Рішення № 137456369, 17.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/727/26

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Заступника керівника Броварської окружної прокуратури (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська 137, код ЄДРПОУ 290999623)

в інтересах держави в особі:

1. Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, місто Київ, вул. Солом`янська, будинок 1, код ЄДРПОУ 42163667) та

2. Згурівської селищної ради (07601, Київська обл., Броварський р-н, селище Згурівка, вул. Українська, будинок 10, код ЄДРПОУ 04360296)

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034)

про стягнення 245629,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу та Згурівської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про стягнення шкоди в сумі 245629,32 грн, в результаті незаконної порубки лісу.

Ухвалою суду від 19.03.2026 відкрито провадження у справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через систему «Електронний суд» 02.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Через систему Електронний суд 07.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін

Судом встановлено, що Постановою колегії Державного комітету Ради Міністрів УРСР по охороні природи від 26.07.1972 №72 парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва «Згурівський парк» віднесено до категорії парків-пам`яток садово-паркового мистецтва.

Відповідно до Положення про парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Згурівський парк», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 21.09.2022 № 388, зазначений об`єкт входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється як національне надбання. Площа парку-пам`ятки становить 309 га. Парк розташований у смт Згурівка Броварського району Київської області на землях державної власності в межах кварталів 76 86 Березанського лісництва.

Як зазначає позивач, на час виникнення спірних правовідносин земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебувала у постійному користуванні ДП «Ліси України».

10.10.2023 працівниками Березанського лісництва під час обстеження кварталу 79 виділу 13 на території парку-пам`ятки було виявлено незаконну рубку двох вітровальних дерев породи ясен діаметром пнів 60 см та 47 см. Виявлене порушення зафіксовано актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 18.10.2023.

До акта огляду додано, зокрема, відомість матеріально-грошової оцінки, нумераційну відомість пнів та розрахунок збитків, виконаний відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575.

Згідно з первинним розрахунком розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, визначено у сумі 385218,48 грн.

Листом ДСГП «Ліси України» філії «Столичний лісовий офіс» від 22.01.2026 №1285/40.1.9-2026 повідомлено про допущену під час оформлення акта огляду помилку у розрахунку шкоди, а саме подвійне врахування одного дерева породи ясен діаметром 60 см. З урахуванням зазначеного розмір шкоди визначено у сумі 245629,32 грн, з яких 139 589,16 грн за дерево діаметром 60 см та 106040,16 грн за дерево діаметром 47 см.

Також позивач зазначає, що особу, яка здійснила незаконну рубку дерев, уповноваженими працівниками лісогосподарського підприємства не встановлено. 18.10.2023 філією «Бориспільське лісове господарство» до Броварського районного управління поліції ГУ НП у Київській області було направлено повідомлення щодо виявленої незаконної порубки.

Позивач зазначає, що парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Згурівський парк» є об`єктом природно-заповідного фонду, щодо якого встановлено особливий режим охорони та збереження.

На думку позивача, відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Лісового кодексу України, Положення про парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Згурівський парк», охоронного зобов`язання від 01.11.2022 № 42/05.3-08, а також внутрішніх документів лісогосподарського підприємства, обов`язок щодо охорони території парку-пам`ятки та запобігання незаконним рубкам покладено на постійного лісокористувача.

Позивач вказує, що на момент виявлення незаконної рубки функції постійного лісокористувача щодо відповідної території здійснювала Філія «Бориспільське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», правонаступником якої є Філія «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

За твердженням позивача, незаконна рубка двох дерев ясеня на території парку-пам`ятки свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо охорони та збереження об`єкта природно-заповідного фонду.

Позивач зазначає, що особи, які безпосередньо здійснили рубку, встановлені не були, однак це не звільняє постійного лісокористувача від відповідальності за незабезпечення належної охорони лісових насаджень та території природно-заповідного фонду.

На думку позивача, бездіяльність відповідача полягала у невжитті достатніх заходів для запобігання незаконній рубці, її своєчасного виявлення, припинення та встановлення винних осіб.

Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем покладених на нього законом обов`язків державі завдано шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі 245 629,32 грн, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575.

Посилаючись на положення статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статті 1166 Цивільного кодексу України та практику Верховного Суду, позивач стверджує, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну незаконною рубкою невстановленими особами, може покладатися на постійного лісокористувача у разі незабезпечення ним належної охорони лісу.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з ДСГП «Ліси України» шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, у сумі 245629,32 грн із зарахуванням коштів до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища за місцем заподіяння шкоди.

У відзиві на позовну заяву Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що вони є безпідставними і недоведеними.

Відповідач вказує на відсутність у Державної екологічної інспекції Столичного округу належних повноважень для звернення до суду з даним позовом. На його думку, Інспекція не проводила перевірку дотримання природоохоронного законодавства, не складала актів перевірки чи протоколів про адміністративні правопорушення, не здійснювала розрахунок шкоди та не фіксувала будь-яких порушень у межах державного нагляду (контролю), а відтак не мала законних підстав для пред`явлення вимог про відшкодування збитків. Відповідач також наголошує, що прокурор не може замінити відсутність у Інспекції відповідних повноважень шляхом представництва інтересів держави.

Крім того, відповідач зазначає, що прокурором не доведено наявності усіх обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Зокрема, на думку відповідача, позивачем не доведено протиправність поведінки ДП «Ліси України», причинний зв`язок між його діями або бездіяльністю та завданою шкодою, а також вину підприємства у її заподіянні.

Відповідач вважає, що шкода, завдана державі внаслідок незаконної рубки дерев, виникла безпосередньо в результаті дій невстановлених осіб, які здійснили незаконну порубку, а не внаслідок дій чи бездіяльності постійного лісокористувача. На його переконання, сама лише наявність факту незаконної рубки на підвідомчій території не свідчить про протиправну поведінку лісокористувача та не може автоматично бути підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності.

Також у відзиві відповідач зазначає, що позовна заява не містить доказів, які б підтверджували невиконання відповідачем конкретних обов`язків щодо охорони лісів, не визначає, які саме заходи з охорони та захисту лісу підприємство було зобов`язане здійснити, але не здійснило, та не містить доказів такої бездіяльності.

Водночас відповідач посилається на те, що працівниками державної лісової охорони підприємства під час здійснення планових заходів з охорони лісу було самостійно виявлено факт незаконної рубки дерев, складено відповідні акти, проведено розрахунок шкоди та повідомлено правоохоронні органи про вчинення кримінального правопорушення. На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про належне виконання ним покладених законом функцій щодо охорони лісових насаджень.

Окремо відповідач звертає увагу на те, що Державною екологічною інспекцією не проводилися заходи державного нагляду (контролю) стосовно ДП «Ліси України», а відтак відсутній акт перевірки, який, на думку відповідача, є основним доказом встановлення факту порушення природоохоронного законодавства. Натомість усі документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, були складені самим підприємством у зв`язку з виявленням незаконної рубки та подальшим зверненням до правоохоронних органів. У зв`язку з цим відповідач вважає, що такі документи не можуть бути єдиною та достатньою підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності.

Крім того, відповідач зазначає, що фактично позовні вимоги ґрунтуються на тому, що органами досудового розслідування не встановлено осіб, винних у незаконній порубці дерев. На його думку, за таких обставин позивач безпідставно перекладає відповідальність за дії невстановлених осіб на постійного лісокористувача, який не наділений повноваженнями щодо проведення слідчих дій та встановлення правопорушників.

Узагальнюючи викладене, відповідач стверджує про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправну поведінку, вину та причинний зв`язок між діями ДП «Ліси України» та заподіяною шкодою, а також про недоведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення. У зв`язку з цим просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, у повному обсязі.

У відповіді на відзив прокурор посилається на те, що обов`язки щодо забезпечення охорони, захисту та збереження лісів відповідно до статей 19, 64, 86 Лісового кодексу України покладені на постійного лісокористувача.

