Ухвала суду № 137453755, 16.06.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/994/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"16" червня 2026 р. Суддя Кагарлицького районного суду Київської області розглянувши в м. Кагарлику заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури Олени Таможня про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки в справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про витребування із незаконного володіння земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Кириченка В.І. надійшла позовна заява заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про витребування із незаконного володіння земельних ділянок в якій просить витребувати на користь територіальної громади в особі Ржищівської міської ради із незаконного володіння у:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) земельні ділянки з кадастровими номерами 3222284400:05:303:0005, 3222284400:05:301:0002, які розташовані на території Ржищівської об`єднаної територіальної громади;

ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3222284400:05:301:0001, яка розташована на території Ржищівської об`єднаної територіальної громади.

Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської обласної прокуратури (м. Київ, б-p Лесі Українки, 27/2) судовий збір у рівних частках за наступними реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; (код 02909996, назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО банку 820172, р/р UA028201720343190001000015641)

15.06.2026 року надійшла заява, в якій заступник керівника Київської обласної прокуратури Олена Таможня просить забезпечити позов шляхом накладення арешту з кадастровими номерами:

3222284400:05:303:0005, 3222284400:05:301:0002, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

3222284400:05:301:0001, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Мотивувала заяву тим, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 12.02.2024 у справі № 376/421/24 затверджено мирову угоду між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до якої за ОСОБА_6 визнано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222284400:05:303:0005, 3222284400:05:301:0002, 3222284400:05:301:0001.

Постановою Київського апеляційного суду від 30.04.2025 ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 12.02.2024 у справі № 376/421/24 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надалі, ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 30.09.2025 у цій справі позовну заяву ОСОБА_7 визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим, в ході розгляду цієї справи, до моменту скасування ухвали суду та повернення позовної заяви, ОСОБА_8 відчужив спірні земельні ділянки на користь третіх осіб.

Так, земельну ділянку з кадастровим номером 3222284400:05:301:0001 на підставі договору дарування № 748 від 26.03.2024 відчужено на користь ОСОБА_2 , який у подальшому за договором купівлі- продажу № 934 від 17.04.2024 відчужив її ОСОБА_1 . Надалі договір купівлі-продажу було розірвано, а право власності повторно зареєстровано за ОСОБА_2 .

Також, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222284400:05:301:0002 та 3222284400:05:303:0005 на підставі договорів дарування від 26.03.2024 № 752, № 750 відчужено ОСОБА_2 , який за договорами купівлі-продажу від 17.04.2024 № 928, № 931 відчужив їх ОСОБА_1 .

У свою чергу, на підставі договорів оренди земельних ділянок від 12.03.2025 ОСОБА_1 вказані дві земельні ділянки передано в оренду ОСОБА_9 строком на 7 років.

Разом з тим, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2021 році, тобто до прийняття ухвали суду якою визнано право власності за ОСОБА_6 , право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за Ржищівською міською радою. Право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222284400:05:301:0001 вперше зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.03.2024 за ОСОБА_6 на підставі ухвали Сквирського районного суду Київської області від 12.02.2024 у справі № 376/421/24, яка скасована постановою Київського апеляційного суду!30.04.2025.

З огляду на вищевикладене, вбачається очевидний факт порушення інтересів держави в особі Ржищівської міської територіальної громади Київської області, як законного власника та розпорядника земель комунальної власності в межах територіальної громади.

При цьому, вищезазначені обставини приналежності спірних земельних ділянок саме до земель комунальної власності повністю підтверджуються долученими до позовної заяви доказами.

Враховуючи викладене, незаконним набуттям відповідачами права власності на спірні земельні ділянки порушено інтереси територіальної громади, шляхом позбавлення останньої можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеними земельними ділянками.

Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.06 № 9 розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2020 по справі № 910/7338/19, невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

У постанові від 01.07.2020 у справі № 756/7833/19 Верховний Суд вказав, що ненадання позивачем доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, не є безумовною підставою для відмови в забезпеченні позову, оскільки умовою застосування відповідних заходів є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Крім того, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти всі обставини, які мають значення для справи і встановлення яких необхідне для вирішення спору по суті. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, щоб захистити законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання судового рішення у подальшому.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливиш таке виконання.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про те, що тривалість часу користування відповідачем нерухомим майном і невчинення дій, що могли би підтвердити намір негайно відчужити його (відсутність доказів звернення до ріелторів чи розміщення оголошення про продаж), не спростовують висновків про наявність у відповідача як в одноособового власника можливості вільно у будь-який час розпорядитися нерухомим майном, якщо не вжити заходів забезпечення позову.

Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) є не що інше, як застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22), Наразі у відповідачів наявне нічим не обмежене право в будь-який момент розпорядитися спірним майном, яке за ним зареєстроване у державному реєстрі на праві власності. До того ж, накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборона вчиняти певні дії щодо цього майна не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Вжиття заходів забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обгрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 907/523/25).

Наведена судова практика переконливо підтверджує, що при ініціюванні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом арешту нерухомого майна не вимагається подання доказів реального вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, оскільки достатнім для задоволення такої заяви є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. На користь такого припущення свідчить існування у відповідачів як одноособових власників юридичної можливості вільно у будь-який час розпорядитися нерухомим майном.

При цьому, можливість відповідачів в будь-який момент змінити первісний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання, а також відчужити земельні ділянки, які знаходиться у їх володінні, є беззаперечною, а зазначене в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Як висновок, на даний час виникла обгрунтована необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222284400:05:303:0005, 3222284400:05:301:0002, 3222284400:05:301:0001, оскільки існує ризик не виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК заходів забезпечення позову.

Дослідивши наявні матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з роз`ясненням п.10 зазначеної вище постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Перелік випадків у яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч.3 ст.154 ЦПК України та є вичерпним.

Як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що в позові позивач просить витребувати на користь територіальної громади в особі Ржищівської міської ради із незаконного володіння у:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), ФОН ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) земельні ділянки з кадастровими номерами 3222284400:05:303:0005, 3222284400:05:301:0002, які розташовані на території Ржищівської об`єднаної територіальної громади;

ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3222284400:05:301:0001, яка розташована на території Ржищівської об`єднаної територіальної громади.

З наведених міркувань, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника, беручи до уваги вказані вище обставини суд вбачає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відтак, суд вважає, що заява заступника керівника Київської обласної прокуратури Олени Таможня про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки підлягає до задоволення.

А тому, слід вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222284400:05:303:0005, 3222284400:05:301:0002, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

3222284400:05:301:0001, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Судом не встановлено обставин, що можуть свідчити про спричинення забезпеченням позову збитків відповідачу чи третім особам, а також обставин, визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 81, 149-154, 157, 259-261 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву задоволити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222284400:05:303:0005, 3222284400:05:301:0002, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

3222284400:05:301:0001, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Заявник заступник керівника Київської обласної прокуратури (адреса: б-р. Л. Українки, 27/2, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 02909996).

Ржищівська міська рада Київської області (адреса: Київська область Обухівський район м. Ржищів вул. Соборна,22; код ЄДРПОУ:04358218).

Відповідачі: ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 );

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_4 );

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; рнокпп: НОМЕР_2 ).

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити учасникам справи, що у разі невручення ухвали суду у день її складення, вони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення учаснику. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, яка підписана 16.06.2026 року.

Суддя В.І. Кириченко