Ухвала суду № 137456409, 16.06.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16 червня 2026 рокуСправа № 912/707/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю. матеріали справи № 912/707/26

за позовом виконувача обов`язків керівника Кіровоградської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі:

Кіровоградської обласної ради,

Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської облдержадміністрації

до відповідачів:

Комунального некомерційного підприємства "Обласна дитяча клінічна лікарня Кіровоградської обласної ради",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання"

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 753 930,43 грн,

за участю представників:

від прокуратури - Топонар Н.С.,

від позивача 1 - Назаренко Ю.В.,

від позивача 2 - участі не брали,

від відповідача 1 - Чеглатонєв А.М.,

від відповідача 2 - Скупа Н.О.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради (далі - позивач-1), Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської облдержадміністрації (далі - позивач-2) з вимогами до Комунального некомерційного підприємства "Обласна дитяча клінічна лікарня Кіровоградської обласної ради" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі - відповідач-2) про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 753 930,43 грн.

Ухвалою від 01.04.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/707/26 за правилами загального позовного провадження.

28.05.2026 до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" про зупинення провадження у справі № 912/707/26 до завершення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) та ухвалення відповідного рішення.

Протокольною ухвалою від 28.05.2026 суд відклав підготовче засідання до 09.06.2026 для надання можливості учасникам справи ознайомитися з клопотанням відповідача-2 від 28.05.2026 про зупинення провадження у справі.

02.06.2026 до суду надійшло клопотання відповідача-2 щодо надання деталізованого розрахунку позовних вимог, у якому відповідач-2 просить зобов`язати прокурора надати деталізований та арифметично обґрунтований розрахунок суми 753 930,43 грн із зазначенням вихідних показників, алгоритму обчислення та окремого розрахунку щодо кожної з оспорюваних додаткових угод.

09.06.2026 до суду від прокурора надійшли клопотання від 09.06.2026 про уточнення позовних вимог у частині способу зарахування коштів та заперечення від 09.06.2026 на клопотання відповідача-2 від 28.05.2026 про зупинення провадження у справі та клопотання від 02.06.2026 щодо зобов`язання прокурора надати деталізований розрахунок позовних вимог.

У підготовчому засіданні 09.06.2026 представники відповідачів повідомили, що не ознайомлені із зазначеними вище документами, поданими прокурором 09.06.2026, і просили надати час для ознайомлення з ними.

Протокольною ухвалою від 09.06.2026 суд на підставі статті 183 ГПК України відклав підготовче засідання до 16.06.2026.

15.06.2026, відповідач-1 подав до суду письмові пояснення від 15.06.2026, в яких виклав клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про надання прокурором деталізованого розрахунку, а відповідач-2 - письмові пояснення щодо заперечень прокурора

У підготовчому засіданні 16.06.2026 брали участь прокурор, представник позивача-1 і представники відповідачів. Позивач-2 представника у засідання не направив, про дату, час і місце його проведення був належно повідомлений, у заяві від 25.05.2026 просив розглядати справу за відсутності його представника.

У підготовчому засіданні 16.06.2026 представник позивача-1 заявив про необхідність залишення позовної заяви без руху на підставі частини 7 статті 162, частини 7 статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вказав, що клопотання прокурора від 09.06.2026 про уточнення позовних вимог у частині способу зарахування коштів недоліків позовної заяви не усуває.

Представники відповідачів підтримали подані ними клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про зобов`язання прокурора надати деталізований розрахунок позовних вимог.

Прокурор проти зазначених вище клопотань заперечувала. Просила прийняти до розгляду подане 09.06.2026 уточнення позовних вимог у частині способу зарахування коштів.

Частина 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Розглядаючи усне клопотання представника позивача-1 про залишення позовної заяви без руху та можливість прийняття до розгляду уточнення позовних вимог від 09.06.2026 в частині способу зарахування коштів, суд виходить з такого.

Клопотання про залишення позовної заяви без руху мотивоване невідповідністю позовної заяви вимогам частини 7 статті 162, частини 7 статті 164 ГПК України.

Статті 162 та 164 ГПК України доповнені частинами 7 Законом № 4833-IX від 07.04.2026.

За частиною 7 статті 162 ГПК України, у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Відповідно до частини 7 статті 164 ГПК України, у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку. У разі пред`явлення фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

Позовна заява подана до суду 27.03.2026, тобто до відповідних змін до статей 162, 164 ГПК України.

Водночас, клопотання про уточнення позовних вимог у частині способу зарахування коштів подане до суду 09.06.2026.

На обґрунтування необхідності уточнення позовних вимог прокурор зазначає, що з метою забезпечення єдності формулювання позовних вимог та їх узгодженості з бюджетною класифікацією і вимогами до виконавчих документів, прокурор вважає за необхідне уточнити спосіб викладення позовної вимоги в частині визначення адресата зарахування коштів, без зміни предмета та підстав позову. Прокурор повідомляє, що таке уточнення не впливає на зміст спірних правовідносин та не змінює суті заявленої вимоги, а спрямоване виключно на приведення її формулювання у відповідність до вимог процесуальної визначеності та подальшого виконання судового рішення. Кошти заявлені до стягнення саме в дохід обласного бюджету як складової публічних фінансів, а не у власність окремого органу місцевого самоврядування.

У позовній заяві пункт 4 її прохальної частини наведений у такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42093239, вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69063) кошти в сумі 753 930,43 грн в дохід обласного бюджету Кіровоградської обласної ради в особі Кіровоградської обласної ради (рахунок № UA828999980314060544000011001; отримувач - ГУК у Кіров. обл./ Кіров.обл./24060300; код отримувача - 37918230; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.).»

З метою приведення позовних вимог у відповідність до фактичного правового статусу розпорядника коштів та уникнення формальної невизначеності в частині виконавчого документа, прокурор вважає за необхідне уточнити пункт 4 прохальної частини позову, виклавши її в такій редакції:

«Стягнути з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» кошти в сумі 753 930,43 грн в дохід обласного бюджету Кіровоградської області зарахувавши на розрахунковий рахунок № UA828999980314060544000011001; отримувач - ГУК у Кіров. обл./Кіров.обл./24060300; код отримувача - 37918230; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)».

До позовної заяви додана копія листа Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області від 24.03.2026 № 05.1-11-06/2677 "Про надання реквізитів" (т.1, а.с. 99), в якому повідомляються реквізити рахунку, відкритого для зарахування коштів до загального фонду обласного бюджету. Реквізити збігаються з тими, що зазначені в прохальній частині позовної заяви.

З наведеного убачається, що пункт 4 прохальної частини позовної заяви містить реквізити бюджетного рахунку для зарахування грошових коштів, які прокурор просить стягнути в дохід обласного бюджету Кіровоградської області, а серед додатків до позову міститься документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

За такого, суд вважає позовну заяву такою, що відповідає вимогам статтям 162, 164 ГПК України і не вбачає підстав для її залишення без руху.

Суд ураховує також, що попередня і нова редакція пункту 4 прохальної частини позовної заяви сукупно з наведеним прокурором обґрунтуванням, свідчить про те, що подане уточнення редакції пункту 4 прохальної частини позовної заяви не є зміною позовних вимог, не змінює підстав або предмету позову, зміною розміру позовних вимог, не доповнює позов новими обставинами або посиланнями на норми права, стосуючись виключно правильності (коректності) з точки зору бюджетного законодавства формулювання способу зарахування в дохід обласного бюджету коштів, які прокурор просить стягнути з відповідача-2.

За такого, з урахуванням вимог статей 42, 46, 170 ГПК України, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду подане прокурором 09.06.2026 уточнення та розглядати пункт 4 прохальної частини позовної заяви в такій редакції:

«Стягнути з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» кошти в сумі 753 930,43 грн в дохід обласного бюджету Кіровоградської області зарахувавши на розрахунковий рахунок № UA828999980314060544000011001; отримувач - ГУК у Кіров. обл./Кіров.обл./24060300; код отримувача - 37918230; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)».

Розглядаючи клопотання відповідача-2 від 28.05.2026 про зупинення провадження у справі суд зазначає про таке.

На обґрунтування клопотання від 28.05.2026 про зупинення провадження у справі відповідач-2 зазначив, що правова позиція, яка буде сформована Конституційним Судом України у справі № 3-78/20269(178/26), має істотне значення для правильного вирішення цього спору, оскільки позов прокурора фактично ґрунтується на твердженні про неправомірність механізму зміни умов договору закупівлі та про недопустимість укладення спірних додаткових угод.

Відповідач-2 указує, що ключові доводи позову та заперечення відповідача-2 безпосередньо пов`язані з питаннями: допустимості зміни умов договору закупівлі; меж державного регулювання договірних відносин; співвідношення імперативних норм закупівельного законодавства та принципу свободи договору; правової природи механізму коригування ціни у договорах постачання електричної енергії.

Відповідач-2 зазначає, що хоча у цій справі застосуванню підлягає підпункт 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1178, а конституційне провадження стосується пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", обидва спори об`єднані спільним правовим питанням - визначенням допустимості та меж зміни істотних умов договору закупівлі, співвідношення державного регулювання та свободи договору, а також правової природи механізму зміни ціни. Саме зазначені питання є визначальними для правової оцінки спірних додаткових угод та вирішення спору у справі № 912/707/26.

На переконання відповідача-2, рішення Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) може безпосередньо вплинути на правову оцінку нормативного механізму, на якому ґрунтуються як доводи прокурора про недійсність додаткових угод, так і заперечення щодо правомірності їх укладення. Розгляд цієї справи до формування Конституційним Судом України відповідної правової позиції створює ризик ухвалення судового рішення без урахування майбутнього конституційного підходу до меж допустимого втручання у договірні правовідносини у сфері публічних закупівель.

За такого, на думку відповідача-2, до завершення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26) існує об`єктивна необхідність утриматися від остаточної правової оцінки механізму зміни умов договору закупівлі, який становить основу даного спору.

Відповідач-1 зазначає у клопотанні від 15.06.2026, що конституційне провадження № 3-78/2026(178/26) стосується не просто суміжного законодавства, а безпосередньо легітимності обмежень та механізмів зміни ціни, які покладені в основу позовних вимог прокуратури. Норма закону, конституційність якої наразі перевіряється, є фундаментом, на якому прокурор будує твердження про незаконність дій відповідачів.

На переконання відповідача-1, правові позиції Верховного Суду, які наводить прокуратура у своїх запереченнях, стосуються випадків, коли розгляд іншої справи може лише опосередковано вплинути на оцінку доказів. Проте, у цьому випадку йдеться про конституційність самої матеріально-правової норми. Якщо вища конституційна інстанція визнає положення закону неконституційними, то діяння, які прокурор називає порушенням, виявляться повністю правомірними в межах свободи договору. Прагнення прокурора до швидкого вирішення спору на підставі норм ГПК суперечить базовому елементу верховенства права передбачуваності судового рішення. Ухвалення рішення до винесення вердикту Конституційного Суду України створить ситуацію правового хаосу, коли судове рішення буде завідомо дефектним і підлягатиме перегляду за нововиявленими обставинами, що забере значно більше процесуального часу й ресурсів суду.

Суд ураховує, що пункт 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України установлює, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Саме по собі твердження про неможливість розгляду однієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Указаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18, 20.07.2020 у справі № 910/11236/19.

Водночас, пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України установлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій.

Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.

Конституційне провадження у справі № 3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах.

Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що, за загальним правилом, норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Подібний висновок наведений у пункті 74 постановах Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 600/778/21-а та від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, натепер пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

Водночас, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що означатиме порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18).

Також суд ураховує, що аналогічне за своїм змістом питання уже розглядав Верховний Суд у постанові від 12.05.2026 у справі № 924/560/24. Зокрема, Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26), оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові від 20.05.2026 у справі № 910/4865 Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, мотивованого відкриттям конституційне провадження за конституційною скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.

Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову. Разом з тим, клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, Верховний Суд вказав, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до частини 3 статті 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

Господарський суд у справі, що розглядається, дійшов висновку, що відповідачі не довели наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-78/2026(178/26), водночас, зібрані у справі докази дають змогу встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, у задоволенні клопотань відповідачів від 28.05.2026 та від 15.06.2026 про зупинення провадження у справі належить відмовити.

Розглядаючи клопотання відповідача-2 від 02.06.2026 та клопотання відповідача-1 від 15.06.2026 про зобов`язання прокурора подати до суду деталізований розрахунок позовних вимог та питання про прийняття до розгляду пояснень відповідачів від 12.06.2026 та від 15.06.2026, суд зазначає про таке.

У клопотанні від 02.06.2026 відповідач-2 просить суд зобов`язати прокурора надати деталізований та арифметично обґрунтований розрахунок суми 753 930,43 грн із зазначенням вихідних показників, алгоритму обчислення та окремого розрахунку щодо кожної з оспорюваних додаткових угод.

На обґрунтування клопотання відповідач-2 посилається на пункт 3 частини 3 статті 162 статті 73, 74, 76-79 ГПК України та зазначає, що у цій справі заявлена до стягнення сума не супроводжується належним арифметичним та доказовим обґрунтуванням.

У поясненнях від 12.06.2026 відповідач-2 вказує, що прокурор зазначає лише загальну формулу розрахунку, відповідно до якої загальний обсяг поставленої електричної енергії множиться на ціну 5,79 грн за 1 кВт/год, після чого отриманий результат порівнюється із загальною сумою фактичних витрат.

Відповідач-2 не згоден з тим, як прокурор обґрунтовує позовні вимоги, зокрема, вказує на те, що сам по собі загальний арифметичний підрахунок різниці між фактично сплаченою сумою та сумою, розрахованою виходячи з базової ціни договору, не може вважатися належним обґрунтуванням позовних вимог про стягнення 753 930,43 грн, оскільки предметом спору є правові наслідки укладення трьох окремих додаткових угод, кожна з яких повинна бути самостійним об`єктом правової та економічної оцінки суду.

Водночас, відповідач-2 має волевиявлення на те, щоб прокурор зробив розрахунок з окремим зазначенням обсягів електричної енергії, які враховані при застосуванні кожної з оспорюваних додаткових угод; періодів застосування відповідних цін; впливу кожної окремої додаткової угоди на формування заявленої до стягнення суми; окремого розрахунку наслідків укладення додаткових угод №4, №5 та №9; математичного порядку визначення частини заявленої суми, яка, на думку прокурора, сформувалася внаслідок укладення кожної конкретної додаткової угоди.

У клопотанні від 15.06.2026 відповідач-1 просить зобов`язати прокурора надати чіткий помісячний та арифметично обґрунтований розрахунок позовних вимог із виокремленням суми збитків по кожній із трьох оспорюваних додаткових угод (№ 4, № 5, № 9) окремо, зважаючи на різну правову природу цих угод.

Відповідач-1 зазначає, що додаткова угода № 9 за своєю юридичною природою взагалі не була пов`язана з коливанням ринкових цін на електроенергію; об`єднання всіх угод в один річний масив і вирахування збитків "одним числом" унеможливлює перевірку того, яка саме угода і в якому конкретно місяці спричинила математичну різницю.

Відповідач-1 вказує, що не має права визнавати або заперечувати позовні вимоги, базуючись на здогадках чи «приблизних» розрахунках прокурора. Стверджує, що йому необхідний чіткий та належним чином обґрунтований помісячний алгоритм.

Розглядаючи клопотання відповідачів від 02.06.2026 та від 15.06.2026, суд зазначає, що пункт 3 частини 3 статті 162 ГПК України, на який посилаються відповідачі, передбачає таку вимогу до позовної заяви, як наявність у ній обґрунтованого розрахунку суми, що стягується.

Обґрунтований розрахунок позовних вимог, в розумінні пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України - це опис того, з чого складається заявлена до стягнення сума.

Суд ураховує, що зобов`язання учасника справи надати обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми, в контексті пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України, можливе лише одночасно із залишенням позовної заяви без руху (до або після відкриття провадження у справі).

Відповідність позовної заяви вимогам статті 162 ГПК України суд здійснює на стадії відкриття провадження у справі.

Як убачається з тексту позовної заяви, такий розрахунок у позовній заяві наведений. Зокрема, позовна заява містить обґрунтування порядку визначення спірної суми, кваліфікацію природи такої суми, посилання на документи (акти та платіжні документи із зазначенням сум за актами та сум оплати), вказівку на періоди (місяці) споживання електроенергії та її кількість, зазначення ціни, за якою, на переконання прокурора, повинен був здійснюватися розрахунок за електроенергію, а також кількості та вартості спожитої електроенергії, періоду споживання та суми, яка, за твердженням прокурора, мала бути сплачена за договором, та фактично сплачена за договором сума, а також різниця між належним до сплати (на переконання прокурора) та фактично сплаченим.

Наявність обґрунтованого розрахунку позовних вимог (в розумінні пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України) як обов`язкової вимоги до оформлення позовної заяви була перевірена судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що перевірка як такої обґрунтованості заявленої до стягнення суми, тобто перевірка правильності розрахунку і наявності/відсутності підстав для стягнення здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Наведений у позові розрахунок є зрозумілим з точки зору порядку його виконання, використаних складових та вихідних даних і перешкод у його перевірці судом немає.

За такого суд не вбачає невідповідності позовної заяви пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України, а, отже, і підстав для залишення позовної заяви без руху.

Доводи відповідачів про те, яким за логікою, структурою і оформленням має бути розрахунок позовних вимог, є їхнім власним баченням того, як прокурор повинен доводити правильність заявленої до стягнення суми. Таке бачення не може визнаватися підставою для залишення позовної заяви без руху.

У разі незгоди з розрахунком позовних вимог сторона не позбавлена права ставити запитання іншій стороні (яка виконала відповідний розрахунок) щодо такого розрахунку, права подати власний розрахунок (контррозрахунок), права надавати суду пояснення щодо неправильності обчисленої суми, що відповідатиме принципу змагальності сторін.

Суд також звертає увагу, що 15.04.2026 і 16.04.2026 відповідачі подали до суду розлогі відзиви на позовну заяву, в яких позовні вимоги заперечили з наведенням відповідного обґрунтування, яке (обґрунтування відзивів) не містило посилань на незрозумілість порядку розрахунку заявленої до стягнення суми або незрозумілість її природи.

Натомість клопотання про зобов`язання прокурора подати деталізований розрахунок позовних вимог відповідачі подали до суду 02.06.2026 і 15.06.2026, тобто по спливу півтора і двох місяців з дат подання до суду відзивів.

З огляду на зазначене, суд відхиляє як безпідставні посилання відповідачів на те, що наявний у позові розрахунок позовних вимог не дозволяє їм захищатись і заперечувати проти позову.

Посилання відповідачів на статті ГПК України: 73 ("Докази"), 74 ("Обов`язок доказування і подання доказів"), 76 ("Належність доказів"), 77 ("Допустимість доказів"), 78 ("Достовірність доказів"), 79 ("Вірогідність доказів") суд для цілей розгляду заявленого клопотання не приймає, оскільки розрахунок позовних вимог не є доказом в розумінні цих норм.

На підставі вищенаведеного в сукупності, клопотання відповідачів від 02.06.2026 і від 15.06.2026 про зобов`язання прокурора подати до суду деталізований розрахунок позовних вимог не підлягають задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що письмово викладені позиції відповідачів з питання правильності розрахунку позовних вимог підлягають оцінці під час розгляду справи по суті.

За частиною 5 статті 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Від відповідачів 15.06.2026 надійшли до суду письмові пояснення із зазначеного питання. У порядку частини 5 статті 161 ГПК України, суд приймає ці пояснення.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 161, 162, 176, 227, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні усного клопотання представника позивача-1 від 16.06.2026 про залишення позовної заяви без руху - відмовити.

2. Прийняти до розгляду клопотання прокурора від 09.06.2026 про уточнення редакції пункту 4 прохальної частини позовної заяви в частині способу зарахування коштів.

3. У задоволенні клопотань відповідачів від 28.05.2026 та від 15.06.2026 про зупинення провадження у справі - відмовити.

4. У задоволенні клопотань відповідачів від 02.06.2026 та від 15.06.2026 про зобов`язання прокурора надати деталізований розрахунок позовних вимог - відмовити.

5. Прийняти подані відповідачами додаткові пояснення від 12.06.2026 та від 15.06.2026.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

7. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів.

Дата складення повної ухвали - 17.06.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна