Рішення № 137452014, 10.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/18564/25

Номер провадження2/205/766/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Грони Д.С.

за участю секретаря судового засідання Швидкої К. О.,

представника позивача адвоката Стрюк С. В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , третя особа на стороні відповідача: Міністерство оборони України, про стягнення матеріальної шкоди спричиненої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.05.2025 о 09:25 год водій ОСОБА_3 , рухаючись у м. Дніпрі, міст Кайдацький, біля ЕО74, керував транспортним засобом Volvo FH16 державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом DOLL1, державний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись в середній полосі, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку ліворуч, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра у справі № 205/8229/25 від 25.06.2025 водія ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні ДТП та накладено адміністративне стягнення. Отже, вина водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками доведена. В результаті експертного дослідження було встановлено вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП автомобілю марки «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_4 . Такий матеріальний збиток складав 620 275,20 грн. Володільцем транспортного засоби винуватця ДТП є військова частина НОМЕР_1 . Моторно-транспортне бюро України здійснило регламентну виплату на користь потерпілого ОСОБА_5 у розмірі 250 000,00 грн. Залишок у сумі 370 275,20 грн позивач просить стягнути з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки.

15.12.2025 ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

19.01.2026 від представника третьої особи - Міністерства оборони України через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення в яких посилаючись на те, що вимога про стягнення матеріальної компенсації має пред`являтися потерпілим до МТСБУ просив відмовити у задоволенні позову до військової частини.

07.03.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов. Посилаючись на необґрунтованість суми позову та не підтвердження належними доказами просив відмовити в задоволені позову.

24.03.2026 ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог, з підстав вказаних у відзиві, вважає, що позивачем не доведено розмір завданого збитку.

Третя особа, в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Автомобіль Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_4 належить позивачу ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Як вбачається зі витягу з Наказу № 28 від 22.05.2025 командира військової частини НОМЕР_1 автомобіль Volvo FH16, державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом DOLL1, державний номерний знак НОМЕР_3 закріплено за солдатом ОСОБА_3 .

Постановою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 25.06.2025 у справі № 205/8229/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУПАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 грн. В постанові встановлено, що 17 травня 2025 року о 09 годині 25 хвилин, водій ОСОБА_3 , рухаючись у м. Дніпро міст Кайдацький, біля ЕО74, керував транспортним засобом Volvo FH16, державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом DOLL1, державний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись в середній полосі, при зміні напрямку руху, а саме займаючи крайню ліву смугу не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку ліворуч, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальним збитками, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Зі Звіту № YD16925 від 02.07.2025 складеного ФОП ОСОБА_6 вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_4 складає 620 275,20 грн.

Як було вказано представником позивача та не заперечувалось представником відповідача МТСБУ здійснило регламентну виплату на користь ОСОБА_2 у розмірі 250 000,00 грн в якості часткового відшкодування матеріального збитку внаслідок ДТП за участю автомобіля відповідача, в межах ліміту страхової суми.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ч.2 ст. 1187 ЦК України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розподіл обов`язку з відшкодування шкоди, у разі наявності вини заподіювала шкоди, розподіляється між страховою компанією (МТСБУ) в межах ліміту страхової суми, заподіювачем шкоди у разі перевищення лімітів страхової виплати, та роботодавцем, у разі якщо шкоди завдано працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків і розмір такої шкоди перевищує ліміт страхової суми. Такої висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

Військова частина як суб`єкт господарської діяльності за своїми зобов`язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов`язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Стягнення за зобов`язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18), якою сформовано наступні висновки щодо правильного застосування норм права:

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні з`ясувати, який суб`єкт і на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, заподіяна об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і який був закріплений Міністерством оборони України на праві оперативного управління за військовою частиною, що має статус юридичної особи, відшкодовується цією військовою частиною.

За змістом постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 688/1852/21 (провадження № 61-6705 св 22), військовослужбовець, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони завдання шкоди особі.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.

В свою чергу, статтею 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до положень ч.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП не була застрахована у передбаченому законом порядку, потерпілий повинен був звернутися до МТСБ для того, щоб останнє здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому, в межах встановленого Законом ліміту.

З урахуванням вище вказаних норм суд дійшов висновку, що оскільки військова частина володіє на праві оперативного управління закріпленим за нею Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, тому вона несе відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України та шкода, що завдана в результаті ДТП позивачу підлягає стягненню з військової частини.

Доводи представника відповідача, що наявний в матеріалах справи Звіт оцінювача № YD16925 не є беззаперечним доказом розміру шкоди, а сума збитку, яку просить стягнути позивач, є необґрунтованою та непідтвердженою судом не приймаються, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування висновку Звіту, не навів свого розрахунку завданих збитків, та не скористався правом ініціювати проведення судової експертизи для визначення вартості збитків, завданих автомобілю позивача внаслідок ДТП.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком розміру заподіяної йому шкоди в розмірі 620 275,20 грн, що з урахуванням часткової компенсації від МТСБУ у сумі 250 000,00 грн остаточно складає 370 275,20 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як законно обґрунтовані та підтверджені документально.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги про задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 702,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа на стороні відповідача: Міністерство оборони України, про стягнення матеріальної шкоди спричиненої внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну майнову шкоду у розмірі 370 275,20 грн (триста сімдесят тисяч двісті сімдесят п`ять гривень двадцять копійок) та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 3 702,00 грн (три тисячі сімсот дві гривні).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Скорочене судове рішення проголошено в судовому засіданні 10.06.2026.

Повний текст рішення суду складено 16.06.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса розташування: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітряних сил, 6, м. Київ.

Суддя Денис ГРОНА