Рішення № 137453151, 10.06.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/416/26

Номер провадження 2/167/497/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У суд звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 права власності на:

1) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться на АДРЕСА_1 (далі - будинок

АДРЕСА_1 ); 2) земельну ділянку кадастровий номер 0724510100:15:034:0163 площею

0,0700 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка площею 0,07 га).

Позов обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача ОСОБА_2 , після смерті якого все належне майно успадкувала його дружина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,07 га. У свою чергу ОСОБА_3 заповіла позивачу житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та все належне їй майно.

ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину шляхом подання заяви нотаріусу. 18 березня 2025 року заведена спадкова справа, однак через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,07 га нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_1 позбавлений можливості оформити свої спадкові права на вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, тому вимушений звертатися до суду.

Сторони у судове засідання не з`явився, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Процесуальні дії у справі

10 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано з Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області копію спадкової справи.

13 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 встановлено, що позивач ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. спр. 8, 10, 11).

Із копії архівного витягу з рішення виконавчого комітету Рожищенської міської ради Рожищенського району «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам м. Рожище» від 22 березня 1996 року № 31, який сформований Державним архівом Волинської області 5 листопада 2024 року за № 2440/01.24, слідує, що

ОСОБА_2 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,07 га (арк. спр. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (арк. спр. 7).

З копії довідки Управління «Центр надання адміністративних послуг» та соціального захисту населення Рожищенської міської ради від 25 вересня 2025 року

№ 469/05-02/2-25 встановлено, що ОСОБА_3 до дня смерті проживала і була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 (арк. спр. 52 на звороті).

Даними спадкової справи № 43/2002 підтверджується, що ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 . Частково спадщину оформила та нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 січня 2002 року (арк. спр. 65 на звороті, 69).

12 лютого 2019 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого належний їй житловий будинок з надвірними спорудами і все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла онукові ОСОБА_1 , тобто позивачу, про що свідчить копія зареєстрованого в реєстрі під № 138 заповіту (арк. спр. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (арк. спр. 9).

Згідно з копією технічного паспорта від 3 лютого 2025 року та висновку про вартість об`єкта оцінки, складеного ТОВ «Луцьк Дім Сервіс», до складу домоволодіння АДРЕСА_1 входить житловий будинок загальною площею 63,3 м. кв. 1965 року побудови, прибудова, сходи, літня кухня, сарай, льох з шийкою, вбиральня, огорожа та криниця і їх вартість станом на 13 лютого 2026 року складає 415800 грн. (арк. спр. 24-30, 31).

Відповідно до копії листа КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради

від 8 листопада 2024 року № 6470/01-04 право власності на будинок на АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року не зареєстровано (арк. спр. 15).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 березня 2025 року № НВ-6100479502025 вбачається, що земельній ділянці площею 0,07 га, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , присвоєно кадастровий номер 0724510100:15:034:0163 (арк. спр. 18).

Відповідно до копії витягу № НВ-0700132742026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 0724510100:15:034:0163 складає 98510,69 грн. (арк. спр. 34).

Даними спадкової справи № 51/2025 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_3 і 3 лютого 2026 року звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (арк. спр. 76).

Позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0700 га, які належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця, що підтверджується копією постанови нотаріуса від 3 лютого 2026 року № 33/02-31 (арк. спр. 35).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Цивільні правовідносини у даній справі виникли як до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК), а саме щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , так і після набрання чинності ЦК - щодо спадщини, яка відкрилася після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , тому застосуванню підлягають як норми Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI (далі - ЦК в редакції 1963 року) так і норми ЦК.

Згідно з ст. 524 ЦК (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК (в редакції 1963 року) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За правилом ч. 1 ст. 529 ЦК (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Приписами ст. 549 ЦК (в редакції 1963 року) визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст. 525 ЦК в редакції 1963 року).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220, ст. 1216 ЦК).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (статті 1217, 1223 ЦК).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК).

Відповідно до статті 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суду при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно належить встановити: факт смерті спадкодавця, коло спадкоємців, наявність (відсутність) заповіту, факт прийняття спадщини, наявність спадкового майна.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку. Водночас застосуванню підлягає законодавство, що регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зібрані по справі та безпосередньо досліджені судом докази свідчать про те, що

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_2 , яку в порядку

ст. 529 ЦК (в редакції 1963 року), як спадкоємець за законом прийняла його дружина ОСОБА_3 та оформила свої спадкові права на грошові заощадження. Інших спадкоємців ОСОБА_2 , які б прийняли спадщину чи претендували на неї, суд не встановив. ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_3 , яку позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, в порядку ст. 1269 ЦК прийняв шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи вимогу про визнання права власності на будинок, суд виходить з такого.

