Рішення № 137454778, 10.06.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2757/26

2/703/2106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Левчук О.О.,

за участю секретаря Мельник Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сміла за правилами спрощеного провадження цивільну справу № 703/2757/26 за позовною заявою:

ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

до

Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України, юридична адреса: 20708, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. І.Франка, буд. 18,

про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення невиплаченої заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 02 серпня 2021 року до 03 березня 2026 року працювала на посаді завідувача канцелярії у ДП «Комбінат Дніпро» Державного агентства з управління резервами України.

Наказом від 02 березня 2026 року №27-к його звільнено з посади завідувача канцелярії з 03 березня 2026 року на підставі пункту 1 статті 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Станом на день звільнення їй було нараховано до виплати 103157 грн. 55 коп., а саме: за березень оплата по окладу (по годинах) - 590,00 грн., компенсація відпустки (основна відпустка) - 26427 грн. 96 коп., компенсація відпустки (додаткова відпустка) - 8131 грн. 68 коп., доплата до МЗП за березень 2026 року - 196 грн. 09 коп., з яких утримано та сплачено до бюджету ПДФО - 6362 грн. 23 коп. та військовий збір - 1767 грн. 29 коп., а також борг підприємства на початок місяця (заборгованість з виплати заробітної плати за попередні періоди) 75941 грн. 34 коп.

Таким чином заборгованість по заробітній платі становить 69974 грн. 91 коп. (590 грн. 00 коп. (оплата по окладу за березень 2026 року) + 196 грн. 09 коп. (до МЗП за березень 2026 року) - 141 грн. 50 коп. (18% ПДФО) - 39 грн. 30 коп. (5% військовий збір) + 75941 грн. 34 коп. (борг підприємства на початок місяця (заборгованість з виплати заробітної плати за попередні періоди)) - 6571 грн. 72 коп.)=69974 грн. 91 коп.).

Заборгованість з компенсації за невикористану відпустку становить 26610 грн. 92 коп. (26427 грн. 96 коп. (компенсація основної відпустки 26 днів) + 8131 грн. 68 коп. (компенсація додаткової відпустки 8 днів) - 6220 грн. 74 коп. (18% ПДФО) -1727 грн. 98 коп. (5% військовий збір) = 26610 грн. 92 коп.).

Сума середнього заробітку за період затримки з 04 березня 2026 року по 01 травня 2026 року складає 42 дні, тобто сума середнього заробітку за період затримки складає 17293 грн. 92 коп.

З урахуванням викладеного, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні.

У зв`язку з викладеним, позивачка звернулась із даним позовом до суду.

Відповідно до автоматичного розподілу справ 04.05.2026 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.05.2026 провадження по цивільній справі відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін на 10.06.2026.

03.06.2026 від представника відповідача надійшла заява, в якій представник просив суд розглядати справу в межах чинного законодавства без участі представника та проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі не заперечує.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, представник позивача надіслав заяву, у якій просив розглядати справу без участі позивачки та його, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 02 серпня 2021 року до 03 березня 2026 року працювала на посаді завідувача канцелярії у ДП «Комбінат Дніпро» Державного агентства з управління резервами України. Наказом від 02 березня 2026 року №27-к її звільнено з посади завідувача канцелярії з 03 березня 2026 року на підставі пункту 1 статті 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Зазначене підтверджується записами трудової книжки.

За змістом вказаного наказу, що винесений на підставі заяви ОСОБА_1 від 02 березня 2026 року, наказано, серед іншого, виплатити ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а саме за період роботи із 02 серпня 2024 року по 01 серпня 2025 року - 12 календарних днів основної щорічної відпустки та 5 календарних днів додаткової щорічної відпустки за ненормований робочий день та особливий характер праці; за період роботи із 02 серпня 2025 року по день звільнення - 14 календарних днів основної щорічної відпустки та 3 календарні дні додаткової щорічної відпустки за ненормований робочий день та особливий характер праці.

Згідно із повідомленням про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням 03 березня 2026 року нараховано та належить до виплати 103157 грн. 55 коп., а саме: за березень плата по окладу (по годинах) - 590 грн. 00 коп., компенсація відпустки (основна відпустка) - 26427 грн. 96 коп., компенсація відпустки (додаткова відпустка) - 8131 грн. 68 коп., доплата до МЗП - 196 грн. 09 коп., з яких утримано та сплачено до бюджету ПДФО - 6362 грн. 23 коп. та військовий збір - 1767 грн. 29 коп., а також борг підприємства на початок місяця (заборгованість з виплати заробітної плати за попередні періоди) 75941 грн. 34 коп.

Таким чином заборгованість по заробітній платі становить 69974 грн. 91 коп. (590 грн. 00 коп. (оплата по окладу за березень 2026 року) + 196 грн. 09 коп. (доплата за доступ до МЗП за березень 2026 року) - 141 грн. 50 коп. (18% ПДФО) - 39 грн. 30 коп. (5% військовий збір) + 75941 грн. 34 коп. (борг підприємства на початок місяця (заборгованість з виплати заробітної плати за попередні періоди)) = 6571 грн. 72 коп.) (сплаченої заборгованості з заробітної плати 13.03.2026))=69974 грн. 91 коп.).

Заборгованість з компенсації за невикористану відпустку становить 26610 грн. 92 коп. (26427 грн. 96 коп. (компенсація основної відпустки 26 днів) + 8131 грн. 68 коп. (компенсація додаткової відпустки 8 днів) - 6220 грн. 74 коп. (18% ПДФО) -1727 грн. 98 коп. (5% військовий збір) = 26610 грн. 92 коп.).

Виплата вказаних сум підприємством не здійснена, їх розмір відповідачем визнається та підтверджується матеріалами справи.

Вказані обставини не заперечуються сторонами, так само як і та обставина, що суми відповідних нарахувань визначені із урахуванням сум податків, зборів, профспілкових внесків, що фактично були роботодавцем утримані та перераховані за відповідним цільовим призначенням.

З повідомлення від 06 березня 2026 року №32/07-05 вбачається, що нарахована ОСОБА_1 заробітна плата за січень 2026 року (22 робочих дні) склала 8647 грн. 00 коп., за лютий 2026 року (20 робочих дні) склала 8647 грн. 00 коп. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , виходячи із суми нарахувань за січень 2026 року, лютий 2026 року, складає 411 грн. 76 коп. Отже сума середнього заробітку за період затримки з 04 березня 2026 року по 01 травня 2026 року, 42 дні - складає 17293 грн. 92 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (ст. 116 КЗпП України).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки (частина перша статті 83 КЗпП України та частина перша статті 24 Закону України «Про відпустки»).

За обставинами даної справи не вбачається будь-яких виплат на користь ОСОБА_1 у зв`язку із її звільненням починаючи із 04 березня 2026 року.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону №108/95-ВР, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 12 Закону №108/95-ВР закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону №108/95-ВР Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону №108/95-ВР, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 КЗпП України і статті 1 Закону №108/95-ВР, та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону №108/95-ВР.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За вказаних обставин, за відсутності заперечень відповідача, суму заборгованості із заробітної плати в розмірі 69974 грн. 91 коп. та 26610 грн. 92 коп. компенсації за невикористану відпустку належить стягнути із ДП «Комбінат «Дніпро» ДАУР на користь ОСОБА_1 .

Законодавство про працю імперативно покладає на роботодавця обов`язок провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення, виплативши всі належні йому суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо). У випадку розірвання трудового договору працівник набуває право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної та додаткової відпусток, що обчислюється виходячи із середньої заробітної плати. Спосіб обчислення такої плати визначений Порядком. Невиконання цього обов`язку є підставою для притягнення роботодавця до відповідальності, встановленої статтею 117 КЗпП України (постанова ВП ВС від 08.10.2025 в справі №489/6074/23).

Правова природа відповідальності за статтею 117 КЗпП України носить компенсаційний характер.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого.

Статтею 27 Закону №108/95-ВР передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

У п. 4 Порядку №100 зазначено перелік виплат, що не враховуються під час розрахунку середньої заробітної плати, а саме пункт б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Наведені представником відповідача в довідці про середню заробітну плату вихідні дані та розрахунки, не суперечать вимогам Порядку №100, на переконання суду, сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні визначена відповідачем вірно. Такий розрахунок виконаний виходячи із суми заробітної плати до вирахування податків, зборів, обов`язкових платежів та складає 17293 грн. 92 коп.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З матеріалів справи не вбачається існування будь-яких обставин, які б спростовували добровільність визнання відповідачем позову чи перешкоджали йому вчинити відповідний правочин іншим чином, представник відповідача не обмежений у відповідному праві з огляду на зміст довіреності та установчих документів, що надані суду на підтвердження його повноважень.

Вказане визнання не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, відтак позов слід задовольнити.

Відповідно ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається із квитанції від 01 травня 2026 року №0685-6084-4006-9599, позивачем сплачено 1331 грн. 20 коп. судового збору.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1331 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне дане рішення в межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 206, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення невиплаченої заробітної плати - задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Комбінат Дніпро» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ 14373242) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 69974 грн. 91 коп. заборгованості по заробітній платі, без утримання із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути із Державного підприємства «Комбінат Дніпро» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ 14373242) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 26610 грн. 92 коп. компенсації за невикористану відпустку, без утримання із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути із Державного підприємства «Комбінат Дніпро» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ 14373242) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 17293 грн. 92 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути із Державного підприємства «Комбінат Дніпро» Державного агентства з управління резервами України (ЄДРПОУ 14373242) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Смілянського

міськрайонного суду О.О. Левчук