Рішення № 137456285, 17.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2026Справа № 910/3632/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (вул. Криворізька, буд. 3, м. Дніпро, 49008; ідентифікаційний код 14308304)

до Дочірнього підприємства державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (вул. Степана Бандери, буд. 7, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 30019335)

про стягнення 10 940,61 доларів США та 231 415,05 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (далі за текстом - ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля», Позивач) з позовом до Дочірнього підприємства державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (далі за текстом - ДПДК Укрспецекспорт - ДГЗП «Спецтехноекспорт», Відповідач) про стягнення сум 10 940,61 доларів США та 231 415,05 грн, що складаються з основного боргу - 9 385 доларів США та 96 288,10 грн, 3% річних - 1 555,61 доларів США та 15 960,23 грн, інфляційних втрат - 83 494,54 грн та пені - 35 672,18 грн нарахованих за неналежне виконання зобов`язань за договором комісії №STE-5-290-Д/К-17 від 26.10.2017 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідачем не в повному обсязі здійснено розрахунок за Договором з огляду на те, що ним отримано кошти від замовника.

З огляду на порушення Відповідачем договірного зобов`язання Позивачем здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.

2. Стислий виклад позиції Відповідач

Заперечуючи щодо поданого позову, Відповідає стверджує, що у нього існує кредиторська заборгованість за Договором лише в межах суми 15 955, 54 грн.

Різниця сум між заявленою Позивачем та такою, що визнається стороною Відповідача виникла за наслідком звіту комісіонера за грудень 2020, який не підписаний Позивачем однак згідно доводів Відповідача надсилався йому із дотриманням умов Договору в силу чого у Позивача виник обов`язок з оплати за надані комісіонером послуги.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в закритому режимі.

14.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Позивача щодо розгляду справи у закритому засіданні за правилами загального позовного провадження.

17.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про долучення доказів до матеріалів справи.

20.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 клопотання ДПДК Укрспецекспорт - ДГЗП «Спецтехноекспорт» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та в закритому засіданні у справі № 910/3632/26 задоволено частково, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами закритого спрощеного позовного провадження (без виклику представників).

24.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26.10.2017 між Позивачем (Комітент) та Відповідачем (Комісіонер) укладено Договір, пунктом 1.1 якого визначено, що Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер бере на себе зобов`язання за комісійну плату укласти на умовах цього Договору від свого імені в інтересах та за рахунок Комітента зовнішньоекономічний контракт, іменований надалі «Контракт», з компанією Hanwha Corporation (Республіка Корея), іменованою надалі «Інозамовник», з:

- надання інжинірингових послуг щодо розроблення технічної документації: «Концептуальний проект на невідокремлювану верхню частину оперативно-тактичної ракети» відповідно до Технічного завдання (Додаток А);

- постачання Замовнику технічної документації, розробленої в рамках цього Контракту з Інозамовником (далі - «Документація»), відповідно до Специфікації поставки (Додаток В) і умов постачання, передбаченим Статтею 4, «Вимоги до оформлення документації, строки та умови її постачання».

Згідно пункту 2.1 та 2.2 Договору загальна вартість на момент його підписання установлюється у доларах США і становить 850 000 доларів США.

Зазначена вартість містить: - вартість інжинірингових послуг щодо розроблення технічної документації «Концептуальний проект на невідокремлювану верхню частину оперативно-тактичної ракети» у сумі 849 975 доларів США; - вартість носія, на якому постачають Документацію, у сумі 25 доларів США.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Комісіонер зобов`язаний здійснити перерахування належних Комітенту коштів, одержаних за контрактом від Інозамовника, за винятком коштів, визначених у пунктах 3.2, 3.3, 3.4 Договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня надходження цих коштів на рахунок Комісіонера від Інозамовника. Комісіонер одержує індивідуальну ліцензію Національного банку України на використання на території України іноземної валюти як засобу платежів за цим Договором.

Згідно пункту 3.2 Договору за виконання доручення за цим Договором Комісіонер одержує комісійну плату у розмірі 30 458,33 доларів та 33 центи, крім того ПДВ (20%) у розмірі 6 091,67 доларів США та 67 центів, що разом складає 4,3% загальної вартості Договору та становить 36 550,00 доларів США. Зазначена вище комісійна плата входить до загальної вартості Договору.