На підтвердження права власності спадкодавців на будинок АДРЕСА_1 позивач надав суду копію технічного паспорта, складеного 3 лютого 2025 року ФОП ОСОБА_4 , на ім`я ОСОБА_3 , у якому містяться дані про те, що вказаний будинок збудовано у 1965 році.

Згідно з ч. 4 розділу ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена 31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства Української РСР (далі - Інструкція), реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Відповідно до ч. 7 розділу ІІІ Інструкції реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1. До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації.

У додатку № 1 до Інструкції зазначено, що правовстановлюючими документами, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, є: 1) реєстри муніципалізованих будівель, складені у порядку робіт по розподілу націоналізованих і муніципалізованих будівель; 2) акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель; 3) урядові і відомчі акти (постанови і розпорядження) про передачу будівель і споруд, передбачені постановою РНК СРСР від 15 лютого 1936 року «Про порядок передачі державних підприємств, будівель і споруд»; 4) договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для відбудови і експлуатації будівель, передбачені постановою РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 10 листопада 1944 року «Про впорядкування користування державними будівлями житлового і нежитлового фонду і земельними ділянками, які обслуговують їх»; 5) рішення суду про вилучення безгосподарно утримуваного будинку та рішення виконкому про взяття цього будинку на баланс або передачу його державній установі, підприємству чи організації;

6) рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про перехід у власність державі безхазяйного будинку та про зарахування його на баланс або передачу державній установі, підприємству чи організації; 7) свідоцтво про право на спадщину на будинок на ім`я держави та рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про взяття цього будинку на баланс або про передачу державній установі, підприємству чи організації; 8) рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про взяття на баланс будинку або частини будинку, конфіскованого за вироком суду; 9) акти про передачу будинків у власність переселенцям при наявності рішень про це виконкомів районних Рад депутатів трудящих і довідок фінансових відділів про остаточний розрахунок переселенця за одержану будівлю; 10) нотаріально посвідчені договори про право забудови, складені до видання Указу Президії Верховної Ради УРСР від 14 травня 1949 року «Про внесення змін у законодавство Української РСР у зв`язку з виданням Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних жилих будинків» та затверджений виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію; 11) рішення виконкому, місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки установам, підприємствам і організаціям і про дозвіл цього будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) та введення їх в експлуатацію; 12) акт відводу установам, підприємствам і організаціям земельної ділянки для будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію. При наявності лише одного акту державної комісії про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію він може бути, як виняток, прийнятий до реєстрації;

13) зареєстрований у виконкомі місцевої Ради депутатів трудящих статут кооперативу (для огляду), рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки та затверджений виконкомом акт про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію; 14) нотаріально посвідчені договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку та затверджений виконкомом місцевої Ради акт про прийняття будинку в експлуатацію;

15) нотаріально посвідчені договори про надання житлово-будівельному колективу у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого багатоквартирного будинку (або кількох будинків) та затверджений виконкомом акт про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію; 16) свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів; 17) рішення органів державного арбітражу про визнання за установами, організаціями та підприємствами права власності на будинок (домоволодіння); 18) нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, дарування, міни будинків (домоволодінь), договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного утримання продавця покупцем;

19) договори купівлі-продажу, міни і дарування будинків (домоволодінь), а також договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного користування, посвідчені місцевими Радами депутатів трудящих в межах їх компетенції; 20) договори купівлі-продажу, міни і дарування будинків (домоволодінь) в сільській місцевості, посвідчені сільськими Радами до видання постанови Ради Міністрів УРСР від 18 листопада 1948 року «Про обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів про відчуження будівель у сільських місцевостях» (ЗП УРСР, 1948 р., № 21 - 22, ст. 84);

21) рішення суду про визнання угоди про відчуження будинку, складеної з порушенням встановленої законом форми, дійсною (ст. 47 Цив. кодексу УРСР (1540-06); 22) рішення товариського суду про розподіл майна колгоспного двору (п. 8-а «Положення про товариські суди Української РСР» в ред. Указу Президії Верховної Ради УРСР

від 9 грудня 1963 року); 23) свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріальними конторами, а також заповіти з нотаріальними написами про право на спадщину;

24) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, видані нотаріальними конторами у відповідності з ст. 125 Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР; 25) рішення товариського суду про розподіл будинку між подружжям (п. 8-а «Положення про товариські суди Української РСР» в ред. Указу Президії Верховної Ради УРСР від 9 грудня 1963 року); 26) свідоцтва (акти) про купівлю будівель (домоволодінь) з прилюдних торгів, видані нотаріальними конторами; 27) витяги з реєстрів нотаріальних контор, що свідчать про учинення правочинів купівлі-продажу, міни або дарування будинку (домоволодіння), про видачу свідоцтв про право на спадщину, а також про учинення інших нотаріальних дій, які встановлюють перехід права власності на будинок (домоволодіння); 28) рішення суду про визнання за громадянином права власності на будинок (домоволодіння), що набуло законної сили, або виконавчий лист, на підставі цього рішення; 29) ухвала народного суду про встановлення факту володіння будівлею на праві особистої власності, що була винесена в порядку окремого судочинства, до видання постанови Пленуму Верховного суду СРСР від 10 квітня 1957 р. № 6; 30) мирова угода, затверджена ухвалою суду;

31) нотаріально посвідчені договори між радгоспами і робітниками та службовцями радгоспів про індивідуальне житлове будівництво, крім зернових, хлопкових та бурякосійних радгоспів, договори з робітниками яких про індивідуальне житлове будівництво нотаріально не посвідчуються, та акт про закінчення будівництва і введення будівлі в експлуатацію.

Водночас, положення частин 10-13 розділу ІІІ Інструкції регулювали питання оформлення права власності на будинок, у разі відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (додаток № 1), відповідно до яких зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це. В заяві повинні бути зазначені: а) причини відсутності правовстановлюючих документів;

б) факти, що стверджують право власності. До заяви повинні бути додані: а) довідка органу комунального господарства за підписами керуючого і бухгалтера про те, що дане домоволодіння або будинок не знаходиться на його балансі; б) інші документи, що можуть бути доказом по справі. Для вирішення питання про можливість оформлення права власності виконком місцевої Ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації: а) оглянути будинок (домоволодіння); б) одержати відомості у громадян, які проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з`ясувати, хто являється його власником; в) скласти акт огляду будинку (домоволодіння) і одержати відомості за підписом представника бюро технічної інвентаризації і громадян, які дали відомості; г) перевірити документи і відомості, подані заявником, порівнюючи їх з матеріалами, що зібрані на місці огляду будинку (домоволодіння), із відомостями, одержаними від громадян. Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення. Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою.

З досліджених під час розгляду справи документів не прослідковується, що спадкодавці ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 набули у встановленому законодавством порядку у власність будинок АДРЕСА_1 і позивачем суду не надано будь-якого із правовстановлюючих документів, передбачених додатком № 1 до Інструкції, а технічний паспорт складений 3 лютого 2025 року ФОП ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 не є таким. Не доведено будь-якими доказами й ту обставину, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 зверталися до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих із заявою про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку, визначеному частинами 10-13 вказаної Інструкції.

За таких обставин суд доходить переконання, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами набуття у встановленому законом порядку спадкодавцями ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 у власність будинку АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку.

На підтвердження перебування у власності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,07 га позивач ОСОБА_1 надав суду копію архівного витягу з рішення виконавчого комітету Рожищенської міської ради Рожищенського району «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам м. Рожище» від 22 березня 1996 року №31, який сформований Державним архівом Волинської області 5 листопада 2024 року №2440/01.24.

Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК 1990 року), громадяни України мають право на одержання у власність, зокрема земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Приписами ст. 9 ЗК 1990 року визначено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 17 ЗК 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Відповідно до статей 22, 23 ЗК 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13 березня 1992 року №2200-ХІІ та декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року №15-92. Проте, дія цього декрету поширювалася на громадян, які вже мали у користуванні земельні ділянки, і умовою набуття за правилами декрету права власності на земельні ділянки є те, що такі ділянки мали бути надані таким особам у користування раніше. Відповідно, передбачалося, що межі такої земельної ділянки вже встановлено в натурі (на місцевості) та наявний певний документ про право на таку ділянку. У протилежному випадку, тобто у разі, якщо земельна ділянка раніше не перебувала у користуванні особи, яка виявила бажання її приватизувати, підлягав застосуванню загальний порядок щодо набуття у власність земельної ділянки, визначений статтями 17, 22, 23 ЗК 1990 року.

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію Земельного кодексу України (далі - ЗК), який набрав чинності 1 січня 2002 року.

Відповідно до п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

З 1 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами ст. 125 ЗК визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно

зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі

№ 554/1195/17від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У той же час, з доданих позивачем документів не вбачається, що ОСОБА_2 , а в подальшому його спадкоємець ОСОБА_3 , в передбаченому законом порядку набули у власність земельну ділянку площею 0,07 га, або, звернувшись із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, принаймні розпочали процедуру її приватизації. Більше того, рішення виконавчого комітету Рожищенської міської ради Рожищенського району «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам м. Рожище» від 22 березня 1996 року № 31, на яке покликається позивач, не є підставою для виникнення у ОСОБА_2 та його спадкоємця ОСОБА_3 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, оскільки воно прийняте некомпетентним органом - виконавчим комітетом, а не відповідною радою народних депутатів, що визначено ст. 17 ЗК 1990 року.

Отже, суд не знаходить підстав для задоволення позову і в цій частині.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 17 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).

Відповідачі:

ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, м. Рожище, вул. Незалежності, 60, ідентифікаційний код юридичної особи 04333268).

Суддя: В.Б. Требик