Рішення № 137456454, 16.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 Справа № 914/1205/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/1205/26

за позовом: Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області, м. Перемишляни, Львівська область,

до відповідача: Фізичної особи підприємця Оленчина Василя Ярославовича, с. Брюховичі, Львівська область,

про: стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 82 143,91 грн та 41,07 грн пені

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області до відповідача Фізичної особи підприємця Оленчина Василя Ярославовича про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 82 143,91грн та 41,07 грн пені.

Ухвалою суду від 22.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду від 22.05.2026 надіслана відповідачу 24.04.2026 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову адресу відповідача копії ухвали суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2008 року між Перемишлянською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Оленчином Василем Ярославовичем було укладено договір оренди землі (надалі Договір).

Відповідно до п. 2 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 4623383600:05:000:0286), загальною площею 13,0369 га, у тому числі: під водоймою 9,0900 га, під гідротехнічно спорудою 0,0700 га, під прибережною смугою 2,7831 га, під заплавою 1,0938 га.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становить 50550,75 грн.

Відповідно до п. 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 21 641,25 грн в рік.

Згідно п. 13 Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,05% (відсотків) несплаченої суми за кожний день прострочення.

Договір укладено на 15 років (пункт 8 договору).

10.11.2023 сесією Перемишлянської міської ради прийнято рішення № 3648 «Про припинення договору оренди землі», відповідно до якого вирішено припинити дію Договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Станом на момент припинення дії Договору та на даний час у ФОП Оленчина В.Я. наявна заборгованість перед Перемишлянською міською радою у сумі 82 143,91 грн.

Зазначена інформація підтверджується листом Головного управління ДПС у Львівській області від 09.04.2026 р. №39405/13-01-13-06.

Крім того, пунктом 13 Договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені Договором справляється пеня у розмірі 0,05 % (відсотків) несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивачем нараховано пеню у розмірі 41,07 грн.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 40 Договору).

На підтвердження наявності заборгованості у Відповідача за Договором оренди землі позивачем долучено довідку Державної податкової служби України Головне управління ДПС у Львівській області, в якій зазначено про наявність податкового боргу по орендній платі у Відповідача у сумі 82 143,91 грн.

Наведене стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення з відповідача 82 143,59 грн - сума боргу за оренду земельно ділянки за період з 01.01.2021 по 10.11.2023 та 41,07 грн пені.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом частини 9 статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Частинами 1 та 3 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 6, 9 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Підпункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Відповідно до приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання), розгляд якої і надання земельної ділянки в оренду проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, при цьому, сторони укладають договір оренди землі лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження міських рад у галузі земельних відносин на території міст, і пункт "а" передбачає розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із Законом України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною 3 та частиною 5 статті 201 ЗК України визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 271.1.1 статті 271 Податкового кодексу України (далі ПК України) базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України.

Пунктом 289.1 статті 289 ПК України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 21 641,25 грн на рік.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем подано лист Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Львівській області, відповідно до якого податковий борг відповідача зі сплати орендної плати з фізичних осіб становить 82 143,91 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню у заявленому розмірі 82 143,91 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 41,07 грн.

Відповідно до пункту 13 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі 0,05 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Разом з тим позивачем не надано детального розрахунку пені із зазначенням періодів прострочення, суми заборгованості, на яку здійснювалося нарахування, а також кількості днів прострочення. За відсутності такого розрахунку суд позбавлений можливості перевірити правильність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми пені, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та становлять 3 326,34 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Оленчина Василя Ярославовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області (81200, Львівська область, Львівський район, місто Перемишляни, вулиця Привокзальна, буд. 3 А; ідентифікаційний код 26485176) 82 143,91 грн заборгованості з орендної плати та 3 326,34 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.