Ухвала суду № 137456189, 17.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.06.2026Справа № 910/1528/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. розглянувши заяву Державного підприємства «ЕКО» про відвід судді Балаца С.В. у справі №910/1528/26

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Державного підприємства «ЕКО»

про стягнення 3242177,23 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «ЕКО» про стягнення 3242177,23 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором на послуги водопостачання та водовідведення від 20.06.2003 № 02635/2-06, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 3242177,23 грн., з яких: 1800289,80 грн - основна заборгованість, 180028,98 грн - штраф, 219853,88 грн - 3 % річних та 1042004,57 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1528/26 та призначено підготовче засідання у справі.

У судовому засіданні 09.03.2026, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

11.06.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Державного підприємства «ЕКО» надійшла заява про відвід судді Балаца С.В., яка мотивована тим, що у представника відповідача у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» відсутні ухвали про відкладення чи оголошення перерви у справі починаючи з 16.03.2026 та дані про дату та час судових засідань, як і відсутні протоколи судових засідань та їх технічні записи. Крім того, як на підтвердження упередженості судді Балаца С.В., заявник посилається на те, що йому було відмовлено у задоволенні всіх заяв та клопотань, що, у свою чергу, зумовлює неможливість відповідача реалізувати свої процесуальні права, з метою захисту власних прав та інтересів.

Згідно положень частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 заявлений Державним підприємством «ЕКО» відвід судді Балацу С.В. від розгляду справи № 910/1528/26 визнано необґрунтованим. Передано заяву Державного підприємства «ЕКО» про відвід судді Балаца С.В. від розгляду справи № 910/1528/26 для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи для розгляду заяви про відвід судді, поданої в межах справи №910/1528/26, передано судді Васильченко Т.В.

Відповідно до частини 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частинами 7, 8, 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Розглянувши матеріали вищевказаної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частини 2 та 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини першої цієї самої статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

При цьому, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

У рішенні в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Отже, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин справи, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки при вирішенні такої справи. Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості.

При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достовірними й допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

У поданій заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Балацом С.В. поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі або того, що він допустив порушення вимог стандарту безсторонності та неупередженості у своїй процесуальній діяльності.

При цьому, доводи заявника про прояв суддею Балацом С.В. упередженості в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні усіх заяв та клопотань поданих ним до суду, є безпідставними в розумінні ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Як зазначає заявник, ним було подано до суду клопотання про витребування доказів, про повернення на стадію підготовчого судового провадження, про витребування оригіналу доказу та про призначення судової почеркознавчої експертизи, у задоволенні яких судом було відмовлено, що, на переконання відповідача, викликає обґрунтований сумнів в упередженості судді Балаца С.В.

Надаючи оцінку обґрунтованості вищенаведених доводів, як підстави для відводу судді Балаца С.В. у справі №910/1528/26, судом враховується те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, відповідно до частини 4 статі 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У контексті наведених доводів заявника важливо розмежовувати поняття «процесуальне рішення» та «процесуальна дія», які, хоча й тісно пов`язані, мають різну правову природу, процесуальне рішення за своєю суттю є волевиявленням суду, оформленим у відповідній передбаченій законом процесуальній формі, яке має юридичне значення для руху справи та розумного строку її розгляду, натомість процесуальна дія це дія суду або учасника справи, що вчиняється у межах судового провадження відповідно до приписів процесуального закону.

Зі змісту наведених відповідачем доводів вбачається, що останній не погоджується з результатом розгляду судом поданих заявником заяв та клопотань, отже така позиція відповідача відображає виключно незгоду сторони з процесуальними рішеннями судді, що в силу приписів статті 35 ГПК України не може бути самостійною підставою для відводу судді.

З наведених вище мотивів, суд відхиляє доводи заявника і в частині упередженості судді Балаца С.В., яка на думку відповідача проявилась, у тому, що суддя закрив підготовче провадження у першому ж підготовчому засіданні, оскільки наведені дії суду є процесуальним рішенням, прийнятим в межах його дискреції, а тому в силу приписів статті 35 ГПК України не є підставою для відводу судді.

Не можуть бути підставою для відводу судді Балаца С.В. і доводи відповідача про відсутність у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» ухвал про відкладення чи оголошення перерви у справі починаючи з 16.03.2026, даних про дату та час судових засідань та протоколів судових засідань з їх технічними записами, оскільки наявність технічних неточностей та/або несправностей у електронному наповненні та функціонуванні модуля «Електронний суд», не може зумовлювати виникнення обставин, які ставлять під сумнів безсторонність судді, що розглядає справу.

Крім того, суд враховує, що відповідач не з`явився в підготовче засідання призначене на 09.03.2026, а тому ухвалою-повідомленням від 16.03.2026 у справі № 910/1528/26, останнього було повідомлено про дату та час наступного судового засідання, вказану ухвалу відповідач отримав 26.03.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Водночас, оскільки представник відповідача був присутній у судових засіданнях 20.04.2026, 11.05.2026 та 02.06.2026, то про дату та час наступних судових засідань повідомлявся під розписку у залі суду.

У даному випадку, за висновком суду, доводи заявника, наведені в заяві про відвід судді Балаца С.В., зводяться виключно до неточностей у функціонуванні (наповненні) окремих модулів ЄСІКС та незгоди з прийнятими процесуальними рішеннями судді у справі № 910/1528/26, що не може свідчити про наявність упередженості та необ`єктивності судді в розгляді даної справи та у відповідності до приписів статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи ж заявника про упередженість судді у даній справі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та ґрунтуються лише на припущеннях, пов`язаних з незгодою заявника з процесуальними рішеннями судді. Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об`єктивності судді не зазначено.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Державного підприємства «ЕКО» про відвід судді Балаца С.В, оскільки наведені заявником доводи у її обґрунтування не є, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Державного підприємства «ЕКО» про відвід судді Балаца С.В.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 17.06.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (в порядку ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяТ.В. Васильченко