Відповідно пункту 3.2.1 Договору Комітент надає Комісіонеру право утримувати належну йому суму комісійної плати разом з нарахованим ПДВ пропорційними частинами з усіх сум платежів, що надійшли від Інозамовника до Комісіонера за зовнішньоекономічним Контрактом, що буде відображено у підписаному Сторонами Акті наданих послуг на суму комісійної плати.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, з належних Комітенту коштів, одержаних Комісіонером від Інозамовника, Комісіонер здійснює платежі:

- за банківські послуги комісії;

- за послуги Державної служби експортного контролю України;

- за надання посередницьких послуг нерезидента за межами митної території України, пов`язаних з виконанням цього Договору та згідно з умовами агентської угоди митних терміналів, митних брокерів, транспортування Документації;

- за декларування та митне оформлення Документації на експорт, вартість послуг митних терміналів, митних брокерів, транспортування Документації;

- інші платежі й витрати у разі потреби та за погодженням Сторін має підтверджувати Звіт комісіонера і вони мають бути пов`язані з виконанням доручення Комітента за цим Договором;

Відповідно до пункту 3.4 Договору витрати визначені у пункті 3.3 цього Договору, і комісійна плата, яку зазначено у пункті 3.2 цього Договору, не повинні перевищувати 78 200,00 доларів США.

Відповідно пункту 3.5 Договору Комісіонер зобов`язаний передбачити у зовнішньоекономічному контракті надходження коштів від Інозамовника відповідно до Графіку платежів (Додаток D до Договору).

Згідно пункту 3.6 Договору приймання Комітентом витрат Комісіонера, що визначені у пункті 3.3 і відображені у звіті Комісіонера, здійснюється шляхом надання Комітенту копій усіх документів, що підтверджують витрати (копії договорів, платіжних доручень, вантажних митних декларацій, сплачених рахунків, транспортних накладних, актів виконаних робіт та ін).

Відповідно до пункту 5.1.7 Договору Комісіонер зобов`язаний надавати Комітенту звіт Комісіонера про виконання зобов`язань за цим Договором щоквартально, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що йде за звітним кварталом.

Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 10.1 Договору).

У ході виконання зобов`язань за Договором Сторони уклали наступні Додаткові угоди:

- Додаткова угода № 1 від 21.10.2019 щодо зміни банківських реквізитів;

- Додаткова угода № 2 від 21.10.2019, якою План-графік робіт (Додаток С) та Графік платежів (Додаток D) викладені у нових редакціях.

Під час виконання Договору Відповідачем надано Позивачу наступні Звіти комісіонера:

- від 18.03.2019, згідно якого Комісіонером від Замовника отримано коштів на суму 339 980 дол. США за мінусом комісії зарубіжного банку в розмірі 20 дол. США, з яких Комітенту перераховано 308 720 дол.США, а Комісіонером утримано 14 620 дол. США за курсом НБУ на дату складання звіту комісіонера - 27, 014849 за 1 дол США (394 957, 09 грн), залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера становить 16 640 дол. США;

- від 11.04.2019, згідно якого Комісіонером здійснено оплату агентських послуг нерезиденту, що надані та використані за межами митної території України в розмірі 15 800 дол. США в силу чого заборгованість Комісіонера перед Комітентом становить 840 дол. США.;

- від 08.08.2019, згідно якого Комісіонером від Замовника отримано коштів на суму 254 980 дол. США за мінусом комісії зарубіжного банку в розмірі 20 дол. США, з яких Комітенту перераховано 231 540 дол.США, а Комісіонером утримано 10 965 США за курсом НБУ на дату складання звіту комісіонера - 25,4243480 грн за 1 дол США (278 777, 98 грн), залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера становить 16 640 дол. США;

- від 17.09.2019, згідно якого Комісіонером здійснено оплату послуг агентських послуг нерезиденту, що надані та використані за межами митної території України в розмірі 12 240 дол. США в силу чого заборгованість Комісіонера перед Комітентом становить 1 075 дол. США.;

