Рішення № 137456042, 15.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2026Справа № 910/3327/26Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу

за позовом 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (73000, місто Київ, вулиця Молодіжна, будинок 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" (01103, місто Київ, вулиця Німанська, будинок 10)

про стягнення 2 979 грн 17 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" 2 979 грн 17 коп. безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було безпідставно нараховано суму ПДВ за договором № 477/80 купівлі-продажу товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 24.03.2023, яка була сплачена позивачем у загальному розмірі 2 979 грн 17 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/3327/26, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 15.06.2026 відповідачем вимог ухвали суду від 26.03.2026, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 26.03.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" не скористалася наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.04.2023 між 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" (далі по тексту - відповідач) укладено договір купівлі-продажу товарів за державні кошти №477/80 (далі по тексту - договір).

Предметом вказаного договору є гальмівний насос 423-01-0001 у кількості 1 шт. Ціна договору становить 17 875 грн 02 коп., у тому числі ПДВ 2 979 грн 17 коп.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №АП-0000343 від 24.04.2023, у якій окремо зазначено суму ПДВ, включену до вартості товару.

Підпункт «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України передбачає застосування нульової ставки ПДВ в інших випадках, передбачених законодавством. На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі по тексту - постанова № 178).

Постановою №178 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема Державної служби України з надзвичайних ситуацій, обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. У чинній редакції постанови прямо зазначено, що до таких товарів належать, зокрема, запасні частини, акумуляторні батареї, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, комплектуючі, додаткове обладнання тощо, визначені нормативними та технічними документами для транспортних засобів, у тому числі спеціальних та спеціалізованих.

Позивач є підрозділом ДСНС, що утримується за рахунок коштів державного бюджету, а поставлені за спірним договором товари, є товарами для забезпечення транспорту. Отже, на момент укладення і виконання договорів операції поставки підлягали оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, а не за ставкою 20 %.

24.09.2025 позивач листом-претензією звернувся до відповідача з вимогою повернути суму безпідставно нарахованого та сплаченого ПДВ та здійснити належне коригування податкових документів. Відповідач кошти не повернув і відповіді по суті вимоги не надав.

Включення відповідачем до ціни договору суми ПДВ суперечило імперативним нормам податкового законодавства та Постанови №178. Відтак сума, сплачена позивачем, як «ПДВ 20%», не мала належної правової підстави та була отримана відповідачем безпідставно, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2 979 грн 17 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Внаслідок укладення договору купівлі - продажу товарів № 477/80 від 24.04.2023 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору продавець зобов`язується у 2023 році поставити покупцеві товари, зазначені в накладній, а покупець - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: 423-01-0001 Гальмівний насос - 1 шт., код за ДК 021:2015-42120000-6 (насоси та компресори).

Пунктом 3.1 договору, передбачено, що ціна цього договору становить: 17 875 грн в тому числі 2 979 грн 17 коп. ПДВ.

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу цього V Кодексу.

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Отже, за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 4 Закону України "Про оборону України" встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що наразі триває.

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Постанова КМУ № 178) встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до норм вищевказаної постанови КМУ № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Постанова КМУ № 178 є нормативно-правовим актом, ухваленим на виконання вимог підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. Виконання нормативно-правових актів КМУ, прийнятих на виконання законів України, за умови їх відповідності законам та прийняття в межах повноважень цього органу, визначена в Конституції України та законах, що регулюють діяльність виконавчої влади, є обов`язковою.

Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.

Частина перша статті 117 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Закон України "Про Кабінет Міністрів України» конкретизує дані положення, визначаючи в статті 49, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів видаються на основі, на виконання та з метою реалізації Конституції та законів України, актів Президента України.

Податковий кодекс України містить загальні засади податкового регулювання, зокрема передбачає умови застосування нульової ставки ПДВ до певних операцій.

У свою чергу, Постанова КМУ №178 деталізує механізм реалізації відповідних положень Кодексу, зокрема визначає порядок їх практичного застосування для забезпечення належного правозастосування та досягнення цілей податкового регулювання.

Таким чином, застосування положень Постанови КМУ №178 не суперечить положенням Податкового кодексу України, а навпаки, забезпечує їх ефективну імплементацію в частині особливостей застосування ПДВ у період воєнного стану, що узгоджується із принципом системності правового регулювання та свідчить про взаємозв`язок між нормами різного рівня нормативно-правових актів, які регламентують відповідні правовідносини.

Положення підпунктів "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України вказує на можливі підстави для застосування даної норми: за нульовою ставкою оподатковуються операції 1)для заправки (дозаправки) або 2)забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, 3)або в інших випадках, передбачених законодавством.

Окрім цього, у Постанові КМУ № 178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема Державної служби з надзвичайних ситуацій, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

При цьому, норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

З аналізу положень Постанови КМУ № 178 убачається, що встановлення нульової ставки ПДВ є заходом, спрямованим на створення правових передумов для своєчасного та безперешкодного постачання товарів, необхідних як для забезпечення національної безпеки та оборони України, так одночасно і для захисту населення та інтересів держави в умовах воєнного стану.

Відповідно, правозастосування у цій сфері має базуватися на цільовому призначенні відповідних товарів, що передбачає гнучке використання механізмів пільгового оподаткування з урахуванням функціонального підходу.

Зміст Постанови Кабінету Міністрів України № 178 свідчить про те, що її дія охоплює не лише правовідносини, у яких сторонами таких договір поставки є суб`єкти, прямо зазначені у постанові, а й випадки, коли характер товару та його цільове призначення об`єктивно зумовлюють використання в інтересах оборони та безпеки держави.

Зважаючи на викладене, а також те, що 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області є суб`єктом, який наведений у Постанові КМУ № 178, положення вказаної Постанови підлягають застосуванню до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, яким є гальмівний насос 423-01-0001.

Умови договору повинні відповідати вимогам частини першої статті 6 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що сторони мають право врегулювати свої відносини за договором на власний розсуд, якщо вони не суперечать законодавству.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом встановлено, що пункт 3.1 договору суперечить нормам постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 та підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, якими визначено нульову ставку податку на додану вартість для операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту.

Частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пункт 3.1. договору купівлі - продажу № 477/80 від 24.04.2023 в частині визначення суми ПДВ є нікчемними в силу положень підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

У частині 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно частини 5 зазначеної статті вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Визначені статтею 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 зазначила, що нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Положення договору, щодо включення ПДВ до ціни товару не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Відтак, враховуючи положення постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 та підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, якими визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту чи іншого спеціального контингенту, враховуючи, що замовником товару за договором виступає підрозділ Державної служби з надзвичайних ситуацій та фінансується за рахунок державного бюджету, тому включення до ціни договору ПДВ не за нульовою ставкою, суперечить положенням даних нормативних актів та є підставою для визнання недійсним пункту договору та специфікації у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ на підставі статі 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1-2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи отримання відповідачем грошових коштів у вигляді ПДВ від позивача, незважаючи на відсутність підстав для оподаткування товару, а також визнання нікчемними окремих положень договору № 477/80 від 24.04.2023, суд дійшов висновку про безпідставність отримання коштів в розмірі 2 979 грн 17 коп., а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" (01103, місто Київ, вулиця Німанська, будинок 10, ідентифікаційний код 40396264) на користь 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області (73000, місто Київ, вулиця Молодіжна, будинок 6, ідентифікаційний код 38386410) грошові кошти в сумі 2979 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька