Рішення № 137451900, 15.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2189/26

провадження № 2/208/3371/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське за правилами загального позовного провадження цивільну справу №208/2189/26 за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до Покровської міської ради Донецької області про визнання права власності.

В обґрунтування позову зазначив, що він ОСОБА_1 є власником нерухомого майна житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельні ділянці 500 кв метрів, загальною площею 116,8 кв м, жилою площею 59,1 кв м, на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори, та зареєстрованим в бюро технічної інвентаризації.

Згідно із відповіддю Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м.Покровськ Донецької області від 22.12.2025 № 3205/01-02 станом на 01 січня 2013 року будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Проте, у зв`язку із тим, що оригінал договору дарування залишився на непідконтрольній території, позивач не може здійснити державну реєстрацію майна відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач звертався до Донецького обласного нотаріального архіву з проханням надати дублікат договору дарування, однак 22.11.2025 отримав відповідь про те, що архівосховища нотаріального архіву залишились в м.Донецьку, доступ до яких відсутній.

Позивач зазначає, що наразі провести реєстрацію права власності на будинок не вбачається за можливе, адже відсутня можливість отримання оригіналів правовстановлюючих документів, тому він звернувся до суду та просить:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 116,8 кв м, жилою площею 59,1 кв м, а також господарські будівлі та споруди з огорожею та іншими об`єктами благоустрою (гараж 24,8 кв.м, сарай 10,4 кв.м, погріб 18 кв.м, вбиральня, душова, колодязь, паркани, ворота).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 року по цивільній справі №208/2189/26 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суду від 27.02.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

04.03.2026 року позивачем, на виконання ухвали суду від 27.02.2026 року, усунуто недоліки позовної заяви в межах строку, встановленого судом.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року відкрито провадження у справі №208/2189/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

18.03.2026 року представник відповідача Покровська міська рада Донецької області С. Добряк надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просив винести рішення на розсуд суду.

22.03.2026 року позивач надав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі доказів. Додаткових пояснень чи клопотань не надавав. Вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

02.06.2026 року представник відповідача Покровська міська рада Донецької області Добряк С. надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просив винести рішення на розсуд суду.

04.06.2026 року позивач надав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі доказів. Додаткових пояснень чи клопотань не надавав. Вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання 15.06.2026 р. сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи було повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивачу на підставі підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф., та зареєстрованим в бюро технічної інвентаризації 24.02.1981 р. в кн..43 за реєстровим №8592, належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на земельні ділянці 500 кв метрів, загальною площею 116,8 кв м, жилою площею 59,1 кв м.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого КП БТІ 25.10.1978 року, загальна площа будинку 116,8 кв.м., житлова площа 59,1 кв.м.

Оригінал договору дарування було втрачений через воєнні. В наявності залишились лише копія.

На звернення позивача до КП «БТІ» ним була отримана відповідь від 22.12.2025 № 3205/01-02, з якої вбачається, що станом на 01 січня 2013 року будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф., та зареєстрованим в бюро технічної інвентаризації 24.02.1981 р. в кн..43 за реєстровим №8592. Станом на 17.07.1988 року загальна площа будинку 116,8 кв.м., житлова площа 59,1 кв.м. При підрахунку загальної площі будинку допущена арифметична помилка.

З метою отримання оригіналу правовстановлюючого документу, Позивач також звертався до Донецького обласного нотаріального архіву з проханням надати дублікат договору дарування.

Донецьким обласним державним нотаріальним архівом було надано відповідь від 22.11.2025 року, що документи Покровської (Красноармійської) державної нотаріальної контори з 1944 р. по 2001 рік включно прийняті на зберігання до Донецького обласного державного нотаріального архіву до 2014 року, залишились в архівосховищах м.Донецька , доступ до яких відсутній. Видати дублікат договору дарування неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст.392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки, квартири проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, дарування тощо, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

У пункті 37 Постанови від 07.02.2014р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 ЦК, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.

Упостанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

З наявного в матеріалах справи Договору дарування від 19.02.1981 року, посвідченого державним нотаріусом Красноармійської державної нотаріальної контори Коваленко М.Ф., судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняв в дар від ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельні ділянці 500 кв метрів.. На час виникнення у позивача права власності ним було у встановленому законом порядку проведено державну реєстрацію свого права, про що свідчить відповідь КП «БТІ» від №3205/01-02 від 22.12.2025.

Позивач втратив оригінал вказаного договору дарування через військові дії на території громади, де він проживає.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час і розгляду справи), територію Покровської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Підтвердження права власності на майно необхідно позивачу для захисту свого майнового інтересу.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, зважаючи на вищевикладене, враховуючи наявність у позивача копій правовстановлюючого документу, позовні вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а будь-яких перешкод для їх задоволення судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення оплаченого судового збору не звертався, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі ст.ст. 316-319, 328, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 206, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області про визнання права власності задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 116,8 кв м, жилою площею 59,1 кв м, а також господарські будівлі та споруди з огорожею та іншими об`єктами благоустрою (гараж 24,8 кв.м, сарай 10,4 кв.м, погріб 18 кв.м, вбиральня, душова, колодязь, паркани, ворота).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - Покровська міська рада Донецької області, Донецька область, м.Покровськ пл. Незалежності, 11, ЄДРПОУ 04052933.

Суддя В.Г. Гречана