- від 27.12.2019, згідно якого Комісіонером від Замовника отримано коштів на суму 169 980 дол. США за мінусом комісії зарубіжного банку в розмірі 20 дол. США, з яких Комітенту перераховано 154 360 дол.США, а Комісіонером утримано 7 310 дол. США за курсом НБУ на дату складання звіту комісіонера - 23, 2928850 грн за 1 дол США (170 270, 99 грн), залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера становить 9 385 дол. США;

- від 29.05.2020, згідно якого Комісіонером від Замовника отримано коштів на суму 84 980 дол. США за мінусом комісії зарубіжного банку в розмірі 20 дол. США, з яких Комітенту перераховано 0 дол.США, а Комісіонером утримано 3 655 дол. США за курсом НБУ на дату складання звіту комісіонера - 26,874200 грн за 1 дол США (81 854, 33 грн), залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера становить 86 565 дол. США та 105 838, 10 грн;

- 30.06.2020, згідно якого Комісіонером перераховано Комітенту 77 180 дол.США та понесено витрати 4 296 грн в силу чого залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера становить 9 385 дол.США та 101 542, 10 грн.;

- 31.08.2020, згідно якого Комісіонером понесено витрати в розмірі 5 254 грн в силу чого залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера становить 9 385 дол.США та 96 288, 10 грн.

Судом встановлено, що вказані звіти підписані Комісіонером та Комітентом без зауважень та претензій.

Крім того, отримання платежів від Інозамовника Комісіонером за Контрактом та утримання Комісіонером Комісійної плати також підтверджується наступними Актами здачі-приймання виконаних робіт від 18.03.2019, 08.08.2019, 27.12.2019 та 29.05.2020, підписаними сторонами без зауважень та претензій.

На виконання вимог пункту 6.5 Договору між Комісіонером, Комітентом та Інозамовником підписано тристоронній Акт наданих послуг від 27.05.2020, що є підтвердженням виконання ДП «КБ «Південне» своїх зобов`язань.

Позивач стверджує, що після перерахування Інозамовником належних ДП «КБ «Південне» коштів на рахунки ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» у розмірі 849 975 доларів США та затвердження останнього наданого Комісіонером звіту від 31.08.2020 у ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» виник обов`язок щодо перерахування належних ДП «КБ «Південне» грошових коштів у розмірі: 9 385,00 доларів США та 96 288,10 грн.

Станом на дату звернення до суду з позовом вказані кошти Відповідачем не перераховано Позивачу.

Позивач звертає увагу суду на те, що під час проведення звірки взаємних розрахунків між підприємствами у Акті звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2022 виявлені розбіжності за даними бухгалтерського обліку.

19.04.2023 від ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» за вих. №31.67/1495/2637-23 надійшов Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2023, в якому розмір заборгованості не відповідав останньому звіту комісіонера від 31.08.2020.

ДП «КБ «Південне» листом від 04.05.2023 вих. № 7/166 повернуло зазначений акт із відображенням фактичної заборгованості Комісіонера за Договором та повідомило про необхідність її погашення.

У листі від 24.05.2023 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» за вих. №31.67/1501/3756-23 повідомило ДП «КБ «Південне» про те, що витрати Комісіонера у розмірі 12 240,00 доларів США були відображені у звіті комісіонера за грудень 2020 року, який надсилався на адресу Комітента.

Позивач зазначає, що жодних доказів направлення звіту, документів підтверджуючих витрати Комісіонера у розмірі 12 240,00 доларів США, відповідно до пункту 3.6 Договору, до ДП «КБ «Південне» не надавалось.

23.06.2023 листом вих. №921/3855 ДП «КБ «Південне» повідомило ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» про те, що звіт комісіонера за грудень 2020 на адресу ДП «КБ «Південне» не надходив, у зв`язку з чим зазначений звіт не міг бути погоджений, а витрати на суму 12 240,00 доларів США не можуть вважатися погодженими та не підлягають утриманню.

27.09.2023 листом за вих. №31.67/1501/7615-23 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» повторно наголосило, що витрати Комісіонера у розмірі 12 240,00 доларів США відображені у звіті комісіонера за грудень 2020 року.

У поданому до суду позові Позивач стверджує, що звіт комісіонера від 31.12.2020 в межах виконання Договору ним не отримувався та не підписувався в силу чого послуги в межах останнього на суму 12 240 доларів США не погоджувалися та не затверджувалися Комітентом.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача із вимогами здійснити погашення боргу за Договором, що не принесло належних результатів та стало підставою для звернення до суду з позовом.

Заперечуючи щодо викладеного, Відповідач стверджує, що у листі від 24.05.2023 № 31.67/1501/3756-23 зазначено, що звіт комісіонера за грудень 2020 року, в якому відображено понесені витрати Комісіонера за надання посередницьких послуг нерезидента за межами митної території України на суму - 12 400, 00 дол. США у межах виконання господарських зобов`язань по Договору направлявся засобами поштового зв`язку на адресу ДП «КБ «Південне» листом з оголошеною цінністю на адресу ДП «КБ «Південне» - 22.02.2021, згідно копії фіскального чеку АТ «Укрпошта», поштової накладної № 0407323492150 за типом доставки: «Склад-Двері» тобто з кур`єрською доставкою за поштовою адресою Позивача, а саме: 49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 3, із зазначенням уповноваженої особи на отримання такого відправлення - Мороз Сергій.

З метою підтвердження зазначеного до матеріалів справи Відповідачем в цій частині надано:

- звіт комісіонера від 31.12.2020 за грудень 2020 року по Договору;

- фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 22.02.2021 за № 0407323492150;

- поштова накладна від 22.02.2021 за № 0407323492150;

- службова записка начальника відділу документообігу ДП ДГЗП «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» від 25.03.2026 № STE.16/1762/1210-в;

- фотокопія заголовку екрана (скріншот) витягу з Електронного реєстру на відправлену кореспонденцію за 2021 рік.

Відповідач стверджує, що таке поштове відправлення з невідомих йому причин не вручено Позивачу, на відміну від усіх інших поштових відправлень, які надсилались на адресу Комітента у межах виконання зобов`язань по Договору та отримувались ДП «КБ «Південне» за тією самою поштовою адресою, що на переконання Відповідача може свідчити про умисне ухилення ДП «КБ «Південне» від отримання засобами поштового зв`язку саме даного відправлення за номером поштової накладної № 0407323492150.

Також, у поданому відзиві Відповідач наголошує, що факт понесення Комісіонером витрат по Договору, які відображено у звіті за грудень 2020 року документально підтверджуються платіжними інструкціями складеними Відповідачем в іноземній валюті № 307 від 17.12.2020 року на суму 12 400,00 дол. США, а також платіжною інструкцією в іноземній валюті № 876666 від 24.12.2020, копії яких містяться в матеріалах справи.

Заперечуючи щодо доводів Відповідача, у поданій відповіді на відзив Позивач стверджує, що Відповідачем не надано належних доказів отримання звіту комісіонера за грудень 2020 року, а з наданих доказів не вбачається можливості встановити, що саме надсилалась поштовим повідомленням від 22.02.2021 за № 0407323492150 та чи було таке повідомлення отримано Комітентом.

Долучені Відповідачем до справи докази понесення витрат в розмірі 12 400 доларів США не містять посилань на Договір в силу чого факт їх належності до даного спору не підтверджено.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Суд вказує, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, ґрунтуються на укладеному між ними договорі комісії.

Правовідносини за договором комісії регулює глава 69 ЦК України.

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору. У цьому зв`язку стаття 1014 ЦК України передбачає, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов`язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статей 1011, 1014 Цивільного кодексу України містяться у постанові від 25.04.2023 у справі № 910/6474/20.

Відповідно до частини 1 статті 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 1020 ЦК України визначено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Згідно статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Згідно статті 1023 ЦК України комітент зобов`язаний: 1) прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії; 2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.

Як встановлено судом вище, Договір між сторонами є повністю виконаний, що вбачається із тристороннього Акту наданих послуг від 27.05.2020 згідно якого Інозамовник сплатив Відповідачу кошти в розмірі 849 975 доларів США, що становить повну вартість наданих послуг.

Зазначена обставина визнається сторонами спору.

Так, в силу положень пункту 6.5 Договору підписання такого Акту відбулося завершення остаточного прийняття послуг відповідно до кожного етапу робіт за Договором.

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання послуг, Відповідачем надавалися Позивачу звіти комісіонера у кількості 8 штук, підписані сторонами без зауважень та претензій.

