Рішення № 137454404, 17.06.2026, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/485/26

Провадження № 2/550/449/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Литвин В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі також позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.11.2020 між ТОВ «Алекскредит» (первісний кредитор) та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 4144951 (далі також кредитний договір), який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

На підставі низки договорів факторингу право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000,00 грн, узгоджений строк повернення кредиту до 02.06.2021, базова процентна ставка 1,70 % в день, акційна процентна ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом 1,45 % в день, спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом 3 % в день.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кошти не повернув, проценти за користування кредитом у встановленому порядку і розмірі не сплатив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 25 493,45 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 4 202,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21 290,95 грн - заборгованість за відсотками, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 30.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

11.05.2026 до суду надійшов відзив відповідача, у якому він проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, просив у позові відмовити повністю та заявив клопотання про застосування позовної давності (а.с.64-66).

15.05.2026 представник позивача засобами електронного суду подав відповідь на відзив, згідно з якою наполягав на задоволенні позову та заявив клопотання про витребування доказів, згідно з яким просив витребувати у АТ «Універсал банк» інформацію щодо карткових рахунків відповідача та виписку по картковому рахунку відповідача. Клопотання обґрунтоване тим, що витребувана інформація становить банківську таємницю. Крім того, представник позивача у відповіді на відзив заявив клопотання про поновлення строку для подання доданих до відповіді на відзив доказів (а.с.67-87).

21.05.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та відхилити клопотання позивача про витребування доказів (а.с.88-93).

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку для подання додаткових доказів, та про витребування доказів, суд доходить висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки заявником не обґрунтовано поважності причин пропуску процесуального строку, який заявник просить поновити, та пропуску визначеного ч. 2 ст. 83 та ч. 1 ст. 84 ЦПК України строку для подання позивачем такого клопотання.

Також не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування позовної давності з огляду на таке.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України передбачає загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Суд бере до уваги, що пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було продовжено строк, визначений статтею 257 зазначеного кодексу, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Карантин тривав згідно з Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 до 22.05.2020; згідно з Постановою КМУ № 392 від 20.05.2020 - з 22.05.2020 до 31.07.2020; № 641 від 22.07.2020 з 01.08.2020 до 19.12.2020; згідно з Постановою КМУ № 1236 від 09.12.2020 - з 19.12.2020 до 30.06.2023.

Також, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено. Відтак, сторони уклали кредитний договір 15.02.2020, а перебіг строку позовної давності розпочався лише 04.09.2025 року.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення із позовом до суду щодо стягнення заборгованості за даним кредитним зобов`язанням. Відповідно, суд відмовляє у застосуванні строку позовної давності до спірних правовідносин.

Клопотання від сторін про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін до суду не надходили.

З огляду на викладене, розгляд справи по суті здійснюється судом за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.11.2020 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем було укладено договір про надання кредиту № 4144951, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 18-20).

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 5 000,00 грн на строк до 02.06.2021, базова процентна ставка 1,70 %, спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом 3 % в день.

Даний договір укладено в електронній формі та є письмовим правочином, який відповідає вимогам ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки він вчинений в письмовій формі та підписаний уповноваженими особами.

Пунктом 3.1. кредитного договору встановлено, що кредит надається строком до 02.06.2021.

Згідно з п. 1.7.2. кредитного договору акційна ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом 1,45 % при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів протягом 29 календарних днів з 05.11.2020 до 04.12.2020.

Відповідно до п. 1.7.3. кредитного договору базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,70 % в базовий період з 05.11.2020 до 04.12.2020 (включно), спеціальна процентна ставка за один день користування 3 % в спеціальний період з 05.12.2020 до 02.06.2021 (включно).

Згідно з п. 1.4. кредитного договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів в сумі 5 000,00 грн. відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 (а.с. 36).

Відповідач, у свою чергу, умови кредитного договору не виконав, у визначений договором строк кредит не повернув, проценти за користування ним не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 25 493,45 грн, що згідно з розрахунком, наданим позивачем (а.с. 12-14), складається із основного боргу 4 202,50 грн, заборгованості за відсотками 21 290,95 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом в межах даної справи, кредитний договір укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідні відомості зазначені безпосередньо у кредитному договорі, а саме відомості щодо ідентифікації клієнта та інформацію про одноразовий ідентифікатор.

Також судом враховується та обставина, що у відзиві на позовну заяву відповідачем факт укладення кредитного договору не заперечується.

На підставі договору факторингу № АК-29/10-2025 від 29.10.2025, укладеного між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» (а.с. 21-25), витягу з реєстру боржників до договору факторингу (а.с. 11 зворот) право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до ТОВ «Секвоя капітал».

Відповідно до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025, укладеного між ТОВ «Секвоя капітал» та позивачем (а.с. 28-32), витягу з реєстру боржників до договору факторингу (а.с. 11) право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 29.10.2025 становить 25 493,45 грн, у тому числі 4 202,50 грн - заборгованість за тілом кредиту та 21 290,95 грн - заборгованість за процентами (а.с. 12-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, а також будь-яких належних та достовірних доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд доходить висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 25 493,45 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 4130712 від 01.11.2020, з яких 4 202,50 грн - заборгованість за тілом кредиту та 21 290,95 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 662,40 грн. судового збору.

Позивачем також заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження цих витрат позивачем надано: копія договору про надання правничої допомоги № 43657029/01 від 02.01.2026 (а.с. 15); акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом № 4144951 від 27.03.2026 на суму 6 000,00 грн. (а.с. 9); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Пошелюзного С.В. (а.с. 43); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Пошелюзним С.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 27.03.2026 (а.с. 14 зворот).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 514, 525, 526, 530, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість договором про надання кредиту № 4144951 від 05.11.2020 в сумі 25 493 (двадцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 45 копійок, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.В. Литвин