Згідно з п. 4.3. договору факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком №2 до договору), який готується Адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.

Пунктом 7.1. визначено, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №2675 від 01.09.2025, між сторонами договору погоджено надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням по супроводу примусового стягнення заборгованості з ФОП Короленко А.Є., загальною вартістю 13000,00 грн., з яких: надання усної консультації з вивченням документів за 2 год. роботи - 4000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду за 3 год. роботи - 9000,00 грн.

В подальшому, як випливає з матеріалів справи, 30.09.2025 р. між сторонами було складено акт №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 р., згідно якого сторони погодили надання правової допомоги згідно заявки №2675 на загальну суму 13000,00 грн., з яких: надання усної консультації з вивченням документів за 2 год. роботи - 4000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду за 3 год роботи - 9000,00 грн.

Між тим в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу Україниу разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України(а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правиламистатті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Судусуд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 р., укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігал асістант»; прайс-листа вартості послуг адвокатського об`єднання «Лігал асістант»; заявки про надання правової допомоги від 01.09.2025 р. до договору №01-07/2024 від 01.07.2024, акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 р. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Наразі, дослідивши надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, при вирішенні питання щодо відшкодування витрат ТОВ «Коллект Центр» на правову допомогу у справі № 915/1590/25 в розмірі 13000,00 грн., керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача за надані послуги за договором про надання правової допомоги правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 р., виходячи з наступного.

Щодо витрат на надання усної консультації з вивченням документів (п. 1.2 акту про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 р. - 4000 грн.) суд зазначає, що відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду у справі № 925/1287/24 від 06.08.2025 послуги щодо зустрічі з клієнтом, вивчення правової проблеми, матеріалів господарської справи, консультування, вивчення матеріалів, складання правової позиції, підготовка відзиву та доповнень до відзиву є єдиним комплексом юридичних послуг з формування правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у відзиві та доповненні до відзиву. Таким чином, послуги з надання усної консультації та вивчення документів є складовою послуги з підготовки позовної заяви (п. 1.2 акту про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 р. - 4000 грн.).

Водночас суд вважає цілком обґрунтованими віднесення до складу судових витрат на правову допомогу витрати в сумі 9000,00 грн. за підготовку позовної заяви.

В свою чергу з урахуванням критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що вище встановлений необхідно неминучий розмір витрат на правову допомогу у даній справі в сумі 9000,00 грн. може вважатись розумним та співмірним у заявленому спорі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 915/1590/25, підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 9000,00 грн., в іншій частині - у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до фізичної особи-підприємця Короленка Артема Євгеновича про стягнення 38696,18 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця Короленка Артема Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором № 011/0046/504228 від 24.01.2019 у розмірі 38696/тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто шість/грн. 18 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000/дев`ять тисяч/ грн.

3. В задоволенні решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 15.06.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 по 08.05.2026 року та у відрядженні 08-09.06.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва