Рішення № 137456385, 20.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/237/26

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Остапчук В.В.

розглянувши справу № 911/237/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради Яготинтепломережа, м. Яготин Київської обл.

про стягнення 1 952 887,94 грн

представники:

від позивача: Пясецький Д.В., адвокат, довіреність № 153 від 30.12.2025

від відповідача: Мамаєв Д.Ю., адвокат, ордер серії АА № 0058520 від 18.02.2026

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» (далі-відповідач) про стягнення 1 952 887,94 грн. основного боргу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 9382-ТКЕ (24)-09 від 16.09.2024 постачання природного газу в частині оплати природного газу, переданого у жовтні 2024 року-квітні 2025 року, у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2026 відкрито провадження у справі № 911/237/26, розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначений в підготовчому засіданні на 25.02.2026.

19.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2893/26), в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що невиконання відповідного зобов`язання зумовлено постійним зростанням окремих складових витрат, важким фінансовим станом через наявність різниці у тарифах та відсутністю відшкодування узгодженої різниці у тарифах.

20.02.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 2997/26). Зокрема, позивач зазначає про те, що врегулювання боргу в силу закону можливе шляхом укладання договору проведення взаєморозрахунків, проте як відсутність коштів на рахунках, недофінансування з державного бюджету, не є винятковими обставинами для невиконання договірного зобов`язання.

Ухвалою суду від 25.02.2026 підготовче засідання у справі № 911/237/26 було відкладено на 23.03.2026.

02.03.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 3502/26), які містять заперечення, фактично тотожні викладеним у відзиві.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 911/237/26 та призначено її до розгляду по суті на 20.04.2026.

Представник позивача під час розгляду справи підтримав позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволенні позовних вимог, вважаючи такі не обґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» (споживач), в електронній формі укладено Договір № 9382-ТКЕ(24)-09 постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1 п. 4 Положення, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачеві на умовах договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно) в кількості 635,39232 тис.м3.

Як визначено в пп. 2.2.1 п. 2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в п. 2.1 договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 договору.

Обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям, закладам охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладам охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб

Обсяг ІІ природного газу використовується споживачем для потреб, відмінних від тих, що задовольняються за рахунок обсягів І (фіксований) та ІІІ (фіксований).

Умовами п. 2.4 договору визначено, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, з урахуванням умов пп. 2.2.2 та 2.2.3 договору.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів.

Як визначено у п. 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).

Підпунктом 3.5.4 п. 3.5 договору визначено, що після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що ціна на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється наступним чином: всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000м3 з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 7 583,89 грн.; ціна природного газу для обсягу ІІ визначається щомісячно для виробника теплової енергії за наведеною формулою (пп. 4.1.2); всього ціна газу для обсягу ІІІ (фіксований) за 1000м3 з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16 553,89 грн (пп. 4.1.3).

Згідно з п. 4.3 договору загальна фактична вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Розрахунок за придбаний природний газ здійснюється в порядку визначеному п. 5.1 договору, а саме: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акта/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акта/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.3 п. 3.5 договору.

За змістом пп. 4 п. 6.2 договору на споживача покладений обов`язок прийняти газ на умовах договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором та використовувати його відповідно до умов договору.

Договір, як визначено у п. 13.1 набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженим представником однієї зі сторін останнього у часі КЕП/УЕП, та діє до 30 квітня 2025 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання; продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

На підтвердження виконання зобов`язань з постачання природного газу позивач надав акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року, які підписані сторонами, на загальну суму 7 643 899,73 грн щодо обсягів прийнятого відповідачем природного газу, а саме від:

31.10.2024 б/н за жовтень 2024 року - обсяг І у розмірі 5,00000 тис. м3 на суму 37 919,44 грн.;

31.10.2024 б/н за жовтень 2024 року - обсяг ІІІ у розмірі 15,79511 тис. м3 на суму 261 470,46 грн;

30.11.2024 б/н за листопад 2024 року - обсяг І у розмірі 31,00000 тис. м3 на суму 235 100,51 грн;