Так, згідно останнього підписаного сторонами звіту комісіонера від 31.08.2020 залишок коштів Комітента на рахунку Комісіонера становить 9 385 дол.США та 96 288, 10 грн.

Згідно доводів Позивача, такий звіт підписано сторонами вже після виконання Договору оскільки такі витрати зумовлені особливими умовами його виконанням, а оскільки Відповідачем надано докази на понесення таких витрат звіт погоджено Комітентом.

Водночас, Відповідач не погоджуючись із вказаною сумою боргу зазначає про існування звіту комісіонера за грудень 2020 від 31.12.2020, який надано до суду в дублікаті та з якого вбачається, що Відповідачем в межах виконання Договору додатково понесено витрати в розмірі 12 40 дол.США в силу чого залишок коштів Комітента становить 15 955, 54 грн.

Такі витрати понесені Відповідачем згідно Акту № 3 від 09.11.2020 на суму 8 160 дол.США за надані послуги нерезидента, що надані та використані за межами митної території України та Акту № 4 від 09.11.2020 на суму 4 080 дол. США за надані послуги нерезидента, що надані та використані за межами митної території України з компанією «Feher es Fiai Kft» Будапешт.

Враховуючи дати Актів № 3 та № 4 суд дійшов висновку, що послуги згідно останніх є такими, що здійснені після остаточного прийняття послуг (робіт) за Договором, після спливу 6-ти місяців.

Крім того, як вірно вказує Позивач, з наданих копій платіжних інструкцій в іноземній валюті № 876666 від 24.12.2020 та № 307 від 17.12.2020 неможливо встановити, чи дійсно вони здійснені для виконання доручення Комітента за Договором комісії №STE-5-290-Д/ К-17 від 26.10.2017.

В сукупності зазначеного, враховуючи те Відповідачем не надано доказів понесення таких витрат саме за дорученням Комітента, як це вимагається підпунктом 5.1.6 пункту 5.1 Договору, як і не надано доказів того, що такі витрати були необхідними, при тому, що згідно пункту 3.6 Договору при затвердженні звіту вимагається наявність всіх підтверджуючих документів на витрати, суд не вбачає підстав покладати такі витрати на Позивача.

Окремо увага суду звертається на процедуру направлення такого звіту Комісіонером на адресу Комітента, яка фактично сторонами не узгоджувалась із надсиланням його з описом чи то рекомендованим повідомлення.

Також в Договорі відсутня вимога про необхідність отримання Комісіонером доказів отримання такого звіту Комітентом, на що в свою чергу наголошує сторона Позивача.

Підпункт 5.1.7 пункту 5.1 Договору лише визначає, що такий звіт має надаватися Комісіонером щоквартально, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що йде за звітним кварталом.

Відтак, в сукупності наданих стороною Відповідача доказів дійсно можна дійти висновку, що звіт комісіонера за грудень 2020 від 31.12.2020 надсилався 22.02.2021 стороні Позивача поштовим повідомленням № 0407323492150, яке з невідомих суду причин не отримано одержувачем.

Додатково суд вважає необхідним зазначити, що на думку суду, поведінка Відповідача наразі є сумнівною, оскільки, по - перше, наданий Комісіонером звіт від 31.12.2020 не містить його підпису, по - друге, такий звіт надіслано з порушенням підпункту 5.1.7 пункту 5.1 Договору.

На переконання суду, наявність непідписаного зі сторони Комітента звіту з огляду на його неотримання іншою стороною, відсутність вмотивованої відмови від його підписання мала би викликати сумніви у сторони Відповідача в частині існування не закритих зобов`язань за Договором, однак зазначеного не відбулося, що є проявом суб`єктивної поведінки сторони та не може буди підставою покладення послідуючих наслідків на сторону Позивача.

Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто з`ясування всіх юридично значущих обставин за наданими і наявними у справі доказами з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями, які суд оцінює у порядку статті 86 ГПК України. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною третьою статті 86 ГПК України Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів та оцінки доказів відповідно до статей 73-79 ГПК України залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Як унормовано у статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію стандарту доказування, як вірогідність доказів, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Відтак, в сукупності зазначеного вище, за наслідком дослідження та оцінки наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що звіт комісіонера від 31.12.2020 не прийнятий Позивачем у відповідно до положень статті 1022 ЦК України та пункту 3.6 Договору, в силу чого суд не вбачає підстав для виникнення у Позивача обов`язку з відшкодування таких витрат Комісіонера.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, Позивач стверджує, що в силу положень пункту 3.1 Договору за фактом отримання коштів Відповідачем від Інозамовника, наявності остаточно розміру підтверджених витрат та утриманих комісійних платежів, Відповідач мав перерахувати залишок коштів 9 385 дол.США та 96 288, 10 грн. у строк до 07.09.2020 включно.

Суд погоджується із визначеним Позивачем строком виникнення у Відповідача зобов`язання провести розрахунок, а враховуючи відсутність доказів повернення Відповідачем коштів 9 385 дол.США та 96 288, 10 грн. його грошове зобов`язання в цій частині є простроченим, а вимоги Позивача відповідно - обґрунтованими та такими, що заявлені правомірно.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Посилаючись на положення пункту 7.1 Договору, Позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 0,1 % за період з 08.09.2020 по 18.03.2026 на суму боргу в еквіваленті до національної валюти - гривні станом на дату виникнення прострочення зобов`язання - 08.08.2020 (27,7509 грн), що становить 356 730, 30 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (чистина 3 статті 549 ЦК України).

Суд зазначає, що Договір укладено між сторонам при чинності Господарського кодексу України, частиною 6 статті 232 якого визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Такий підхід до застосування частини шостої статті 232 ГК України разом з умовами договору, де міститься положення про нарахування штрафних санкцій за кожний день прострочення, відображено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17.

Суд вказує, що станом на дату виникнення спірних правовідносин норми ГК України були чинними до 27.08.2025, оскільки 28.08.2025 втратили чинність, а відтак і перестали діяти 6-ти місячні обмеження.

При цьому судом враховано, що відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналіз наведених норми чинного законодавства та умов Контракту свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

В силу зазначеного, правомірним буде нарахування пені за період з 08.09.2020 по 08.03.2021 та з 28.08.2025 по 18.03.2026 із застосування обмеження її розміру відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, що у своїй сукупності перевищує допустимий пунктом 7.1 Договором 10-ти відсоткове обмеження в силу чого заявлена Позивачем до стягнення сума пені в розмірі 35 673, 03 грн є такою, що не суперечить визначеним вище нормам законодавства та відповідає умовам Договору, а відтак підлягає стягненню з Відповідача.

Що стосується нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку нарахованих Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що інфляційні втрати Позивачем застосовано лише до суми боргу, вираженого в національній валюті - 96 288, 10 грн, а розрахунки сторони в цій частині є вірними.

Нарахування 3 % річних Позивачем здійснено на зобов`язання виражене в іноземній валюті, тобто на суму 9 385 дол.США та на суму 96 288, 10 грн. (окремо), що в результаті становить на суму 1 551,61 доларів США та 15 960, 23 грн.

Згідно постанови Верховного Суду у справі № 373/2054/16-ц від 16.01.2019 (на яку посилається сторона Позивача) оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Відтак, здійснені Позивачем нарахування, зокрема, щодо заявлених до стягнення сум 3 % річних є арифметично вірними та такими, що обраховані у відповідності до норм чинного законодавства.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про порушення Відповідачем умов Договору в частині повернення коштів в силу чого ним допущено прострочення виконання грошового зобов`язання у зв`язку з чим заявлені вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8) відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» - задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (вул. Степана Бандери, буд. 7, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 30019335) на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (вул. Криворізька, буд. 3, м. Дніпро, 49008; ідентифікаційний код 14308304) основний борг 9 385 (дев`ять тисяч триста вісімдесят п`ять) доларів США та 96 288 (дев`яносто шість тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 10 коп, 3% річних - 1 555 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять) доларів США 61 центів та 15 960 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 23 коп, інфляційні втрати - 83 494 (вісімдесят три тисячі чотириста дев`яносто чотири) грн 54 коп, пеню - 35 672 (тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 18 коп та судовий збір 8 547 (вісім тисяч п`ятсот сорок сім) грн 02 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 17.06.2026

Суддя Антон ПУКАС