На думку прокурора, факт незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача, за відсутності встановлених осіб, які здійснили порубку, свідчить про неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов`язків щодо охорони лісових насаджень.

Прокурор зазначає, що незаконну порубку дерев виявлено 10.10.2023 у кварталі 79 виділі 13 Парку-пам`ятці садово-паркового мистецтва «Згурівський парк», який перебуває у користуванні ДСГП «Ліси України». При цьому посилається на положення статутних документів підприємства та його відокремлених підрозділів, якими передбачено здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок, запобігання правопорушенням у сфері лісового господарства та забезпечення збереження лісових насаджень.

Щодо елементів цивільно-правової відповідальності прокурор зазначає про наявність шкоди, причинного зв`язку між неналежним виконанням відповідачем обов`язків із охорони лісу та наслідками у вигляді незаконної порубки дерев, а також посилається на презумпцію вини, передбачену статтями 614 та 1166 ЦК України.

Стосовно доводів відповідача про вплив комендантської години на можливість здійснення заходів з охорони лісу прокурор зазначає, що такі обмеження поширюються на всіх осіб та не звільняють постійного лісокористувача від виконання покладених законом обов`язків. Також прокурор звертає увагу на те, що під час дії воєнного стану відвідування лісів населенням обмежене, тоді як діяльність постійних лісокористувачів не заборонена.

Крім того, прокурор вказує, що повідомлення відповідачем правоохоронних органів про факт незаконної порубки було здійснене вже після виявлення правопорушення та, на його думку, не свідчить про належне виконання обов`язків із запобігання незаконним рубкам.

Щодо розміру шкоди прокурор зазначає, що її обчислення проведено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №575 від 10.05.2022. На підтвердження розміру шкоди посилається на акт огляду місця вчинення правопорушення від 18.10.2023 та розрахунок збитків, виконаний уповноваженими посадовими особами державної лісової охорони.

Також прокурор зазначає, що акт огляду місця вчинення правопорушення та відомість обчислення розміру шкоди є належними та допустимими доказами у справі, а розмір збитків у сумі 245629,32 грн підтверджується розрахунком, складеним уповноваженою особою відповідача.

Висновки господарського суду.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, виходить із наступного.

За статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.

Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Згідно п. п. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18 Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекції Столичного округу (нова редакція) (далі Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах тощо.

Враховуючи зазначене, позивач - Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.

Суд бере до уваги, що відповідно до статті 23 Закону України „Про прокуратуру прокурор перед зверненням до суду вживає належних заходів щодо з`ясування можливості самостійного захисту інтересів держави уповноваженими органами.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено невжиття Державною екологічною інспекцією Столичного округу та Згурівською селищною радою заходів щодо захисту інтересів держави у судовому порядку, що свідчить про неналежне здійснення ними відповідних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі наявні передбачені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» правові підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, а тому позов подано належним суб`єктом та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно вимог статті 17 Лісового кодексу України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, та у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частини 2 статті 1166 ЦК України).

Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення та запобігання свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Схожий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.

Судом встановлено, що 10.10.2023 на території кварталу 79 виділу 13 Парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Згурівський парк» виявлено факт незаконної порубки дерев. Зазначені обставини підтверджуються актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 18.10.2023, а також відомістю обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев до ступеня припинення росту.

Відповідно до наданого розрахунку розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, становить 245629,32 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної порубки дерев, перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України».

Згідно зі статтями 19, 64, 86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення та збереження лісів, а також здійснювати комплекс заходів, спрямованих на запобігання незаконним рубкам та іншим порушенням лісового законодавства.

При цьому суд враховує, що осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку дерев, у даному випадку не встановлено. Водночас відповідно до правових висновків Верховного Суду сам факт невстановлення безпосередніх порушників не виключає відповідальності постійного лісокористувача за шкоду, завдану незаконною рубкою, якщо встановлено неналежне виконання ним покладених законом обов`язків щодо охорони та захисту лісів.