30.11.2024 б/н за листопад 2024 року - обсяг ІІІ у розмірі 58,84546 тис. м3 на суму 974 121,11 грн;

31.12.2024 б/н за грудень 2024 року - обсяг І у розмірі 40,00000 тис. м3 на суму 303 355,49 грн ;

31.12.2024 б/н за грудень 2024 року - обсяг ІІІ у розмірі 73,86545 тис. м3 на суму 1 222 760,33 грн;

31.01.2025 б/н за січень 2025 року - обсяг І у розмірі 43,00000 тис. м3 на суму 347 551,64 грн;

31.01.2025 б/н за січень 2025 року - обсяг ІІІ у розмірі 68,36019 тис. м3 на суму 1 165 718,72 грн;

28.02.2025 б/н за лютий 2025 року - обсяг І у розмірі 37,09804 тис. м3 на суму 299 848,48 грн;

28.02.2025 б/н за лютий 2025 року - обсяг ІІІ у розмірі 83,92813 тис. м3 на суму 1 431 192,53 грн ;

31.03.2025 б/н за березень 2025 року - обсяг І у розмірі 27,00000 тис. м3 на суму 218 230,10 грн;

31.03.2025 б/н за березень 2025 року - обсяг ІІІ у розмірі 40,47083 тис. м3 на суму 690 132,73 грн;

30.04.2025 б/н за квітень 2025 року - обсяг І у розмірі 1,00000 тис. м3 на суму 8 082,60 грн;

30.04.2025 б/н за квітень 2025 року - обсяг ІІІ у розмірі 26 29603 тис. м3 на суму 448 415,59 грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач стверджує, що борг відповідача, за природний газ, переданий у відповідний період, складає 1 952 887,94 грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку здійснити оплату переданого природного газу.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із постачанням природного газу здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, як визначено п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

З урахуванням умов договору, враховуючи виконання позивачем зобов`язання з постачання природного газу, що підтверджується актами, Комунальне підприємство теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» мало здійснити остаточний розрахунок за поставлений природний газ у строк, встановлений п. 5.1 договору, до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків за відповідний розрахунковий період, а саме за актами приймання-передачі природного газу від:

31.10.2024 б/н за період жовтень 2024 року - до 15.12.2024;

30.11.2024 б/н за період листопад 2024 року - до 15.01.2025;

31.12.2024 б/н за період грудень 2024 року - до 15.02.2025;

31.01.2025 б/н за період січень 2025 року - до 15.03.2025;

28.02.2025 б/н за період лютий 2025 року - до 15.04.2025;

31.03.2025 б/н за період березень 2025 року - до 15.05.2025;

30.04.2025 б/н за період квітень 2025 року - до 15.06.2025.

Між тим, відповідач лише частково розрахувався за поставлений природний газ у спірному періоді, що призвело до утворення боргу перед позивачем у розмірі 1 952 887,94 грн.

Посилання відповідача на відсутність необхідних коштів через стрімке зростання цін і тарифів, що спричинили збільшення витрат на надання послуг з теплопостачання, встановлення тарифів на послуги з теплопостачання у розмірі, які не є економічно обґрунтованими, оскільки не покривають виробничих витрат, не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором перед позивачем з оплати переданого природного газу, а можуть бути підставою для звернень відповідача щодо відшкодування різниці у тарифах у встановленому порядку.

Зобов`язання з оплати природного газу є грошовим, тому посилання на відсутність вини у не виконанні такого зобов`язання не впливає на обсяг прав та обов`язків сторін.

Так, як визначено ч.1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, як установлено ч. 1 ст. 625 ГПК України, яка є спеціальною, оскільки зобов`язання з оплати є грошовим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу положень ч. 1 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов`язань, не здійснивши оплату в установлений договором строк.

За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд відзначає, що інші доводи сторін судом враховані, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Яготинської міської ради «Яготинтепломережа» (07700, Київська область, Бориспільській район, м. Яготин, вул. Соломки Сергія, 1, код ЄДРПОУ 24223294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 1 952 887 (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 94 коп заборгованості та 23 434 (двадцять три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 66 коп судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 16.06.2026

Суддя О.О. Христенко