Ухвала суду № 137456527, 15.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

15.06.2026 Справа № 914/163/24

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1 ,

до відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівська міська рада,

про зобов`язання укласти договір купівлі продажу нежитлових приміщень,

представники сторін:

від позивача: Гораль А.Р. (в залі суду);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівська міська рада, про зобов`язання укласти договір купівлі продажу нежитлових приміщень.

Рух справи відображено в ухвалах суду на протоколах судових засідань.

За вх. №2658/26 від 08.06.2026 надійшла заява позивача про забезпечення позову. Позивач просить забезпечити позов шляхом зобов`язання Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради визначити вартість об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5 загальною площею: 25.5 кв.м. з індексами 48-1, 48-2, 48-3 у відповідності до даних технічного паспорта Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 790 від 04 травня 2016 року, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, включно із проведенням рецензування такої оцінки та затвердження її висновку.

Відповідач за вх. №16550/26 від 10.06.2026 подав заперечення на заяву про забезпечення позову.

Суд розглянувши заяву про забезпечення позову, враховуючи доводи та заперечення сторін, зазначає наступне.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення можуть бути застосовані виключно з підстав, визначених ч. 1 ст. 137 ГПК України та мають бути співмірними з позовними вимогами і адекватними.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Саме на оцінці цих обставинах неодноразово акцентував увагу КГС, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, пов`язаних із забезпеченням позовів у корпоративних спорах (Постанова КГС ВС від 23.03.2020 у справі №910/7338/19; Постанова КГС ВС від 24.06.2020 у справі №902/1051/19; Постанова КГС ВС від 19.10.2020 у справі №915/373/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно із приписами ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10)іншими заходами у випадках, передбачених законам, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 137 ГПК України не містить такого заходу забезпечення позову як зобов`язання здійснити певні дії.

Згідно з ч. 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Воно не повинно підміняти собою вирішення спору по суті.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявлений Позивачем захід не спрямований на забезпечення можливості виконання судового рішення в майбутньому, а фактично слугує як самостійна позовна вимога про зобов`язання Відповідача до вчинення комплексу юридично значимих дій, які виходять за межі мети інституту забезпечення позову та фактично спрямовані на виконання частини спірних позовних вимог ще до вирішення спору по суті у справі №914/163/24.

За таких обставин обраний Позивачем захід забезпечення позову шляхом зобов`язання Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради визначити вартість об`єкта нерухомого майна включно із проведенням рецензування такої оцінки та затвердження її висновку має ознаки часткового вирішення спору по суті.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що заходи забезпечення позову не можуть підміняти собою вирішення спору по суті та призводити до фактичного задоволення позовних вимог до ухвалення рішення у справі.

У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ст.136 ГПК України).

При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У поданій заяві Позивач не навів жодних належних та допустимих доказів того, що невжиття зазначеного ним заходу забезпечення позову може унеможливити або істотно ускладнити виконання рішення суду в майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до п. 2-3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадженням у випадку залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача, а також коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи, а також дотримання принципів рівності та змагальності сторін, суд дійшов висновку про необхідність відкласти підготовче засідання.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 120, 183, 202, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви вх.№ 2658/26 від 08.06.2026 відмовити.

2. Відкласти підготовче засідання по справі на 29.06.2026 о 13:45 год.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Горецька З.В.