Аналіз наведених норм права свідчить, що відповідальність постійного лісокористувача у таких правовідносинах пов`язується не з безпосереднім здійсненням незаконної рубки, а з протиправною бездіяльністю, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісових насаджень та невжитті достатніх заходів щодо запобігання незаконним рубкам на підвідомчій території.

Судом враховано, що на момент виявлення правопорушення на території Київської області діяв правовий режим воєнного стану, а також обмеження щодо відвідування лісів населенням. Разом з тим наведені обставини не звільняли відповідача від виконання покладених на нього законодавством обов`язків щодо охорони та захисту лісів. Більше того, в умовах обмеженого доступу сторонніх осіб до лісових масивів обов`язок здійснення контролю за станом лісових насаджень та виявлення фактів незаконних рубок покладався саме на постійного лісокористувача.

Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття усіх залежних від нього заходів щодо забезпечення належної охорони лісових насаджень, а також доказів, які б свідчили про відсутність його вини у заподіянні шкоди.

З огляду на приписи статей 614, 1166 Цивільного кодексу України, якими встановлено презумпцію вини особи, що завдала шкоду, саме на відповідача покладається обов`язок доведення відсутності вини у виникненні збитків. Належних доказів на спростування такої презумпції суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: шкоди, протиправної бездіяльності відповідача, причинного зв`язку між такою бездіяльністю та заподіяною шкодою, а також вини відповідача, яка презюмується законом та не спростована належними доказами.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачем обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, що спричинило незаконну порубку дерев невстановленими особами та завдання шкоди навколишньому природному середовищу.

Наданий до матеріалів справи розрахунок шкоди складений уповноваженими посадовими особами державної лісової охорони, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому приймається судом як належний та допустимий доказ розміру завданих збитків.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з ДСГП «Ліси України» шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, у сумі 245629,32 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності протиправної поведінки та вини у заподіянні шкоди, оскільки такі доводи спростовуються встановленими обставинами справи та наведеними вище нормами законодавства.

Посилання відповідача на те, що особи, які безпосередньо здійснили незаконну порубку дерев, не встановлені, суд відхиляє, оскільки відповідальність у даному випадку покладається на постійного лісокористувача за неналежне виконання обов`язків із забезпечення охорони та захисту лісів, а не за безпосереднє вчинення незаконної рубки.

Не приймаються судом і доводи відповідача про відсутність вини у зв`язку із запровадженням воєнного стану та комендантської години, оскільки такі обставини не звільняли відповідача від виконання покладених на нього законом обов`язків щодо охорони лісових насаджень та не свідчать про вжиття ним усіх необхідних заходів для запобігання незаконним рубкам.

Також суд відхиляє посилання відповідача на повідомлення правоохоронних органів про виявлену незаконну порубку, оскільки саме по собі повідомлення про вже вчинене правопорушення не підтверджує належного виконання обов`язків щодо охорони та збереження лісових насаджень.

Доводи відповідача щодо неналежності та недопустимості акту огляду місця вчинення правопорушення та розрахунку шкоди спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що відповідні документи складені уповноваженими особами в межах наданих їм повноважень та відповідають вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 29 та статті 691 Бюджетного кодексу України шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.

Приписами статті 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 29, пункт 4 частина 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини 2 статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків.

Водночас за змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.

Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Отже, заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до статті 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, на казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку селищної ради згідно коду бюджетної класифікації.

В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю. Зважаючи на те, що саме прокуратурою подано позовну заяву та сплачено судовий збір, стягнення цих витрат відбувається на користь заявника - прокуратури.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код 44768034) на користь Згурівської селищної ради (07601, Київська обл., Броварський р-н, селище Згурівка, вул. Українська, будинок 10, код ЄДРПОУ 04360296) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 245629,32 грн (код платежу: 24062100 "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності").

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, ЄДРПОУ 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) - судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви у сумі 3684,44 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз