Рішення № 137452192, 15.06.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/371/26

Номер провадження № 2/194/711/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Хоменка Д.Є., за участю секретаря судового засідання - Єрмолаєвої А.Г, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76) про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Позивач посилається на те, що він тривалий час працював на підприємствах, правонаступником яких на даний час є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (надалі - Відповідач) з повним робочим днем під землею, що підтверджується копією моєї трудової книжки.

06.05.2021 позивача було звільнено у зв`язку з невідповідністю стану здоров`я виконуваній роботі.

Стаж роботи у шкідливих, підземних умовах праці складає більше 15 років.

За період роботи в підземних, шкідливих умовах я отримав професійні захворювання.

16.03.2022 року мені первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи безстроково, що підтверджується довідками МСЕК серії 12 ААА № 120839 та серії 12 ААВ № 564269 від 16.03.2022 року, в зв`язку з чим я перебуваю на обліку та отримую пенсію та страхові виплати в органах пенсійного фонду України.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 лютого 2022 року, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого. Виконував роботи по монтажу-демонтажу секцій мехкріплення в лавах, монтажних камерах, відновлював в них кріплення, монтував-демонтував стрічкові конвеєри на штреках і в лавах, монтував трубопроводи, проводив відбивання вугілля і породи відбійними молотками для монтажу обладнання, транспортував обладнання у шахті в зоні дії обладнання: комбайн КСП-33, перевантажувач ДКНУ-ВДК-2,5.

Причиною виникнення професійного захворювання с: Робоча поза з вимушеними нахилами тулуба уперед під кутом більше 30 градусів 198 разів за зміну при допустимому значенні - 50-100; перебування у незручній робочій позі становило 84,2% часу зміни при нормативному значенні до 25%; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 31,2 кг. при допустимому значенні до 30 кг. Пил в концентрації 35,5 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, діяв впродовж 88,8% змінного часу. Еквівалентний рівень шуму складає 87 дБА при допустимому значенні 80 дБА.

Все це призвело до: Хронічного обструктивного захворювання легень першо1-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стаді), група В Легенева недостатність другого ступеня. Радикулопатії попереко-крижової L5,S1 та шийної С6,С7 з помірно вираженими статико - динамічними порушеннями хребта, м"язово-тонічним та стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня). Хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості другого ступеня (з легким зниженням слуху).

Так, позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, був змушений пройти та періодично проходжу курси лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують мою життєву активність і вимагають від мене додаткових зусиль для організації життя, я змушений роками проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування, у зв`язку з чим не можу вести повноцінний образ життя, відчуваю фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на моєму душевному та фізичному стані.

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 лютого 2022 року також встановлено, що професійне захворювання я отримав внаслідок фізичного перенавантаження, пилу, несприятливого мікроклімату. Крім того, професійне захворювання виникло за обставин тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на мій організм та недосконалості технологічних процесів.

При первинному огляді МСЕК мені встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи безстроково у зв`язку із отриманими професійними захворюваннями та мені протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату та зазначено потребу у медикаментозному на санаторно-курортному лікуванні.

Оскільки роботодавець не створив безпечні та нешкідливі підприємствах, де позивач працював, чим самим, порушивши ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, що в свою чергу, стало причиною отримання позивачем професійних захворювань.

10.06.2026 р. представник відповідача ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позов представник відповідача просить задовольнити частково позовні вимоги, а саме, у розмірі 60 000 грн., виходячи з розрахунку 1 000 грн. за кожен відсоток втрати професійної працездатності. Зазначив, що позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності, а тому, на думку відповідача, саме сума 60 000 грн. є справедливою та співмірною характеру і наслідкам професійного захворювання. При цьому відповідач вважав заявлений позивачем розмір моральної шкоди завищеним та таким, що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 р. було відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у зв`язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст.237-1 КЗпП України.

Вивчивши матеріали справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідними підрозділами ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 25.07.1998 р., потім трудові відносини були припинені, у подальшому позивач повторно був прийнятий до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», де він працював до 06.05.2021 р.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач був звільнений з підприємства ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я п.2 ст.40 КЗпП України. ( а.с. 13)

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до якого встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання, що виникло внаслідок тривалого впливу шкідливих виробничих факторів під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача.( а.с.14-17)

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 16.03.2022 р. серії 12 ААА № 120839, складеною на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності 60 відсотків у зв`язку з професійним захворюванням. ( а.с. 18)

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ № 564269 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 18.03.2022 р. безстроково. ( а.с. 19)

Наданими до матеріалів справи випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 64, випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 21.03.2025 р., від 23.02.2026 р. а також медичним висновком лікарсько-експертної комісії від 11.01.2022 р. протокол № 41 підтверджується, що позивач проходив стаціонарне та амбулаторне лікування, перебував під медичним наглядом, неодноразово проходив обстеження та лікувально-профілактичні заходи у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з умовами праці. Вказані медичні документи свідчать про наявність у позивача стійких порушень стану здоров`я, необхідність постійного лікування та медичного спостереження, а також про негативні наслідки професійного захворювання для його здоров`я та звичного способу життя. ( а.с.23-29)

Надаючи правову оцінку правовідносинам у справі, суд виходить з наступного.

Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. При використанні праці домашніх працівників створення належних, безпечних і здорових умов праці покладається на сторони трудового договору. Домашній працівник має право відмовитися від виконання важких робіт, робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.

Статтею 158 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов`язаний вживати заходів для полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження сучасних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, кращого досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості і загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Роботодавець зобов`язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров`я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно ст.1 Гірничого закону України, шахта - це гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом.

Праця шахтарів супроводжується великим ризиком і характеризується низкою особливостей. Оскільки зсуви порід і обвали лишаються частим явищем, відбивання, відкачування, транспортування руди по штреках і штольнях, а також кріпильні роботи пов`язані з небезпекою для здоров`я. Основними виробничими шкідливостями, які характеризують умови праці шахтарів, є несприятливі метеорологічні умови, пил і токсичні гази, шум і вібрація, недостатнє освітлення.

Тобто, робота в шахті є роботою з небезпечними та шкідливими умовами праці, а саме це виробничі процеси та (або) види робіт, що супроводжуються об`єктивними факторами, які створюють загрозу для здоров`я та життя працівників.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а тому наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені статтями 153, 237-1 Кодексу законів про працю України, для відшкодування моральної шкоди.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання(отруєння) від 09.02.2022 р форма П-4, фактично не передбачено вини роботодавця у заподіянні шкоди, хоча встановлено існування шкідливих умов праці, у виді тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого(пил, маса вантажу, рівень шуму, температура повітря та вологість), що були причиною виникнення професійного захворювання.

Однак, ця обставина не може бути підставою для відмови в позові ОСОБА_1 до роботодавця, оскільки, як це випливає з аналізу норм частини 2 статті 153, статті173, частини 1 статті 237-1 Кодексу законів про працю України, до числа умов виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди відносяться наявність моральних страждань працівника або втрати нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина роботодавця не є умовою настання такого виду юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає, що під час розгляду справи встановлено, що моральну шкоду позивачу заподіяно з вини відповідача внаслідок виконання ним трудових обов`язків в небезпечних та шкідливих умовах праці.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що отримання позивачем, під час виконання ним професійних обов`язків на підприємствах відповідача, ушкодження здоров`я, за наслідком якого виникла втрата професійної працездатності, відбулось у зв`язку з незабезпеченням належних та безпечних умов праці з боку роботодавця, внаслідок чого позивачу було спричинено моральні страждання у вигляді фізичних та душевних страждань, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25.05.2001 року)(далі за текстом також Пленум) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди є Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.02.2022 року, виписок із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 64, випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 21.03.2025 р., від 23.02.2026 р. а також медичним висновком лікарсько-експертної комісії від 11.01.2022 р. протокол № 41, згідно яких позивач лікувався від професійних захворювань, що беззаперечно вплинуло на моральний стан позивача.

Крім того, суд визнаючи заподіяння позивачу моральної шкоди бере до уваги рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004, в якому зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я, тощо.

На основі аналізу приведених вище доказів, суд вважає, що вина відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров`я є доведеною, що є підставою для задоволення позову.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 172 940,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована та є завищеною.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров`я, ступінь втрати ним професійної працездатності, судової практики у даній категорії спорів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 60 000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, а також не надав підтвердження спричинення йому моральної шкоди внаслідок шкідливих умов праці не заслуговують на увагу, так як в п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Водночас згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Визначена судом сума моральної шкоди 60 000 грн. перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2025 року (8000 грн.), тому ця сума підлягає стягненню з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру та від сплати судового збору звільнений на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог(60 000грн.*100/172940,00грн.=34,69%, 34,69%*1331,20грн.=461,85грн.), тобто в сумі 461грн. 85 коп.

Керуючись ст.ст.263-265,273 ЦПК, на підставі ст.ст.173, 237-1 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок отримання професійного захворювання в сумі 60000 грн.(шістдесят тисяч гривень) 00 копійок з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 461 грн. 85 коп.(чотириста шістдесят одна) гривня 85 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76, ЄДРПОУ 00178353.

Суддя Хоменко Д.Є.