Рішення № 137456150, 17.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2026Справа № 910/15094/23За позовом Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до ОСОБА_1

про визнання договору недійсним

Суддя Сташків Р.Б.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач або Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання недійсним контракту № 7 про обрання членом правління ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - Контракт), укладеного 29.04.2022 між позивачем та відповідачем, із змінами і доповненнями (додатковими угодами до Контракту).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2024, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, у справі №910/15094/23 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що предметом оспорюваного позивачем контракту є праця (трудова функція) особи, яка є об`єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема, статтями 3, 7, 9, 9-1, 44 КЗпП України), а відтак положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту).

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 також залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, заяву відповідача про стягнення судових витрат у справі задоволено частково та стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. У іншій частині заяви про стягнення судових витрат - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 910/15094/23 скасовані, а справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у позові відмовлено повністю.

Разом з тим, судом у рішенні від 20.05.2026 не було вирішено питання щодо стягнення з позивача заявлених відповідачем ще при першому розгляді справи в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2024 ОСОБА_1 було подане клопотання про стягнення судових витрат у якому відповідач просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7200 грн.

01.04.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання ОСОБА_1 , у яких позивач зазначив, що даний спір є ідентичним спору у справі №753/9585/22 у якій адвокатом також надавались послуги відповідачу, відзив у справі №910/15094/23 є повністю ідентичним додатковим поясненням у справі №753/7941/22, а також позивач вказав, що відповідачем не доведено факт надання та отримання послуг.

Відповідач просив суд стягнути з позивача 7200 грн витрат понесених ним на послуги адвоката під час розгляду даної справи, на підтвердження своїх витрат надає такі копії доказів:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 26.09.2023;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.07.2022;

- копію Додатку №6 від 06.11.2023 до вказаного Договору та Довідку від 18.03.2024 про оплату наданих адвокатом послуг на суму 7200 грн.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку про можливість покладення на позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7200 грн.

Керуючись ст.ст. 127, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; ідентифікаційний номер 31899285) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7200 (сім тисяч двісті) грн.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків